Абсорбційний спосіб очистки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ

Методичні вказівки до практичних занять

Для студентів технічних спеціальностей

Денної та заочної форм навчання

 

 

ЛУЦЬК – 2012

УДК 574(07)

К – 66

 

Основи екології. Методичні вказівки до практичних занять для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форм навчання

Л.І. Коробчук. Луцьк: ЛНТУ, 2012. – 32с.

 

Укладачі: ас. Коробчук Л.І.

 

Рецензент: к.істор. н., доц. Іванців В.В.

 

Відповідальний за випуск: к.істор.н., доц. Іванців В.В.

 

Затверджено на засіданні кафедри екології,

протокол № від 2012 р.

 

 

Затверджено на засіданні НМР ФЕПЕС,

протокол № від 2012 р.

 

Затверджено науково-методичною радою ЛНТУ,

протокол № від 2012 р.

 

 

Ó Л.І. Коробчук, 2012

 

Зміст

 

 

Практична робота №1:

Проведення екологічної експертизи на Україні……………………………….4

 

Практична робота №2:

Вивчення методів очищення концентрації шкідливих домішок

в промислових викидах………………………………………………………….6

 

Практична робота №3:

Вивчення методів очищення промислових викидів від домішок пилу……..12

 

Практична робота №4:

Ознайомлення з органолептичними показниками якості води.

Вивчення способів очищення стічних вод……………………………………17

 

Практична робота №5:

Розрахунок розмірів збитків заподіяних державі при

наднормативних викидах в атмосферу промислових викидів……………...21

 

Практична робота №6:

Визначення рівня впливу радіоактивного випромінювання на довкілля…..28

 

 

Рекомендована література……………………………………………………..30

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1

Тема: Проведення екологічної експертизи в Україні

 

Мета заняття: ознайомитись із методикою проведення екологічної експертизи в Україні.

 

Завдання:

1. Розглянути теоретичні засади проведення екологічної експертизи на території нашої держави.

2. Розробити екологічну експертиза по певному об’єкту (згідно варіанта).

3. На основі проведеної роботи зробити висновок, виділивши основні проблеми проведення екологічної експертизи в Україні.

Теоретичні положення:

 

Екологічна експертиза (ЕЕ) – це комплексний аналіз технологій, матеріалів, устаткування, техніки, проектів, планів, прогнозів та іншої документації, який проводять висококваліфіковані спеціалісти та експерти з метою визначення відповідності поданих матеріалів чинному законодавству. Здійснюється вона на підставі Закону України «Про екологічну експертизу».

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.

В Україні діють такі види ЕЕ: державна (її висновки є обов’язковими для виконання), громадська (висновки мають рекомендаційний характер) та інші.

Для об’єктів, що мають підвищений рівень екологічної небезпеки, проведення державної екологічної експертизи є обов’язковим.

Екологічна експертиза поширюється на об’єкти, які можуть спричиняти негативний вплив на природне середовище:

– правову, нормативну та інструктивну документацію;

– проекти технічних систем, машин, механізмів і приладів, проектні рішення та програми розвитку;

– впроваджувані відкриття і винаходи;

– технології, технічні засоби, діючі технічні системи й ті, що будуються, аграрні, біотехнічні та інформаційні системи, які спричиняють вплив на навколишнє природне середовище;

– унікальні антропогенні і природні системи і об’єкти (курорти, об’єкти історичної і культурної спадщини, природно-заповідні території);

– стан здоров’я населення і організація охорони здоров’я;

– відомі й нові речовини, енергоносії, сировина, матеріали, корми, продукти харчування, лікарські препарати, відходи;

– природоохоронні заходи, фонди, асигнування, системи стимулювання, ресурсозбереження;

– системи виховання, освіти і пропаганди;

– екологічні ситуації, що склалися в окремих регіонах;

– діючі об’єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.

Державне управління в галузі екологічної експертизи здійснюють КМУ, місцеві Ради народних депутатів, органи виконавчої влади на місцях, Мінекоресурсів і його органи на місцях, а також органи та установи МОЗ та інші органи державної виконавчої влади відповідно до чинного законодавства.

Фінансування державної екологічної експертизи здійснюється її замовником. Державні екологічні експертизи об’єктів, що реалізуються за рахунок державних капіталовкладень, фінансуються за рахунок державного бюджету. Фінансування державної екологічної експертизи екологічних ситуацій та екологічно небезпечних діючих об’єктів і комплексів, що проводиться за рішенням КМУ, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів, здійснюється відповідно за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, а також відповідних позабюджетних фондів охорони довкілля.

Граничні терміни проведення державної екологічної експертизи об’єктів:

– групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи органами Міністерства екології та природних ресурсів України – до 54 календарних днів з продовженням у разі необхідності до 60 днів, а у виняткових випадках – до 120 днів;

– спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи спеціалізованими організаціями – до 90 календарних днів.

