Конституційно-правове регулювання суспільного ладу в зарубіжних країнах
Конституційно-правові засади політичної системи: інституційний та функціональний аспект.
Різноманіття форм сучасних держав та їх загальна характеристика.
Конституційно-правове регулювання референдуму, плебісциту і народної законодавчої ініціативи в зарубіжних країнах.
Конституційні принципи економічних відносин.
Конституційно-правові основи соціальної і духовної (культурної) сфери.
Питання №1
Суспільний лад зарубіжних країн – система політичних, економічних, соціальних та духовних відносин життєдіяльності суспільства, які передбачені та гарантовані Конституцією та іншими законами.
Це конкретно історична організація суспільства зумовлена певним рівнем розвитку виробництва, розподілу та обміну продуктів виробництва у суспільстві.
Суспільний лад складається з 3 основних компонентів:
- політична система
- економічна система
- соціально-духовна система
З точки зору інституційного аспекту (підходу) політична система суспільства – цілісна і упорядкована сукупність державних і недержавних інститутів, відносин і принципів, що покладені і основу політичного життя конкретної країни і беруть участь у ньому.
(ЗАКРІПЛЕННЯ КОНКРЕТНОГО ІНСТИТУТУ КОНКРЕТНОЮ НОРМОЮ)
Структурними елементами політичної системи є:
1. Держава в особі 3 гілок влади
2. Політичні партії, підприємницькі структури, профспілки і різноманітні асоціації.
3. ЗМІ (4 гілка влади)
4. Церква
Лекція # 2
Функціональний аспект політичної системи - це принципи та норми, що лежать в основі утворення діяльності та взаємовідносин державних та недержавних інститутів політичної системи. Отже, функціональний аспект розкриває особливості політичного режиму відповідної країни.
Питання №2
Форма держави визначає структуру і принципи взаємовідносин основних органів держави, поділ держави на складові частини і юридичний статус цих частин, а також методи діяльності держави і характер іі прямих і зворотніх звязків з громадянами.
3 елементи форми держави:
1. Форма правління
2. Форма державного устрою
3. Політичний або ж державний режим
Форма правління - це елемент форми держави, котрий розкриває організацію верховної державної влади, правовий статус вищих органів держави, принципи взаємовідносин між ними, участь громадян у формуванні цих органів.
Всі зарубіжні країни - республіки або монархії.
Монархія - форма правління, де глава держави монарх наділений особливим правовим статусом: його повноваження носять первинний характер і не походять від жодної іншої гілки влади; монарх зазвичай наслідує свій пост і займає його довічно.
2 основних різновиди монархії:
1 - абсолютна або необмежена
2 - конституційна або обмежена
Абсолютна - вся державна влада зосереджена в руках монарха і тільки він визначає її межі в нормативних актах, котрі дарує своїм підданим.
Ознаки:
1. Одноособове формування монархом законодавчої, виконавчої, судової гілок влади.
2. Закони видаються від імені монарха (даруються конституції).
3. Адміністративний апарат держави підчинений монарху.
4. Виборні державні органи як правило відсутні.
Оман, Катар, Бруней, Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн.
Конституційна - форма правління, при якій влада монарха здійснюється на основі і рамках конституції.
В залежності від ступеня обмеження розрізняють дуалістичну і парламентарну монархію.
В дуалістичній монархії державна влада поділена між монархом і парламентом, проте влада монарха превалює (Ліхтенштейн, Марокко, Іорданія).
Парламентарна монархія - монарх не наділений реальними владними повноваженнями в управлінні державою, але зберігає за собою представницькі і церемоніальні функції (Великобританія, Швеція, Іспанія, Японія).
Нетипові форми монархії:
Виборна монархія - Малайзія, Лесото, ОАЕ - діють принципи феодального та традиційного суспільства.
Теократична монархія - глава держави монарх одночасно є главою релігійного культу (Ватикан).
Республіка - форма правління, де вищі органи держави обираються та змінюються, при чому тільки парламент в усіх республіках обирається безпосередньо населенням.
3 різновиди республіканської форми правління:
1. Президентська
2. Парламентська або парламентарна
3. Напівпрезидентська (змішана, президентсько- парламентська, парламентсько- президентська)
Президентська республіка - характерні ознаки:
1. Глава держави президент обирається безпосередньо населенням шляхом проведення прямих або непрямих виборів.
