Вирощування (кущова форма) вирощування (штамбова форма)

Весна Літо Весна Літо

Рис. 7.53. Схема формування деревних декоративних саджанців

кущової та штамбової форми

 

Для окулірування плодових і бузку вічка нарізають з середньої частини пагона, а для троянд – добре сформовані вічка з пагонів, що відцвіли. Вічка з сильнорослих не квітучих пагонів не використовують, оскільки з таких бруньок виростають саджанці, які не утворюють квітів.

Формування штамбових підщеп карагани деревовидної (для вирощування плакучих форм), глодів і смородини золотистої проводять шляхом садіння їх на пень під час другого року вирощування шкілці. З пагонів, які виростають з „пеньків” вибирають найсильніший і вже з нього за допомогою пагонів потовщення формують штамб необхідної для щеплення висоти та товщини.

Прищепи (живці, вічка) заготовляють з апробованих декоративних рослин і плодових дерев районованих сортів. Саджанці плодових у шкільному відділенні вирощують упродовж 2 - 3 років, а декоративних від 2-х років і більше. Висаджені дички (сіянці або саджанці) окулірують влітку сплячим вічком (переважна більшість плодових і значна кількість декоративних рослин) і весною брунькою, що проростає або щеплять живцем (копулірують) весною. Ці роботи виконують у так званому полі дичок. Поле, на якому з прищепленого вічка вес­ною наступного року розвивається пагін культурної рослини, крона на штамбі, а також формується штамб однорічних саджанців і продовжується формування штамба підщеп, називають полем окулянтів однорічок або полем щеплених саджанців першого року вирощування. Роботи третього року вирощування щеплених декоративних і плодових деревних рослин (формування штамба, закладання і формування крони) проводять у полі окулянтів (щеплених саджанців) другого року вирощування (окулянтів - дворічок).

Поле дичок. Дички висаджують – залежно від району розміщення розсадника – восени або навесні. У районах з достатнім зволоженням і стійким сніговим покривом взимку, а також на легких за механічним складом ґрунтах висаджувати дички доцільніше восени після листопа­ду або штучної дефоліації. Доцільність осінніх посадок зумовлена більш розтягнутими агротехнічними строками і меншою зайнятістю робітників у цей період.

Навесні, до початку сокоруху, найкраще висаджувати дички в по­сушливих районах і на важких ґрунтах. Запізнення з весняним висаджуванням знижує приживлюваність дичок і може стати причиною їх поганого розвитку. Для садіння в шкілку відбирають дички без ознак підмерзання, з рівним стовбурцем (штамбом) і добре розгалуженою кореневою системою. Перед висаджуванням підрізають корені сіянців до 12-18 см, а саджанців до 20 – 25 см, у перших зрізують стовбурець на висоті 20-25 см і видаляють пошкоджені пагони у других, змочують кореневу систему у сметаноподібній бовтанці і прикопують на тимчасове зберігання.

Підщепи - сіянці в поле дичок висаджують залежно від особливостей технології та цілей вирощування з традиційним (прямокутнім) розміщенням садивних місць за схемою 80 - 100 х 30 - 50 см. У разі використання в якості підщеп саджанців, виробництво штамбового щепленого садивного матеріалу краще здійснювати в комбінованих шкілках. Для маркування садивних місць при ручному садінні використовують шнури з позначками, які визначають відстань між дичками в ряду і ширину міжрядь. Дички саджають під лопату або за допомогою садивної машини СШН-3. Глибина висаджування повинна бути такою, щоб коренева шийка дички розміщувалася, на рівні поверхні землі або на 1 - 2 см нижче (при садінні восени). Перед засипанням землею корені дичок розправляють, а після садіння рослини поливають.

Догляд за дичками передбачає підгортання їх після висаджування ґрунтом на висоту 10 - 15 см. Це сприяє розпушуванню ґрунту, ущільненого під час садіння, збереженню вологи у прикореневому шарі, захищає прищепи від низьких температур і створює сприятливі умови для їх приживлювання.

За вегетаційний період у школі проводять 4 - 6-разове (механізоване) розпушу­вання ґрунту у міжряддях, 3 - 4-разове ручне знищення бур’янів в ряду та 1 - 2-разове підживлення рослин. Весняне окулірування вічком, що проростає і копулірування живцем, здійснюють в період інтенсивного висхідного сокоруху, а до щеплення сплячим вічком приступають після закінчення росту підщеп. Раніше від інших закінчують ріст прищепи сливи, вишні звичайної, черешні, дещо пізніше –груші, яблуні, абрикосу, а пізніше за усіх – вишні магалебської.

