За останні 20 років фінансова справа зазнала докорінних змін. Для людей практичного бізнесу знання фінансів стало вкрай необхідним. Фінансові ринки підштовхнули розвиток різноманітних інвестиційних прийомів і методів мобілізацій капіталу. Лізингові контракти, факторингові та форфейтингові операції, злиття та придбання компаній, утворення нових ринків і сфер бізнесу тощо глибоко змінили саме поняття фінансів – вони стали складними. І в той же час на них зростає попит.
Фінанси – це застосування різноманітних економічних припасів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу. Досягнення найвищої вартості капіталу фірми означає одержання максимальних прибутків за мінімального ризику.
Фінанси виявили багато делікатних підходів і озброїли фінансових менеджерів прийомами для вирішення складних проблем бізнесу. Якщо раніше ставка робилася на вивчення шляхів ефективного управління робочим капіталом, на поліпшення методики ведення фінансового обліку, то останнім часом фінанси розширили свої межі. Тепер наголос робиться на пошуки шляхів ефективного використання обмежених фінансових ресурсів та на інвестування коштів в активи чи проекти, що приносять високі доходи за найменшого ризику.
Очевидною стала потреба довгострокового планування, використання нових фінансових важелів тощо.
Фінанси – це і наука, і мистецтво.Фінансовий аналіз дає змогу вибрати гнучке рішення, як вкладати гроші вчасно і вигідно. З огляду на це, потрібно ефективно діяти у ситуаціях, що постійно змінюються як у фірмі, так і поза нею. Отже, потрібно вміло орієнтуватися в житті суспільства, фінансовій сфері та відповідно реагувати на них.
І, як наслідок, зростає потреба точно вираховувати час впровадження у виробництво нових товарів, стежити за потребами поточного та перспективного ринку товарів та послуг. Визначальним елементом при цьому є фінансове планування. Слід розробляти довгострокові плани як для визначення загальних напрямів розвитку, так і напрямів досліджень для оптимального вкладення капіталу.
Якщо виникають ускладнення з прийняттям рішень - то лише від непевненості та ризику інвестицій. Коли фірма вирішує вкладати гроші, вона намагається досягти найкращого співвідношення різних активів. Це означає, що слід обрати найефективніші напрямки вкладання грошей, які у майбутньому дадуть доход найшвидше і за найменшого ризику.
Як вид діяльності фінансовий аналіз включає:
· розробку іреалізацію фінансової політики фірми з використанням різних фінансових інструментів;
· виявлення особливостей функціонування фінансової системи підприємства з метою розподілу обмеженого обсягу ресурсів у часі виходячи з пріоритетів і цілей розвитку;
· прийняття рішення щодо фінансових питань, їх конкретизація і розробка методів реалізації;
· оцінка доцільності вкладення ресурсів у той чи інший вид діяльності;
· пошук і розробка альтернативних рішень, вибір найоптимальнішого з них для реалізації інвестиційного задуму.
Метою фінансового аналізу є розробка і застосування методів, заходів і інструментів для досягнення цілей діяльності підприємства, виробничо – господарських ланок підприємства або видів діяльності.
Отже осовною метою є оцінка і пошук оптимального співвідношення між короткостроковими та довгостроковими цілями розвитку і рішеннями, що приймаються у поточному або перспективному фінансовому управлінні.
Завданням фінансового аналізу є прийняття рішення щодо забезпечення найбільш ефективного руху фінансових ресурсів між фірмою та джерелами її фінансування, як зовнішніми так і внутрішніми.
Фінансовий аналіз може розглядатися як складова частина проектного аналізу, так і фінансового менеджменту, тож дії аналітика залежать від поставленої мети. Проектний аналіз вимагає обгрунтування вкладень з найкращими результатами. Фінансовий менеджмент вимагає постійної роботи менеджера в пошуку фінансових ресурсів.
З позицій проектного аналізу метою фінансового аналізу є визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів та організації, що реалізує проект, а також оцінка поточного й прогнозованого фінансового стану підприємства.
Фінансовий аналіз передбачає вирішення таких завдань:
· дати оцінку фінансового стану і фінансових результатів підприємства "без проекту" і "з проектом";
· оцінити потребу в фінансуванні проекту і забезпечити координацію використання фінансових ресурсів у часі;
· визначити достатність економічних стимулів для потенційних інвесторів;
· оцінити, оптимізувати й зіставити витрати та вигоди проекту в кількісному вимірі.
Фінансовий аналіз використовує різні методи, які дають змогу структурувати й ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей, що застосовуються в фінансовому аналізі: дескриптивні, нормативні та предикативні.
Дескриптивні моделі застосовуються для оцінки фінансового стану фірми. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів тощо. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.
Нормативні моделі дають змогу порівняти фактичні результати діяльності фірм з очікуваними, розрахованими за бюджетом. Ці моделі використовуються здебільшого у фінансовому менеджменті.
У проектному аналізі, що має справу не стільки з теперішнім, скільки з майбутнім, використовуються предикативні моделі, які мають передбачувальний, прогностичний характер і дозволяють спрогнозувати майбутні грошові потоки, фінансовий стан і результати.
На цих моделях засноване фінансове проектування — логічне завершення проектного аналізу.
Методи фінансового аналізу в застосуванні до ринку цінних паперів і фінансових інвестицій істотно різняться від методів фінансового аналізу як частини проектного аналізу. Наприклад, фінансовий аналіз як частину фінансового менеджменту, що займається аналізом фінансових інвестицій, прийнято ділити на фундаментальний і технічний.
Таким чином, з метою аналізу інвестиційного проекту до задач фінансового аналізу, які повинні послідовно реалізовуватися доцільно віднести:
· визначення та обгрунтування початкової вартості проекту на основі ідентифікації початкових витрат на проект;
· визначення грошових потоків проекту, тобто прогнозування основних надходжень та витрат за проектом в ході його реалізації;
· визначення доцільності вкладень у проект, тобто оцінка фінансової здійсненості та ймовірності проектів, що реалізується на основі застосування основних методів оцінки доцільності реалізації інвестиційних проектів;
· оцінка фінансових можливостей участі у реалізації і фінансуванні проекту кожного з можливих його учасників, що передбачає здійснення аналізу показників фінансово-господарської діяльності кожного з них;
· вибір альтернативного джерела фінансування проекту на основі порівняння їх доступності, вартості й надійності та оцінці загальної структури капіталу.
