1. Вкажіть, як називають наступну за палеолітом добу в історії людства. Мезоліт
2. Вкажіть, як називали давніх слов'ян у писемних джерелах II ст. Венеди
3. У язичницькій релігії слов’ян бог Перун був: бог грому і блискавки
4. Найбільш чисельний стан населення Київської Русі називався міщани та селяни
Головним результатом князювання Володимира Мономаха було: При Мономаху був побудований міст через Дніпро, на берегах Клязьми він заснував місто з назвою Володимир Залеський, оточив його валом і побудував там церкву Святого Спаса.
В останні роки правління Мономаха Русь відпочивала від міжусобних воєн, багатілаторгівлею і ремеслами, скотарством і землеробством, видобутком хутра, воску, меду, риби. Всі землі були зібрані в єдине ціле, а зовнішні вороги принишкли.
5. Вкажіть, хто був останнім київським князем, чию владу характеризують як монархічну і після чиєї смерті Київська держава остаточно розпалася на окремі незалежні князівства. Ярослав Ярославич
6. Як називалась держава утворена у 1199р. Галицько-Волинська
7. Складна політична ситуація в Галицькому князівстві за Ярослава Осмомисла була спричинена: тимчасовим припиненням князівських усобиць
8. Як виникла Києво-Могилянська академія?1. Внаслідок злиття київських Братської та Лаврської шкіл; 2. Після реорганізації Острозької академії.??????????
9. У ХІУ ст. принципом «Старого не змінюємо, а нового не впроваджуємо» у своїй політиці керувалося: Літовськими князями
10. Причинами виникнення українського козацтва були причини, які зумовили виникнення українського козацтва, мали комплексний характер. До них належали як економічні, політичні, військово-стратегічні, так і соціальні чинники тощо. Ігнорування чи, навпаки, гіпертрофоване зображення будь-якого з них призводять до деформованого відтворення обставин появи і розвитку козацтва. Тут недоцільно віддавати пріоритет господарським заняттям населення перед необхідністю захисту південного порубіжжя від вторгнень татар або акцентувати увагу лише на втечах від панів як одній з форм соціальної боротьби на шкоду іншим факторам. Лише з урахуванням усіх обставин, причому не механічно, а в широкому діалектичному взаємозв’язку, можна наблизитись до відтворенняцілісної картини виникнення та початкових етапів розвитку українського козацтва.
11. З-поміж причин остаточної ліквідації Запорізької Січі називають:
Якими були наслідки Полтавської битви для українських земель? На чолі української козацької армії був поставлений російський командувач, козацькі полки також очолили російські офіцери. Представники російського дворянства почали отримувати в Україні величезні земельні наділи.
12. якому історичному діячеві належить висловлювання.
За кордон на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму, досить маю на Україні, на Поділлі й Волині, досить вигоди, достатку й пожитку в землі та князівстві своєму, по Львів, Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи! А будуть і за Віслою кричати, знайду я їх там напевно. Не залишиться нога жодного князя і шляхетки тут, на Україні; а схоче котрий з нами хліб їсти, хай буде послушний Запорізькому Війську. Хмельницькому
13. Які права для вищих урядовців передбачала Конституція Пилипа Орлика? урядовці більше не наважувалися виконувати панщизн та інших приватних робіт силами козаків і посполитих, Також не залучати ремісників без оплати до виконання панам урядовцям домашніх робіт, а козаків не увільняти від служби заради приватних доручень,урядовці, а надто полковники, неодмінно мають обиратися на виборах свобідним голосуванням і волевиявленням, а по виборах затверджуватися владою гетьмана
14. Перша українська політична організація називалася РУП(Революційна українська партія)
15. Виберіть ознаки соціально – політичної ситуації в українських землях у першій полю ХУІІст.
