Процес залучення того чи іншого джерела фінансування безперечно пов'язаний з певними витратами. Загальна сума цих витрат, котру ми сплачуємо за користуванням певним обсягом фінансування, і називається вартістю капіталу.
Вартість капіталу є мінімальною нормою дохідності, бо це процент, який підприємство повинно сплатити інвесторам за користування їх капіталом. Тобто якщо встановити ставку дисконту нижче за вартість капіталу, підприємство не зможе розрахуватися з власниками капіталу. Інвестори нададуть нові кошти лише тоді, коли підприємство сплатить їм необхідну ставку доходу, щоб компенсувати їх ризик. Таким чином, якщо вартість капіталу насправді є необхідною ставкою доходу, яку фірма повинна сплачувати для залучення капіталів, вона стає орієнтиром для вимірювання прибутковості різних інвестицій.
Можна проводити фінансування інвестицій повністю за рахунок власного капіталу. Але більшість фірм отримують значну частину капіталу за рахунок довгострокового боргу, випуску привілейованих акцій та звичайних акцій.
Структура капіталу – це складові фінансів фірми. Вона зафіксована в правій частині балансу підприємства, де показані основні джерела коштів, залучених для фінансування. Структура капіталу — співвідношення між власним і позиковим капіталом, до якого відносять лише довгострокові зобов'язання.
Вартість власного капіталу – це грошовий дохід, який очікують отримати власники звичайних акцій. Є декілька моделей її оцінки.
Вартість акціонерного капіталу розраховується за такими формулами:
· Для звичайних (простих) акцій:
де Re – вартість власного капіталу;
D1 - дивіденд, який буде отримано у перший рік реалізації інвестиційного проекту;
P – ринкова ціна однієї акції;
q – прогнозований темп приросту дивідендів.
· Для привілейованих акцій:
D – величина щорічного фіксованого дивіденду у грошовому виразі на дну акцію;
P – ринкова ціна однієї акції.
У процесі своєї діяльності фірма використовує залучені кошти, що отримує у вигляді:
· Нового випуску звичайних акцій;
· Довгострокового кредиту від банків та інших фірм;
· Випуску облігацій, які мають термін погашення, номінал та купонну ставку.
Норма прибутку від нового випуску акцій розраховується з формулою:
де D1 - очікуваний обсяг дивідендів на акцію в кінці першого року емісії;
Р0- поточна ринкова ціна акцій;
F – витрати на випуск та розповсюдження акцій, щ виникли в наслідок продажу звичайних акцій, у %;
q – темп приросту дивідендів.
Вартість залученого капіталу за рахунок кредиту дорівнює процентній ставці за кредитом, і визначається шляхом договору у кредитній угоді між кредитором та позичальником для кожної конкретної суми окремо.
Вартість залученого капіталу при випуску облігацій, визначається величиною виплачуваного за облігацією купону або номінальною ставкою облігацій, у % до номіналу облігацій.
Для визначення дохідності залученого капіталу при випуску облігаційй, можна скористуватися формулою поточної ринкової вартості облігацій з періодичною виплатою відсотків:
де П0 – сума процентів, що нараховані за відповідний період;
Н0 – номінал, що підлягає погашенню у кінці періоду обігу;
Rd – вартість залученого капіталу;
n – період який залишився до погашення;
t – період нарахування відсотків.
Дане рівняння можна розв’язати за допомогою комп’ютера, але наближене значення можна знайти за формулою:
Вартість позичкового капіталу, розрахована з урахуванням податкової економії, називається ефективною вартістю позичкового капіталу і розраховується за формулою:
T – ставка податків;
Rd – номінальна процентна ставка за користування позичковим капіталом.
Вартість капіталу отриманого від випуску привілейованих акцій, обчислюється шляхом ділення дивідендів, які підприємство платить на одну акцію, на ринкову ціну однієї акції:
Dps – номінальний процент сплати дивідендів за привілейованими акціями;
Pn – ринкова ціна привілейованих акцій.
