Професійні захворювання голосового апарату

Усі порушення голосової функції об'єднуються під загальною на­звою «дисфонія». Серед основних причин, які призводять до порушен­ня голосу, вважають шкідливі фактори навколишнього середовища: за­бруднення повітря шкідливими речовинами в газоподібному, рідкому або твердому станах, холод, протяги, жара; несприятливі й шкідливі акустичні умови. До професій із підвищеним мовним навантаженням належать вчителі, адвокати, коментатори, диктори, лектори, співаки, артисти, командири, продавці, керівники промислових, сільськогоспо­дарських закладів і шахт.

Усі професійні порушення голосу поділяються на дві великі групи:

Гіпотонусна (гіперфункціональна) дисфонія - це порушення го­лосу внаслідок зниження м'язового тонусу голосових складок та їх пе­ренапруження: голосове навантаження під час хвороби або зразу ж піс­ля гострої респіраторно-вірусної інфекції, ангіни, бронхіту, трахеїту, авітамінозу, гормональної дисфункції, стресових ситуацій; хронічних захворювань різних органів і систем.

Гіпертонусна (гіперфункціональна) дисфонія - це порушення го­лосу, яке характеризується підвищенням тонусу м'язів голосових скла­док; найчастіше трапляється у чоловіків. Вона розвивається внаслідок форсованої, силової манери мови і співу, особливо в шумному середо­вищі. Тоді перенапружуються м'язи черевного пресу, обличчя і шиї, одночасно набухають вени шиї.

Спастична дисфонія - важке порушення голосу, зумовлене диско-ординацією дихання, фонації йартикуляції (формування звуків мови). Вважають, що спастична дисфонія - це важке захворювання нерво­вої системи, коли порушується голосоутворення, так як при заїканні. Причину виникнення спастичної дисфонії пояснюють психічною трав­мою, стресовими перевантаженнями. Дискоординація дихання і фонації найчастіше трапляється в осіб, у яких захворюванню передувало трива­ле голосове навантаження й гострі інфекційні захворювання, наприклад грип. Голос у хворих із спастичною дисфонією монотонний, низький, із різними призвуками, фонація напружено-стиснута, часто супроводжується

гримасами, напруженням м 'язів шиї і плеча. Голос може змі­нюватися протягом мовлення. Більшість розмовляють пошепки.

Функціональна афонія — безголосся, зумовлене функціональною недостатністю голосових м'язів, звичайно центрального походження. У літературі це голосове порушення описано під назвами «істерич­на афонія» і «психогенна афонія». Захворювання появляється в осіб із мінливою (лабільною) нервовою системою внаслідок стресових ситуацій. В основі голосових порушень у таких випадках є істеричні розлади. Афонія розвивається і в осіб, які перенесли гострі запальні захворювання гортані або загострення хронічного ларингіту (запален­ня гортані); у цей період, коли вони спілкуються пошепки, проходить фіксація неправильних механізмів голосоутворення. Прийнято вважа­ти, що функціональна афонія характеризується відсутністю у хворого звучного голосу, в той же час, як голосний кашель і сміх збережені.

Фонастенія (втрата голосу при перевантаженні голосових зв'язок) - це функціональний розлад голосу, який характеризується порушен­ням координації між диханням, фонацією, артикуляцією і функцією резонаторних порожнин на фоні особливої невротичної схильності. Основною причиною в розвитку фонастенії є психогенний фактор, осо­бливо співаків-початківців. У хворих із фонацією появляється дратів­ливість і страх перед виступом, розлад сну, відчуття стиснення в горлі, зміна тембру й звучності голосу, забруднення і біль у гортані під час тихого співу, відсутність плавності звуку при поступовому збільшенні або зменшенні його звучності, швидко втомлюється голос. Для гострої фонастенії характерна відсутність змін у гортані. Хронічній фонастенії властиві зміни слизової оболонки гортані, що також буває при гостро­му і хронічному ларингіті.

Органічне захворювання голосового апарату — це гострий профе­сійний ларингіт (запалення гортані). Захворювання виникає у зв'язку з порушенням голосу або при неправильній манері його постановки. Часте перенапруження голосу в осіб голосомовних професій без вчасно­го лікування призводить до розвитку стійких катарів гортані та трахеї. Хронічний професійний ларингіт розвивається в осіб голосо­мовних професій, найчастіше у зв'язку з перевтомою м'язів голосових складок, зумовлених неправильною манерою постановки голосу. Такі ларингіти зустрічаються у викладачів середніх шкіл, найчастіше по­чаткових класів. Після проведеного лікування - голосовий спокій про­тягом десяти днів, фізіотерапевтичні процедури, дихальна гімнастика - та відповідного лікування хворий може справитися зі значним голо­совим навантаженням.

До професійних захворювань належать також крововиливи, які зазвичай виникають на одній із голосових складок. Причиною крово­виливу може бути сильний крик або кашель, а також різкі зміни то­нальності звуку. Деколи вони виникають у зв'язку з варикозним роз­ширенням судин, які розміщені у слизовій оболонці голосових скла­док. Основними скаргами хворих є хриплість, швидка втома голосу та виснаження голосової функції. У них виникає значне порушення не тільки професійного, а й мовного голосу.

Професійний трахеїт виникає в осіб голосомовних професій. Основними скаргами хворих на трахеїт є швидка втома голосу, відчут­тя дискомфорту в трахеї, виділення харкотиння або, навпаки, відчуття сухості, яка спричинює кашель.

Запобігання голосовим розладам. Трапляються випадки, коли го­лос у дитини «сідає», стає хрипким, втрачає звучність. Це буває внаслі­док значного перевантаження голосових зв'язок у разі надто гучного мовлення, крику, при спробі говорити довго і голосно. Різке перенапру­ження голосових зв'язок інколи призводить до крововиливу в них і до утворення «співацьких вузликів», які утруднюють змикання голосових зв'язок, що стає наслідком зникнення голосу.

Слід уникати надто швидкої ходьби на сильному морозі, оскільки дихання в таких умовах прискорюється, стає глибшим і маси холодного повітря проходять через гортань, охолоджуючи голосові зв'язки. З цієї ж причини на холоді дитині не можна дозволяти довго говорити. У разі будь-яких порушень діяльності голосового апарату в дитини слід звер­татися до лікаря.

1 .6.7. Порушення постави у дітей дошкільного і шкільного віку та її корекція засобами лікувальної фізкультури

Вихователь, учитель має справу з найдорожчим скарбом сус­пільства - дітьми. Проблему збереження здоров'я дітей, забезпечен­ня найкращих умов для їхнього гармонійного росту й розвитку можна вирішити тільки тоді, коли педагоги дошкільних і шкільних закладів матимуть відповідні знання про можливі порушення постави в дітей. Згідно з даними досліджень, порушення постави різних видів відзна­чається сьогодні в 63 % обстежених школярів, а починаються вони ще з дошкільного віку.

Оцінюючи фізичний розвиток дітей дошкільного віку, не треба за­бувати про поставу дітей, яка змінюється в них у різні вікові періоди.

На кінець періоду дошкільного віку в здорової дитини хребет набуває звичайної форми з невеликим вигином вперед в шийному й попереко­вому відділах та назад в грудному відділі.

Постава - це звична для людини поза під час сидіння, стояння та ходьби, сформована шляхом поєднання роботи умовних і безумовних рухових рефлексів у процесі розвитку та виховання (мал. 10).