16. Навчання в загальноосвітніх закладах Наддніпрянської України в другій половині XIX—на початку XX ст. провадилося(мова) Російська
17. Особливостями розвитку економіки українських земель у складі Російської імперії у першій половині XIX ст. було те, що: був занепад феодально-кріпосницьких відносин і зародження капіталізму.
18. Вкажіть правильне судження….Для сільського господарства Наддніпрянщини на початку XX ст. характерно: зростання товарного, підприємницького виробництва
19. Характерними рисами економічного життя західноукраїнських земель у другій половині XIX ст. було те, що: внутрішній та зовнішній торговельний обіг зростав швидшими темпами, ніж продуктивні сили регіону.
20. Аграрна реформа Петра Столипіна передбачала: здійснення таких основних заходів: 1) руйнування общини, яка відіграла значну роль в масових селянських виступах 1905—1907 рр., і закріплення за кожним домогосподарем, який володів надільною землею на основі общинного права, належної йому частини в особисту приватну власність; 2) надання кредитної допомоги селянам через Селянський земельний банк; 3) організацію переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Північного Кавказу, Середньої Азії.
21. Вкажіть назву політичної партії, про яку йдеться у твердженні.
Перша легальна українська політична партія. У своїй діяльності прагнула обстоювати соціальні інтереси селян Галичини й водночас захищати національні права українців. РУРП (Українська Радикальна Партія)
22. Під час окупації Галичини в роки першої світової війни російський уряд проводив тут:
23. Союз визволення України висловився за: визволення України
24. Вкажіть, якими були наслідки поразки корніловського заколоту для України. Наслідком корніловського змови та її ліквідації став процес більшовизації Рад, керівництво якими поступово переходило до більшовиків. Їх чисельність значно зросла.
25. Який документ проголосив автономію України у складі Російської держави І Універсал УЦР (Документ ЦДАВО України).
26. Збройний виступ "самостійників" 4-5 липня 1917 р. мав на меті: боротьбу з проголошенням 2 універсалу ЦР
27. Центральний орган радянської влади та радянський уряд в Україні у 1917 р називалися. Українською Радянською Соціалістичною Республікою (УРСР)
28. Члени Тимчасового уряду та політичні кола Росії, що їх підтримувалиL як ставилися до національного питання не були зацікавлені у вирішенні національного питання.
29. Відзначте факт, що НЕ стосується біографії М. Грушевського: перебував на засланні в Симбірську, народився в м. Києві;. був членом Товариства українських поступовців, у 1916 р. завершив працю «Ілюстрована історія України»;
30. 27 січня 1918 р. у Бресті був укладений договір між УНР та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією Вкажіть, що засвідчив Брест-Литовський мирний договір (в повному обсязі) засвідчував завершення війни між договірними сторонами без анексій і контрибуцій. Кордони між УНР і Австро-Угорщиною визнавались за угодами довоєнного часу, а з Польщею планувалось визначити їх шляхом подальших переговорів на підставі етнографічних узгоджень та з урахуванням бажань населення. Сторони відмовлялись від претензій на відшкодування збитків, спричинених війною, передбачався обмін військовополоненими та поновлення взаємних економічних відносин.
31. Вкажіть, на які верстви населення спирався режим П. Скоропадського. Робітників і селян.
32. 3 ким довелося воювати Директорії УНР у 1919 р? З добровольчою армією генерала Денікіна, радянською Росією, Польщею.
33. "Воєнний комунізм" - це економічна політика більшовицького режиму в умовах господарської розрухи і громадянської війни 1918-1920 р.р., найважливішими елементами якої були: націоналізація усієї великої, середньої і більшої частини дрібної промисловості, продрозкладка; повна заборона приватної торгівлі; впровадження карткової системи; загальна трудова повинність; встановлення контролю за виробництвом та розподілом. Підпорядковуючи суспільні, групові та індивідуальні інтереси населення державним інтересам, більшовики розраховували здійснити швидкий перехід до соціалізму.
