Метод нейтралізації -кислотно - основне титрування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА

ХІМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА АНАЛІТИЧНОЇ ХІМІЇ

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

З

АНАЛІТИЧНОЇ ХІМІЇ

ОДЕСА 2010

А

Автопротоліз – процес перенесення протону від однієї молекули розчинника до іншої.

 

Адсорбція - процес поглинання речовини на поверхні розподілу фаз.

 

Активність – ефективна концентрація, яка проявляє себе в хімічних процесах в якості реально діючої на відміну від загальної концентрації речовин в розчині.

 

Акцептор -частинка з вільною орбітою, яка приймає електронну пару.

Аналіз – метод дослідження, оснований на розкладанні даного обۥєкту на більш прості складові.

Аморфний осад -осад, який не має кристалічної будови.

Аналіз структурний – метод аналізу, який встановлює порядок звۥязків атомів в молекулі.

 

Аналіт – об’єкт, який підлягає аналізу.

 

Аналітика - термін, який інколи використовують замість терміна «аналітична хімія»; а також в якості елементу студентського сленгу.

 

Аналітичні властивості – особистий колір або здатність утворювати забарвлені сполуки, а також осади, гази, кристали певного кольору та форми при взаємодії з певними хімічними реагентами.

 

Аналітичний контроль – перевірка відповідності речовини або партії матеріалів, яку контролюють, установленим вимогам.

 

Аналітичні реагенти – реактиви, які використовують для проведення аналітичних реакцій.

 

Аналітична реакція – це реакція, яка закінчується аналітичним ефектом і дозволяє визначити наявність або кількість певних часток в речовині або в розчині.

 

Аналітичний сигнал – фізична величина, яка вимірюється на заключній стадії аналізу і залежить від вмісту компоненту, який визначається (сила струму, ЕРС, оптична густина, інтенсивність випромінювання тощо).

 

Аналітична служба – це сервісна система, яка забезпечує конкретний аналіз певних об`єктів з використанням методів, які рекомендуються аналітичною хімією.

 

Аналітична хімія – наука, яка розвиває теоретичні основи аналізу хімічного складу речовини і розробляє методи ідентифікації, виявлення, визначення та розділення хімічних елементів і їх сполук, а також методи встановлення хімічної будови речовин.

 

Ауксохроми - групи атомів, введення яких в молекули барвників підсилює їх колір.

 

Б

Буферна дія – дія буферних розчинів, яка основана на тому, що компоненти буферних сумішей зв`язують іони гідрогену кислот або гідроксиду основ, які додаються, з утворенням слабких електролітів.

 

Буферна ємність – визначається кількістю молей сильної кислоти або лугу, додавання яких до 1л буферного розчину змінює його рН на 1.

 

Буферні розчини – розчини, які здатні зберігати постійне значення рН при додаванні до них невеликих кількостей сильних кислот або лугів, а також при розведенні.

В

Вибірковість – Виявлення або визначення деяких часток (елементів, іонів, тощо) на фоні інших.

Відновник - атом, молекула або іон, який віддає електрони.

Відтворюваність – характеризує ступінь близькості один до одного одиничних визначень, розсіювання одиничних результатів відносно середнього.

Водневий показник – характеризує концентрацію (активність) іонів гідрогену у розчинах. Чисельно дорівнює від`ємному десятичному логарифму концентраціі (активності) водневих іонів [Н⁺], яка виражена у моль/л: рН= -lg[H⁺].

Вторинний стандарт – розчин, який не відповідає вимогам для первинних стандартів. Його готують приблизно і встановлюють точну концентрацію в день роботи по первинному стандарту (HCl, NaOH, KMnO₄, AgNO₃)

Г

Гель – желеподібний осад, який утворюється внаслідок злипання колоїдних часток.

Гетерогенна система – система, яка складається з двох чи декількох фаз, відокремлених поверхнею розділу.

Гомогенна система (однорідна, однофазна) – система, хімічний склад та фізичні властивості якої у всіх частинах однакові або змінюються безперервно. Між частинами системами немає поверхні розділу фаз.

Гравіметрія (ваговий аналіз) – метод кількісного аналізу, оснований на точному вимірюванні маси продукту хімічної реакції.

Групи аналітико-активні (ААГ) – групи атомів, які змінюють аналітичні властивості продукту реакції (розчинність, колір тощо).

Групи функціонально-аналітичні (ФАГ) – це групи атомів органічного реагенту, які обумовлюють його взаємодію з певним іоном металу.

Д

Дентатність – кількість координаційних зв`язків, які ліганд може утворювати з комплексоутворювачем. Визначається кількістю донорних атомів лігандів.

Десорбція - процес видалення речовин, які адсорбовані, з поверхні сорбенту.

Диполь – полярні молекули, які мають два рівних за величиною і протилежних за знаком зарядів, що знаходяться на деякій відстані один від одного.

