Лекции.Орг


Поиск:




Іспанська фінансова політика




а) Конфіскація золота, яке належить приватним особам і компаніям (Донесення фірмі Фуггер a Ліона від 19 вересня 1596 р.)

Король Філіп Іспанський хоче накласти заборону на золото і срібло, які належать приватним особам і які незадовго перед цим доставив флот, з тим, щоб все це залишити за собою. Мова йде майже про 10 млн., згідно з наведеним нижче розрахунком. Це завдасть багатьом збитків.

Розрахунок того, що належить кожній окремій особі із до­ставлених флотом скарбів, на які посягає король, такий:

Млн. дукатів Млн. дукатів

Мальвенда...... 1,7 Сімоне Луїчче

АлесСуарес........ 1,05 сандро Саулі...………...0,5

Амброджіо Спінола.. 0,4 Ваттіста Серра.......0,5

Школо Форнарі... 0,6 Фуггерам....... ………..2,0

Школо Доріа..... 1,0 Обіцяно Фуггерам

Сінібальдо Фієско, Джі за фландрський борг...1,3

ованні Баттіста Гвідетті ………………………..0,8

Сума: 9 млн. 800 тис. дукатів

б) Заборона вивозити золото і срібло з Іспанії (Донесення фірмі Фуггер в Венеції від 13 грудня 1506 р.)

Король іспанський суворо наказав, щоб з його королівства надалі не вивозилось ні золото, ні срібло і щоб ці благородні метали не були предметом торгівлі. Він поставив до відома, що це золото (будучи вивезеним з країни) карбують інші государі і дістають для себе з цього велику вигоду. За левантійські товари також висилається велика сума золотом, яка може стати власністю турецького султана. Як здається, його величність має рішучий намір спорядити флот за рахунок тих 4 чи 5 млн. золотом, які щороку сплачуються купцями як проценти. Завдяки цьому його [короля] векселі будуть рідко збуватися, і настануть банкрот­ства, бо гроші [кредит] дуже ціняться серед купців.

в) Філіпп II домагається позики у португальських купців (Лист a Рима від 25 січня 1597 р.)

Останні листи з Іспанії повідомляють, що король просив у деяких португальських купців позичити йому у Фландрію чотири мільйони. Вони виявили готовність задовольнити його велич­ність, але на таких чотирьох умовах:

1) щоб його величність сплатив ті суми, які він винен;

2) щоб із згаданої нової позики вони взяли собі ½в рахунок своїх [старих] претензій;

3) щоб їм було надане право вільної торгівлі в Індії;

4) щоб його величність приймав усі сорти іспанської монети як платіжний засіб.

Проте це дуже не до вподоби його величності, і він вважає все це як надто невигідні умови позики.

е) Зловживання у взаємовідносинах королівської казни з купцями (Лист a Венеції від 31 січня 1597 р.)

Останні повідомлення з Іспанії виясняють, що після ревізії купецьких книг [бухгалтерських] установлено, що його велич­ність їм [купцям] нічого не винен, а вони, навпаки, винні королю у зв’язку з тими позиками, які вони взяли 20 років тому. Це по­винно бути надруковане, щоб стало ясно, що його величність немає наміру посягати на чуже добро.

Незважаючи на це, панове Амброзіо Спінола, Біккомеліо і Мальвенда щодня просять при дворі про пільгу, що легко можна здійснити, якщо вони сплатять кардиналові австрійському 2 млн. золотом в кінці березня і стільки ж у травні, додавши 6% за розстрочку.

Листи з Генуї від 15 грудня повідомляють, що у зв’язку в викладеною вище справою панове Франческо Маріно і Фран-ческо Серра поїхали у Фландрію, щоб мати можливість позичити двору 3 млн.

д) Нова заборона вивозу срібної монети (Лист a Рима, від 29 березня 1597 р.)

З Мадріда від 4-го цього місяця повідомляють, що король опублікував розпорядження, яке забороняє вивіз срібної монети з королівства. Крім того, він наказав, щоб реали, які досі ціни­лися в 30 мараведі, йшли тепер по курсу 40 мараведі за один реал.