34. Вкажіть, які основні причини введення політики НЕПу в Україні
Причини переходу до нової економічної політики (непу). Основними причинами переходу до нової економічної політики були:
- глибока соціально-економічна і політична криза більшовицького режиму;
- тотальна господарська розруха, різке скорочення промислового та сільськогосподарського виробництва;
- масові повстання селян, робітників, солдат і матросів;
- політична та економічна ізоляція більшовиків на міжнародній арені;
- спад світового комуністичного руху, не виправдання надій більшовиків на світову революцію;
- намагання утримати владу в будь-який спосіб.
35. Нова економічна політика більшовиків...(результат) Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників), то успіх нової влади стає ще більшим, стаючи справжньою «перемогою над розрухою». В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок.
Значні темпи зростання економіки, проте, були досягнуті лише за рахунок повернення в буд довоєнних потужностей, адже Росія лише до 1926—1927 року досягла економічних показників довоєнних років. Потенціал для подальшого зростання економіки виявився украй низьким. Приватний сектор не допускався на «командні висоти в економіці», іноземні інвестиції не віталися, та і самі інвестори особливо не квапилися до Росії через нестабільность, що зберігається, і загрози націоналізації капіталів. Держава ж була нездібна лише зі своїх засобів виробляти довгострокові капіталомісткі інвестиції.
36. Українська Соціалістична Радянська Республіка у 1919 р. була(статус) самостійна держава
37. Позначте галузь господарства УСРР, в якій на початку 19 років позначалася реалізація плану ГОЕЛРО: електрифікація
38. Згідно з першим п'ятирічним планом економічного розвитку України, затвердженим у 1929 р., основні капіталовкладення спрямовувалися у: на відновлення та розвиток важкої промисловості, енергетики та транспорту.
39. Виберіть події, факти та поняття, що стосуються українських земель, які входили до складу Чехословаччини. Підкарпатська Русь, Уряд Чехословаччини обіцяв українцям широкі автономні права, щоправда, ці обіцянки здебільшого так і залишилися на папері, Чехословаччина була однією з небагатьох демократичних держав Європи, тому чеська влада ставилася до українців ліпше, ніж окупанти на інших землях,мадярофіли,русофіли,український народовецький табір.
40. Яка з українських політичних партій, що діяли на теренах Східної Галичини в міжвоєнний період, вважала можливою співпрацю з демократичними колами польського окупаційного уряду? ОУН
41. Проголошення української державної автономії Закарпаття в 1938 р. стало можливим завдяки: зростанню впливу українського національно-визвольного руху в Закарпатті;
42. Які держави або політичні сили в роки другої світової війни виступили з вимогою встановлення національно-державної незалежності України: ОУН(Організація українських націоналістів)
43. "Нормалізація"(в 30ті роки ХХст.) — це: Нормалізація — політика врегулювання українсько-польських відносин здійснювана шляхом порозуміння між проводом Українського Національно-Демократичного Об'єднання (УНДО) і польським урядом 1935-38.
44. Напередодні Другої світової війни доля західноукраїнських земель, що входили до складу Польщі, а також Північної Буковини і Придунайських українських земель була вирішена:) протоколами радянсько-німецького пакту про ненапад (“пакт Молотова-Ріббентропа”) 23 серпня 1939 р
45. Акт проголошення відновлення Української держави німецьке керівництво(ставлення): нацистське керівництво відверто продемонструвало своє негативне ставлення до ідеї української державності.
