Етапи становлення деревного розсадництва 5 страница

Таблиця3.7.

Рекомендована глибина основного обробітку грунту, см

 

Виробниче відділення, (вид СМ)	Ґрунти
підзолисті та дерново-підзолисті	сірі лісові, опідзолені чорноземи	потужні та звичайні чорноземи	південні чорноземи, каштанові
Посівне (сіянці)	20-22	22-25	25-27	27-35
Шкільне (саджанці)	25-35	30-40	35-45	40-50

 

Дотримання встановленої глибини обробітку грунту особливо актуально для таких прийомів, як оранка, культивація, передпосівна (передсадивна) культивація з боронуванням. Відхилення її від запланованої не повинно перевищувати 1-2 см.

На якість оранки впливає стан грунту. При оранці надмірно вологого, важкого за механічним складом грунту пласти його не розпушуються, швидко твердіють, утворюють великі грудки, які ускладнюють проведення наступних прийомів. Кращі результати отримують при оранці грунту з вологістю 50-60%. У цьому випадку грунт не прилипає до плуга і легко розпадається на середні та дрібні грудочки

Боронування проводять з метою вирівняння і розпушування виораної поверхні, знищення ґрунтової кірки та загортання мінеральних добрив. Хороших результатів досягають при боронуванні грунту середньої вологості. Якщо грунт пересушений, то ускладнюється його розпушення, що обумовлює необхідність збільшення кількості боронувань для досягнення певної якості вирівняння поверхні, а це в свою чергу призводить до розпилення і втрат структури. Надмірно вологий грунт важкого механічного складу взагалі не розпушується, а тільки “мажеться”, а після висихання ущільнюється і стає твердим.

Культивацію проводять з метою більш глибокого розпушування грунту без обертання скиби та для боротьби з бур’янами. Роботу виконують культиваторами різних конструкцій та дисковими боронами. Своєчасна культивація значно покращує водно-повітряний режим грунту.

Обробіток парових полів і передсадивний (передпосівний) обробіток грунту проводять пружинними культиваторами, а для подрібнення дернини (окрім ділянок з пирієм) дисковими боронами. Культиватори розпушують грунт на глибину до 25 см і вичісують бур’яни. Глибокою культивацією інколи замінюють другу оранку (на площі з ущільненим за зиму зябом, оскільки його переорювання може бути пов’язано із зворотнім перевертанням пласта та висушуванням грунту).

Лущення проводять з метою зменшення засміченості полів і покращення якості зяблевої оранки після зернобобових. Здійснюють його відвальними та дисковими лущильниками на глибину до 5 см. В результаті проведення цього прийому обробітку грунту насіння бур’янів мілко загортається в грунт і за сприятливих умов швидко проростає, а після цього небажана трав’яна рослинність легко знищуються культурною оранкою.

Вирішити усі завдання, покладені на обробіток грунту, проведенням тільки одного окремого прийому неможливо, тому, для досягнення мети обробітку грунту застосовують ряд прийомів, які виконують у певній послідовності. Сукупність таких прийомів, що спрямовані на вирішення головних завдань обробітку грунту в конкретних грунтово-кліматичних умовах, називають системою основного обробітку грунту (СООГ). При вирощуванні садивного матеріалу в розсадниках, для основного обробітку грунту використовують такі самі системи, як і в сільськогосподарському виробництві: зяблеву, чорного, раннього, зайнятого і сидерального парів (рис.3.9).

Слід пам’ятати, що рівень культури землеробства незалежно від системи основного обробітку грунту визначається:

· якістю виконання окремих робіт;

· своєчасністю проведення того чи іншого прийому обробітку грунту;

· відповідністю (дотриманням) глибини обробітку грунту.

 

3.2.Первинне освоєння площ відведених під розсадник

У разі закладання розсадника на площі з недостатньо або зовсім не окультуреними ґрунтами виникає необхідність її освоєння. Під розсадник можуть відводитись різні категорії земельних площ – землі, що вийшли з під сільськогосподарського користування, перелогові, цілинні, лісові землі та ін. Відповідно до категорії земель визначають способи їх освоєння та первинного обробітку грунту.

