Основна ідея всієї культової архітектури ісламу – прославлення божественної сили, що володарює над світом та життям.
Мусульманське мистецтво звільнене від візуалізації предметів і поклоніння образам. Позбавлення мінливих форм життєвої достовірності мало на меті зникнення їх і знищення в нас на очах задля того, щоб довести неможливість для людини вдихнути в речі життя, яким вони зобов’язані тільки Аллахові. Розквіт мистецтва Арабського Сходу починається з ІХ століття. Створення Халіфату призвело до широкого розмаху будівництва. При Омейядах з’являються військові поселення, при Аббасидах – міста-резеденції. Ісламьска архітектура поєднувала функціональність та сакральну символіку
Відсутність образів у мечетях переслідує дві мети. Перша – негативна, проявляє себе в усуненні “присутності”, яка може протистояти Присутності (хоча й небаченому) Бога та стати джерелом омани у контексті недосконалості усіх символів. Позитивна мета стверджує трансцендентність Бога, оскільки Божественну Сутність взагалі неможливо ні з чим порівняти.
Принципу Єдності притаманний аспект співучасті, адже для нього характерним є синтез багатоваріантності й принцип аналогії. Проте Єдність в ісламському мистецтві – це також і принцип різниці, адже присутня у кожній істоті внутрішня цілісність відрізняє її від усіх інших, бо вона унікальна й неповторна. Згідно основному символу віри ісламу “немає жодного божества крім Бога” (ла ілах ілла-л-лах). Через несхожість різних аспектів буття все зібрано в купі під безмежним простором Вищої Єдності: якщо визнається кінцеве, його можна аналізувати у контексті Нескінченного та стверджувати, що Нескінченне воз’єднається із кінцевим.
Тип п’ятничної дворової мечеті отримав розповсюдження на заході арабського світу – в Іспанії та Північній Африці.
В Ірані, Середній Азії, Афганістані, Індії будувалися одно- або чотириайванні мечеті (айван – з араб. – вхід). Внутрішній двір й колонада навколо нього зберігались, однак на осях акцентувались айвани, котрі мали форму арочних порталів, завдяки чому, мечеть набуває яскравої фасадності. Класичним прикладом подібного типу мечеті може бути мечеть в Ісфахані (Іран), мечеті Амра у Фустані та Куфі.
Більш пізніми архітектурними елементами стали куполи й мінарети (від араб.манара – маяк). Мінарет за формою – башта, яка може бути квадратною, круглою) з майданчиком, де муедзин скликав віруючих мусульман на молитву. Мінарет споруджується поруч із мечеттю й складає з нею одне ціле.
Його походження пов’язують з кількома прообразами: зі сторожовою чи сигнальною вежею, маяком. Мінарет служить для скликання правовірних на молитву, що й виконує спеціальний службовець при мечеті – муедзин. Звичайно мінарет прилягає до мечеті, інколи розташований окремо. У східному місті вертикалі цих башт, як і шпилі готичних храмів у містах Західної Європи, є головними орієнтирами. Асиміляція архітектурних особливостей різних культурних регіонів зумовила виникнення оригінальних і не схожих між собою форм мінаретів
У культовій архітектурі Арабського Сходу розповсюдженим типом будівлі була мечеть (араб. – місце поклоніння). Необхідність у зібранні великої кількості віруючих на спільній молитві по п’ятницях обумовила просту форму дворової п’ятничої мечеті, схожу за планом до житлового будинку. Основу мечеті складав двір, оточений арочною галереєю, у центрі якого розташовувався басейн для ритуального омовіння.
Мечеть орієнтована завжди на священне місто Мекку, тому стіна звернена до неї, мала з боку двору нішу – михраб. Колони біля цієї стіни стояли у декілька рядів й створювали багатоколонний зал з вузькими нефами. Нефи з’єднувалися арками стріловидної, циркульної або підковоподібної форми та декорувались орнаментом, різаним по гіпсу.
Тип колонної арабської мечеті, котрий виник уже в VІІ столітті, відрізнявся від споруджених за життя Мухаммеда в Кубі й Медіні. Її зовнішній вигляд нагадує фортецю, оточену глухими стінами, в яких пробиті входи, але жоден не виокремлюється як головний. І справді, в ті досить буремні часи кріпосні стіни мечеті ставали в пригоді під час оборони міста.
На відміну від християнського храму, в колонному залі мечеті немає центральної осі, яка спрямовувала б рух віруючих до святилища. Скоріше, навпаки, зайшовши в залу мечеті, треба зупинитися, аби охопити поглядом ряд опор, розташованих поперек руху до міхраба.
Основні елементи богослужіння в ісламі зводяться до спільної молитви, читання Корану й проповіді. Тому мусульманський культ пов’язаний з досить обмеженим набором предметів і церковного начинання. В молитовному залі мечеті поруч із міхрабом зводився мінбар – узвишшя для проповідника. Як правило це дуже високе крісло на постаменті з крутими східцями. Мінбар оздоблюється дерев’яними панелями з різьбленням. Біля міхраба містилася також максура – свого роду окрема кімната чи ложа, відділена гратчастою, оздобленою зубцями та написами дерев’яною огорожею. Максура ізолювала правителя від натовпу віруючих. Низько над підлогою, на ланцюгах, підвішувалися бронзові й мідні світильники, скляні розписні лампади. Підлога мечеті, на якій сиділи мусульмани, застилалася килимами й циновками з очерету.