46. Гітлерівський план "Ост" передбачав: перетворення України в аграрно-сировинний придаток рейху, життєвий простір для колонізації представників «вищої раси»
47. У військових діях на території України в 1941-1944 рр. НЕ брали участь (які військові сили)
48. У 1943 р. територія Лівобережної України була звільнена радянською армією в процесі такої(их) військових операцій: Харківсько-Бєлгородської та операції з визволення Криму;
49. Автобіографічна повість О.Довженка, створена в 60-ті роки: «Зачарована Десна»
50. Основний підсумок розвитку промисловості України в роки перших (довоєнних) п'ятирічок полягав у тому, що: Завдяки цьому СРСР виходить на 2 місце за рівнем промислового росту
51. Процес десталінізації суспільного життя в УРСР, як і в цілому СРСР, у 1956-1959 рр.(характер проведення): система заходів щодо усунення найбільш неприйнятних проявів сталінського режиму (масові репресії, тотальний контроль) і спроба проведення суспільно-політичних та економічних реформ з метою надання нового імпульсу розвитку радянського суспільства на шляху до “побудови комунізму”.
52. Політика реформ в аграрному комплексі, здійснена радянським урядом у 1959-1964 рр.: (МЕТА ТА РЕЗУЛЬТАТ) сприяла зрушенням в сільськогосподарському виробництві в Україні на краще;
53. Суспільні реформи початку 60-х років, до яких вдалося радянське керівництво: (МЕТА ТА РЕЗУЛЬТАТ) повинні були сприяти частковому оновленню методів керівництва країною
54. Причинами поступової втрати Компартією України провідних позицій в українському суспільстві в 1985-1987 рр. був(ла): курс Компартії України на розбудову української державності та національне відродження.
55. Концепція оборони й розбудови Збройних Сил України, прийнята Верховною Радою в серпні 1991 р., визначила її прагнення до набуття військового статусу: без’ядерної держави, яка прагне вступити до НАТО
56. Згідно з українсько-російськими домовленостями 1997 р., Чорноморський флот: майно Чорноморського флоту було поділене між Україною і Росією, остання також отримала право на оренду частини баз Чорноморського флоту терміном на 20 років;
57. Зазначте, які з векторів зовнішньої політики України стали пріоритетним в роки президентства Л.Кучми: східний (співробітництво з Росією, СНД);
58. За якою виборчою системою проходили вибори до Верховної Ради у 2006р. пропорційною
59. За роки незалежності Україна стала членом нових міждержавних структур: СНД, Ради Європи, ОБСЄ
60. Президент України обирається: всенародним голосуванням терміном на 5 років (але не більше ніж на два терміни)
Дайте розгорнуту, аргументовану відповідь по темі:
1. «Історія походження та розвитку східних слов’ян».
Уперше слов'яни згадуються у працях Тацита, Птоломея (I ст. н.е.) під назвою “венеди”. Розселялися вони у районі Балтійського моря. Пізніше, на середину I тис. н.е. з венедів вирізняються дві групи слов'янського населення - анти і склавіни. Перші заселили територію від Дунаю до витоків Дону і Азовського моря і склали згодом східну гілку слов'янства. Життя і праця східних слов'ян були тісно пов'язані зі своєю сім'єю і природою. Це і визначило два основних культи - обожнення сил природи і культу до пращурів. Систему вірувань ранніх слов'ян, коли вклоняються Сонцю, Місяцеві, вогневі, дощеві, називають язичництвом. Поступово формується пантеон богів, серед яких найбільш шанованими були: Дажбог - бог Сонця й добра; Перун - бог грому; Сварог - бог неба; Дана - богиня води; Стрибог - бог вітрів, Велес - бог худоби.
Служителями язичницької релігії були жерці, їх називали волхвами. Ці люди володіли, окрім релігійних, ще й медичними, астрономічними знаннями.
Вірили східні слов'яни і в духів - домовиків, водяників, лісовиків, мавок, русалок тощо.
Вже в ті часи, грунтуючись на природних спостереженнях, наші пращури створили календар, який складається з 12 місяців і чотирьох пір року. Новий рік починався у березні - тоді, коли день починав переважати ніч.
Розвивалось у східних слов'ян й ужиткове мистецтво зі “звіриним” і “геометричним” жанровими стилями. Вдосконалювалась й музична творчість.