 

 

 

Рис. 3.9. Системи основного обробітку грунту в розсаднику

 

При освоєнні дуже засмічених бур’янами земель застосовують обробіток грунту за системою чорного пару з внесенням гербіцидів. Влітку або восени лущать дернину в двох напрямках на глибину 7-10 см. З появою бур’янів проводять культурну оранку на глибину до 30 см, а наступного року утримують поле під чорним паром. Для знищення багаторічних злакових і дводольних бур’янів у полі чорного пару вносять гербіциди. Проти однодольних застосовують трихлорацетат натрію (ТХА), далапон, а проти дводольних – 2,4 Д у вигляді водних розчинів з розрахунку 500-600 л/га.

Обробіток грунту на не засмічених бур’янами старих перелогових та цілинних землях проводять, як правило, за системою чорного пару, або за іншою, придатною для конкретних грунтово-кліматичних умов системою основного обробітку грунту.

На землях, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, з окультуреним верхнім шаром, грунт обробляють за зяблевою системою або системою зайнятого пара.

Освоєння лісових земель починають з очищення площі від пеньків і лісосічних залишків та планування їх поверхні. Формування орного шару розпочинають з оранки грунту чагарниковими плугами і вичісування коренів корчувальними боронами. Весною наступного року грунт обробляють у двох напрямках дисковими культиваторами з наступним боронуванням. В залежності від прийнятої системи основного обробітку грунту поле залишають під чорним паром або засівають зернобобовими (система зайнятого пару). На бідних ґрунтах з достатнім зволоженням бажаним є обробіток грунту за системою сидерального пару з вирощуванням на зелене добриво люпину однорічного у суміші з фацелією.

Для вирівнювання агрофону на площах з опідзоленими ґрунтами та вигорнутим на поверхню підзолистим горизонтом внаслідок розкорчовування пнів, перед оранкою вносять низинний торф з розрахунку 120-160 т/га і проводять так званий „вирівнюючий” посів невибагливих сільськогосподарських культур. Первинну оранку на цих ґрунтах проводять на глибину гумусового горизонту, збільшуючи її під час заорювання сидератів і основного обробітку грунту в полях сівозмін на 3-5 см до тих пір поки орний шар не досягне 25-27 см. Завершальною метою первинного освоєння площ ділянок, відведених під розсадник є сформований орний окультурений шар грунту з вмістом гумусу понад 3%.

 

3.3 Основний обробіток грунту в полях прийнятих сівозмін.

Застосування тих або інших систем основного обробітку грунту залежить від конкретних грунтово-кліматичних умов, прийнятих сівозмін та специфічних, для певного виду садивного матеріалу особливостей його вирощування. Як уже зазначалось, в розсадниках основний обробіток грунту проводять використовуючи зяблеву, чорнопарову, ранньопарову, зайнятопарову або сидеральнопарову системи.

Зяблева система основного обробітку грунту має місце в розсадниках різних грунтово-кліматичних умов. Вона часто є складовою інших систем основного обробітку грунту і включає такі прийоми: лущення, осінню культурну оранку і ранньо - весняне боронування. Лущення створює сприятливі умови для проростання бур’янів та накопичення і збереження вологи в грунті. У розсадниках Полісся та Лісостепу лущення проводять на глибину 4 - 5 см, а Степу – 8 - 12 см. Через 10 - 15 днів після появи сходів бур’янів проводять культурну оранку в посівному відділенні на глибину 20 - 35 см і 25 - 50 см в шкілках в залежності від лісорослинної зони. Для оранки в посівному відділенні використовують плуг ПЛН - 4-35, а в шкілках – плуг плантажний навісний ППН - 40. При цьому не слід допускати виносу підзолистого горизонту на поверхню грунту.

На площах, що вийшли з-під садивного матеріалу, зяблеву оранку проводять через 10 - 15 днів після викопування сіянців та саджанців без попереднього лущення. У разі потреби (на полях після викопування великомірних саджанців) перед оранкою проводять планування поверхні. У районах з глибоким сніговим покривом піднятий зяб залишають на зиму незаборонованим (гребенястим), що сприяє накопиченню вологи в грунті. В осінньо-зимовий період в зораному грунті проходять складні процеси, які сприяють поновленню структури грунту і накопиченню доступних для рослин елементів мінерального живлення. Заключним етапом зяблевої системи є раннє весняне боронування або так зване ранньовесняне закриття вологи, спрямоване на збереження вологи та покращення теплового режиму грунту.