Можна зробити висновок, що релігійно-художня символіка архітектури ісламу формувалася на арабському Сході, починаючи з ІХ ст. Вона підкорялася основній ідеї: прославлення Аллаха, божественної сили, що визначає основи людського буття. Замки, палаци, резиденції халіфів і придворної знаті презентують римсько-візантійську традицію в мусульманському мистецтві. Як образ райського саду на землі сприймалася мусульманська мечеть з її розкішним орнаментом. Релігійно-художня символіка присутня у будівництві мінаретів, мечетей. Відчуття божественної присутності збагачене почуттям безмежності. Саме це – домінантна риса арабського будівництва.
Морфологія медіамистецтва: відео-арт, нет-арт, діджітал арт (цифрове мистецтво), телекомунікаційне мистецтво, мистецтво відеоінсталяції, інтерактивне електронне мистецтво, мейл-арт, мобайл фон-арт, кліп-арт, софт-арт.
Медіа-мистецтво — сукупна назва жанрів сучасного мистецтва, які використовують новітні технології такі як комп'ютерна графіка, анімація, віртуальна реальність, відео, інтернет, робототехніку та біотехнології. Об'єкти медіа-мистецтва часто є інтерактивними і передбачають участь спостерігача.
Самостійне квазіреальное простір, що створює поліпшену "копію" світу (більш швидку, більш інформативну, більш безпечну), - тривимірне, з новим розумінням і способом освоєння часу і простору, іншим принципом руху, швидкості, дії, іншим способом побудови міжлюдських стосунків, - швидко стало центром уваги і об'єктом дослідження художників, теоретиків мистецтва, культурологів, соціологів, політологів, філософів і багатьох інших.
Net арт (Ні арт, нет.арт) - мережеве мистецтво; твори, створені в Інтернеті, для Інтернету: виставляють, що існують, що функціонують в Мережі. Необхідно відрізняти мережеве мистецтво як від Web дизайну, яскравого оформлення сторінок, так і від традиційних видів мистецтва, що представляються в Мережі (сайти музеїв, "Вивішені" на сторінках картини, фотографії і т.д.)
Твір мережевого мистецтва частіше за все не функціонально: така Web сторінка є художньої роботою і являє собою сукупність візуальних образів, анімації, тексту, графіки, злагодженої діяльності різного роду програм і програм, покликаних втілити авторський задум, який може носити самий різний характер, - від розповідання "фільму" до гри з глядачем, демонстрації "Зламаної" сторінки і т.д.
Одна з головних особливостей нет арту - проголошення спрямованості на комунікацію, а не на репрезентацію. Тобто метою художника стає не авторитарне вираз, демонстрація і, виходить, нав'язування власного бачення, особистої позиції, а комунікація - спілкування з глядачем, залучення його в творчий діалог.
Видео-арт (англ. video art) – различные опыты с видеотехникой, компьютерным и телевизионным изображением, доказывающие условность и иллюзорность технического кода в передаче реальности. Основателем видео-арта считается Нам Джун Пайк. В этом русле экспериментальных поисков авангарда 1960-х работали Кит Соньет, Уильям Уэгмен, Клаус Ринке, Брюс Науман, Лес Левин и др.
ВИДЕОАРТ (англ. video art), направление в изоискусстве последней трети 20 в., использующее возможности видеотехники. В отличие от собственно телевидения, рассчитанного на трансляцию для массового зрителя, видео-арт применяет телеприемники, видеокамеры и мониторы в уникальных хэппенингах, а также производит экспериментальные фильмы в духе концептуального искусства, которые демонстрируются в специальных выставочных пространствах. С помощью современной электроники показывает как бы "мозг в действии", - наглядный путь от художественной идеи к ее воплощению. Главный основоположник видео-арта - американец корейского происхождения Нам Чжун Пайк.
Клип-арт (от англ. ClipArt) — набор графических элементов дизайна для составления целостного графического дизайна. Клип-артом могут быть как отдельные объекты, так и изображения (фотографии) целиком. Клип-арт может быть представлен в любом графическом формате. Для работы в векторном графическом редакторе — векторные, и растровые — для работы в растровом. С помощью клип-артов можно создавать обои для рабочего стола, сайты. Их так же используют при оформлении рекламных афиш и т. п. Коллекция клип-артов — это необходимый инструмент в работе любых веб-мастеров.
Софт-арт В компьютерном сленге часто используется слово софт от английского слова software, которое в этом смысле впервые применил в статье в American Mathematical Monthly математик из Принстонского университета Джон Тьюки (англ. John W. Tukey) в 1958 году.Программное обеспечение принято по назначению подразделять на системное, прикладное и инструментальное, а по способу распространения и использования на несвободное/закрытое, открытое и свободное. Свободное программное обеспечение может распространяться, устанавливаться и использоваться на любых компьютерах дома, в офисах, школах, вузах, а также коммерческих и государственных учреждениях без ограничений.