Східні слов'яни створили високу культуру, яка поступово стала першоосновою духовного розвитку майбутньої України.
2. Перелічте, що обумовило введення християнства на Русі. Чому можна стверджувати, що прийняття християнства укріпило міжнародний авторитет Київської Русі
Знамените "хрещення Русі", що поклала початок становленню російської православної цивілізації, було викликано цілим комплексом факторів. Серед них прагнення Володимира зміцнити державу і його територіальне єдність. Спроба досягти цих цілей за допомогою створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади. Лише єдинобожжя могло згуртувати країну та висвітлити авторитет одноосібної княжої влади.Слід враховувати і ту обставину, що прийняття християнства вводило Русь в сім'ю європейських народів, а язичництво прирікало на ізоляцію та ворожість з боку християнізовані сусідів, що відносяться до поган як до нелюдям. При цьому треба мати на увазі, що остаточний розкол християнства на католицьку і православну гілки стався лише в 1054 р.
Ймовірно, позначилися і якісь особисті міркування Володимира та деякі епізоди його життя. Він, напевно, брав до уваги хрещення своєї бабці Ольги, яка залишила по собі добру пам'ять. Не виключено, що його гріховне язичницьке минуле, наприклад, братовбивство під час боротьби за владу, насильство, багатоженство, у підсумку, змусили замислитися про духовне очищення, яке могло б залишити про нього добру пам'ять. Але, швидше за все, він діяв, виходячи з прагматичних міркувань. Справа в тому, що прийняття ним християнства було зумовлено одруженням на сестрі візантійського імператора. Це надзвичайно піднімало його авторитет, а отже, зміцнювало і княжу владу.
3. На вашу думку, козацтво це погано організована форма народного опору, чи соціальний шар, виразник інтересів народу. Доведіть.
Я вважаю,що козацтво –це погано організована форма народного опору. Козацтво на Україні — явище самобутнє, національне, суто народне. Воно виникло і сформувалося в другій половині XV—XVI ст. як форма протесту українського народу проти зростаючого соціального та національно-релігійного гноблення, посилення кріпацтва і розвитку кріпосного права. Соціальний склад козацтва був неоднорідний. Переважну його масу становили збіглі селяни, представники місь-ких низів, а також декласовані елементи земян і шляхти. Воно поповнювалося вихідцями не лише з українських зе-мель, а й з Білорусії, Росії, Молдавії.
Джерелом утворення козацтва в другій половині XV— у XVI ст. були «ухідництво». втечі, масові переселення се-лян і міщан. Це стало фактором освоєння обширів Над-дніпрянщини, яка у XV ст. була спустошена та знелюднена внаслідок постійних татарських нападів.
4. Проаналізуйте процес «Національного відродження» в Україні на початку ХІХ ст.». В чому суть цього процесу? Якими були його етапи та наслідки?
Національне відродження -- це процес пробудження та формування свідомості народу, який проявляється у розвитку духовної культури, прагненні відтворити власне історичне минуле, захисті мови і врешті-решт виникненні і розвитку руху за відновлення своєї державності. Воно ґрунтується на ідеї національної ідентичності.
Процес українського національного відродження пройшов такі етапи розвитку:
1. академічний, або період наукової зацікавленості. Він характеризується пробудженням інтересу до народної творчості, історичного минулого своєї Батьківщини, вивчення народної мови. Цей етап тривав з кінця XVIII ст. до середини ХІХ ст.
2. культурницький період несподіваного відродження національної мови, її дедалі ширшого використання в літературі та освіті. У цей період у народу виникає потреба в національних театрах, музеях, бібліотеках, виданні книг та газет (середина ХІХ ст.).
3. політичний -- характеризується появою масового національного руху, утворенням політичних організацій, які поряд з «культурницькими» вимогами починають висувати й політичні вимоги щодо місцевого самоврядування. У цих політичних вимогах простежується бажання народу досягти спочатку хоча б обмежених автономних прав, а в перспективі боротися за створення власної незалежної держави (середина ХІХ -- початок ХХ ст.).