2. Президент наділений суттєвими конституційними повноваженнями: він одночасно є главою держави і главою виконавчої влади, є главнокомандуючим збройними силами.
3. Уряд формується поза парламентським шляхом, члени уряду призначаються та звільняються з посад президентом (в США потрібна формальна згода сенату).
4. Існування чіткої системи розподілу влад наряду з існуванням системи стримувань і противаг (парламент не може відправити уряд у відставку, але і президент не може розпустити парламент).
Нетипові республіканські форми правління:
1-суперпрезидентська республіка (більшість країн латинської Америки, деякі країни тропічної Африки) - Заїр
2-монократична республіка (Малаві)
Лекція #3
Парламентарна або ж парламентська республіка - ознаки:
1. Парламент наділений законодавчими та установчими функціями і правом контролю за урядом. Головною установчою функцією є формування уряду на парламентській основі (Президент лише формально призначає уряд і прем’єра, але потребує підтримки парламенту; запропоновано президентом кандидатура прем’єра (складу уряду) мусить одержати вотум довіри в парламенті. Вотум недовіри має наслідком або розпуск уряду або проведення дострокових парламентських виборів).
2. Глава держави президент зазвичай наділений лише представницькими повноваженнями і правом співпідпису нормативно правових актів. Президент обирається непрямими виборами, а внутрішньо-парламентським шляхом (Італія), або ж виборчою колегією (федеративна республіка Німеччина).
3. Вся повнота виконавчої влади належить уряду, котрий опирається на парламентську більшість. Найвпливовішою політичною фігурою і державцем службовцем з найбільшим об’ємом конституційних повноважень визнається прем’єр-міністр.
Напівпрезидентська республіка (Франція, Португалія, Україна, Казахстан, Росія) - ознаки:
1. Президент обирається прямими виборами населення.
2. Президент наділений рядом важливих конституційних повноважень: є главою держави; фактичною главою виконавчої гілки влади, хоча посада прем’єра існує; є верховним главнокомандуючим; є національним арбітром у вирішенні конституційно правових конфліктів.
3. Уряд існує як самостійний орган виконавчої влади під загальним керівництвом президента. Уряд призначається президентом, але потребує довіри парламенту. Оголошення вотуму недовіри призводить або до відставки уряду, або до розпуску парламенту президентом.
Нетипові республіканські форми правління:
1-теократична (Іран)
2-дуалістична (Швейцарія)
Форма державного або територіально-політичного устрою:
1. Конфедерація
2. Федерація
3. Унітарна держава
Конфедерація - міжнародно-правове об’єднання суверенних держав з військовою, політичною або економічною метою.
Унітарна держава - єдина ціла держава, складові частини котрої не наділені політичною самостійністю.
Характерні ознаки унітарної держави:
1 правовий статус адміністративно - територіальних утворень визначається центральною владою
2 центральна влада контролює діяльність органів державної влади на місцях
3 єдина конституція та єдина правова система
4 єдине громадянство
5 єдина система вищих органів держави
6 єдина судова система
Різновиди унітарної держави:
Централізована (Польща, Судан, Болгарія)
Відносно децентралізована (Франція)
Децентралізована (Великобританія)
Федерація - це союзна держава, котра складається з декількох державних утворень, що наділені особливим політико-правовим статусом.
Характерні ознаки:
1. Федерація складається з державо подібних утворень з власним статусом, адміністративно-територіальним устроєм і організацією влади.
2. Суб’єкти не мають права на сецесію, тобто вихід зі складу федерації.
3. Суб’єкти федерації не наділені суверенітетом і не являються суб’єктами міжнародного публічного права.
4. Дворівневе громадянство.
5. Поруч з загально федеральною допускається існування конституції суб’єкта федерації.
Лекція 19.02.2013
Форма політичного режиму - 2 види:
1. Демократичний режим
2. Авторитарний режим (недемократичний)
Демократичний державний режим передбачає розширену участь народу в управлінні державними справами - доктрина політичної свободи.
Ознаки:
1. Багатопартійність
2. Принцип розподілу влад
3. Визнання принципів конституційності і законності при дотримання верховенства Конституції
2 різновиди демократичного режиму:
1. Режим ліберальної демократії - режим невтручання - США. Обмеження ролі держави адміністративно-поліцейськими функціями; невтручання в економічне та соціальне життя суспільства.
2. Режим соціальної демократії. Держава керується інтересами всього суспільства і активно регулює розподіл економічних благ - Швеція, Німеччина.