Система зяблевого обробітку грунту в степових розсадниках спрямована на максимальне накопичення вологи та її збереження в грунті. Особливістю зяблевої системи в цих умовах є більш глибоке, ніж у районах з достатнім зволоженням, лущення (8 - 10 см, а в особливо в посушливі роки – 10 - 12 см) з одночасним боронуванням. Після появи бур’янів проводять глибоку оранку (в посівному відділенні на глибину 30 - 32 см, а в шкілках – 40 - 45 см) з одночасним боронуванням. В степових розсадниках з незначним сніговим покривом залишати на зиму незаборонованим піднятий зяб не можна, бо це призведе до вимерзання та видування вологи з грунту. Як і в розсадниках Полісся, система зяблевого обробітку в Степу також закінчується ранньовесняним боронуванням.

Чорнопаровасистема обробітку грунту є ефективним засобом накопичення вологи, поліпшення фізичних властивостей грунту та боротьби з бур’янами. Найчастіше її застосовують на родючих грунтах у районах недостатнього і нестійкого зволоження (Степ) з метою збереження вологи та знищення бур’янів на засмічених ділянках. Обробіток грунту за системою чорного пару починають восени прийомами зяблевої системи обробітку грунту. Навесні, з метою затримання вологи, проводять боронування грунту в двох напрямках важкими та середніми боронами БЗТС-1,0 і БЗСС-1,0. Для утримання грунту в пухкому стані, накопичення вологи та очищення від бур’янів площу культивують з одночасним боронуванням упродовж літа 3 - 4 рази. У районах з достатнім зволоженням першу культивацію проводять на глибину 5 - 7 см. Глибину наступних культивацій збільшують поступово, доводячи її в кінці літа до 10 - 12 см. У посушливих районах – навпаки: першу культивацію здійснюють на глибину 10 - 12 см, а потім її поступово зменшують і доводять до 5 - 7 см. Така послідовність проведення культивацій руйнує капіляри і дозволяє утворити мульчуючий шар, який захищає від висушування нижні горизонти грунту.

Восени, приблизно за 20 днів до висівання насіння або висаджування рослин, проводять глибоке розпушування грунту плугами без полиць (переорювання пару) з одночасним боронуванням. Безпосередньо перед сіянням грунт культивують на глибину загортання насіння та боронують.

У посушливих районах обробіток грунту за системою чорного пару доцільно поєднувати із заходами снігозатримання та осіннього волого-зарядкового поливу.

Ранньопаровусистемуосновного обробітку грунту застосовують, головним чином, у районах з достатнім зволоженням (Полісся), а також на полях, де садивний матеріал викопують весною. Вона передбачає весняну оранку грунту одразу ж після викопування садивного матеріалу та прийоми чорного пару упродовж літа і осені.

Зайнятопарову систему обробітку грунту, окрім районів з достатнім зволоженням і родючими ґрунтами (Лісостеп), застосовують у зрошуваних розсадниках Степу. Вона включає:

· агротехнічні прийоми зяблевої системи;

· сіяння сільськогосподарських культур з коротким вегетаційним періодом, які здатні засвоювати атмосферний азот (вико-вівсяна суміш, зернобобові, конюшина, люцерна та ін.);

· збирання врожаю; оранку без обороту скиби; ранньовесняне боронування (закриття вологи).

В подальшому грунт утримують в чистому від бур’янів та пухкому стані за допомогою своєчасної культивації та боронування. Вирощування вказаних сільськогосподарських культур проводять з метою поповнення запасів грунту азотом та для утворення міцної грудочкуватої структури в орному шарі грунту.

У незрошуваних степових розсадниках після збирання врожаю сільськогосподарських культур грунт обробляють за системою чорного пару з урахуванням природних умов та прийнятої ротації.

