Антагонізм – форма взаємовідносин, коли один мікроорганізм пригнічує розвиток інших.
Механізми антагонізму:
- конкуренція за поживний субстрат (різна швидкість росту)
- виділення мікробами-антагоністами кислот, спиртів, лугів
- виділення мікробами-антагоністами антибіотиків та бактеріоцинів
- хижацтво
Антибіотики – хіміотерапевтичні препарати біологічного походження, які здатні в низьких концентраціях вибірково вбивати мікроби або клітини злоякісних клітин або затримувати ріст злоякісних утворень.
Процес отримання антибіотика включає в себе чотири основні стадії: отримання відповідного штаму - продуцента антибіотика, придатного для промислового виробництва; біосинтез антибіотика; виділення і очищення антибіотика; концентрування, стабілізація антибіотика та отримання готового продукту.
Вимоги до антибіотиків: висока активність проти мікробів, мінімальна токсичність, розчинність, хороший розподіл в організмі, легке виведення, відсутність алергенності, якомога повільніший розвиток лікарської стійкості у мікробів.
Одиниці виміру:
ОД – одиниця дії – мінімальна кількість антибіотику, здатна пригнічувати ріст мікроорганізму.
Зараз використовують мікрограми. (1мкг = 1 ОД)
Класифікація за механізмами дії на мікроорганізми:
- інгібітори синтезу клітинної стінки
- інгібітори функцій клітинної мембрани
- інгібітори синтезу білка
- інгібітори синтезу нуклеїнових кислот
- інгібітори дихання (актиноміцети)
Лікарська стійкість мікробів,механізм утворення стійких форм. Методи визначення чутливості мікробів до антибіотиків. Мінімільна пригнічувальна та мінімальна бактерицидна концентрації. Практичне значення.Принципи бортьби з лікарською стійкістю мо.
Під стійкістю розуміють здатність мо переносити більші концентрації препарату порівняно з іншими мо даного виду,або ж розвиватися при таких концентраціях,які перевищують терапевтичну дозу.
Механізм утворення стійких форм.
-перетворення активної форми антибіотика в неактивну шляхом ферментативної інактивації та модифікації.
-втрата проникності клітинної стінки для певного хіміотерапевтичного засобу
-порушенням в системі специфічного транспорту певного препарата в бактеріальну клітину
-кодування резистентності у хромосомному апараті або у плазмідах
Методи визначення чутливості мікробів:
1.Дифузійні методи:
-метод лунок-у чашки Петрі газоном засівають мікробну культуру.В агарі пробивають лунки і вносять 0,1 мл досліджуваного препарату і інкубують 18 год. при 37С.Проводять вимірювання діаметру зони пригнічення росту для кожного препарату.
-метод дисків-сіять досліджувану культуру, на агар наносять диски,просочені антимікробними препаратами,інкубують при 37С.Проводять визначення діаметру зон затримки росту та порівнюють іх з зазначеними в інструкціях.
2.Методи серійних розведень:
рідке середовище-у пробірках готують серію подвійних розведень препарату на рідкому поживному середовищі.У кожну пробірку вносять по 0,05 мл фіз. розчину, що містить 106 /мл мікробних клітин.Інкубують 18-20 год при 37С.Результати враховують за помутнінням середовища,порівнюючи з контролем.
щільне середовище-готують подвійні серійні розведення препарату,потім вносять по 1 мл кожного розведення у пробірки,що містять по 4 мл розплавленого і охолодженого (45С)агару.Агар засівають тест-культурою бактерій. Суміш вносять до чашок Петрі,пробірки скошують та інкубують.Досліджують МПК.
За результатами визначають:
Мінімільна пригнічувальна концентрація-відповідає найбільшому розведенню препарату,що гальмує ріст тест-культури.
Мінімальна бактерицидна концентрація-визначається внесенням у контрольні пробірки з рідким поживним середовищем по 0,01 мл середовища з кожної пробірки ряду розведень.Після інкубації(18-20 год)виявляють найменшу дозу препарату,щ надає бактерицидний ефект.
Боротьба з лікарсько-стійкими бактеріями проводиться різними шляхами. До них відносяться систематичне отримання нових хіміотерапевтичних препаратів, які відрізняються від існуючих механізмом антибактеріальної дії. Перспективним напрямком є хімічна модифікація відомих антибіотиків із захищеними активними групами, стійкими до бактеріальних ферментів. Крім того, проводяться дослідження з вишукування інгібіторів, що пригнічують активність бактеріальних ферментів, а також препаратів, що перешкоджають адгезії бактерій на клітинах макроорганізму.
Інфекція. Фактори, що обумовлюють виникнення інфекційного процесу. Роль мікроорганізмів в інфекційному процесі. Патогенність, вірулентність, одиниці виміру, методи визначення. Фактори патогенності мікроорганізмів, їх характеристика.
Інфекція – сукупність біологічних процесів, що відбуваються в макроорганізмі при проникненні в нього патогенних агентів незалежно від того, спричинить це розвиток патологічного процесу чи призведе тільки до носійства збудника.
Фактори, що обумовлюють виникнення:
- наявність патогенного мікроорганізму
- проникнення його у сприйнятливий макроорганізм
- певні умови середовища, в якому відбувається взаємодія мікро та макроорганізму.
Роль: спричинюють інфекційний процес
Патогенність – потенціальна здатність певних видів мікроорганізмів спричиняти інфекційний процес. Є видовою ознакою хвороботворних мікроорганізмів
Вірулентність – ступінь патогенності певної культури (штаму). Є показником індивідуальної ознаки патогенного мікроорганізму.
Одиниці вірулентності: Dlm – найменша доза збудника, яка спричиняє загибель 80% віповіних лабораторних тварин; Dcl – доза, що призводить до загибелі100% узятих для досліду тварин; LD50 – доза, що вбиває половину заражених тварин.
Фактори патогенності:
- токсиноутворення (за характером утворення бактеріальні токсини поділяють а екзо- й ендотоксини)
| Екзотоксини | Ендотоксини |
| Складаються з білкових речовин | Складаються з полісахаридних сполук |
| Легко декретують з клітини у навкол середовище | Міцно зв’язані з тілом бактеріальної клітини |
| Високотоксичні | Менш токсичні |
| Термолабільні | Термостабільні |
ендотоксини)
- адгезивність (властивість мікробів фіксуватися на поверхнях клітин організму хазяїна)
- колонізація (характерна для ешерихій і зумовлює їх прикріплення до епітеліальних клітин стінки кишки)
- інвазійність (здатність протистояти дії клітинних і гуморальних механізмів захисту; зумовлена факторами розповсюдження)