Авторитарний режим - ознаки:
1. Ліквідація центральний і місцевих представницьких органів.
2. Відмова від принципу розподілу влад наряду з посиланням виконавчої гілки влади.
3. Збільшення об'єму конституційний повноважень в руках формально-легітимного глави держави чи уряду.
4. Відмова від принципів конституційності і законності.
5. Широке використання каральних мір або ж засобів.
6. Схильність до запровадження власної форми правління.
Крайньою формою авторитарного режиму є тоталітарний режим (комуністичний або ж фашистський)
Різновиди авторитарних режимів:
1. Військово-диктаторський режим.
2. Монократичний режим.
3. Креликальний.
4. Конституційно-авторитарний режим.
5. Авторитарний режим особистої влади.
Питання №3
Референдум - це звернення до виборчого корпусу для кінцевому рішення законодавчого чи конституційного питання.
Плебісцит - різновид референдуму, тобто опитування громадян про політичну долю території, на котрій вони проживають.
Народна законодавча ініціатива - право, що надається законом встановленому числу виборців пропонувати парламенту прийняти, змінити або відмінити конституцію, закон чи інший нормативно-правовий акт.
Проект закону можуть занести в нижній палату парламенту Австрії 100 000 виборців. Франція - 500 000 виборців.
Питання №4
Конституційне регулювання економічних відносин відбувається на основі двох економічних моделей:
1 - ринкова (ліберальна модель)
2 - соціалістична модель - Китай, КНДР, В’єтнам, Куба.
Ринкова модель.
Основною тенденцію розвитку ринкової моделі є посилення ролі держави в сфері регулювання економічних відносин.
Особливості - в європейських країнах є більш вираженою, а в США основна увага приділяється фінансовим методам регулювання.
Соціалістична модель.
Характерна чітка градація форм власності, але державна власність на конституційному рівні захищені краще (стаття 7 Конституції Китаю 1982 року); приватна власність або не допускається (КНДР) або чітко обмежується і контролюється (Китай, В’єтнам). Зазвичай економіка є плановою.
Питання №5
На відміну від ліберально-демократичних соціалістичні Конституції закріплюють соціальну структуру суспільства, відкрито підтримуючи окремий клас.
Доктринально це опирається на теорію марксизму-ленінізму, згідно з котрою класова боротьба є головним фактором суспільного розвитку.
В країнах з ліберальної моделлю розвитку конституційно закріплюють соціальний характер держави. Відбувається регулювання цілих сфер соціальних відносин:
1.Відносин між працею і капіталом.
- Право на ведення колективних переговорів та заключення угоди між робітником та роботодавцем (конституція Іспанії 77-1978 та Італії 39 - 1977)
- Право на участь в управлінні підприємством (Італія 46)
- Право на соціальний конфлікт, котрий реалізується у формі страйку чи локауту (Швейцарія 28)
2.Відносини, пов'язані з самим індивідом якістю його життя та оточення (конституційна охорона права на працю, життя, здоров'я, освіту).
3.Відносини між групами людей, котрі відрізняються за етнічними релігій ними чи мов ними ознаками (рівноправ’я Німеччина 1949).
Лекція 20.02.2013
Конституційно-правовий інститут прав і свобод людини і громадянина в зарубіжних країнах.
1. Встановлення конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах.
2. Конституційні моделі регламентації статусу люди і громадянина в зарубіжних країнах.
3. Особливості регулювання прав людини в діючих конституціях 18-19 сторіччя нових і новітніх основних законах.
4. Конституційно-правові засоби забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
На становлення конституційно-правового інституту прав і свобод повпливали 2 основні концепції філософсько-правової думки:
1. Природно-правова (природного права) - визнає права людини невід'ємними і невідчужуваними.
2. Позитивістська концепція - стверджує, що права людини народжуються волею держави.
На державному рівні першою визнала природні права людини Англія. Її Хабеас корпус акт (акт про краще забезпечення свободи підданого і про попередження заточення за морями) закон англійського парламенту 1679 року, котрий вводить наказ Хабеас корпус, що є вказівкою шерифу або тюремщику, в разі відсутності підстав перебування під стражею, звільнити заарештованого або відпустити його під заставу до розгляду його справи судом.
Подальше становлення конституційно-правового інституту прав і свобод людини на основі природно-правового підходу відбулося в США і вилилося в прийняття декларації незалежності 1776 року 13 американськими штатами. Томас Джеферсон.