Основні етапи проведення експертизи:

а) оголошується замовником через засоби масової інформації заява про екологічні наслідки діяльності;

б) подання замовником еколого-експертним органам комплекту документів з обґрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище в такому складі:

1) паспорт робочого проекту;

2) загальна пояснювальна записка;

3) генеральний план;

4) будівельні рішення;

5) кошторисна документація.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає: перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об’єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовча стадія); аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обгрунтувань діяльності об’єктів екологічної експертизи (основна стадія); узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об’єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам (заключна стадія).

Проектно-кошторисна документація обов’язково повинна бути погоджена з органами державного нагляду. Після цього еколого-експертна комісія проводить аналітичне опрацювання матеріалів. У разі необхідності проводить натурні обстеження. Потім узагальнює окремі експертні дослідження і готує висновки екологічної експертизи та подання їх зацікавленим органам. Висновки екологічної експертизи складаються зі вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої) частин.

Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх Міністерством екології та природних ресурсів України (або його органами на місцях) є підставою для відкриття/припинення фінансування проектів, програм чи діяльності. Без позитивних висновків державної екологічної експертизи реалізація проектів чи діяльності забороняється.

Висновки державної екологічної експертизи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі: порушення вимог законодавства про проведення державної екологічної експертизи; недотримання державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, будівельних норм і правил, вимог щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; неврахування важливих достовірних відомостей про стан екологічної ситуації, що склалася в районі (місці) реалізації об’єкта екологічної експертизи, який може негативно впливати на стан довкілля, природних ресурсів, здоров’я людей; порушення прав учасників еколого-експертного процесу, якщо це призвело до неправдивого висновку екологічної експертизи.

Контрольні питання:

1. Визначення ЕЕ та її практичне значення в нашій державі.

2. Над чим може проводитись ЕЕ?

3. Хто може бути в складі комісії, яка проводить ЕЕ?

4. Процедура проведення ЕЕ.

5. Мета, форми та фінансування проведення ЕЕ.

6. Які терміни проведення ЕЕ?

7. Як складати висновки по проведенню ЕЕ?

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2

 

Тема: Вивчення методів очищення концентрації шкідливих домішок в промислових викидах

Мета заняття: ознайомлення із методами очищення газів у промислових викидах.

 

 

Завдання:

1. Вивчення методів очищення газоповітряного потоку від хімічних сполук.

2. Ознайомлення з будовою та принципом дії апаратів за допомогою яких здійснюється очищення промислових викидів від концентрації шкідливих домішок.

 

Теоретичні положення:

Атмосфера завжди містить певну кількість домішок, які потрапляють до неї від природних і антропогенних джерел. Природні домішки бувають рослинного, вулканічного і космічного походження. Рівень забруднення атмосфери природними джерелами є фоновим і мало змінюється з часом.

Антропогенні забруднення відрізняються різноманітністю видів і багаточисельністю джерел.

На сьогодні нараховується більше 500 видів шкідливих речовин, забруднювачів атмосфери, їх кількість постійно збільшується.

Метою очищення повітря від шкідливих викидів (як органічного, так і неорганічного походження) є, в першу чергу, недопущення забруднення атмосфери хімічними сполуками та речовинами, а також можливість використання вловлених речовин у виробництві.

 

 

Сорбція – видалення газоподібних компонентів із газового потоку на основі їх взаємодії з рідкими або твердими речовинами –поглиначами.

Абсорбція – процес поглинання газоподібних домішок рідкими поглиначами. Апарати, що використовуються в цьому процесі називаються абсорберами.

Адсорбція – процес поглинання газоподібних викидів твердими поглиначами. Апарати – адсорбери.

 

Абсорбційний спосіб очистки

Основною вимогою процесу абсорбції є розчинність поглинаючого компоненту в абсорбційній рідині. Залежно від основи процесу абсорбції розрізняють фізичну і хімічну абсорбцію.

Фізична абсорбція проходить внаслідок контакту газового потоку з неелектролітами або їх водними розчинами. Для процесу фізичної абсорбції характерна відсутність інтенсивної взаємодії молекул поглинального розчину з молекулами речовини, що видаляється.

Процес хімічної абсорбції (хемосорбції) полягає у взаємодії молекул речовини, розчинених в поглинальній рідині з активним компонентом. При цьому важливу роль відіграють умови, в яких проходить процес абсорбції (температура, тиск тощо). За певних умов процес абсорбції може змінити напрямок реакції, тобто молекули забруднюючої речовини будуть переходити не із газового потоку в поглинальну рідину, а навпаки.

При абсорбційному способі очищення промислових газоподібних викидів в якості поглинаючої рідини використовуються різноманітні розчини, залежно від того, яку речовину необхідно видалити із газового потоку. Після використання поглинаючої рідини в процесі абсорбції її піддають процесу регенерації, тобто концентрованого видалення різними способами шкідливих домішок із поглинаючого розчину. Після цього поглинаючий розчин знову направляють в абсорбери.

Всі абсорбційні апарати (залежно від способу утворення поверхні контакту між газовою і рідинною фазами) поділяють на 3 основних типи:

1) плівкові;

2) барботажні;

3) розпилюючі.

1. Плівкові абсорбери являють собою порожні камери, заповнені елементами труб або пластин, по яких стікає плівка поглинаючого розчину і контактує з газовим потоком (схема 1).