Тема 7. Психологічна характеристика юридичної діяльності

 

Психологія юридичної діяльності – галузь науково-практичного знання про психологічні закономірності діяльності у сфері правозастосовних і правоохоронних відносин, відносин у зв’язку з судочинством, та заснованих на їх пізнанні вимогах до особистості фахівця-юриста.

 

 

Мета (чи сукупність цілей) юридичної діяльності визначається, насамперед, необхідністю забезпечення умов для функціонування правової держави та нормальної життєдіяльності (безпеки життя i здоров’я, права власності тощо) кожного конкретного громадянина такої держави.

Суб’єкти дiяльностi – працівники правоохоронних органів чи співробітники правозастосовних установ.

Об’єкти дiяльностi – переважно особи, які перебувають у конфліктних стосунках iз законом, порушують правові норми чи є носіями iнформацiї, значимої для розкриття та розслідування злочинiв, їх профілактики. Таким особам притаманні не лише специфічні емоційні стани, але й певна сукупність індивідуально-психологічних властивостей.

Конкретні методи та засоби досягнення мети визначаються специфічністю iнформацiї, що збирається в процесi дiяльностi, особливостями її опрацювання та закріплення.

Особливі умови дiяльностi створюються тими психологічними відносинами, що супроводжують її здiйснення. Вони визначаються поведінкою осiб, які порушили закон чи є носіями iнформацiї про таке порушення, їх ставленням до суб’єкта діяльності.

 

 

 

Процес пізнання має рiзний змiст, що визначається його метою, об’єктами, обсягом необхідної iнформацiї, методами та засобами, умовами реалізації пізнання, опрацювання i закріплення інформації. Пізнавальна діяльність необхідна для встановлення факту наявності чи відсутності правопорушення, причетностi до нього певної особи та ступеня її вини, адекватно до якої визначається міра покарання.

 

 

 

Основним змістом конструктивної дiяльностi є відбирання та композиція отриманого матеріалу, а також планування послідовності та змiсту дiй (поведiнки). Відбір та композиція матеріалу – це відновлення певної події за матеріальними (зміни в матеріальному середовищі) та ідеальними (пам’ять та мислення людей) слідами.

 

Орієнтовне планування – усвідомлюються й оцінюються можливостi досягнення поставленої мети.

Організаційне планування – визначаються умови, обставини та організаційні різновиди майбутньої діяльності.

Планування виконання – мисленева побудова системи дiяльностi та її компонентів.

Планування самоконтролю – оцінювання та зіставлення одержаних результатiв, регулювання подальшого ходу розслідування.

 

 

Організаційна діяльність – спрямована на створення оптимальних умов для здiйснення iнших компонентів дiяльностi. Її необхiднiсть визначається такими особливостями здiйснення юридичної працi:

 

 

Профілактика – правове виховання громадян для попередження порушень закону та вплив на правопорушникiв (злочинців) із метою недопущення ними протиправних дiй надалі.

 

Засвiдчувальна діяльність – надання всій одержаній iнформацiї спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова тощо); найбільше значення вона має в слідчій та судовій дiяльностi як найбiльш процесуально регламентованих.

 

 

Юридична праця належить до видів дiяльностi, що визначаються, насамперед, системою взаємозв’язків „людина – людина”.

 

Дефіцит часу – похідна від неможливості повного й точного прогнозування змін оперативної обстановки та стану злочинності; наявності правової (процесуальної) регламентації термінів виконання переліку дiй; значного відволікання фахівців на виконання непритаманних їм функцiй чи на участь у загальних заходах; наявністі проблем кадрового забезпечення дiяльностi.

Вплив на особистiсть особливо сильних подразників із переважанням негативних емоцій – похідна вiд екстремального характеру та високого ступеня конфліктності дiяльностi.

Підвищена вiдповiдальнiсть та необхiднiсть невідкладного вжиття заходів є похідними від екстремального характеру діяльності, що містить у собі (у разі несприятливого перебігу подій) не просто елементи небезпеки, але й загрози для життя та здоров’я.

 

 

 

Предметом психології юридичної діяльності є суттєві, сталі, загальні, необхідні і повторювані психологічні взаємозв’язки в галузі юридичної праці.