У французькій декларації прав людини та громадянина 1789 року вперше у світовій історії природні права людини визнані як фундаментальні та представлені у систематизованому вигляді.
Для подальшого світового процесу становлення конституційних прав і свобод характерні наступні ознаки:
1. Формування інституту конституційних прав і свобод відбувається під впливом різноманітних факторів.
2. Поява нових прав і свобод зумовлює гарантування їх державою на рівні Конституції.
Кожне покоління - окрема хвиля Конституції. (1 світова, між 1 і 2 світовими, кінець 2 світової, новітня хвиля)
1 покоління відносяться особисті (громадянські права), які покликані забезпечити людині свободу як члену громадянського суспільства, та політичні права дають можливість брати участь у політичному житті країни. Конституції - США, Франція, Польща, Норвегія.
2 покоління соціально - економічні та культурні права - на державу покладається обов'язок створити достойні умови існування людини в соціумі. Конституції - Австрія, Чехословаччина.
3 покоління з'являються колективні права, котрі захищають інтереси людини як члена спільноти. Конституції - Німеччина, Італія.
3. Будучі інституціоналізованими конституційні права і свободи суттєво вплинули на розвиток міжнародних принципів і норм. Загальна декларація прав людини (ООН 1948 рік)
Питання #2
В залежності від способу позитивної фіксації прав людини виділяють:
1. Ліберально-індивідуалістичну
2. Соціально-колективіську
3. Мусульманську
4. Ліберально-соціальну
1 - фундаментом цієї моделі є концепція природних прав (США 1787 рік, Франція 1789 рік)
Ознаки:
- принцип невідчужуваності прав і свобод людини в сфері приватного життя.
- негативний спосіб формулювання прав і свобод, котрий підкреслює природний характер прав людини.
- з метою захисту інтересів інших осіб в конституціях передбачено можливість обмеження свободи особи за умов встановлення відповідних меж конкретним законом.
- запроваджується система процесуальних гарантій, прав і свобод, яка вперше була закріплена в Біль про права (перші 10 поправок до Конституції США 1791 року) - процесуальні гарантії.
- такі елементи конституційно-правового статусу людини та громадянина як обов'язки і громадянство сформульовано доволі обмежено.
2 - конституція Куби, КНР, КНДР - повний антипод попередньої моделі.
Ознаки:
- концепція природних прав заперечується, а перевагу має позитивістська теорія прав людини. Держава надає права і свободи.
- проголошено принцип рівності усіх громадян перед законом та принцип взаємозв'язку прав і обов'язків.
Лекція 26.02.2013
3. Особисті і політичні права обмежено, а соціальні і економічні закріплено розгорнуто.
4. Визнається пріоритет інтересів класу над інтересами індивіду.
5. Головними конституційними гарантіями визнаються матеріальні, котрі упираються на соціалістичну власність всього народу на засоби виробництва. Юридичним гарантіям надається другорядне значення.
Мусульманська модель
Сформувалася під впливом релігійного права і загальновизнаних принципів і норм міжнародного. - конституція Ірану, ОАЕ, Сиріі.
Характерні ознаки:
1. Іслам проголошено офіційною релігією, а мусульманське право джерелом всієї системи права.
2. В обмеженому вигляді прописаний каталог прав і свобод визнаний світовим співтовариством.
3. Здійснення конституційних прав можливе тільки з урахуванням дотримання ісламських норм права.
4. Конституційні права і свободи у повному об'ємі гарантуються лише громадянам.
5. Серед принципів рівності окремо виділяється принцип рівності жінок і чоловіків.
Ліберально-соціально модель характерна для нових і новітніх конституцій і базується на природно-правовому підході.
Характерні ознаки:
1. Комплексно представлені права і свободи всіх поколінь.
2. Використовується як позитивний, так і негативний способи формулювання прав і свобод.
3. Особисті (громадянські) права трактуються як природні, а політичні, економічні, соціальні та культурні трактуються як позитивні права.
4. Частина позитивних прав належиться людині і громадянину. Право на петицію, наприклад людині, а частина лише громадянину.
5. Розширення каталогу прав і свобод призвело до розширення кола обов'язків. Окремо виділяються обов’язки людини і громадянина (сплачувати податки), інші обов'язки адресовані лише громадянам.
6. Визначені основні принципи та способи набуття громадянства.
