Права парламентської опозиції

Парламентській опозиції гарантується право на заміщення народними депутатами України із числа її членів посад перших заступників голів комітетів Верховної Ради України. Перші заступники голів комітетів призначаються Головою Верховної Ради України за поданням лідера парламентськї опозиції. У випадку неутворення чи розпуску парламентської опозиції посади перших заступників голів комітетів Верховної Ради України залишаються вакантними до утворення парламентської опозиції відповідно до вимог цього Закону. Лідер парламентської опозиції має право внести подання про заміну першого заступника голови комітету Верховної Ради України, якщо народний депутат України, який займав цю посаду, вийшов або був виключений із складу парламентської опозиції. У такому випадку Голова Верховної Ради України звільняє з посади першого заступника голови комітету вибулого із складу парламентської опозиції народного депутата України та призначає на цю посаду визначеного у поданні лідера парламентської опозиції народного депутата України. У випадку припинення діяльності (розпуску) парламентської опозиції перші заступники голів комітетів Верховної Ради України від парламентської опозиції втрачають свої посади. [16.c.83] Народні депутати України – члени парламентської опозиції можуть займати у Верховній Раді України також інші керівні посади за умови їх обрання на ці посади у порядку, передбаченому Законами України.

Права парламентської опозиції на пленарних засіданнях Верховної Ради України Парламентській опозиції гарантується право зробити на пленарному засіданні Верховної Ради України один раз на день заяву тривалістю до 10 хвилин з будь-якого питання. Головуючий на пленарному засіданні надає представнику опозиції слово для проголошення заяви на початку чи в кінці того ж пленарного засідання, на якому надійшла вимога про це від лідера парламентської опозиції або уповноваженим ним народним депутатом України. Парламентська опозиція має право на представлення співдоповіді під час розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України питань:

- про Державний бюджет України;

- про стан виконання Державного бюджету України;

- про Програму діяльності Кабінету Міністрів України;

- про день Уряду у Верховній Раді України;

- про щорічну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

- про проект Закону України, внесений Президентом України та ним визначений як позачерговий;

- про проект Закону України, внесений Кабінетом Міністрів України та ним визначений як пріоритетний.[17.c.107]

Права парламентської опозиції на користування державними засобами масової інформації Друковані засоби масової інформації, засновником (співзасновником) яких є Верховна Рада України, зобов’язані на вимогу лідера парламентської опозиції або уповноваженої ним особи, безкоштовно друкувати один раз на тиждень надані матеріали про діяльність парламентської опозиції в обсязі, що не перевищує 10 тисяч знаків. Публікація таких матеріалів здійснюється під рубрикою “Парламентська опозиція”. Державні канали телебачення та радіомовлення зобов’язані на вимогу лідера парламентської опозиції або уповноваженої ним особи не менш як один раз на тиждень передавати її офіційні повідомлення тривалістю 10 хвилин на всю територію України за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування висвітлення діяльності Верховної Ради України. Забороняється переривати зазначені офіційні повідомлення рекламою або будь-якими іншими повідомленнями.[18.c.199]

Висновок

Отже, можна зробити такий висновок, існування політичної опозиції є необхідною ознакою демократичних політичних систем, оскільки її поява та розвиток випливають із самої ідеї демократії, яка має передбачати та враховувати всі точки зору, наявні у суспільстві стосовно напрямів державного і суспільного розвитку. Тому політична опозиція є своєрідним відзеркаленням офіційної влади, яка набуває свого статусу лише в процесі чесної конкурентної боротьби з іншими політичними силами і може бути замінена ними у разі невиконання своїх обіцянок, втрати народної довіри тощо. Внаслідок цього така взаємодія влади та опозиції є важливим свідченням політичного та ідеологічного плюралізму, свободи слова і гарантією забезпечення права громадян брати безпосередню участь у політичному процесі. Це в свою чергу дозволяє визначити рівень демократизації політичної системи, тобто рівень розвитку демократії в країні. Опозиція, як будь-яка галузь політичних (да і взагалі) відношень має свої плюси та мінуси. До позитивних рис можна віднести таке:

– сприяння відокремленню і відображенню інтересів груп населення, яких не влаштовують пріоритети соціального чи економічного розвитку; – критика влади та протидія окремим, не досить проробленим рішенням чи діям; – розвиток опозиції у напрямку критики, контролю та альтернативи дає змогу владним структурам враховувати альтернативні рішення і тим самим зменшувати конфліктність у суспільстві.