Наприкінці XVIII -- на початку XIX ст. помітно зріс інтерес до національної історії. Це виявилося в активному збиранні та публікації історичних джерел і пам'яток історичної думки, виданні журналів та альманахів, створенні історичних товариств, написанні узагальнюючих праць з історії України тощо.
5. Встановіть причини поразки національно-демократичної революції в Україні у1917 -1922рр.
Основні причини поразки української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.:
– низький рівень національної свідомості українців і, як наслідок, слабка соціальна база визвольного руху;
– очолила національну революцію українська інтелігенція, яка розраховувала на підтримку селян. Інтелігенція була малочисельною, а селяни – політично несвідомими, неосвіченими, неорганізованими, розпорошеними і піддались на лозунги більшовиків;
– робітники, підприємці, поміщики в більшості своїй не підтримали ідею незалежності України;
– відсутність єдності в діях українських національних сил, які не пішли на компроміс в ім’я загальнонаціональних інтересів. Центральну Раду шляхом перевороту ліквідував гетьман П.Скоропадський, гетьманський режим впав під тиском Директорії УНР, українські комуністи визнавали лише радянську владу, не було єдності між УНР та ЗУНР;
– несприятлива міжнародна ситуація. Боротьбу проти українського визвольного руху вели набагато сильніші зовнішні вороги: в Наддніпрянській Україні – радянська Росія, біло-гвардійці, війська Антанти; в Західній Україні – Польща, яку підтримувала Антанта.
6. Проаналізуйте основні підсумки індустріалізації в Україні. Які, на Вашу думку, були її здобутки і втрати.
продовж 1929—1938 рр. сталися істотні зміни в структурі народного господарства. Змінилося співвідношення між промисловістю і сільським господарством у загальній продукції народного господарства. Проте внаслідок занижених цін на сільськогосподарську сировину й відповідно завищених цін на продукцію промисловості, яка переробляла цю сировину, встановити реальну участь промисловості і сільського господарства в утворенні національного доходу практично неможливо. Після скасування економічної "змички" між містом і селом ніщо вже не заважало плановим органам займатися "ціноутворенням" на власний розсуд. Необхідність фінансових ін'єкцій у хронічно неефективну промисловість змушувала їх встановлювати завищені ціни на промислову продукцію (за винятком тієї, що призначалася для військових потреб) і відповідно — занижені ціни на сільськогосподарську продукцію.
Істотні зрушення відбулись у співвідношенні між великою промисловістю, яка організаційно об'єднувала підприємства великої машинної індустрії, і дрібною, до складу якої входили переважно кустарно-ремісничі заклади та окремі товаровиробники. Питома вага великої промисловості збільшилася по валовій продукції з 68,7 % у 1925/26 господарському році до 92,5% у 1938 р., а по чисельності робітників — відповідно з 43,2 % до *3%.
Ця зміна співвідношень була безсумнівним свідченням результативності реконструктивних процесів в українській промисловості. Однак істотне скорочення чисельності кустарів не компенсувалося відповідним зростанням продукції широкого вжитку на підприємствах фабрично-заводського типу. Як правило, товари для народу вироблялися не тільки невисокої якості, а й у недостатній кількості.
Внаслідок індустріалізації Україна випередила за рівнем розвитку галузей важкої промисловості ряд західноєвропейських країн. Вона зайняла друге місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуну, четверте місце в світі за видобутком вугілля. За виробництвом металу і Машин Україна йшла попереду Франції та Італії, наздоганяла Англію.
Проте за блискучим зовнішнім фасадом індустріалізації радянського типу крилися невтішні економічні підсумки.
7. «Методи, якими більшовики в 1930-1932 рр. проводили колективізацію українського села».