Питання #3
Класифікація прав і свобод.
Особисті (громадянські) права:
- право на життя
- право на повагу гідності, особистості і особисту недоторканість
- право недоторканості приватного життя і житла
- свобода слова і вираження переконань
- свобода совісті і віросповідання
- права вільного пересування і вибору місця проживання
Конституційна регламентація політичних прав відбувається у двох напрямах:
1. Напрям правомочності щодо участі в організації і діяльності держави та іі органів через різні форми безпосередньої та представницької демократії або "право на участь" (право призначення на публічні посади, виборче право, право на референдум, право петиції).
2. Напрям правомочності щодо активної участі в житті суспільства (свобода союзів, свобода зборів та маніфестацій).
Серед економічних:
- право власності
- право на працю та свободу підприємницької діяльності
Соціальні права:
- право на соціальне забезпечення
Культурні права:
- право на освіту
- участь у культурному житті суспільства
Відрізняється лише рівень гарантованості всього комплекту конституційних прав.
Питання #4
Класифікація гарантій конституційних прав і свобод:
1. Соціально-економічні
2. Політичні
3. Ідеологічні
4. Юридичні (правові)
У механізмі юридичних гарантій вирізняють:
1 група:
Нормативні (формально-юридичні)
Інституційні (юридико-організаційні)
До нормативних гарантій відносяться встановлені законом або фактично сформовані правила і процедури, які огороджують права людини від порушень; до інституційних гарантій відносимо правозахисті установи (інститути).
2 група:
Конституційні гарантіі
Судові гарантіі
Конституційні гарантіі - закріплення безпосередньо в конституції положення, що зобов’язують державу та іі органи забезпечувати права та свободи.
Судові охоплюють усю систему захисту прав особистості.
2 групи:
Гарантії, релізаціі прав і свобод - норми конституції, котрі встановлюють правила процедури і інститути, котрі забезпечують поцес здійснення людиною прав і свобод
Конституційні гарантіі захисту і поновлення прав і свобод особи (захисні права)
Лекція 27.02.2013
Конституційні моделі організації і діяльності органів державної влади в зарубіжних країнах.
1. Конституційно-правові засади організації проведення виборів і визначення результатів голосування в зарубіжних країнах.
2. Конституційно-правові засади парламенту і парламентаризму.
3. Глава держави та уряд як конституційно-правовий інститут.
4. Конституційний контроль в зарубіжних країнах.
5. Місцеве управління в зарубіжних країнах
Питання #1
Вибори - основна форма волевиявлення населення, форма реалізаціі народного суверенітету як одного з основних конституційних принципів.
Першоджерела (с.р.)
Виборче право може бути активним або пасивним. На конституційному рівні обмежено наявністю виборчих цензів.
Активне - обирати (Іран - 16 років, Італія - 21 рік)
Пасивне - бути обраним (віковий ценз).
Принципи (с.р.)
- таємність голосування
- загальність (електорат?)
Організація і проведення виборів.
Вибори:
1. Загальнонаціональні
2. Територіальні
3. Місцеві
1. Прямі
2. Непрямі
Виборче право:
1 аспект - об'єктивне значення - сукупність норм, що регулює порядок формування органів публічноі влади та посадових осіб.
2 аспект - суб'єктивне значення - право громадян обирати та бути обраним.
Стадії виборчого процесу:
1 стадія - призначення дати проведення виборів.
2 стадія - утворення виборчих округів та дільниць. (принцип рівності)
3 стадія - утворення органів, які займаються організацією проведення виборів (центральні виборчі органи - функція покладається на міністерство внутрішніх справ, формуються центральні виборчі комісії).
4. Реєстрація виборців (здійснюється місцевими виборчими комісіями).
5. Висунення кандидатів та їх реєстрація (регулюється спеціальним виборчим законом)
Способи:
- подача спеціальної заяви, скріпленої підписами виборців
- подача офіційної петиції від імені партіі чи групи виборців
6. Передвиборча боротьба або ж агітаційна компанія.
7. Голосування
8. Підрахунок голосів
9. Встановлення підсумків голосування (опублікування офійційних першоджерел)
Виборча система:
1. Порядок організації та проведення виборів, які засновані на принципах виборчого права.
2. Сукупність державно-правових норми, на основі яких розподіляються мандати у виборному органі.
