У процесі фінансово-господарської діяльності підприємства складають як поточну, так і прогнозовану фінансову звітність. Поточна звітність відображає результати господарювання за певний період, прогнозована – формується до початку господарської діяльності у відповідності до перспективних планів, стратегії розвитку підприємства. У її складанні зацікавлені, в першу чергу, внутрішні користувачі інформації оскількі саме у прогнозованій фінансовій звітності інтегрується уся фінансово-господарська діяльність підприємства. Крім того, проектовані фінансові звіти включаються у фінансовий розділ бізнес-планів, що розробляються для залучення інвестицій підприємствами.
Певний інтерес до прогнозованої фінансової звітності мають зовнішні користувачі, зокрема:
- установи банків – для оцінки рівня кредитоспроможності суб’єктів господарювання при отриманні позик;
- кредитори – з метою оцінки передбачуваності дій керівництва та ризику
фінансового результату протягом терміну позики.
Зокрема в США кредитори звичайно вимагають від потенційних позикоотримувачів подання проектованих фінансових звітів, які висвітлюють очікувані фінансові результати компанії протягом терміну позики.
Деякі кредитори вимагають також копії проектованих звітів за минулі роки для того, щоб зіставити передбачення керівництва і фактичні результати компанії.
Проектована фінансова звітність, як правило, включає:
- баланс (форма № 1);
- звіт про фінансові результати (форма № 2);
- звіт про рух грошових коштів (форма № 3).
Для стратегічного аналізу найважливішим є дві перші форми проектованої звітності, оскільки на їх основі можна попередньо оцінити прогнозований фінансовий результат і визначити потреби у зовнішньому фінансуванні бізнесу на наступні часові періоди (квартал, рік або кілька років).
При підготовці проектованих фінансових звітів аналітики повинні опрацювати відповідні звітні форми підприємства за декілька попередніх років (3-7 років).
Брігхем Е.Ф. [22], Редченко К.І. [11] сам процес підготовки фінансових звітів поділяють на декілька етапів:
- по-перше, прогнозування доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Прогноз обсягу реалізації є відправною точкою для розрахунку показників звіту про фінансові результати та балансу. Найчастіше його розпочинають з огляду величини продажу за минулі декілька років. Брігхем Е.Ф. зазначає, що “прогноз продажу – це прогноз обсягу продукції і ціни продажу на деякий майбутній період. Він базується на останніх трендах продаж плюс прогнози економічного стану регіону, ринку, країни тощо” [22, с. 700];
- по-друге, підготовка проектованого звіту про фінансові результати, кожна
стаття якого збільшується (зменшується) відповідно до концепції складання прогнозу – залежно чи незалежно від відсотку зростання (зменшення) обсягу
реалізації продукції. Мета його складання обумовлена необхідністю розрахунку
суми нерозподіленого прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і може бути реінвестований у виробництво, тобто спрямований на покриття майбутніх фінансових потреб;
- по-третє, коригування власного капіталу (у проектованому балансі) на величину “доповнення до нерозподіленого прибутку”. Інші статті балансу мо-
жуть прогнозуватися індивідуально або залежно від зміни обсягів реалізації;
- по-четверте, розрахунок показника “додатково необхідні фонди” та розподіл його величини за статтями балансу. Статті, які використовуються для балансування за рахунок “додатково необхідних фондів”, називаються регуляторними.
Прогнозування статей звітності може здійснюватися за допомогою багатьох методів, які полягають у використанні формалізованих або інтуїтивних підходів і відрізняються один від одного точністю і формою представлення результатів, трудомісткістю операцій і кількістю вхідних даних.
Основні методи підготовки показників прогнозованих фінансових звітів можна класифікувати за такими ознаками:
- принцип формування прогнозів (методи екстраполяції, моделювання, експертні оцінки);
- базис прогнозу (метод відсотку від продажу, регресійний метод, метод нормативних коефіцієнтів, метод регулювання статей);
- представлення прогнозних показників (метод детермінованих чисел, метод обробки негативних чисел, метод довірчих інтервалів);
- наявність повторних операцій (нециклічні методи, циклічні методи).
Екстраполяційні методи є одними з найпоширеніших серед усіх способів економічного прогнозування.