За кілька днів до окулірування ґрунт у міжряддях розпушують та підгорають рослини, а напередодні – розгортають дички та очищають штамбики від землі і пагонів на висоту 12 - 15 см. Перед окуліруванням місце щеплення про­тирають вологою ганчіркою. Щеплення проводять з використанням найбільш придатного для щеплених рослин способом (табл.7.30).

Таблиця 7.30

Підщепи та рекомендовані способи щеплення форм та сортів декоративних і плодових деревних рослин

Прищепа (вид, форма)	Підщепа (вид, форма)	Спосіб і місце щеплення
Робінія псевдоакація	Робінія псевдоакація
- пірамідальна		Окулірування в зону кореневої шийки
- куляста, червонолиста, плакуча		Окулірування в крону на штамбі
Береза повисла	Береза повисла, береза пухнаста
- поникла, розлога, різ-нолиста, червонолиста		Окулірування в штамб про-ростаючою або сплячою брунькою
Берест звичайний	Берест звичайний
- пірамідальний		Окулірування в кореневу шийку
- плакучий		Копулювання живцем в штамб за кору
- кулястий, червоно-листий, перистолистий, жовтий		Окулірування в крону на штамбі
Бобівник (мигдаль низький)	Терен крупноплідний	Щеплення в штамб весною, живцем в боковий розріз
Бузок (сорти)	Бузок звичайний	Окулірування в кореневу шийку
Бук звичайний	Бук звичайний
- пірамідальний та з різними особливостями листя		Окулірування в кореневу шийку
- плакучий		Копулювання живцем за кору в штамб
Верба	Верба біла
- плакуча і куляста		Копулювання живцем за кору в штамб
В’язи	В’яз гладкий
- пірамідальні, кулясті, з різним декоративним листям		Тріангуляція 2-річним живцем; живцем з сідлом за кору, живцем в боковий розріз; в кореневу шийку або вище; IV-V місяць
- плакучі		Живцем за кору, IV-V міс.
Гіркокаштан	Гіркокаштан
- з різним листям та пірамідальний		Окулірування сплячим вічком в хрестоподібний розріз у місці річного кільця. В якості вічка використовуються верхівкові бруньки пагона
- плакучий		Щеплення живцем з верхівковою брунькою за кору в штамб
Глід звичайний	Глід звичайний
- пірамідальний		Окулірування сплячою брунькою в кореневу шийку
- кулястий		Копулювання живцем в штамб за кору
Глід м’якуватий	Глід м’якуватий
- махровий розовий, білий і червоний		Окулірування в штамб
- глід темно-червоний		Окулірування в штамб
- плакучий		Живцем в штамб за кору
Горобина звичайна	Горобина звичайна
- плакуча		Окулірування в штамб
Горобина борошниста, золотиста	Горобина звичайна	Окулірування в кореневу шийку
Горобина альпійська, тибетська	Горобина звичайна	Окулірування в крону
Граб звичайний	Граб звичайний
- плакучий і кулястий		Копулювання живцем за кору в штамб
- інші форми		Окулірування в кореневу шийку
Груша	Груша звичайна
- плакуча і куляста		Окулірування в штамб
Дуб звичайний	Дуб звичайний (4-5-річний)
- пірамідальний		Окулірування в кореневу шийку бруньками з пагонів 2-3 років
- кулястий, плакучий, пурпуролистий		Окулірування в штамб, за кордоном – копулювання; для щеплень беруть гілки 2-3 річного віку. Щеплення за кору без розрізу
Катальпа	Катальпа
- всі форми		Окулірування в хрестоподібний розріз
Клен гостролистий	Клен гостролистий
- карликовий		Окулірування в кореневу шийку
- кулястий, різнолистий, пурпуролистий, Друмонда, Рейтенбаха і Швелера		Окулірування в штамб в хрестоподібний розріз сплячою чи проростаючою брунькою або ранньовес-няне копулювання в штамб
Клен явір	Клен явір
- пурпурний		Окулірування в кореневу шийку
- кулястий, плакучий		Окулірування в штамб
Клен сріблястий	Клен сріблястий
- плакучий		Щеплення живцем за кору в штамб
- розсіченолистий		Окулірування в штамб
- пірамідальний		Окулірування в кореневу шийку
Клен ясенелистий	Клен ясенелистий
- перистолистий		Окулірування в штамб
Липа дрібнолиста	Липа дрібнолиста
- пірамідальна, розрізно-листа, срібляста		Окулірування в кореневу шийку
- плакуча		Окулірування в штамб
Роза (сорти)	Роза собача	Окулірування в кореневу шийку і штамб
Слива Піссарда	Алича	Окулірування в кореневу шийку
Слива трьохлопатева	Алича	Окулірування а в кореневу шийку
Хеномелес японський (для отримання штамбової форми)	Груша звичайна	Окулірування в штамб
Шовковиця біла	Шовковиця біла
- куляста		Окулірування в штамб
- плакуча		Щеплення живцем за кору на штамб
- пірамідальна		Окулірування в кореневу шийку
Яблуня	Яблуня лісова
- плакуча		Окулірування в штамб
- пірамідальна		Окулірування в кореневу шийку
Яблуня Недзвецького	Яблуня лісова	Окулірування в штамб
Ялина звичайна	Ялина звичайна
- колоновидна, золотиста, срібляста, змієвидна, повисла		Щеплення в розщіп верхівковим живцем
Ялина Енгельмана	Ялина звичайна
- срібляста і блакитна плакуча		Щеплення в розщіп верхівковим живцем
Ялина колюча	Ялина звичайна
- всі форми		Щеплення в розщіп верхівковим живцем
Ясень звичайний	Ясень звичайний, ясень зелений
- плакучий		Щеплення живцем за кору на штамб
- цільнолистий, пурпурно-жовтий, папоротелистий		Окулірування в кореневу шийку
- кулястий		Окулірування або щеплення живцем за кору на штамб