е) Філіп III потребує грогией (Лист a Мадріда від 20 листопада 1598 р.)

Новий король Іспанії 8-го числа цього місяця урочисто оз­наменував своє зішестя на престол в Сент-Ієронімі, недалеко звідси. Він із своїми кавалерами йшов під балдахіном, який несли 20 чоловік. При цьому можна було бачити дуже багато золота, дорогоцінного каміння і срібла. Тепер король збирається їхати разом з сестрою і старою королевою в Барселону. Ця поїздка повинна відбутися в грудні. Але цьому стоїть на перешкоді ве­лика недостача грошей. Оскільки в січні має повернутися флот із золотом та сріблом, його величність доручив договоритися з придворними поставщиками про позику в чотириста тисяч ду­катів, яка буде потім в різні строки покрита платежами у Фландрії.

е) Здача в оренду іспанської пошти (Лист a Рима від 16 липня 1599 р.)

Пан Таксіс, оберпоштмейстер Іспанії, вирішив здати управ­ління поштою панові Говето, одному генуезцеві, за 9 тисяч крон на рік. При цьому, як кажуть, він матиме 35 тис. крон чистого прибутку.

 


11. НАПИС НА БУДИНКУ СЕВІЛЬСЬКОЇ ІНКВІЗИЦІЇ (1524 р.)

У 1481 р. за папи Сікста IV1, під час царювання Фердінанда V і Ізабелли, католицьких королів Іспанії і обох Сіцілій, тут був заснований священний трибунал інквізиції проти юдействуючих єретиків для піднесення віри. З часу вигнання євреїв і са­рацинів до 1524 р., за царювання Карла, римського імператора, спадкоємця по матері цих двох католицьких королів, і за прав­ління цим трибуналом віри найпреподобнішого отця Альфонса Манріке, архієпископа севільського, двадцять тисяч єретиків і більше відреклися від мерзенного злочину єресі, і майже тисяча чоловік, упертих у своїй єресі, після попереднього суду були спалені, за згодою і схваленням Інокентія VIII, Олександра VI, Пія III, Юлія II, Льва X, Адріана VI (який дістав верховне преосвященництво, будучи кардиналом, правителем Іспанії і головним інквізитором) і Климента VII.

З наказу і за рахунок нашого володаря імператора [цей напис] поставлено тут за розпорядженням ліценціата де ля Куева під керівництвом Діего з Картахени, архідиякона Севільї, в 1524 р.

1 Сікст IV був папою з 1471 по 1484 р.

 


АУТО-ДА-ФЕ В СЕВІЛЬЇ

(Звіт про осіб, які були названі серед тих, що покаялись на публічному ауто-да-фе, проведеному святим судилищем або інквізицією в Севільї в неділю З травня 1579 р.)

По-перше: Орбріан, фламандець, який проживає в Херес де-ла-Фронтера, з професії палітурник, 30 років. Він спалив деякі картини разом із зображенням господа нашого Ісуса Христа та інших святих і взагалі додержувався лютерового вчення, вважаючи його хорошим. Він, крім того, насмілився вчити ін­ших. Він показав себе упертим, а тому був проклятий і переданий представникам світського суду для спалення живим з конфіска­цією його майна, рухомого і нерухомого.

По-друге: Хуана де-Перес, португалка, жінка 40 років, яка проживає в Ріамонто. Вона додержувалась іудейської віри і сповідувала її протягом багатьох років, виконуючи всі її поради і церемонії, і спокушала цим інших. Вона сповідалась і прими­рилась з церквою. Вона карається відлученням і вічним тюрем­ним ув’язненням, її рухоме і нерухоме майно конфіскується.

По-третє: Хуан де-Колор, чорношкірий, з Рафео, раб Хуана де ля Ромо, 25 років. Він ганьбив ім’я святої діви та інших святих, коли ці імена називались в його присутності. Він зне­важав також знамення. Він причащався і карається відлученням та двома роками тюремного ув’язнення. Відбувши кару, він по­винен повернутися до свого пана.