3 виборчі системи:
1. Мажоритарна
2. Пропорційна
3. Змішана
Мажоритарна виборча система - система визначення результатів голосування, за якою обраним вважається кандидат, котрий отримав більшість голосів виборців.
Поділяється на мажоритарку абсолютної більшості (переможець на виборів має отримати більше половини голосів - 50%+1 голос) та мажоритарка відносної більшості (США, Великобританія, Канада, Індія - переможцю достатньо зібрати більше голосів ніж іншому претенденту, але не обов’язково більше половини).
Пропорційна виборча система - система визначення результатів голосування, за якою голосування здійснюється за партійними списками при чому кожний список отримує місця пропорційно кількості отриманих голосів виборців (Австрія, Італія, Бельгія, Фінляндія). Є більш демократичною.
Розподіл депутатських мандатів здійснюється у відповідності до встановленої відразу після виборів виборчої квоти або ж виборчого метра. (25 тисяч)
Різновиди пропорційної системи:
1. Система жорстких списків - розташування кандидатів у списку здійснюється партією, а виборець голосує за весь список.
2. Система голосування за преференціями (система гнучких списків - всередині списку виборець цифрами помічає свої преференції напроти прізвища кандидата - Швеція).
Панашування - різновид пропорційної системи - одночасне голосування за кандидатів з різних партійних списків (Швейцарія).
Загороджувальний барьер (пункт) - обов’язкова умова участі партії в розподілі мандатів, згідно з якою партія має набрати мінімальний встановлений законом відсоток голосів виборців.
Лекція 19.03.13
Романо-германська (континентальна або французька) - Франція, Італія, Польща, Туреччина
Особливості:
Поруч з вибраними органами на місцях з радами і мерами діють чиновники, що призначаються цениральною державною владою і контролюють діяльність органів місцевого самоврядування.
Іберійська - Бразилія, Аргентина, Мексика, Португалія, Колумбія
Особливості:
Обрана населенням рада чи безпосередньо населення обирає головну посадову особу. Після цього цей державний службовець затверджується на своїй посаді центральним органом державної влади. Таким чином, мер чи префект одночасно є обраним органом місцевого самоврядування і органом державного управління в даній адміністративно-територіальній одиниці.
Радянська (соціалістична) - Китай, кндр, куба, СРСР
Особливості:
Місцеве управління заперечується, а управління місцевими справами здійснюється органами державноі влади на місцях. Органи можуть також обиратися населенням.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА ІСТОРІІ!!!!!!
Основи конституційного права США та Бразилії
1. Конституція США 1787 року. Поправки до неї. Конституція Бразилії 1988 року.
2. Конституційно-правовий статус особи в США. Білль про права. Процедура хабеас корпус, хабеас дата, мандато диджанкао за конституцією Бразилії 1988 року.
3. Вищі органи державної влади в США та Бразилії.
4. Судова влада. Верховний суд США та федеральний верховний суд Бразилії у справі охорони основного закону.
5. Конституційні принципи федеративного устрою в США та Бразилії.
6. Особливості системи місцевого управління в США та Бразилії.
Питання #1
Структура конституції США примітивна:
Преамбула
7 статей
27 поправок
Проте конституція сша є дуже ефективною, тому що писану кодифіковану частину основного закону доповнюють судові прецеденти, закони конгресу та акти президента (жива конституція).
Як вноситься поправка до тексту. Конституція є жорсткою, тому що змінюється в більш складному порядку, ніж звичайні закони, стаття 5 конституції США.
Процедура внесення змін складається з 2 етапів:
1. Поправка приймається або двома третіми голосів членів обох палат конгресу або конвентом, котрий спеціально скликається за вимогою двох третіх законодавчих зборів штатів.
2. Поправка вступає в силу після іі ратифікації трьома четвертими законодавчих зборів штатів або трьома четвертими конвентів, котрі спеціально скликаються з цією метою в штатах.
Конституція Бразилії 1988 року характерна об’ємним регулюванням фундаментальних прав людини. Вони виділені в окремий розділ - основні права та гарантії. За способом внесенням змін та доповнень є особливо жорсткою.
Питання #2
Білль про права.
1791 року приймаються перші 10 поправок до конституції США - білль про права, котрий визнавав за кожною людиною природні та невід’ємні права, перш за все право на рівність та свободу.
Поправка #1 - проголошує США світською державою та забороняє офіційну цензуру.
#2 - конституційна гарантія зберігати та носити зброю (порядок придбання та використання регулюються законами штату).
