Прикладна культурологія як сфера застосування культурологічних концепцій до аналізу конкретної гуманітарної проблематики
Культурология прикладная - совокупность концепций, методологических принципов, методов и познавательных процедур культурология, знания, ориентированных на применение в разных областях социального взаимодействия и на достижение определенных практических эффектов в этих областях.
Поскольку прикладной уровень культурологии предполагает практическое использование результатов познания, особое значение здесь приобретают такие направления и особенности анализа, как диагностика и прогнозирование социокультурной динамики, развивающейся в режиме спонтанной самоорганизации, проектное изменение тех ее аспектов и элементов, которые могут быть трансформированы под воздействием целенаправленной управленческой деятельности.
А также программирование и планирование конкретных сторон практики, способных изменяться в нужном направлении под действием набора преобразователей, в частности управленческих мер.
Специфика прикладного уровня культурологического знания состоит в его интегративном характере, что предъявляет более сложные требования к тем практическим решениям, которые могут быть выработаны на его основе. Если прикладной уровень какого-либо дисциплинарного знания углубляет лишь свой, узкоотраслевой аспект познавательной деятельности, а практические рекомендации касаются только соответствующего сегмента социокультурной практики и предназначены для профессионально отраслевого использования, то для культурологического подхода характерны такие особенности, как интегративно-целостное рассмотрение объекта познания в его исторической динамике, выделение и учет таких его аспектов, как коммуникативный, ценностно-смысловой, традиционалистский, инновативный, групповой, индивидуально-личностный и др.
Мистецтво як універсальний механізм культурної еволюції.
виникненням мистецтва — цього універсального механізму збереження і передавання соціальної інформації від покоління до покоління — набула незворотного і прискореного характеру. Мистецтво — це самосвідомість культури. Універсальність мистецтва як засобу збереження життєдіяльності з віками не тільки не втратилась, а навпаки, зросла, тому що в ньому з'явились нові види і жанри. Стали різноманітнішими художньо-виражальні засоби, а це призвело до того, що життя суспільства, людини стало можливо втілити у мистецтві багатогранніше й досконаліше.
Таким чином, культурна еволюція в той період, коли повністю сформувалися суспільство і людина, була представлена такими інформаційними каналами: еволюція знарядь праці, мова, моральні норми, міфологія, мистецтво, релігія (її перша форма — магія), зміст яких визначала, "фіксувала" своєрідність поведінки, світовідчуття людини в епоху верхнього палеоліту.
Які ж основні етапи культурної еволюції людства? Загальноприйнятим у культурології є поділ людської історії на три великих етапи: дикість, варварство, цивілізацію.
Таким чином, ми бачимо, що основним критерієм етапів культурної еволюції є розвиток виробничих сил і поява нових ідей, які врешті-решт визначають і своєрідність культурно-історичних епох. З культурною еволюцією — еволюцією людського духу — ідеальні фактори в свою чергу істотно впливають на матеріальну культуру суспільства.
Культурологія та естетика.
Культурология - гуманитарная наука, изучающая закономерности развития и функционирования культуры, ее структуру и динамику, взаимосвязи и взаимодействия с другими сферами материальной и духовной жизни. лат.Cultura + греч.Logos
Эсте́тика (греч. αισθητικός — чувствующий, чувственный, от αίσθημα — чувство, чувственное восприятие) — наука о становлении и развитии человеческой чувственности. Основным предметом изучения является эстетическое знание и его действительность, его законы и нормы, его формы и типы (наряду с прекрасным — возвышенное, грациозное, трагическое, комическое, характерное, идиллическое и т. д.), его отношение к природе и искусству, его происхождение и роль в художественном творчестве и наслаждении.