 

З метою створення кращих умов для зростання прищепи та підщепи дички після щеплення підгортають на висоту 10-12 см.

Через 10-15 днів після щеплення перевіряють приживлюваність трансплантованих прищеп (вічок, живців). Вічка, які прижилися, зберігають природне забар­влення, а їх листовий черешок при легкому натискуванні на нього пальцем відпадає. Водночас з перевіркою розгортають дички і в разі потреби послаблюють обв’язку.

Доокулірування невдало щеплених дичок проводять або одразу після перевірки сплячою брунькою, або ранньою весною наступного року – проростаючою. Навесні замість доокулірування іноді застосовують щеплення живцем у бічний зріз. Повторно окулірують дички з протилежного до першого щеплення боку ближче до кореневої шийки.

Для захисту прищеплених вічок від вимерзання дички на зиму підгортають (не підгортають тільки у районах з потужнім сніговим покривом і у розсадниках на важких ґрунтах).

Поле окулянтів однорічок або щеплених саджанців першого року вирощування. Навесні наступного року щеплені рослини розгортають. До початку сокоруху і набрякання бруньок верхню (над вічком) частину дичка зрізають. Зріз виконують під кутом 15– 30° до вічка, не залишаючи шипа. При такому вирощуванні щеплених саджанців відпадає потреба у вирізуванні шипа, яке пов’язане із значними витратами ручної праці. Досвід показує, що вирощування саджанців без шипа поліпшує і якість щепленого садивного матеріалу.

Навесні, з вічка трансплантованого в зону кореневої шийки, виростає пагін, який називають окулянтом. З метою надання окулянту вертикального напрямку, швидшого заростання рани і недопущення його виламування під час сильних вітрів, саджанці у міру їх росту підгортають за вегетаційний період 1–2 рази.

Догляд за окулянтами - однорічками як і за щепленими штамбовими саджанцями включає: розпушування ґрунту, знищення бур’янів, підживлення рослин добривами, заходи боротьби з шкідниками та грибковими хворобами, зрізування дикої порослі та пінцирування пагонів потовщення, які у окулянтів після обшморгування в зоні щтамбу з’являються вже на перший рік вирощування.

Окрім догляду за штамбом, у полі плодових і окремих декоративних окулянтів-одноліток починають закладати крону (сливи, абрикоса, черешні). Для цього після досягнення окулянтом висоти 60 – 80 см зрізають 10 – 15 см верхівки над добре сформованою брунькою. Пагони, що розви­ваються на штамбі, вищипуються. У деяких плодових саджанців (виш­ня, персик) крону не закладають і формування її не проводять.

Поле окулянтів - дволіток або щеплених саджанців другого року вирощування. Основними роботами, які виконуються у цьому полі, крім перелічених раніше, є догляд за штамбом (пінцирування та видалення пагонів птовщення), закладання крони та її формування. При цьому враховують призначення сад­жанців (прийняту висоту штамба) та тип формування крони.

Для алейних і придорожніх посадок вирощують саджанці з висо­тою штамба 150 - 180 см і більше, а для створення садів – від 50 до 80 см або менше – залежно від виду підщепи. Якщо вирощують щеплені саджанці з кулястою і плакучою формою крони, щеплення здійснюють в штамб на висоті 1,8-2,2 м.

Формують крону, як правило, за типом одно - двоярусної або розріджено-ярусної крони. Першу з них закладають і формують у та­кий спосіб. Навесні, до початку сокоруху, вище штамба відраховують шість бруньок і над останньою зрізають вершинку, залишаючи шипик заввишки 5–6 см. Бруньки на шипику вищипують. З верхньої брунь­ки виростає пагін продовження, а з нижніх п’ятьох – бічні гілки пер­шого ярусу крони. Для надання пагону продовження вертикального напрямку його підв’язують до шипика. При формуванні розріджено-ярусної крони перший ярус заклада­ють з 3–4 скелетних гілок.

