Тема 6. Управління ризиками та якітю в проектах

 

1. Поняття та класифікація ризиків проекту

2. Основні методи аналізу ризиків

3. Способи зниження ризиків проекту

4. Стандарти управління якістю

5. Витрати на забезпечення якості проекту та контроль за їх виконанням

 

Ключові поняття: ризик (виробничий, фінансовий, інвестиційний, динамічний, статистичний), внутрішні ризики, зовнішні ризики, часткові ризики, страхування ризиків; якість проектів, управління якістю, сертифікація продукції, стандарт якості, тотальне управління якістю, методи контролю за якістю проекту.

 

1. Поняття та класифікація ризиків проекту

Невизначеність, пов‘язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих умов, ситуацій та наслідків, називається ризиком. Управління ризиком – це процес реагування на події та зміни ризиків у процесі виконання проекту.

Під господарським ризиком розуміють загрозу, небезпеку виникнення збитків у будь-яких видах діяльності, пов‘язаних із виробництвом продукції, товарів, послуг та їх реалізацією, товарно-грошовими та фінансовими операціями, комерційною діяльністю, здійсненням соціально-економічних та науково-технічних програм.

Види невизначеності та інвестиційних ризиків:

- політичні;

- нестабільність економічного законодавства;

- зовнішньоекономічні;

- інформаційна невизначеність щодо техніко-економічних показників та параметрів нової техніки і технології,

- ризик ринкової кон‘юнктури;

- виробничо-технологічний ризик;

- недостатня інформація про учасників проекту.

За джерелами виникнення: політичні, господарські, форс-мажорні.

Політичні ризики обумовлені:

- ризиком зміни державного устою, частими змінами уряду;

- нестабільністю політичної влади;

- неадекватністю політичних рішень.

Господарські ризики: зміни податкового законодавства; зміна попиту; інфляція; зміни цін постачальників; затримка платежів за реалізовану продукцію, ризик неадекватного менеджменту.

Форс-мажорні обставини: стихійні лиха, збройні конфлікти, пожежа.

Перераховані ризики не ставлять під сумнів ефективність проекту, мова йде про ризик його життєздатності.

Фінансовий ризик – велика доля позикового капіталу порушує принцип ліквідності підприємства. Фінансовий ризик поділяють на ризик ліквідності та ризик рентабельності. Планові щорічні доходи проекту повинні перекривати максимальні річні виплати по заборгованості. При цьому для зниження ризику, який має назву ризик несплати заборгованості, формують резервний фонд як можливість додаткового фінансування проекту шляхом відрахування визначеного відсотка від реалізації продукції проекту.

Податковий ризик включає: неможливість використання податкових пільг, зміну податкового законодавства та рішення податкової служби, які знижують податкові переваги.

Ризик непередбачених змін вартісних оцінок проекту в результатів зміни початкових управлінських рішень, а також зміни ринкових та політичних обставин, отримав назву динамічного. Зміни можуть привести як до додаткових втрат і додаткових доходів.

Ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності та незадовільної організації називається статичним. Цей ризик призводить лише до втрат.

Аналіз чутливості проекту полягає в розрахунку найгіршого і найкращого сценарію, при чому за найгіршого сценарію прибутковість проекту повинна забезпечувати виконання зобов‘язань перед кредиторами або партнерами.

Втрати, пов‘язані із ризиком можуть бути матеріальними, фінансовими, трудовими, втратами часу. Ризики класифікують на такі групи в залежності від причин виникнення:

1. Зовнішні:

- не передбачувані (заходи державного впливу у сфері оподаткування, природні катастрофи, кримінальні та економічні злочини, зовнішні ефекти – політичні, економічні, екологічні, соціальні);

- передбачувані (ринковий ризик, операційний ризик).

2. Внутрішні:

- організаційні (зриви робіт, перевитрати);

- технічні (зміна технології).

 

2. Основні методи аналізу ризиків

Аналіз ризиків поділяють на кількісний та якісний. Кількісний дає можливість визначити число та розмір окремих ризиків та ризику проекту в цілому. Якісний визначає фактори, межі та види ризиків. Для оцінки ризиків використовують наступні методи:

1) метод аналогій – передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані (використовують страхові компанії);

2) експертний метод – вивчення думок досвідчених керівників і спеціалістів. Встановлюється розмір допустимих, критичних та катастрофічних втрат;

3) розрахунково-аналітичний метод – базується на теоретичних уявленнях (прикладна теорія ризику розроблена лише для страхового та грального ризику);

4) статистичний метод – використовувався в системі ПЕРТ для визначення очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому (метод статистичних випробувань “Монте-Карло”).