Сидеральнопарову систему застосовують для обробітку грунту в зонах надмірного і достатнього зволоження (Полісся і північні райони Лісостепу) на бідних азотом грунтах. Сидеральним називають такий пар, в якому вирощують культури, зелену масу яких заорюють з метою збагачення грунту органічними речовинами.

На зелене добриво вирощують різні види однорічного (жовтий кормовий, синій вузьколистий) і багаторічного люпину, люпино - фацелійову суміш, сераделлу, горох зимуючий, буркун білий і жовтий тощо. При вирощуванні на сидерат однорічного люпину восени, після викопування садивного матеріалу, прово­дять глибоку оранку з внесенням фосфорно-калійних добрив. Ранньою ­весною грунт боронують у двох напрямках. Перед висівом насіння люпину грунт культивують на глибину його загортання (3 - 4 см). Для ураження бульбочковими бактеріями насіння люпину перед висівом обробляють бактеріальним добривом нітрагіном з розрахунку 0,5 кг на 200 кг насіння (на гектарну норму висіву). Норма висіву насіння люпину на 1 гектар становить 180 - 220 кг.

Посіви люпину не потребують особливого догляду. Тільки при ут­воренні кірки проводять післяпосівне боронування. У фазі утворення 2 - 3 листочків бажано провести підживлення фосфорно-калійними до­бривами з розрахунку 20 - 30 кг/га. Заорювати зелену масу люпину потрібно в період утворення на головній стеблині перших блискучих бобів. У цій фазі в рослинах нагромаджується максимальна кількість азоту і зеленої маси (30 - 50 т/га). Спочатку люпин скошу­ють або коткують, подрібнюють дисковими культиваторами і заорю­ють плугами з дисковими ножами. Подальший догляд за паром полягає в утриманні поверхні грунту у чистому та пухкому стані. З метою прискорення мінералізації зеленої маси проводять прикочування грунту. Восени пар переорюють плугами без полиць і боронують грунт.

При вирощуванні сидерату з люпино - фацелійової суміші всі роботи виконуються у тій же послідовності. Для посіву на 1 га беруть 3 кг фацелії та 140 кг насіння однорічного люпину. Таке співвідношення створює оптимальні умови для росту обох видів і забезпечує максимальний врожай зеленої маси. Висівати суміш насіння краще комбінованою сівалкою, яка пристосована до одночас­ного висіву крупного та дрібного насіння.

При вирощуванні на зелене добриво багаторічного люпину комп­лекс робіт визначається прийнятою ротацією сівозміни. Підготовлене до висіву насіння можна висівати як навесні, так і восени. Для весня­ного висіву кращим способом підготовки насіння є снігування впро­довж 7 - 10 днів. Для раннього осіннього висіву насіння намочують про­тягом 2 діб у воді. Норма висіву насіння люпину багаторічного – 35-40 кг/га, глибина загортання – 2 - 2,5 см.

У сівозміні з дворічним строком вирощування у перший рік люпин росте вільно. На другий рік у фазі появи бобів, коли врожай зе­леної маси сягає 45 - 50 т/га, зелену масу скошують і вивозять на па­рове поле або компостують. Другий врожай люпину, маса якого досягає 35 - 45 т/га, заорюють в грунт на зелене добриво. При запізненні за­орювання багаторічного люпину корені його не встигають розкластися, що може стати причиною засмічення посівів деревних рослин.

Для продовження корисної дії сидерату на легких грунтах бажано при заорюванні зеленої маси вносити торф із розрахунку 30 - 40 т/га, який завдяки високій поглинальній здатності зменшує вилуговування поживних речовин з орного шару.

У межах однієї сівозміни залежно від поля застосовують кілька си­стем обробітку грунту. У сівозмінах з вирощуванням зеленого добрива це системи сидерального пару та зяблева, а у сівозмінах з попередником із зернобобових або трав – системи зайнятого пару та зяблева.

 

3.4. Передпосівний та передсадивний обробіток грунту

 

До основних завдань передпосівного (передсадивного) обробітку грунту належать:

· недопущення ранньовесняного висушування обробленого грунту;

· знищення сходів бур’янів;

· створення необхідних умов для висіву насіння, садіння сіянців і саджанців та внесення передпосівного (передсадивного) добрива;

· формування оптимальних (водного, повітряного, поживного і теплового) режимів грунту з метою сприяння дружньому і швидкому проростанню насіння та високій приживлюваності сіянців і саджанців;

· створення умов для виконання подальших робіт з вирощування садивного матеріалу.