Щеплені форми чагарників. Серед щеплених форм листяних чагарників найбільш поширеним є розведення культурних сортів троянд і бузку. В меншій кількості щепленням розмножують інші види чагарників які мають садові форми і різновиди (глід, верба та ін.).Саджанці вирощують в кущовій або штамбовій формі. Саджанці кущової форми вирощують 2-3 роки, а штамбові саджанці 4-6 років. Підбираючи відповідну ротацію можна в одній сівозміні поєднувати вирощування кущових та штамбових форм саджанців, при цьому цикл вирощування перших буде повторюватись удвічі за одну ротацію сівозміни.

7.5.4.Особливості вирощування дерев і чагарників архітектурних форм

Специфіка вирощування саджанців дерев і чагарників певних архітектурних форм, окрім більшої тривалості їх вирощування, пов’язана з топіарним мистецтвом, необхідністю використання каркасів і систематичного підв’язування новоутворених пагонів до його конструктивних елементів. Вирощування їх здійснюють в спеціальних шкілках з однойменною назвою. Вихідним матеріалом для виробництва такого садивного матеріалу можуть слугувати як щеплені рослини садових форм, так і саджанці іншого походження.

У другій шкілці іноді поряд з виробництвом саджанців звичайного стандарту різних за інтенсивністю росту листяних порід вирощують також садові форми щеплених саджанців на швидкорослих (береза плакуча, акація куляста, тополя Болле) або помірнорослих (бук лісовий, в’яз шершавий, граб звичайний, дуб звичайний, гіркокаштан, клен гостролистий, клен явір, липа дрібнолиста, горобина звичайна, шовковиця біла, ясен звичайний та багато інших) підщепах. Але тут вони проходять тільки перший етап їх вирощування (щеплення, формування штамба, закладання крони та початок її формування). Після цього щеплені рослини, як правило, пересаджують у шкілку архітектурних форм дерев, де і продовжується формування їх садових ознак до певних кондицій.

Окремі види дерев, які використовують в озелененні, а особливо їх садові форми для досягнення необхідних розмірів крони потребують тривалого формування. Декоративні щеплені дерева можуть мати пірамідальну, кулясту, плакучу та інші форми крони (рис. 7.54 і 7.55). Досить поширені пірамідальна форма дуба звичайного, куляста форма клена гостролистого, плакуча форма берези бородавчастої, горобини звичайної та шовковиці білої, куляста та плакуча форма ясена звичайного. Значна кількість садивних форм дерев має різноманітне забарвлення листя.

Схема посадки саджанців передбачає достатню відстань для розташування крон та проїзду техніки для догляду. Щеплення садових форм може проводитись як в другій школі дерев так і в школі архітектурних форм. При цьому відбираються найкраще сформовані штамбові саджанці. Далі на протязі 4-5 і більше років проводять формування крони

Так, для формування кулястої форми крони на штамбі залишають дещо більше основних гілок (п’ять –сім) і вони розгалужуються променево по всіх напрямках. При цьому нижні та верхні скелетні гілки першого порядку обрізають сильніше ніж середні. В наступні 4-5 років гілки другого та подальших порядків обрізають поступово формуючи кулясту форму крони. Формування плакучої крони зводиться до отримання більшої кількості скелетних гілок та більшому їх розгалуженню. Для цього одно-дворічні пагони сильно обрізають, залишаючи 3-4 бруньки. В наступний рік пагін подовження вкорочують сильніше, а бокові пагони менше (слабкіше незначно). При чому зрізування бокових пагонів проводять на зовнішню бруньку. В наступні роки проводять незначну обрізку з метою регулювання росту окремих пагонів. Формування пірамідальної форми крони досягається інтенсивним обрізуванням верхніх скелетних гілок і незначним нижніх. При цьому зрізування їх як і гілок наступних порядків в подальшому проводиться на внутрішню бруньку.

Серед чагарників для вирощування архітектурних форм використовують види, які дають густу крону, добре переносять обрізку і тривалий строк зберігають задану форму. Ці вимоги цілком задовольняють бирючина, самшит, кизильник блискучий, смородина альпійська, барбарис Тунберга, таволга Вангутта, чубушник мілколистий та ін. Формування чагарників здійснюється двома способами: кущовим і штамбовим.

 

 

 

 

 

 

Рис. 7.54. Шкілка штамбових дерев з різними формами крон

 

 

 

 

 

Рис. 7.55. Шкілки чагарників архітектурних форм

 

Вихідним матеріалом для школи архітектурних форм чагарників є 2-3 річні саджанці із школи чагарників, які мають достатню кількість скелетних гілок і добре розгалужену крону. Після посадки чагарники для кущової форми сильно обрізають по шаблону і надають кроні намічену форму.