Екстраполяція визначається як спосіб знаходження значень функції за межами області її визначення з використанням інформації про поведінку даної
функції в деяких точках, що належать області її визначення.
До методів моделювання належать прийоми структурного, сітьового, матричного моделювання та інші, які дають змогу отримувати прогнозні фінан-
сові показники за допомогою певних моделей.
Методи експертних оцінок належать до неформалізованих методів і застосовуються у тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через складність об’єктів прогнозування. Коли формалізовані методи прогнозування застосувати неможливо, доводиться вдаватися до знань і досвіду експертів.
Методи підготовки проектованих фінансових звітів значно відрізняються залежно від базису (основного припущення, концепції), на якому грунтується весь процес прогнозування й аналізу.
Прогнозування за допомогою методу відсотка від продажу полягає у збільшенні (зменшенні) показника доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) та статей балансу і звіту про фінансові результати (крім тих, що не залежать від зміни продажу) на однаковий відсоток. Припущення про пряму залежність між темпами зміни доходу від реалізації та інших статей повинно підлягати перевірці на основі емпіричних даних.
Прогнозування за допомогою регресійного методу (за умови існування лінійної або нелінійної залежності між показниками, що прогнозуються) дає можливість отримати майбутнє значення результативного показника, який є випадковою величиною, залежно від зміни одного або декількох інших показників. Наприклад, за допомогою рівняння лінійної регресії можна спрогнозувати майбутні витрати підприємства залежно від зміни обсягів прода-
жу продукції за останні п’ять років.
Прогнозування на основі методу нормативних коефіцієнтов має на меті отримання оптимального балансу і звіту про фінансові результати, на основі показників яких розраховуються нормативні коефіцієнти – рентабельність власного капіталу, ліквідність та інші. Подібний прогноз використовується для оцінки тих змін в активах та джерелах їх утворення, які необхідно здійснити в майбутньому для досягнення оптимальної прибутковості та стабільного фінан-
сового стану. Метод підготовки проектованих фінансових звітів на основі нормативних коефіцієнтів широко використовується компаніями, управління якими побудовано на концепції стратегічного контролінгу.
У деяких випадках доцільно здійснювати прогнозування за допомогою методу регулювання статей, коли прогноз статей проектованої фінансової звітіності складається з урахуванням інформації про майбутні управлінські рішення. У цьому випадку метод відсотка від продажу, рівняння регресії або нормативні коефіцієнти застосовуватися не можуть, оскільки призведуть до неадекватності прогнозу. Стратегічні управлінські рішення можуть кардина-льно змінити чинну структуру балансу, призвести до тимчасового зменшення прибутковості, якщо є потреба у технічному переобладнанні, науково-дослід-них розробках тощо. Прогнозування на основі регулювання статей застосовує-ться тоді, коли адміністрація підприємства приймає суттєві, іноді далеко не оптимальні з фінансового погляду, управлінські рішення, які мають стратегіч-ний характер і можуть виявитися рятівниками в умовах подальшої конкурентної боротьби.
Фінансові прогнози традиційно подаються за допомогою методів детермінованих чисел (однозначно визначених, конкретних), що в умовах високого ступеня невизначеності є не завжди доцільним. Тому окремі фінансові аналітики пропонують застосовувати метод нечітких чисел (наприклад, нечіткі трійки чисел) або метод довірчих інтервалів. Методи прогнозування на основі нечітких чисел і довірчих інтервалів дозволяють розширити можливості фінансового менеджера або бухгалтера-аналітика у сфері варіантного (альтернативного) стратегічного аналізу, створюють надійну інформаційну базу
для аналізу на основі сценаріїв і аналізу чутливості.
Процес підготовки проектованих фінансових звітів не завжди відбуваєть-ся протягом одного циклу. Нециклічний метод передбачає отримання кінцевого результату в першому наближенні, відразу після завершення необхідних розра-хунків. Але більш точним і надійним вважається ітерактивний (циклічний) ме-тод, коли весь процес прогнозування (або певна його частина) повторюються з метою уточнення результатів. Ітерактивний метод найзручніше використовува-ти за допомогою комп’ютерної техніки для зменшення трудомісткості операцій.
