Нормування рекреаційних навантажень на міські і приміські ландшафти: основні аспекти

(по Н.Н. Блага, А.Н. Рудик)

Погіршення стану міських і приміських ландшафтних комплексів (ЛК), зниження їх функціональних можливостей є достатньо стійкою тенденцією. Для вирішення цих проблем необхідне підвищення ефективності системи управління функціонуванням урболандшафтов. Цю проблему неможливо розв'язати без регулювання антропогенних (у тому числі і рекреаційних навантажень), основою для якого є їх нормування. Розробка норм рекреаційних навантажень направлена на встановлення максимально допустимих об'ємів і режиму використовування тієї або іншої території за умови стійкого функціонування ЛК. Проте до теперішнього часу не створена єдина методика нормування рекреаційних навантажень, яка б ураховувала весь комплекс визначальних їх чинників і тим самим відповідала реальним умовам практики.

Рекреаційне навантаження є тим показником, який відображає сукупну дію рекреаційної діяльності на ЛК. Відносно існуючого досвіду нормування рекреаційних навантажень необхідно відзначити наступні особливості.

1. Як джерело дії, який необхідно нормувати, приймається кількість рекреантов. Разом з тим, невраховуються такі чинники рекреаційної дії, як транспортні засоби відпочиваючих і будівництво різного роду інфраструктурних споруд. Фактично
проводиться нормування не рекреаційного навантаження, а потоку відпочиваючих, туристів і екскурсантів.

2. Немає єдиної думки щодо системи вимірювання рекреаційного навантаження. Так, в якості одиниці їх вимірювання різними авторами приймаються наступні показники:

• кількість людей, які можуть одночасно знаходитися на одиниці площі території

• кількість людей, які можуть одночасно знаходитися на одиниці площі території при певному періоді її експлуатації

• число туристів, що перебувають протягом доби на рекреаційних об'єктах протягом сезону

• кількість відпочиваючих, які проходять по одиниці площі за одиницю часу

• одноразова кількість відпочиваючих на одиниці площі з урахуванням сумарного часу виду відпочинку за обліковий період

3. Норми рекреаційних навантажень встановлюються по-різному для: 1) різних типів одного з ландшафтних компонентів; 2) різних типів ландшафтних комплексів; 3) окремих видів рекреаційної діяльності; 4) різних функціонально-ландшафтних систем і 5) різних суміщених варіантів.

4. Для одного і того ж об'єкту при однотипному його використовуванні норм рекреаційних навантажень можуть відрізнятися залежно від критерію їх визначення — технологічного (функціонального), психологічного або екологічного. Практичне застосування норм навантажень в подібних випадках утруднено.

При здійсненні нормування виникає необхідність вирішення вищезгаданих проблемних питань, тому пропонується ураховувати наступне. Рекреаційне навантаження має два аспекти — кількісний і якісний.

Кількісний аспект. Існуючі показники більше оцінюють відвідування та одноразове рекреаційне навантаження, але не відображають реального навантаження. В кількісному аспекті показника, що розглядається, повинні бути відображені не тільки кількість рекреантів в одиницю часу на одиниці площі, але і тривалість їх перебування на об'єкті рекреації. Одна і та ж кількість рекреантов, відзначена за однаковий обліковий період, може надавати абсолютно різне за тривалістю рекреаційне навантаження. Даний чинник врахований при розробці методики вимірювання навантажень і визначення рекреационно-ресурсного потенціалу.

Норми навантажень обов'язково повинні бути однозначними і не перевищувати допустимих об'ємів рекреаційного використовування. Норми слід визначати не окремо по різних критеріях, а шляхом їх співвідношення і знаходження оптимальної величини з погляду технологічних особливостей окремих видів рекреації, психофізіологічної комфортності відпочинку і стійкості ландшафтів до антропогенних навантажень. Ключове значення мають норми допустимого одноразового рекреаційного навантаження, річні і встановлені на більш тривалий період, які дозволять відповідно уникнути дискомфорту рекреаційного процесу, деградації ландшафтів і врахувати так звану «утомленість» природних комплексів.

Допустимі об'єми рекреаційного використовування території обчислюються з урахуванням впливу не рекреаційних видів діяльності. В межах тих міських і приміських ландшафтів, де окрім рекреаційної діяльності передбачені і інші види господарського використовування, норми допустимих рекреаційних навантажень повинні пропорційно понизити. Такі норми будуть реальними, на відміну від можливих, які визначаються з умовою виконання ландшафтом тільки рекреаційних функцій.

Якісний аспект. Норми рекреаційних навантажень не можуть бути встановлені без аналізу ландшафтної і функціонально-господарської структури території. Перш за все з різноманіття ЛК необхідно виділити власне рекреаційні ландшафти. В нашому розумінні це природні і антропогенні ЛК, які створені (або перетворені) і управляються для виконання саме рекреаційних функцій. Найбільше зосередження рекреаційних ландшафтів можемо спостерігати в міській межі і передмістях, в курортних місцевостях.

В ландшафтній структурі міст можна виділити рекреаційно-середовищний тип урболандшафтних ділянок (елементарних міських територіальних одиниць), який включає наступні підтипи і види: природно-заповідні (ботанічні, дендро- і зоопарки, пам'ятники природи, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва), архітектурні, археологічні і культурні заповідники; лісо-, луго-і гідропаркові, культурно-меморіальні, парки і сквери. Рекреаційні функції можуть виконувати і інші типи ЛК (водогосподарські, лісові, агроселитебні, селитебні спортивних і культурних установ). Поліфункціональне використовування ЛК нерідко приводить до конфліктів між рекреаційними і не рекреаційними видами діяльності, що необхідно ураховувати при розробці норм. Деякі лімітуючи чинники рекреаційної діяльності (санітарні і охоронні зони, об'єкти природно-заповідної фундації, житло рідкісних видів рослин і тварин і т.д.) і зовсім можуть зводити до мінімуму допустимі навантаження або повністю їх виключати.

Одним з визначальних чинників нормування є також величина екологічного потенціалу ЛК: його здібність до самоочищення, стійкість до тих або інших видів рекреаційних, а при поліфункціональному використовуванні — всьому комплексу антропогенних навантажень. Крім того, слід вказати вид норми, яка встановлена виходячи із стійкості ЛК: 1) норма, яка із заданою вірогідністю забезпечує перебування ЛК у межах його нормальних станів (інваріанта); 2) норма, яка забезпечує його повернення до цих меж. В рекреаційних (урболандшафтних) комплексах, можливо значно розширити межі нормальних і допустимих станів завдяки цілеспрямованому впорядкуванню території (створення доріжок і ігрових майданчиків, устаткування багать, підсів трав, посадка дерев і т.д.). Тому доцільно виділяти сучасні і перспективні норми рекреаційних навантажень.

Необхідний аналіз структури рекреаційного використовування ЛК у зв'язку з тим, що окремі види відпочинку відрізняються технологічними особливостями і вимогами психофізіологічної комфортності рекреаційного процесу, надають неоднакову за тривалістю і видом дій навантаження.