Упродовж першого року рослинам дають вільно розвиватись щоб вони добре прижились. В наступні роки кожної весни повторюють формування з підрівнюванням (чеканкою) пагонів літом. При цьому чергову обрізку проводять набагато вище попередньої. Літню чеканку у листяних культур проводять у липні, а хвойних культур – перед закінченням лінійного росту пагонів. Формування чагарників на штамбі проводиться шляхом ранньовесняної обрізки і незначної літньої чеканки, враховуючи особливості росту окремих щеплених форм.

З метою отримання густих крон саджанці щорічно підживлюють органічними і мінеральними добривами та проводять регулярний догляд за ґрунтом.

 

Питання для самоконтролю

1. Які переваги великомірного садивного матеріалу?

2. Особливості вирощування саджанців для лісових культур і лісомеліоративних насаджень.

3. Специфіка вирощування саджанців для озеленення.

4. Вирощування саджанців плодових порід.

5. Вирощування садивного матеріалу з закритою кореневою системою.

 

8.Виробництво садивного матеріалу із закритою кореневою системою

8.1. Загальні засади виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою

Сіянці та саджанці із закритою (нетравмованою) кореневою системою особливий вид садивного матеріалу деревних рослин, виробництво якого здійснюється в розсадниках на спеціальних площах (полігонах) відділу вирощування і формування. Вирощування його часто поєднує роботи у закритому (розмноження і отримання вихідного матеріалу) і відкритому (дорощування і формування садивного матеріалу – сіянців, саджанців) ґрунті. Виробництво сіянців і саджанців із закритою кореневою системою більш технологічне і тому організація його потребує вирішення ряду специфічних питань щодо: підготовки та оснащення полігону;вибору способу зрошування та облаштування зрошувальної мережі; підбору ємностей (контейнерів) і підготовки субстрату; технологій наповнення контейнерів субстратом, добривами та засобами хімічного захисту і висаджування (пересаджування) рослин; підтримання оптимальних режимів живлення рослин: поживного, водного, повітряного; захисту рослин від шкідників і збудників хвороб; збереження їх в зимовий період; утилізації використаних під час виробництва матеріалів (контейнерів і ємностей, субстрату, відходів) тощо.

У багатьох випадках організація підприємств з виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою економічно вигідніша порівняно з розсадниками, де вирощується традиційний садивний матеріал з відкритою кореневою системою. Високі техніко-економічні показники виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою визначаються наявністю ефективно працюючих машин, механізмів і устаткування; правильним вибором ємностей для вирощування рослин; високими посівними якостями насіння та деякими іншими факторами.

Садивний матеріал із закритою кореневою системою, завдяки своїм специфічним особливостям (можливості висаджування практично упродовж усього року та більш високій приживлюваності), використовують для лісокультурних цілей (сіянці та маломірні саджанці) і особливо широко для озеленення (саджанці дерев і чагарників) житлових, рекреаційних і промислових територій.

Виробництво садивного матеріалу із закритою кореневою системою або так звана культура деревних рослин в ємностях не нова і має давню історію. Ще давні греки та римляни культивували рослини в ємностях. Пізніше, в часи бароко, кожний більш-менш відомий замок (Версаль, Ганноверський дім, Сансусі у Потсдамі) мали свої зимові сади, в яких зростали деревні рослини в спеціальних горшках і вазах. Для субстрату у більшості випадків використовувався звичайний грунт, до якого додавали компост. Сучасний розвиток цей метод отримав в 50-і роки ХХ століття в США. Нова хвиля культури деревних рослин в контейнерах в Європі розпочалася в 60 роки того ж століття у Великобританії. В розсаднику Тіммерман у Веделі (Голштайн) в 1963 році почалось розповсюдження культури деревних рослин в контейнерах в Німеччині. Сьогодні контейнерна культура займає значне місце в продукції декоративних розсадників Європи і має стійку тенденцію постійного зростання.

Відомо багато факторів і чинників, які обумовлюють сучасну актуальність культури декоративних та інших деревних рослин в горщечках та контейнерах і які можна об’єднати у такі 4 групи:

1. Організаційні:

* культура рослин в ємностях не залежить від складу та особливостей мінерального грунту і тому може мати місце як в розсадниках з сприятливими, так і несприятливими ґрунтовими умовами (високою кислотністю, низькою родючістю, незадовільною структурою грунту тощо);

* контейнерування або переконтейнерування не пов’язано з конкретними агротехнічними термінами, що сприяє більш рівномірному розподілу упродовж року потреби розсадника у робочій силі;

* садивний матеріал із закритою кореневою системою значно розширює строки садіння на постійне місце, дозволяє транспортувати на значні відстані без пакування і спеціальної тари, а також реалізувати та висаджувати його в облистяному і квітучому стані,що збільшує попит та їх ціну.

