Єлисаветградська медико-хірургічна школа

В історію медицини міста над Інгулом назавжди увійде 1777 рік. Саме тоді у Єлисаветграді засновано перший медичний заклад. Це був військовий шпиталь на 28 ліжок. Проіснував він рівно десять років. Нескінченні російсько-турецькі війни вимагали розширення лікарняних площ. Восени 1787 року за наказом князя Потьомкіна у місцевих жителів було придбано кілька будинків, розташованих між Інгулом та земляним фортечним валом. (Тепер це район вул. Зінченка). У них і розмістили "Елисаветградскую генеральную гошпиталь" на 2000 ліжок.

А у старому шпиталі, що знаходився у фортеці, відкрили медико-хірургічну школу. Це був перший і єдиний вищий навчальний заклад в Україні для підготовки лікарів і один із шести, що діяв в імперії у XVIII ст. За десять років існування школа випустила понад 250 лікарів. Слід відзначити, що кожен восьмий лікар Росії того часу вчився у Єлисаветградській медико-хірургічній школі. Керував школою і шпиталем доктор медицини Павло Шарой, одним з перших його учнів був Єфрем Мухін - у майбутньому медик-вчений, професор Московського університету. Є. Мухін - автор праць з хірургії, анатомії, один з основоположників вітчизняної гігієни, судової медицини. Ім'я Мухінасьогодні носить Кіровоградський медичний коледж, заснований як медичне училище у жовтні 1928 року.

За наказом імператора Павла І медико-хірургічна школа разом зі шпиталем була закрита. Місто залишилося без медичних закладів. Це викликало тривогу губернського керівництва, оскільки у місті проживало чимало хворих відставних військових, які потребували медичної допомоги. За розпорядженням цивільного Херсонського губернатора Августа Комстадіуса у 1824 році у приміщенні колишньої медико-хірургічної школи, яке належало тепер цивільній владі, було відкрито міську лікарню на 50 ліжок. Оскільки старі дерев'яні приміщення відслужили своє, їх знесли і на тому місці спорудили нові корпуси окремо для жінок і чоловіків, а також для психічно хворих. Приміщення обладнали вентиляцією, встановили ванни, санвузли. У 1839 році при лікарні висадили сад, збудували каплицю для відспівування покійників, а також будинок для лікарів, щоб вони змогли тут постійно жити. Кількість ліжок зросла до 165. Названі приміщення на території колишньої фортеці збереглися дотепер.

Слід зазначити, що міська лікарня обслуговувала переважно військових нижчих чинів. Кількість цивільного населення, що зверталося за медичною допомогою до лікарні, не перевищувала 20 осіб на добу. Лише після 1861 року, коли місто вийшло з військового підпорядкування, лікарня стала справді міською. Для хворих військовиків збудували лазарет на Військовій вулиці (тепер Братиславська у районі залізничної товарної станції).

З історією становлення міської лікарні пов'язана наукова медична діяльність видатного хірурга, анатома і патолога, засновника воєнно-польової хірургії Миколи Пирогова. Направляючись на театр воєнних дій під час Кримської війни 1853-1856 років, Микола Іванович зупинявся у Єлисаветграді. Він оглянув приміщення лікарні, щоб оцінити можливість транспортування сюди, у глибокий тил, поранених, організації належного догляду за ними та лікування. Протягом кількох днів він надавав медичну допомогу населенню, оперував, консультував медперсонал лікарні. На зворотньому шляху із Севастополя у Санкт-Петербург Пирогов знову зупинявся у нашому місті, надавав допомогу пораненим і хворим. Останній раз видатний хірург приїздив у Єлисаветград 17 березня 1880 року на прохання почесного громадянина міста графа Остен-Сакена, який тяжко захворів. Микола Іванович пробув у місті усього кілька годин, зробивши графу складну операцію і вечірнім поїздом відбув у свій маєток Вишня Вінницького повіту.

До 1865 року у Єлисаветграді діяла лише одна міська лікарня (не враховуємо приватних). Була спроба відкриття у 1814 році ще однієї безплатної лікарні на десять ліжок, для неї виділили приміщення, придбали обладнання. Але проіснувала вона менше року, оскільки до неї ніхто не звертався за послугами.

Література

Кіровоградський медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна: 75 років від дня заснування. - К.: Здоров’я.- 2003.- 168 с.

Матівос Ю. Місто на сивому Інгулі: історико-публіцистичний нарис. - Кіровоград, ТОВ «Діаграма», 2004.- С. 135

Могилюк В. Віхи становлення медицини степової столиці // Народне слово. -2009. -3 лютого. - С. 6-7

Сидоренко П. І., Присяжнюк С. С. Медична освіта Кіровоградщини: сторінки історії. – Кіровоград: «Імекс –ЛТД», 2008. - С. 17