#3 - своєрідна гарантія недоторканності житла.
#4 - гарантія захисту приватної власності, приватного життя громадян і захист від поліцейського свавілля.
#5 - декларує основні принципи судочинства і деякі громадянські свободи:
Право на розгляд деяких карних справ судом присяжних;
Заборона повторного кримінального переслідування за одне і теж правопорушення;
Заборона примусу свідчити в карній справі проти себе;
Заборона позбавляти життя, свободи та приватної власності без належної судової процедури.
#6 - Містить загальні принципи судочинства:
Право обвинуваченого на швидкий суд присяжних того штату чи округу, де було скоєно злочин;
Публічність судового розгляду;
Забезпечення обвинуваченому основних процесуальних прав.
#7 - Розповсюджує право на суд присяжних, і також на цивільне судочинство.
#8 - Не скасовує смертну кару, але забороняє жорстокі та незвичайні покарання, а також занадто високі штрафи і застави.
#9 - Підтверджує, що перелік прав і свобод, закріплений біллем про права, не є вичерпним.
#10 - Підкреслює делегований характер повноважень союзу і головний принцип розмежування повноважень між союзом та штатами.
Лекція 20.03.2013
Питання #3
Конгрес - двопалатний або ж бікамеральний парламент - верхня палата сенат і нижня - палата представників.
Спосіб формування:
Обидві палати формуються за допомогою мажоритарної виборчої системи відносної більшості.
В конгресі представлені дві провідні політичні партії. Одна з них є опозиційною до президента та його адміністрації.
Палати конгресу формально рівноправні, але кожна наділена спеціальною компетенцією і по-різному представляє населення країни.
Палата представників - 435 депутатів обираються пропорційно чисельності населення конкретного штату.
Строк повноважень - 2 роки.
Сенат - формується на основі рівності представництва штатів, складається зі 100 сенаторів.
Віце-президент США є главою сенату, строк каденції сенаторів 6 років, кожні 2 роки сенат оновлюється на одну третину.
Вимоги до кандидатів:
Сенатор - будь-який громадянин США, стаж громадянства 9 років, 30 років - віковий ценз, має постійно проживати в межах свого штату.
Нижня палата - віковий ценз - 25 років, стаж громадянства 7 років, іі очолює спікер, котрий обирається самою палатою. На відміну від президента він має право голосу, фактично є третьою особою в державі після президента та віце-президента.
Постійних комітетів в сенаті - 17, а в палаті представників - 22.
Компетенція конгресу:
Вона закріплена конституцією США (розділ 8 та 9 стаття 1)
Мета - не допустити вторгнення конгресу в повноваження легіслатур штатів.
Компетенція конгресу ділиться на загальну та спеціальну. Загальна здійснюється двома палатами, а спеціальна - кожною палатою окремо.
Спеціальна компетенція сенату:
1. Затверджує призначення президентом вищих посадових осіб судовою та виконавчої влади (судді верховного суду США, федеральні судді, державні міністри, посли)
2. Сенат двома третинами голосів схвалює міжнародні угоди для подальшої ратифікації президентом.
Спеціальна компетенція нижньої палати: наділена виключним правом вносити в конгрес фінансові білі.
Питання, які регулює конгрес:
1. Фінанси і бюджет - право вводити і збирати податки, акцизні збори, чеканка монет, регулювання банкрутства та прийняття щорічного федерального бюджету.
2. Регулювання економіки.
3. Оборона та зовнішні відносини - конгрес наділений виключним правом оголошувати війну, а президент - заключати мир. Вирішувати питання формування армії та флоту. На практиці власними законами та резолюціями конгрес охоплює всю сферу військової та зовнішньої політичної діяльності США.
4. Внутрішнє життя США - конгрес засновує федеральні суди.
5. Імпічмент - загальне повноваження конгресу, котре поділено на спеціальне повноваження обох палат. Право висувати обвинувачення проти конкретної посадової особи належить палаті представників, а право судити і виносити рішення належить сенату (дві третіх голосів сенаторів).
6. Обрання президента та віце-президента - у випадку, якщо жоден кандидат в президенти і віце-президенти не отримає більшість голосів виборців.
Основні правові акти конгресу: закони та спільні резолюції.
Закони поділяються на публічні та приватні.
Публічні встановлюють загальні правила, а приватні регулюють питання, пов’язані з інтересами окремих осіб та корпорацій.