2. Агротехнічні:

* можливість вирощування великомірного садивного матеріалу деревних рослин, які погано переносять пов’язане з пересаджуванням травмування кореневих систем (Cyticus, Pyracanta);

* культуру рослин в контейнерах легше захищати від несприятливих умов довкілля, вони краще переносять засуху і заморозки;

* збільшення в асортименті декоративного садивного матеріалу питомої ваги рослин, які отримують шляхом мікроклонального розмноження in vitro і потребують поетапної адаптації їх до субстрату та умов відкритого грунту in vivo, яку краще здійснити при дорощуванні в контейнерах з субстратом (передусім троянд, бузку та ін.);

* приживлюваність рослин із закритою кореневою системою вища, ніж садивного матеріалу із відкритими коренями.

* відсутність ефективних, екологічно чистих засобів і прийомів проти “втоми” ґрунту, внаслідок тривалого вирощування на одній і тій же площі садивного матеріалу деревних рослин.

3. Технологічні:

* контейнерна культура є більш технологічною і дозволяє значно підвищити, у порівнянні з відкритим ґрунтом, рівень механізації робіт з вирощування садивного матеріалу;

* не має потреби у пакуванні садивного матеріалу, яке необхідне при реалізації садивного матеріалу з відкритою кореневою системою.

4. Економічні:

* дозволяє більш раціонально і ефективно використовувати вихідний садивний матеріал (насіння, живці, сіянці), добрива, засоби захисту і воду для вологозабезпечення;

* вихід садивного матеріалу в контейнерах з одиниці площі значно більший, ніж при вирощуванні його у відкритому грунті із відкритою кореневою системою.

Ріст темпів виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою пов'язаний такожіз збільшення питомої ваги лісового садивного матеріалу із закритою кореневою системою.

До недоліків контейнерної культури належать:

* виробництво її значно дорожче, ніж вирощування садивного матеріалу з відкритою кореневою системою, оскільки потребує ємності та контейнери різних розмірів, спеціально обладнаних площ (полігонів, теплиць), спеціальних машин і механізмів для контейнерування та транспортування рослин, зрошувальних систем, субстрату, специфічних добрив, засобів захисту тощо;

* виробництво її потребує більшої ретельності та суворого дотримання прийнятої технології. Помилки при вирощуванні рослин (порушення мінерального, водного, повітряного режимів) в обмеженому контейнером просторі проявляються значно швидше і мають більш негативні наслідки, ніж при виробництві садивного матеріалу у відкритому грунті;

* необхідність утилізації використаних матеріалів: субстрату, контейнерів (ємностей з поліетилену, полістиролу, пластмаси тощо) та очистки води, використаної для зрошення;

* специфічні труднощі пов’язані з несвоєчасним пересаджуванням (переконтейнеруванням) рослин: пошкодження кореневих систем, що пронизали ємність, формування кільцеподібних коренів внаслідок обмеження ємністю простору для їх розвитку, що може стати причиною відмирання таких дерев на постійному місці у майбутньому;

* необхідність переміщення разом з рослинами субстрату під час їх транспортування і висаджування.

У ході дискусії, яка має місце сьогодні у колі фахівців контейнерної культури, практики і науковці розсадництва частіше всього порушують питання стосовно:

- пошуку сучасних, екологічно чистих, придатних для багаторазового використання ємностей для контейнерування рослин;

- зменшення у процесі виробництва контейнерної культури обсягів використання засобів хімічного захисту рослин та гербіцидів;

- покращення якості та спеціалізації субстрату (для контейнерних культур окремих видів і етапів виробництва);

- покращення якості води та розробки нових, більш раціональних способів зрошення контейнерної культури.

8.2.Види садивного матеріалу із закритою кореневою системою та

технологічні особливості його виробництва

8.2.1.Класифікація садивного матеріалу та його основні ознаки

До садивного матеріалу деревних рослин із закритою кореневою системою належать сіянці та саджанці, дички і дерева, коренева система яких знаходиться все­редині грудки ґрунту, брикету або ємності з субстратом. Досвід виробництва і засто­сування такого садивного матеріалу в Україні та за кордоном переконливо свідчить про перспективність його для озеленення, лісовідновлення та лісорозведення. Головними перевагами такого методу створення насаджень різного цільового призначення садивним матеріалом із закритою кореневою системою є: значне продовження строків садіння рослин, підвищення їх приживлюваності, можливість ме­ханізації більшості операцій технологічного процесу. Одним з недоліків за­стосування садивного матеріалу з закритою кореневою системою є необхідність переміщення значної маси субстрату разом з садивним матеріалом під час транспортування і садіння.