По-четверте: Гінос Рарос, англієць, зброяр з Гренади, 40 років. Він, за прикладом Хуана Алквіна, сіяв розбрат серед християн і поводився на морі і на суші за звичаями лютеран. Він примирився з церквою і карається відлученням і довічним тюремним ув’язненням. Перші 12 років він повинен відбути на галерах і працювати веслом.

По-п’яте: Фернандо Моріско, 22 років. Він утік з галер до берберів і зрадив свою святу віру. Всупереч господнім заповітам він грабував, перебуваючи на піратському галіоні, і пійманий як корсар. Він причащався і карається довічною каторгою. Пер­ші роки він відбуде на галерах.

По-шосте: Йоганна Макоццо, дівчина, служниця, яка доглядала хворих у жіночому монастирі в Севільї. Вона говорила, що бачила привид і витівки нечистого і внаслідок цього увіру­вала в деякі речі, які суперечать нашій святій католицькій вірі. Через те що вона сумнівалась, вона допущена до каяття, і від­лучення з неї зняте. Вона повинна два роки перебувати там, куди її пошлють, і протягом першого року пеститися по п’ятницях.

По-сьоме: Луї с Моріно разом з іншими хотів виїхати до берберів, але розкаявся. Він карається чотирма роками тюрми. Його треба наставити в справах віри і дати йому сто ударів різ­ками.

По-восьме: Альфонсо Моріско з королівства Гренади.

Той самий злочин, та сама кара.

По-дев’яте: Форрор Моро, раб Хуана Маттіаса, підбу­рював згаданих вище. Карається сотнею ударів різками.

По-десяте: Томас Моро. Топ самий злочин, та сама кара.

По-одинадцяте: Марія, дівчина, дочка Хуаии де-Перес. Вона услід за деякими особами перейняла єврейські об­ряди. Вона засуджена до каяття і повинна шість років перебувати в тюрмі.

По-дванадцяте: Лоренцо Мартін, 30 років. Він сказав, що сповідатися треба тільки перед богом і що смішно сповідатися перед священиком. Він говорив також, що віра і проповідь хри­стиян і маврів однакова. На нього накладено каяття, і він пови­нен три місяці просидіти під замком.

По-тринадцяте: Хуан Корінео – мориск. Хотів ви­їхати до Берберії. Карається сотнею ударів різками.

По-чотирнадцяте: Брат Хуан де-Спіноза з ордену святої тройці. Читав обідню і слухав сповідь, не будучи посвя­ченим. На нього накладається каяття, і він повинен просидіти шість років під замком у монастирі свого ордену. Надалі і на вічні часи він позбавляється права бути посвяченим.

По-п’ятнадцяте: Хуан де-Монтіс, мавр, двічі був одру­жений. Сто ударів різками і 10 років на галерах...

По-двадцять шосте: Дієго де-Роблоц тяжко гань­бив господа. Сто ударів різками і три роки на галерах.

По-тридцять перше: бакалавр, Андреас Перес, священик у храмі спасителя в Севільї. З огляду на різні про­ступки, з огляду на те, що він займається некроманією і з огля­ду на те, що він викликав диявола, карається церковним каяттям і на рік виключається з ордену проповідників [домініканців].

По-тридцять друге: Андреас Консено, селянин, сказав, що перед священиками не слід сповідатися в тяжких гріхах, бо вони люди такі самі, як і він. На прилюдному ауто він повинен покаятись і дістати сто ударів різками.

 

 


ПОВСТАННЯ В САРАГОСІ

У 1591 р. в Сарагосі, стародавній столиці арагонських королів, спа­лахнуло повстання. Воно назріло внаслідок політики Філіпа II, який не зважав на давні вільності Арагону, його автономію і порядки. Представ­никами деспотичної влади Філіпа II були його ставленики – віце-королі Арагону, яких народ ненавидів і називав чужоземцями.

Адміністративний і фінансовий гніт, королівська сваволя викликали опозицію в широких колах місцевого дворянства і буржуазії. Ця опозиція загострювалась національною ворожнечею і репресіями з боку інквізиції.