Законодавчій процес:
Правом законодавчої ініціативи наділені тільки депутати, хоча основна маса публічних законопроектів практично ініціюється виконавчою владою.
Законодавчій процес складається з трьох читань, котрі проводяться у кожній з палат.
Після ухвали законопроекту обома палатами, він має бути підписаний президентом. Він або підписує законопроект і він стає законом, або протягом 10 днів повертає його в конгрес, тобто ветує. Вето президента може бути подолано двома третіми голосів депутатів кожної палати при повторному голосуванні. Якщо президент не підписує за 10 днів законопроект, то він автоматично стає законом.
Президентська влада:
Згідно з конституцією (розділ 1 стаття 2) виконавчою владою наділяється президент, а з часом президент.
Лекція 27.03.2013
Питання #5
За конституцією США 1787 року – США - федерація, котра об’єднує 50 штатів, федеральний округ Колумбія і асоційовані острівні самоврядні території (Гоа, верджінські острови...) і пуєрто-рико зі статусом держави, що вільно приєдналася.
За способом утворення США - договірна федерація, за принципом утворення - територіальна, за статусом суб’єктів - практично симетрична федерація.
Асиметричність проявляється в тому, що в США за межами штатів, але у складі федерації перебуває федеральний округ Колумбія та асоційовані території (існують власні органі державної влади, котрі приймають власні закони на основі конституції США 1787 року та федерального законодавства, але не мають представників в федеральному сенаті, а в палаті представників мають делегата з правом дорадчого голосу).
Конституція США 1787 року чітко розмежовує компетенції федерації та штатів: так розділ 8 статті 1 конституції формулює виключну компетенцію федерального конгресу, а стаття 1 розділ 10 містить пряму заборону певних дій штатів.
За межами встановленої компетенції штати реалізують свої повноваження відповідно до поправки #10 до конституції - залишкова компетенція. Крім того існує сфера співпадаючих компетенцій федерації та штатів:
1. Оподаткування
2. Соціальне забезпечення
3. Регулювання діяльності банків
Пріоритет федеральної влади прямо закріплено в конституції США у формі клаузули про верховенство (стаття 6) - конституція США та закони, прийняті для іі виконання, а також договори однією з сторін, в котрих є США, є верховним право країни.
Особливості системи місцевого управління США:
В США відсутня єдина система місцевих органів влади і кожен штат вправі вирішувати це питання відповідно до встановленої ним же адміністративно-територіальної системи. Штати поділені за графства та міста.
Всі штати, крім род-айленда та конектикута, поділяються на графства. Їх в країні більше 3 000.
Система самоуправління графства встановлюється конституцією та законами штатів. Виділяють 2 основні форми рад графств:
1. Рада комісіонерів - населення обирає 3-5 членів ради, котрі керують всією практичною роботою.
2. Рада контролерів - представництво у раді виборних посадових осіб, муніципальних утворень, котрі входять в графства.
При радах створюється апарат чиновників, котрий здійснює реальне управління в графстві.
Особливістю американської системи місцевого самоуправління є тауни та тауншіпи - самоврядні общини, котрі входять до складу графства (їх в США близько 16 000 і вони розповсюджені в деяких штатах нової Англії, а також в штатах Нью-Йорк, вісконсін та мінесота).
Тауни створюються на базі одного або декількох невеликих міських поселень та оточуючої сільської місцевості з невеликим населенням, основний орган правління - таун мітинг, котрий скликається мешканцями 1 раз на рік, приймає бюджет, обирає раду та конкретних посадових осіб.
Тауншіпи характерні для сільської місцевості штатів середнього заходу, в них також обирається рада та адміністратори.
Також формою місцевого самоуправління є спеціальні округи (їх в країні більше 10 000). Вони утворюються легіслатурами штатів для управління в конкретних сферах (шкільні, транспортні, округи з водозабезпечення, житлового будівництва, або ж з пожежної охорони). Адміністрація та ради таких округів - виборні та користуються певною автономією.
Міста - в них проживає 2/3 населення. Статус міста надається легіслатурою штату, а єдині критерії відсутні. Великі міста мають свою хартію, котра закріплює деякі традиційні привілеї та автономію. Міста керуються муніципалітетами, котрі нагадуються систему управління приватними корпораціями (у великих штатах таких як Техас - іх більше 1000, а в маленьких - род-айленд від 8-20).