Існують такі види садивного матеріалуіз закритою кореневою системою (ЗКС):

Насіння в оболонці – садивний матеріал у вигляді укладених в оболонку з пресованого субстрату (іноді з додаванням добрив та різного захисного матеріалу) насінин. До цього виду садивного матеріалу відносять шведські торф’яні пластинки, канадські торф’яні таблетки, а також насіння у спеціальних гранулах та паперових рулонах чи стрічках.

Сіянці із закритою кореневою системою – садивний матеріал молодих деревних рослин (віком 1 – 3 роки), одержаний з насіння, висіяного у субстрат, який укладено в малооб’ємні оболонки різного типу (проростаючі, частково проростаючі або непроростаючі). До проростаючих належать норвезький "Джіффі-7", паперові соти "пейперпот", до частково проростаючих – тюбики з полістирена, горщечки Вальтера з стирену та інші види оболонок, які не мають дна; до непроростаючих – ємності (контейнери) з пластмаси, деревини та інших твердих матеріалів, шведські блоки "Каппарфорс" з пластику, стироблоки та ін.

Сіянці та саджанці з напіввідкритою кореневою системою – садивний матеріал, вирощений у рулонах з не травмованою кореневою системою без твердої оболонки, але з грудкою субстрату (землі). До цього типу відносять сіянці та саджанці, які вирощені в рулонах з м’якого поліетилену за технологією "Нісула" (Фінляндія).

Саджанці з закритою кореневою системою – садивний матеріал, одержаний шляхом дорощування сіянців з відкритою або закритою кореневою системою, укорінених живців у грудці субстрату з оболонкою або без неї. Представниками цього типу є декоративні деревні рослини в контейнерах, лісові саджанці "Брика" та "Брикет". Особливо великі саджанці з висотою наземної частини 2,0м і більше вирощують пересадкою сіянців та саджанців з відкритою або закритою є кореневою системою у великооб’ємні оболонки - плетені кошики, дерев’яні ящики тощо).

Дички з грудкою – традиційний садивний матеріал, який одержують викопуванням рослин з грудкою ґрунту у парках, різних декоративних насадженнях або на колекційних ділянках та з під намету звичайних лісових деревостанів. Кращим часом для заготівлі такого виду садивного матеріалу, особливо рослин великих розмірів в насадженнях, що зростають на легких за механічним складом грунтах (піщаних і супіщаних) є зима, коли легше всього сформувати грудку на кореневій системі з мерзлого грунту.

 

8.2.2.Технічні ознаки ємностей та контейнерів

Розмір і матеріал контейнерів (ємностей). Виробництво широкого сортименту видів садивного матеріалу (укорінених живців, сіянців, саджанців, дерев) різного цільового призначення базується на використанні контейнерів і ємностей різних розмірів. Їх виготовляють з різних матеріалів, вони мають різні форму і забарвлення. При цьому ємності місткістю до 2 літрів відносять до так званих горщечків, а більші за розмірами – до контейнерів.

Для розмноження (укорінення живців, отримання 7 – 8 тижневих сіянців) і вирощування маломірних рослин (сіянці, живці та окремі підщепи) використовують ємності з поперечником або діаметром 5-9 см і такої ж глибини (табл. 8.31).

Таблиця 8.31

Розмір та об’єм вітчизняних квадратних контейнерів “Квадра”

для вирощування декоративного садивного матеріалу

Позначення	Розмір, см	Ціна, грн.*	Об’єм в літрах
КВ 05	квадрат 5х5х6	0,20	0,1
КВ 06	квадрат 6х6х7	0,25	0,15
КВ 07	квадрат 7х7х8	0,30	0,2
КВ 09	квадрат 9х9х9	0,40	0,5
КВ 12	квадрат 12х12х12	0,70	1,0
КВ 14	квадрат 14х14х14	1,10	2,0
КВ 17	квадрат 17х17х17	1,50	3,5
КВ 19	квадрат 19х19х20	1,90	5,0

* Пересічна ціна на 1.01.2006р.

Сіянці та саджанці дерев і чагарників, як правило, вирощують в 9 см і більших за розміром ємностях залежно від вихідного матеріалу та цільового призначення садивного матеріалу. Розміри контейнерів залежать від терміну вирощування садивного матеріалу (ними регулюють достатність простору для розвитку кореневої системи та необхідний об’єм поживного субстрату). При цьому слід пам’ятати, що завищення розмірів ємностей веде до збільшення площі необхідної для розміщення контейнерів на полігоні вирощування та для ділянки їх зберігання, а також зростання витрат на виробництво садивного матеріалу за рахунок не раціонального використання субстрату, добрив, води тощо і більших обсягів робіт з контейнерування і транспортування. Стосовно витрат на складування і транспортування рослин в контейнерах то їх можна зменшити за рахунок застосування ємностей квадратної форми, що дозволяє більш ефективно використовувати площу, в т.ч. і під час їх вирощування.