 

Дистиляція – перехід речовини із рідкого стану в газоподібне з наступною конденсацією у вигляді рідинної фази.

Дистильована вода – це вода, яка не містить неорганічних і органічних домішок, її одержують методом дистиляції.

Добуток розчинності – добуток концентрацій іонів малорозчинного електроліта в його насиченому розчині.

Донор – частинка, яка представляє для зв`язку електронну пару.

Е

Еквівалент – кількість хімічного елементу (речовини), яка взаємодіє з 1 молем (еквівалентом) атомів гідрогену.

Екстракція – розподіл речовин між двома рідинними фазами, які не змішуються.

Електродний потенціал (Е) редокс-пари (окилювально - відновний, електрохімічний, редокс-потенціал) – це електрорушійна сила (ЕРС) гальванічного ланцюгу, який складається з окислювально-відновного електроду (електроду ІІІ роду) та стандартного водневого електроду.

З

Золі (колоїдні розчини) – високодисперсні мікрогетерогенні (неоднорідні) системи, які зберігають поверхню розділу фаз між дисперсною фазою та дисперсійним середовищем.

І

Ідентифікація – ототожнення, тобто визнання однаковим, подібним.

Ізоморфізм (Утворення твердих розчинів заміщення) - явище утворення кристалів однакової форми але різного складу внаслідок заміщення одних атомів, іонів чи молекул в кристалічній решітці іншими..

Ізоелектрична точка – точка, в якій змінюється знак заряду колоїдної частки.

Індикатор – реактив або пристрій, який реагує на зміну певних фізичних або хімічних характеристик.

Індикатори адсорбційні – органічні барвники, які змінюють свій колір внаслідок адсорбції на поверхні осаду.

Індикатори кислотно–основні – органічні речовини, які змінюють своє забарвлення в залежності від кислотно-основних характеристик розчину (рН).

Індикатори металохромні – органічні речовини (барвники), які утворюють забарвлені сполуки з іонами металів. Використовуються в комплексонометрії.

Індикатори необернені – індикатори, які змінюють свій колір (внаслідок руйнування) тільки в напрямку прямої реакції.

Індикатори обернені – змінюють свій колір як у напрямку прямої, так і оборотної реакції.

Індикатори окислювально-відновні (редокс - індикатори) – органічні барвники (або комплекси органічних лігандів з металами, які змінюють степінь окиснення), які змінюють свій колір в залежності від окислювально-відновного потенціалу розчину.

Індикатори специфічні – індикатори, які утворюють забарвлену сполуку з певним компонентом окислювально-відновної системи (крохмаль з йодом).

Інтервал переходу забарвлення індикатору – інтервал рН, в якому помітно змінюється колір індикатору.

Іонна сила розчину – вплив усіх іонів розчину на активність реагуючих часток.

К

Кількісний аналіз – метод аналізу, який визначає кількість часток (елементів, іонів, ізотопів, функціональних угрупувань, хімічних сполук, тощо) в об¢єкті, який аналізують.

 

Кінцева точка титрування - момент зміни кольору індикатору від однієї краплини розчину, який додають з бюретки.

 

Коагуляція – процес злипання колоїдних часток внаслідок втрати ними заряду.

Коефіцієнт активності – відношення активності частки до її рівноважної концентрації.

Комплексні сполуки (координаційні сполуки) – молекули або іони, які утворюються внаслідок приєднання к центральному іону або атому (комплексоутворювачу) нейтральних молекул або інших іонів (лігандів), і здатні існувати як у кристалі, так і у розчині.

Комплексонометрія – титриметричний метод, заснований на реакціях утворення комплексних сполук іонів металів з етилендіамінтетраоцтовою кислотою і її похідними (комплексонами).

Концентрування – підвищення концентрації мікрокомпонентів до рівня, який забезпечує їх визначення з певною похибкою.

Координаційне число – кількість координаційних зв`язків, які здатен утворювати центральний атом з лігандом.

Кристалізація – утворення зародків твердої фази при охолодженні розчину, розтопу або газу.

Крива титрування - – це графічна залежність між змінами рН, Е, рKat, pAn та об’ємом робочого розчину.

Л

Ліганди – іони або молекули, які утримуються комплексоутворювачем.

М

Макроаналіз – аналіз речовин або їх сумішей в кількостях, які перевищують 0,1г.

Маскування – перетворення іонів, які заважають визначенню, у сполуки, які не реагують (утворення комплексів або зміна степеню окиснення).

Масова частка (процентна концентрація) – маса сполуки, яка міститься в 100г розчину або будь-якої речовини.

×100 %

Метод нейтралізації -кислотно - основне титрування.

Мікроаналіз – аналіз, при якому маса проби складає менш ніж 0,01 г.

Молярна концентрація – кількість молей речовини, які містяться в 1 літрі розчину.

С_М(Х) =

Молярна концентрація еквіваленту (нормальна концентрація) – кількість молей еквіваленту, які містяться в 1 літрі розчину.

