Визначення мікробіології як науки. Галузі мікробіології. Предмет і завдання медичної мікробіології. Тенденції розвитку сучасної мікробіології.
Мікробіологія — галузь науки, яка займається дослідженням морфології, фізіології, біохімії, молекулярної біології, генетики, екології мікроорганізмів, їх ролі і значення в кругообігу речовин, у патології людини, тварин і рослин. Галузі мікробіології: бактеріологія; мікологія; протозоологія; вірусологія; імунологія;Завдання медичної мікробіології-вивчення етіології інфекційних хвороб,практичне застсування методів мікробіологічної діагностики,специфічної профілактики та терапії. Предмет медичної мікробіології-такі види мо,які в процесі еволюційного розвитку адаптувалися до людського організму,в ньому накопичуються,розмножуються,ведуть паразитичну діяльність,викликаючи інфекційні захворювання. Зараз активно прогресує галузь синтетичної мікробіології,створюються нові генетично змінені форми мікробів,проводяться маніпуляції з різними генами.
Відкриття організмів Левенгуком. Основні етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера, Коха в мікробіологію.
Левенгук-сконструював мікроскоп і зміг розгледіти рухливих дрібних істот.Він зробив першу морфологічну класифікацію бактерій.
Пастер-основоположник наукової мікробіології.Він довів неможливість самозародження життя,запропонував методи стерилізації та пастеризації.Обгрунтував роль мо у виникненні захворювань.Довів,що мо спричинюють гниття та бродіння. Відкрив анаеробів,отримав вакцину проти сибірки і сказу.
Кох-удосконалив мікробіологічну техніку,застосував імерсійні об'єктиви, мікрофотографію,використав анілінові барвники.Запропонував метод виділення чистої культури на щільні поживні середовища.Відкрив збудників туберкульоза і холери, обгрунтував терію та практику дезінфекції.
Етапи розвитку мікробіології: Евристичний; морфологічний; фізіологічний; хіміотерапевтичний; імунологічний;вірусологічний;молекулярно-генетичний.
Становлення основних напрямків мікробіологічної науки. Роль Самойловича, Дженера, Мечнікова, Івановського, Ерліха, Виноградського, Берінга, Рамона, Домагка, Флемінга, Заболотного, Зільбера, Жданова, Чумакова, бернета.Розвиток мікробіології в Україні.
Самойлович-досліджував чуму,запрпонував сортування хворих,роботу медперсоналу в чумних джерелах.
Мечніков-звернув увагу на роль мікробів у житті людини,започаткував учення про нормальну мікрофлору.Запропонував пробіотичні препарати,заклав основи герентології та вчення про дисбактеріози.Заснував бактеріологічну станцію і почав застосовувати щеплення проти сказу.
Виноградський-довів явище хемосинтезу і кругообігу речовин за рахунок життєдіяльності мікробів.
Ерліх-досліджував вплив на трипаносоми барвників і довів їх згубну дію,ввів поняття вибіркової дії хіміопрепаратів.
Домагк-відкрив пронтозил і довів його активність проти бактерій.
Флемінг-відкрив пеніцилін.
Дженнер-запрпонував для профілактики натуральної віспи щеплення матеріалом,одержаним із пустул корів,хворих на коров'ячу віспу.
Зільбер-сформував вірусо-генетичну концепцію виникнення злоякісних пухлин.
Жданов-вчення про універсальну векторну роль вірусів як реголяторів генофонду біосфери.
Заболотний-відкрив інститут мікробіології у Києві.
Чумаков-вивчав збудників трансмісивних вірусних інфекцій та запропонував вакцини проти них.
Розвиток в Україні
Учень Л. Пастера, найближчий співробітник і друг І.І. Мечникова, M.Ф.Гамалія заснував у 1886 р. другу в світі пастерівську станцію в Одесі і першим на практиці почав застосовувати щеплення проти сказу.Загальну пошану здобув своїми працями видатний український мікробіолог Заболотний. Він організував першу в світі кафедру епідеміології при Одеському медичному інституті. Багато зусиль і праці віддав Д.К. Заболотний вивченню чуми, холери, сифілісу,дифтерії, черевного й висипного тифів.Теоретичні дослідження мінливості мікроорганізмів і бактеріофагів (В. Г.Дроботько, Г. О. Ручко, К. Г. Бельтюкова, Г. М. Френкель та ін.) знайшлипрактичне застосування в профілактиці лікування дизентерії,стафілококових хвороб.
Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів.Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки,протопласти,сферопласти.L-форми бактерій.
| Ознака | Прокаріоти | Еукаріоти |
| Розмір | 0,5-5 мкм | 40мкм |
| Життєві форми | Одноклітинні,нитчасті | Одноклітинні,нитчасті,багатоклітинні |
| Генетичний матеріал | Кільцева ДНК знаходиться в цитоплазмі.Немає сформованих ядра,хромосом,ядерця | Лінійна ДНК зв'язана з білками і РНК утворює хромосоми,що знах. в ядрі |
| Органели | Рибосоми-дрібні,ЕПР відсутній,оргрнел мало і жодна не має подвійної мембрани.Внутрішні мембрани зустрічаються рідко,на них відбувається дихання і фотосинтез | Багато органел.Всі вони вкриті одинарною(КГ,ЕПР,лізосоми) або подвійною(ядро,мітохондрії,хлоропласти) оболонками. |
| Склад клітинних оболонок | Тверді,складаються з полісахаридів та амінокислот.Речовина,що надає міцності-муреїн | У наземних рослин і грибів оболонки тверді,містять полісахариди.Реч.,що надає міцності рослинам-целюлоза,грибам-хітин |
| Структури для дихання фотосинтезу | У бактерій-мезосоми,у ціаней-цитоплазматичні мембрани | Мітохондрії |
| Мембрани,що не мають специфічної упаковки(хлоропласти відсутні) | Хлоропласти,що мають спеціальні мембрани,які утворюють ламели | |
| Здатність до фіксації молекул. азоту | Деякі здатні | Не здатні |
Форми бактерій з дефектом синтезу кліт. стінки можуть бути створені лише в експериментальних умовах.Для цього,оброблені лізоцимом бактерії поміщують в розчин,осмотичний тиск якого однаковий з осмотичним тиском всередині мо і якщо мо виживають,то вони можуть існувати у вигляді сферичних тіл.Так з грампозитивних бактерій утворюються протопласти(позбавлені кліт. стінки),а з грамнегативних-сферопласти(з частково зруйнованою кліт. стінкою).
L-форми — особливі форми бактерій, які втратили клітинну стінку (частково або повністю).. Назву отримали на честь Лістеровського інституту у Лондоні.На відміну від сферопластів та протопластів, які не можуть розмножуватись, L-форми зберігають здатність до розмноження та розвитку. L-форми утворюються при дії агентів, що блокують синтез клітинної оболонки (антибіотики), в умовах підвищеної осмотичної концентрації середовища. Найбільш активними агентами індукції L-форм є антибіотики типу пеніциліна та циклосерина. Культивування на середовищах з підвищеним вмістом деяких амінокислот, також дає подібний результат.L-форми описані майже для всіх патогенних та умовно-патогенних бактерій.