Системи передпосівного і передсадивного обробітку грунту розробляють з врахуванням грунтово-кліматичних умов, сезону і строків сіяння та садіння, особливостей способів висіву і садіння (грядкові, безгрядкові посіви, глибина загортання тощо).

Передпосівний (передсадивний) обробіток грунту може включати такі прийоми:

· весняне (осіннє) переорювання грунту плугами без полиць;

· культивацію;

· боронування;

· шлейфування;

· коткування;

· фрезерування;

· нарізання грядок;

· дезинфекцію (пропарювання грунту) та ін.

В районах з достатнім зволоженням важкі легко запливаючі ґрунти розпушують на велику глибину (до 12 см) культиваторами або переорюють на глибину до 15 см плугами без полиць з подальшою культивацією і боронуванням.

Легкі добре зорані ґрунти боронують легкими боронами. Кількість боронувань залежить від стану грунту. Ці роботи виконують одразу після достигання грунту. Основною метою їх є закриття вологи.

З метою вирівнювання і планування поверхні грунту та подрібнення великих брил застосовують фрезерування грунту фрезами ФПШ-200 і ФПШ-1,3, а для досягнення максимально вирівняної поверхні, у разі проведення передпосівного обробітку грунту для висіву дрібного насіння з невеликою глибиною загортання, грунт шлейфують шлейф-бороною ШБ-2,5.

Для ущільнення грунту та вирівнювання його поверхні, а також в засушливих умовах (в розсадниках Степу) з метою створення більш сприятливих умов зволоження висіяного насіння капілярною вологою грунт перед посівом коткують котками 3КВГ-1,4, 3ККШ-6,3КК-6А та ін. Слід відмітити, що цей прийом при частому проведенні веде до розпорошення верхнього шару грунту, тому застосовувати його необхідно виважено.

Посівні стрічки та невисокі гряди готують фрезою ФПШ-1,3, а високі гряди на перезволожених ґрунтах –грядкоутворювачами УГН-4К, ГН-2 та ін.

Перед сіянням насіння, з метою знищення пророслих бур’янів і створення пухкого шару грунту, його культивують з одночасним боронуванням на глибину загортання насіння. У цьому разі насіння висівається на шар з непорушеною капілярністю грунту, який добре зволожується висхідною капілярною вологою.

При пізнньовесняних і літніх строках висіву насіння для знищення бур’янів та руйнування кірки грунт культивують і боронують кілька разів. Першу культивацію проводять на глибину 7-8 см, а останню на глибину загортання насіння.

Передпосівну (передсадивну) культивацію краще проводити напередодні або безпосередньо в день сіяння насіння або садіння деревних рослин.

 

Питання для самоконтролю:

1.Значення обробітку ґрунту в розсадництві?

2.Види обробітку ґрунту, їх місце і роль?

3.Завдання основного (передпосівного) обробітку грунту?

4.Що розуміють під прийомом обробітку грунту. Класифікація прийомів обробітку грунту?

5.Що розуміють під системою основного обробітку грунту. Системи основного обробітку грунту та умови їх застосування?

6.Особливості первинного освоєння різних категорій земель, що відводяться під розсадник?

7.Прийоми зяблевої системи основного обробітку грунту та особливості їх проведення в різних лісорослинних зонах?

8.Прийоми чорно парової системи обробітку грунту та особливості їх проведення?

9.Прийоми раньопарової системи обробітку грунту та особливості їх проведення?

10.Прийоми зайнятопарової системи обробітку грунту та особливості їх проведення?

11.Прийоми зайнятопарової системи обробітку грунту та особливості їх проведення?

12.Глибина основного обробітку грунту в різних грунтово – кліматичних зонах і виробничих відділеннях розсадника?

13.Завдання передпосівного (передсадивного обробітку) грунту в декоративних розсадниках?

14.Прийоми передпосівного обробітку грунту та умови їх застосування?

15.Чинники, які визначають якість основного і передпосівного (передсадивного) обробітків грунту?