Що стосується негативного, то можна зазначити:

– фанатичний опір зближенню з країнами, які мають найновіші технології; – амбіційні претензії опозиційних лідерів тощо.

Важливим елементом, який дозволить покращити діяльність опозиції та підвищити ефективність її впливу на виконавчу владу, є нормативне забезпечення функціонування інституту опозиції. При цьому слід звернути увагу на те, що це – одне з прав людини і громадянина. Слід вважати, що свобода опозиційної діяльності означає: а) єдиною детермінантою участі або неучасті є вільний особистий вибір кожного громадянина; б) будь-який примус, погрози, підкуп або щось подібне стосовно підтримки опозиції чи офіційного курсу влади забороняються і переслідуються законом; в) групи громадян та окремі громадяни можуть вільно вести опозиційну діяльність відповідно до Конституції і чинного законодавства України, виступаючи у ЗМІ, проводячи збори, мітинги, демонстрації тощо.

Список використаної літератури:

1.Конституція України від 28 червня 1996 року.- Редакція від 21 лютого 2014 року N 742-VII [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/constitution 2.Золотухін Г. Влада – опозиція: боротьба проти себе//Віче. – 2014. – №10. – С. 72-74 3.ЗаворотченкоТ. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. —2012. —№ 5. - С. 116-120 4..Заєць А. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. — К.: Парламентське видавництво,2013. — С. 135. 5.Котюк О.В. Основи держава і права. – К.: Вентурі, 2014- с. 35. 6.Молдован В.В., Чулінда Л.І. Правознавство. 2-ге вид. Навч. посіб. / В.В. Молдован, Л.І. Чулінда. – К.: Центр учбової літератури, 2014 – 184 с. 7.Матвеев С.А. и др. Політологія: Навчальнний посібник / Під ред. С.А. Матвеева. – Х.: Одиссей, 2012.- с.45 8.Мельник В.А. Современный словарь по политологии. – Мн.: Книжный Дом, 2013.-с.134 9.Михальченко М. Позиції опозиції: Хто є хто в України//Віче. – 2012. – №7. – С. 3 10. Основи держави і права: Навч. Посібник / Гусарєв С. Д., Калюжний Р. А., Колодій А.М. та ін.. За ред. Колодія А.М. та Олійника А.Ю. – К.: Либідь, 2015. – 208с. 11.Панчишин А.В. Держава та політична система суспільства: деякі аспекти співвідношення / А.В. Панчишин // Держава і право. – 2014. – Вип. 52. – С. 79. 12.Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Харків. „КОНСУМ”. 2014 р. 655с. – c. 316

13.Словська І. Є. Конституційно – правовий статус парламенту – Верховної Ради України: монографія / Словська І.Є – К.: Юрінком Інтер, 2013. c.165 14.Француз А.Й. Політична опозиція у демократичній державі (правові аспекти аналізу)//Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2014. – №5. – c. 35. 15.Червона Л. Освіта і наука в Україні: позиція влади і опозиції //Вища освіта України: Теоретичний і науково-методичний часопис. – К., 2012. - № 4 (6). c. 65. 16.Червона Л. Опозиція в структурі демократії //Вища освіта України: Теоретичний і науково-методичний часопис. - К., 2013. – № 4 (додаток). – c. 83. 17.Червона Л. Політична опозиція як соціальний інститут та її схеми взаємодії з владою //Нова парадигма: Альманах наукових праць. – Запоріжжя, 2013. – Вип.31. – c. 107. 18.Червона Л., Корсак К. Економічні теорії планування освітніх реформ: влада і опозиція //Теорії мікро- і макроекономіки: Зб. наук. праць /За ред. Ю.Мальчина, Ю.Ніколенка – К.: АМУ, 2011 - Вип. 9. – 2011. – c. 129. 19.Червона Л. Перспектива становлення нормативістики в галузі освіти крізь призму пріоритетів політикуму та оптимізації моделі управління галуззю //Управління активними системами в бізнесі, освіті, техніці: Тези міжнародної наукової конференції. – Черкаси, 2013. – c. 27. 20.Червона Л. Влада і опозиція: можлива роль науки у порозумінні //Сучасні проблеми науки та освіти: Матеріали 5-ої міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції. – Харків, 2014. – c.110. 21.Червона Л. До формування громадянської позиції студента: конфлікт і взаємодія влади і опозиції в освітянському просторі //Актуальні проблеми формування особистості студента – майбутнього лікаря: Матеріали IV науково-практичної конференції. – К., 2013. – c. 130-132.