Задумана і проведена більшовиками колективізація села є однією з найтрагічніших сторінок в історії України. В економічній практиці соціалізму колгоспи займають особливе місце. Це найбільш зручна форма викачування ресурсів села до державного бюджету. Крім того, селянин, позбавлений землі, переставав бути господарем і повністю залежав від держави. Влада передбачала, що зерно у селян можна буде купувати за низькими державними цінами, що дало б можливість прогодувати робочу силу в містах і фінансувати індустріалізацію за рахунок експорту хліба. Проте, оскільки державні ціни на зерно були у 8 разів нижчі за ринкові, селяни повсюдно відмовлялися продавати хліб державі.
Поштовхом до суцільної колективізації стала хлібозаготівельна криза 1928 р. В Україні цей рік був неврожайним, і селяни почали ще активніше ухилятися від державних хлібозаготівель. Сталін наказав почати прямі реквізиції зерна. Це означало крах нової економічної політики і неминучу колективізацію сіла. Восени 1929 р. новий генеральний секретар ЦК КП(б)У С. Косіор оголосив головним завданням комуністів проведення суцільної колективізації в Україні.
Оскільки переважна більшість селян не бажали розлучатися зі своєю власністю, до колгоспів заганяли насильно. Спочатку усуспільнювалось все - земля, інвентар, худоба, свійська птиця і так далі. Пізніше селянам дозволили мати невелику присадибну ділянку. Позбавлені всіх прав, колгоспники отримували від держави чисто символічну плату. Почалася активна боротьба з "куркулями" і "ліквідація куркульства як класу". На практиці це означало фізичне знищення заможних селян. За роки колективізації в Україні експропріювали близько 200 тис. селянських господарств. Разом із членами сімей це склало приблизно 1,5 млн чоловік. Переважна більшість із них була вислана на Крайню Північ і до Сибіру, де багато хто загинув
8. ”Український дисидентський рух”.
Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність. Дисидентський рух плинув у СРСР трьома потоками, що часто зливалися. Завдяки легшому доступу до західних журналістів найвідомішим був московський правозахисний, або демократичний, рух, що переважно складався з представників російської інтелігенції, серед провідників якої були такі світочі, як письменник Олександр Солженіцин та фізик-ядерник Андрій Сахаров. Іншою формою «антигромадської поведінки» був релігійний активізм. В Україні, як і в інших неросійських республіках, дисидентство викристалізовувалося у змаганнях за національні й громадянські права, а також за релігійну свободу.
Серед західних аналітиків українського дисидентського руху існує розбіжність щодо умов, котрі спонукали українців до відкритого протесту. Олександр Мотиль доводить, що до зародження дисидентства в Україні, як і в Радянському Союзі взагалі, спричинився насамперед політичний курс радянського керівництва, особливо хрущовська «відлига» й намагання Брежнєва покласти їй край. Відверто проукраїнська лінія Шелеста, поза всяким сумнівом, давала українській інтелігенції додаткову спонуку висловлювати невдоволення Москвою. Всеволод Ісаєв та Богдан Кравченко підкреслюють, що дисидентство було тісно пов'язане насамперед із соціально-економічною напруженістю. З огляду на організований Москвою величезний наплив в Україну росіян, вони вважають, що конкуренція за вигідну роботу між привілейованими російськими прибульцями та амбіціозними українцями часто схиляла останніх до підтримки вимог дисидентів надати Україні більшої самостійності.
Першими організаціями інакодумців України стали:
Українська робітничо-селянська спілка(УРСС) Створена у Львові у 1959 р., арештована — 1961 р.
Об'єднана партія визволення України
Український національний фронт (УНФ) Створена З.Красівським та М.Дяком у 1964 р.
