Основні вимоги до навчання, що витікають із закономірностей є принципами (від лат. principium – першооснова). Дидактичні принципи – це основні вихідні положення, які визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу відповідно його загальним цілям і закономірностям.
Принципи відображають закономірності навчального процесу, регулюють діяльність учителя та учнів, зберігають своє загальне значення в навчанні всіх дисциплін і на всіх його етапах. Це зумовлено тим, що принципи відбивають у своєму змісті фундаментальні закономірності навчання, які об’єктивно існують у реальному педагогічному процесі. Фундамент сучасної дидактики закладений Я.А. Коменським, який вважав принцип природосообразності основою навчання, а всі інші принципи виступали у нього у тій послідовності, яка відповідала ідеї природосообразності.
Виступаючи як категорія дидактики, принципи навчання характеризують способи використання законів і закономірностей відповідно наміченим цілям.
Засновник наукової дидактики Я. А. Коменський уперше запровадив цілісну систему принципів навчання, об´єднаних провідним принципом — природовідповідності. І хоча після Я. А. Коменського ряд педагогів — і практиків, і теоретиків — пропонували різноманітні підходи до визначення системи принципів і розуміння їх сутності, визначальним критерієм у цих пошуках залишалася мета навчання. Педагоги різних епох, моделюючи певні види і форми навчально-виховного процесу з урахуванням вимог тих чи тих принципів, чітко визначали правила, яких треба дотримуватися, щоб забезпечити дієвість і результативність окремих принципів. Такі підходи зустрічаємо в Я.А. Коменського, К.Д. Ушинського, В.О. Сухомлинського.
В педагогічній інтерпретації правило – це заснований на загальних принципах опис педагогічної діяльності в певних умовах для досягнення певної мети. Під правилами навчання розуміють ті провідні положення, які розкривають окремі сторони застосування того чи іншого принципу навчання. Вони є як би перехідною ланкою від теорії до практики.
Правила випливають з принципів навчання. Принципи реалізуються через правила навчання, які є засобом реалізації принципів. Практичний досвід навчання більш всього закріплюється саме в правилах.
На питання, скільки усього правил, К.Д. Ушинський відповідав: “Самі ці правила не мають ніяких меж: їх можна вмістити на одній друкованій сторінці і з них можна скласти декілька томів. Це вже одне свідчить, що головне зовсім не у вивченні правил, а у вивченні тих наукових основ, з яких ці правила випливають”.
Правила – лаконічні вимоги-рекомендації до викладацької діяльності вчителя. “Золоті правила навчання” у свій час сформулював Я.А. Коменський: “від близького до далекого”, “від відомого до невідомого”, “від простого до складного”, “від загального до часткового”. Ф.А. Дістервег, психологічно обґрунтувавши правила Коменського, застерігав учителів від їх формального використання. У “Керівництві для освіти німецьких вчителів” Дістервег наводить 33 правила, які розкривають вимоги до зовнішніх умов організації навчання (як працювати з підручником, як використовувати навчальний матеріал, як розвивати розумову активність учнів тощо).
Правила навчання визначені класиком вітчизняної педагогіки В.О. Сухомлинським в його працях “Павлиська середня школа”, “Сто порад учителеві”, “Розмова з молодим директором школи”. Наприклад, “Поради вчителеві, який готується працювати з першим класом”, “Як розвивати мислення й розумові сили дітей”, “Як виховати пам’ять” тощо.
Питання 18
Система дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою. Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський про правила реалізації принципів навчання.
Історія дидактики характеризується наполегливим прагненням дослідників виявити загальні принципи навчання і на їх підставі сформулювати найважливіші вимоги, дотримуючись яких вчителі могли б досягти високих і міцних результатів в навчанні школярів. Становлення теоретичних основ дидактики, визначення сутності дидактичних категорій принципів, правил проходило в завзятій боротьбі поглядів.
В сучасній дидактиці склалося положення, що принципи навчання історично конкретні і відображають суспільні потреби. Під впливом соціального прогресу і наукових досліджень, накопичення досвіду роботи вчителів вони видозмінюються, удосконалюються. Сучасні принципи обумовлюють вимоги до всіх компонентів навчального процесу – цілям і завданням, стимулюванню, плануванню і аналізу досягнутих результатів. Принципи навчання виступають в органічній єдності, створюючи деяку концепцію дидактичного процесу, яку можна зобразити як систему, компонентами якої вони є. Аналіз підручників з педагогіки, виданих за останні п’ятнадцять років, показує, що загальна кількість назв принципів сягає за тридцять, але в кожній праці йдеться здебільшого про 6 – 7 з них. Це означає, по-перше, що принципи навчання можуть оновлюватися, уточнюватися, доповнюватися під впливом досягнень педагогічної науки. А по-друге, серед них з певною ознакою можна виділити кілька найважливіших регуляторів навчання.Простежимо вплив загального розвитку теорії навчання на визначення ролі тих чи інших принципів.Так, Я.А. Коменський основою теорії навчання вважав принцип природовідповідності навчання, а всі останні принципи навчання виступали в нього в тій послідовності, яка погодиться з принципом природовідповідності.
К.Д. Ушинський визначав необхідні умови доброго навчання: своєчасність, поступовість, органічність, постійність, міцність засвоєння, ясність, правильність тощо. До дидактичних принципів він також відносив:
1) свідомість і активність навчання; 2) наочність; 3) послідовність; 4) міцність.
Багаточисленні спроби розробити систему дидактичних принципів є в працях дослідників нового часу. Відповідно до логіки навчального процесу (мета, зміст, спосіб організації) О.Я Савченко виділяє такі принципи навчання:
Принцип всебічного розвитку особистості.
1. Принцип природовідповідності.
2. Принцип науковості і доступності.
3. Принцип систематичності і послідовності.
4. Принцип взаємозв’язку навчання і розвитку.
5. Принцип мотиваційного забезпечення уроку.
6. Принцип співробітництва.
7. Принцип індивідуалізації і диференціації.
8. Принцип наочності.
9. Принцип міцності і дієвості результатів навчання.
Ми з вами розглянемо загальнопризнані принципи навчання: свідомості і активності, наочності, систематичності і послідовності, міцності, науковості, доступності, зв’язку теорії з практикою.