Приводом до повстання було те, що в Арагон, під захист його «фуерос» втік опальний міністр і секретар Філіпа II Антоні о Перес. Арагонські власті відмовились видати королю втікача і змусили його стати перед вер­ховним судом Арагону. Суд схилявся до того, щоб визнати невинність Пе­реса, але зате виявив прилюдно численні темні сторони королівської полі­тики. Філіп II вирішив не доводити справи до виправдного вироку і при­пинити викриття, які підривали його авторитет. За королівським наказом, обвинувачений був переведений з тюрми в катівню інквізиції. Внаслідок цього прилюдний процес припинявся, і Перес ставав жертвою інквізиції, яка вела справи таємно, незалежно від контролю світських властей. Пере­ведення Переса з тюрми і його передача в руки інквізиції (з приводу ви­гаданого обвинувачення в злочині проти віри) були сигналом до народного повстання.

 

ЛИСТ ІЗ САРАГОССИ ВІД 15 ТРАВНЯ 1591 р.

У нас знову мало хорошого. Сьогодні Антоніо Переса, коро­лівського секретаря, взяли з тюрми і передали інквізиції. У від­повідь на це піднялося все місто. Всі взялися за зброю з вигу­ками «Свобода!» Зібралося понад 6 тис. озброєних громадян. Усі вони зійшлися біля будинку графа де-Альмепора, зірвали ворота, і довелося стримати гнів юрби. Це зробили представники арагонської юстиції. Боки вивели графа з його будинку і повели пішки. Народ кинувся услід за ним, так що доводиться дивува­тися, що вони його не розірвали на куски. В цій страшенній ме­тушні граф дістав дві рани. Його повезли в тюрму при гучних вигуках народу, який називав його зрадником і вимагав його страти. Потім весь народ кинувся до інквізиції і зажадав звіль­нення Антоніо Переса, кричачи, що інакше він знищить інкві­зицію. При цьому було убито двоє слуг інквізиції, які стріляли в народ. Повстання тривало до того часу, поки віце-король і архієпископ не дали розпорядження знову перевести секретаря в тюрму. Там вій поки що і лишається, і це трохи вгамувало гнів народу.

Архієпископ перебував у великій небезпеці, бо, хоч деякі графи і дворяни прийшли, щоб його заспокоїти, його життя було в небезпеці. Я стояв з розп’яттям біля нього і бачив, як тяжко відбивалися на ньому події. Ми хотіли піти в собор, щоб взяти святе причастя і цим пом’якшити народну лють.

Але ми боялися, щоб не вбили архієпископа і нас, бо двох, архієпископських слуг, посланих в собор, закидали камінням.

СТРАТИ В САРАГОССІ

Заворушення в Сарагосі викликали невдоволення в Мадриді. З королівського наказу Антоніо Переса знову під великим кон­воєм перевели в будинок інквізиції. Але під час переїзду арешто­ваного прихильники арагонської незалежності ударили на спо­лох, збіглась юрба і відбила Переса у конвою. Повторились знову бурхливі маніфестації. В Сарагосі стали виходити пам­флети, які висміювали Філіпа II і закликали до звільнення Ара­гону. Нарешті, король вислав проти Арагону сильне кастільське військо. Верховний суддя Арагону, дон Хуан де-Луна, визнав такий крок короля беззаконням, яке порушує конституцію королівства і давні вільності Арагону. Він і його однодумці стали діяльно готуватися до відсічі, закликаючи весь арагонський на­род захищати зброєю свої вільності. Проте спроби підняти на­родні маси на боротьбу не мали успіху. Широкі маси арагонського селянства лишились байдужими до цієї боротьби, вважа­ючи її справою багачів, «ricos hombros». Власноручний лист короля зобов’язував начальника кастільської армії стратити винуватців повстання.

 

ЛИСТ КОРОЛЯ ФІЛШПА II ГЕНЕРАЛОВІ ВАРГАСУ,





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-07-29; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 475 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Победа - это еще не все, все - это постоянное желание побеждать. © Винс Ломбарди
==> читать все изречения...

785 - | 762 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.