Український національний комітет (УНК)
Демократичний союз соціалістів
Партія боротьби за реалізацію ленінських ідей
Реалістичний робітничий гурток демократів — створений на Донбасі у 1956 р. Спочатку осередок українських дисидентів складали «шістдесятники» — нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко (1930 р.н.), Василь Симоненко (1935-1963), Іван Драч (1936 р.н.), Іван Світличний (1929-1992), Євген Сверстюк (1928 р.н.), Юлій Шелест (1937-2009), Микола Вінграновський (1936-2004), Алла Горська (1929-1970) та Іван Дзюба (1931 р.н.). Пізніше до них приєдналися Василь Стус (1938-1985), Михайло Осадчий (1936-1994), Ігор Калинець (1939 р.н.) та Ірина Стасів-Калинець (1940-2012), Іван Гель (1937-2011) та брати Михайло Горинь (1930-2013), Богдан Горинь (1936 р.н.) і Микола Горинь (1945 р.н.).
Значна частина членів групи швидко робили собі багатообіцяючу кар'єру, деякі були переконаними комуністами. Хоча дисиденти діяли переважно в Києві та Львові, вони походили з різних частин України. Більшість складали східні українці, проте багато з них мали ті чи інші зв'язки із Західною Україною, де свого часу навчалися чи працювали. Інша риса полягала в тому, що чимало інтелігентів були в своїх сім'ях першими, хто залишив село й приєднався до лав міської інтелігенції. Звідси й той наївний ідеалізм та складна аргументація, часто притаманні їхнім заявам. Загалом вони становили дуже аморфний і неорганізований конгломерат людей. В Україні налічувалося не більше тисячі активних дисидентів.
9. Якою мірою відповідали реальному станові речей такі положення Конституції УРСР 1937р.: добровільність об'єднання України з іншими радянськими республіками у складі Радянського Союзу; право УРСР на добровільний вихід зі складу СРСР; недоторканість особи й житла, таємниця листування, свобода слова, друку, зборів, свобода совісті
Соціально-економічні та політичні зміни, що відбулися в СРСР у 20-30-х роках, правляча більшовицька партія розглядала як процес соціалістичного будівництва. Успішне виконання другої п'ятирічки мало утвердити основи соціалізму в СРСР. На це вказувалося в матеріалах XVII з'їзду ВКП(б), що відбувся у 1934 р. Було створено Конституційну комісію для вироблення нового Основного Закону, котрий мав закріпити «перемогу соціалізму в СРСР». У підготовленому комісією документі СРСР визначався як «союзна держава, створена на основі добровільного об'єднання рівноправних радянських соціалістичних республік». Конституція скасувала всі поширювані на деякі категорії населення обмеження в правах. Вибори до рад мали бути загальними, прямими й рівними при таємному голосуванні. Оголошувалася також недоторканність особи й житла, таємниця листування, свобода слова, друку, зборів.
На основі Конституції СРСР, прийнятої VIII надзвичайним з'їздом рад СРСР 5 грудня 1936 р., були вироблені конституції союзних республік, у тому числі й України. Надзвичайний XIV Всеукраїнський з'їзд рад 30 січня 1937 р. затвердив нову Конституцію республіки, яка офіційно тепер називалась Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР). Конституція УРСР декларувала добровільність об'єднання України з іншими республіками в Радянський Союз. Найвищим органом державної влади УРСР стала Верховна Рада, а в період між її сесіями Президія. Найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади оголошувалася Рада Народних Комісарів (РНК).
Демократичні положення Основного Закону УРСР в умовах однопартійної тоталітарної диктатури не були наповнені реальним змістом. Конституція УРСР 1937 р., як і Конституція СРСР 1936 р., залишалася не підтвердженою практикою життя декларацією. СРСР був жорстко централізованою, унітарною державою, а союзні республіки в ньому не мали ніякої автономії. З союзного центру - Москви - тягнулися нитки управління практично всіма сферами економічного, соціального й політичного життя України. Тоталітарний режим виключав будь-які прояви незалежного від держави громадсько-політичного життя, виховуючи в широких масах подвійну мораль, формуючи байдужість і соціальну пасивність.