Для виробництва великомірного садивного матеріалу декоративних росли застосовують контейнери більших розмірів об’ємом 10 – 50 і більше літрів.

Велике значення має матеріал, з якого виготовляють ємності. Одними з найперших ємностей були горщечки з глини, які застосовували ще древні римляни для вирощуванні спеціальних квіткових рослин. В таких контейнерах вирощували також повільнорослі деревні рослини (араукарія, клематис, ялина), а самі горщечки поміщались в грунт і присипались ґрунтом. Глиняні ємності дорожчі за пластикові, займають більше площі, потребують більше води, оскільки частина її проникає скрізь стінки горщечків. Тому об’єднувати виробництво такої продукції в ємностях з різного матеріалу при застосуванні однієї зрошувальної системи не допустимо.

Торф’яні ємності(горщечки). Їх використовують для виробництва маломірного садивного матеріалу. Вони витримують тільки один термін використання, погано транспортуються і тому, як правило, застосовуються при вирощуванні рослин, які дорощують до більших розмірів у власному розсаднику. В таких випадках їх часто пересаджують у більші контейнери разом з горщечком.

Торфорозбухаючі горщечки, типу Джорфипоте застосовують після розбухання у воді для пікірування сіянців або укорінення живців.

Пейпепрпотс – пакет ємностей без субстрату з цупкого паперу. Вони утримують свою сотоподібну форму, після закріплення на спеціальних шаблонах - піддонах і заповнення їх субстратом. Вони знайшли широке використання для вирощування лісових сіянців, а також садивного матеріалу для наступного дорощування у власному господарстві. Позитивом таких ємностей є можливість використання для їх виготовлення паперової макулатури.

Ємності з штучних матеріалів найчастіше використовують для вирощування декоративного садивного матеріалу із закритою кореневою системою. Найкращим матеріалом з точки зору надійності та екологічності є твердий або м’який поліетилен. Зростає використання і ємностей з полістиролу, які також легко утилізуються після їх використання.

Фолієві ємності з м’якого поліетилену більш зручні ніж тверді контейнери і більш дешеві (ціна останніх в 3-10 разів вища). В окремих країнах широко застосовують зовсім малі фолієві ємності, проте використання їх ускладнює виробництво. Застосовують ємності з фолії різних розмірів. Особливістю використання ємностей з м’якого поліетилену об’ємом 10 і більше літрів є потреба відповідного зміцнюючого каркасу з цупкого матеріалу, який забезпечує необхідну форму. Дуже великі ємності закріплюють на металевих каркасах. Прийняття рішення стосовно використання м’яких або твердих фолієвих ємностей залежить не тільки від їх ціни. В садових центрах частіше застосовують тверді. А ландшафтні садівники – м’які фолієві контейнери.

Контейнери з мішковини застосовують у випадках використання для зрошення рослин дощування, оскільки такі ємності дозволяють більш ефективно використовувати витрачену для поливу воду, ніж при застосуванні інших, зокрема контейнерів з штучних матеріалів. В окремих розсадниках такі рослини в контейнерах з мішковини разом з ємностями висаджують в грунт. При цьому, якщо контейнери висаджують занадто глибоко існує загроза проникнення коренів за межі ємності, а при недостатньому їх заглибленні – можливе пересихання субстрату.

Для виготовлення ємностей широко використовуються деревина, з якої роблять контейнери різних розмірів.

Мультиємності (мультиплати) представляють собою плати з певною кількістю комірчин різних розмірів від 3-4 см (для укорінення живців) і більше (для вирощування сіянців і саджанців).

Важливе значення для виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою має форма ємностей. Форма їх повинна бути зручною для складування та транспортування і забезпечувати природній розвиток кореневих систем рослин. Використання контейнерів з гострими кутами та кантами не завжди є виправданим, оскільки вони можуть стати причиною підвищеного виробничого травматизму.

Контейнери та ємності повинні мати необхідний дренаж. Його функцію виконують отвори в стінках та дні ємностей. Через бокові отвори надлишок води витікає з контейнера, а через нижні, субстрат сполучається з ґрунтом внаслідок чого стає можливим підняття вологи по висхідним капілярам до рослин.

Колір контейнерів не має великого, окрім естетичного значення. Частіше всього контейнери чорного, рідше сірого і коричневого кольору. Для продажі інколи використовують контейнери яскравого забарвлення. В країнах півдня Європи (Італії, Іспанії, Греції та ін.) для виробництва контейнерної культури декоративних рослин часто використовують ємності білого кольору, які не так сильно як інші нагріваються влітку сонячними променями і, тим самим, сприяють покращенню мікрокліматичних умов вирощування та раціональній витраті вологи.