С_Н(Х) =

Моніторинг – регулярний аналітичний контроль; перевірка відповідності певних компонентів встановленим стандартам.

О

Окиснення – процес віддачі електронів атомом, молекулою чи іоном

Окисники – атоми, молекули або іони, які приймають електрони.

Оклюзія (утворення твердих розчинів упровадження) – упровадження сторонніх іонів між вузлами кристалічної решітки осаду, який утворюється.

Осадження – процес утворення осаду в насиченому розчині.

Осади – це тверда фаза гетерогенної системи, яка утворюється внаслідок процесу осадження.(кристалічні та аморфні в залежності від умов).

П

Пептизація – процес перетворення гелю на колоїдний розчин.

Первинний стандарт – розчин, який можна приготувати з точністю до четвертого знаку після коми і який зберігає постійну концентрацію довгий час.

Показник титрування (рТ) – значення рН, при якому спостерігається різка зміна забарвлення індикатору. рТ = рК_инд.

Помилки індикаторні - при помилки, які виникають титруванні внаслідок неправильного вибору індикатора.

 

Помилка сольова – помилка титрування, яка виникає в концентрованих розчинах, внаслідок збільшення їх іонної сили.

Протоліз – перенос протону від молекули або іону однієї речовини до іншої.

Протолітометрія – титриметричний метод заснований на реакціях нейтралізації.

Р

Редоксометрія (оксидиметрія, окислювально-відновне титрування) – титриметричний метод, заснований на перебігу окислювально-відновних реакцій.

Робочий розчин – розчин, яким титрують. Ним можуть бути як вторинні, так і первинні стандарти.

Розчинники – рідини, які здатні розчиняти тверді, рідинні та газоподібні речовини.

Розчинність – це загальна концентрація речовини у його насиченому розчині.

С

Сольватація – взаємодія молекул розчинника з частками розчиненої речовини.

Сольовий ефект – підвищення розчинності осаду в присутності стороннього електроліту.

Сорбція – процеси поглинання речовин твердими речовинами чи розчинами.

Співосадження – захват домішок (мікрокомпонетів) осадом макрокомпонента.

Стандарт-титр (фіксанал) - ампула, яка містить точно відому кількість речовини (найчастіше 0,1 моль).

Стандартний електрохімічний потенціал – потенціал окислювально-відновної пари (редокс-пари), який вимірюються в відносно стандартного водневого електроду при концентрації іонів 1 моль/л і температурі 25°С.

Старіння осаду – процес росту великих кристалів за рахунок розчинення маленьких у випадку, коли осад залишають на деякий час у розчині.

Ступінь гідролізу – відношення концентрації гідролізованої частки до вихідної концентрації речовини.

a_Г

Ступінь дисоціації – число, що показує, яка частина від загальної кількості речовини, що знаходиться в розчині, розпадається на іони.

a 100 %.

Стрибок титрування - це різка зміна значень рН (Е, рKat, pAn.) при дуже маленькій (99,9-100,1 мл.= 0,2 мл.) зміні об’єму робочого розчину.

 

Т

Таутомерія – явище динамічної ізомерії, при якому два чи більше ізомери легко переходять один в одного.

Титр – концентрація розчину в г/мл.

T(A) =

Титрант (робочий розчин) – розчин, концентрація якого встановлена точно (до четвертого знаку після коми).

Титриметрія (об ۥ ємний аналіз) – метод встановлення концентрації вимірюванням об`ємів розчинів речовин, які прореагували.

Титрування – процес точного визначення об`єму робочого розчину шляхом додавання його по краплинах.

Титрування оборотне – ґрунтується на додатку до розчину, який аналізують, надлишку робочого розчину і наступним титруванням його залишку.

Точка стехіометричності (еквівалентності) - момент закінчення хімічної реакції.

Точність – характеристика метода чи методики, яка включає в себе їх правильність та відтворюваність.

Трилонометрія – метод комплексонометричного титрування з використанням Трилону Б.

У

Ультрамікрометоди – це методи, в яких для аналізу використовується маса проби речовини <10^-4 г або об`єм розчину в мл <10^-3.

Ф

Фільтрування – відокремлення твердих частинок, які знаходяться в рідині, шляхом пропускання її через пористу перегородку.

Х

Хелати – комплекси іонів металів з органічними реагентами, які мають циклічну структуру.

Хемосорбція – процес поглинання, якій супроводжується хімічною взаємодією.

Хімічний аналіз – визначення хімічного складу (якісного та кількісного) і структури речовин.

Хромофори – групи атомів, які надають забарвлення органічним сполукам. Головною їх ознакою є наявність супряжених подвійних зв’язків.

Ч

Чутливість метода – мінімальна кількість речовини, яке можливо виявити чи визначити даним методом з певною похибкою.

Я

Якісний аналіз - метод аналізу, який використовують для виявлення (ідентифікації) певних часток речовини: елементів, іонів, ізотопів, функціональних угрупувань, тощо.