Умови, які спричиняють порушення постави

Мол, 19. Носіння портфеля в одній

і тій же руці спричиняє перекошення

плечового поясу, однобічний нахил тулуба

та розвиток сколіотичної постави.

 

Мал. 20. а - співвідношення центру ваги тулуба та точки опори сидіння:

1 — правильне; 2 — неправильне; б - правильне і неправильне

положення тіла під час сидіння за столом.

 

Мал. 21. а- неправильне сидіння внаслідок невідповідності розмірів меблів зросту школяра; б - неправильне сидіння під час відпочинку.

Мал. 22. Неправильна робоча поза в майстерні: ! верстак низький; тулуб дуже нахилений вперед, ноги зігнуті в колінних суглобах.

Мал. 23. Читання книжок лежачи на боці

або спині з надмірно високою подушкою сприяє

закріпленню нерівномірної «тяги» м'язів

тулуба та викривленню хребта.

Найчастіше деформацією хребта в дітей є сколіоз. Сколіоз - це бічне викривлення хребта, поєднане з його скручуванням (торсією), зумовлене хворобливими змінами в хребті та навколохребтових ткани­нах, тобто кісткової, нервово-м'язової і сполучної. Тому сьогодні ско­ліоз називається сколіотичною хворобою. Сколіотична хвороба - не локальне викривлення хребта, а загальне тяжке захворювання, при яко­му в патологічний процес утягуються всі системи та органи людського організму. Захворюваність дітей на сколіотичну хворобу становить у середньому 2—9 % у віці від 5 до 15 років. Частіше вона виникає у дів­чаток (6:1) унаслідок меншого розвитку м'язів. Сколіоз відзначається при багатьох захворюваннях (рахіт, дистрофія, хронічні хвороби ле­гень) і здебільшого є одним із їх проявів. За патогенетичними ознаками розрізняють дискогенний, гравітаційний та міотичний сколіози.

Дискогенний сколіоз розвивається внаслідок порушення обміну в сполучній тканині, зміни структури хребців, ослаблення зв'язку між-хребцевого диска з тілами хребців. У місці ураження виникає викрив­лення хребта і зміщення диска. Водночас студенисте ядро зміщується ближче до опуклої сторони викривлення, що спричиняє первинний на­хил хребта із напруженням м'язів тулуба і зв'язок, унаслідок чого фор­муються вторинні викривлення і розвивається сколіоз.

Гравітаційний сколіоз характеризується контрактурою (скорочен­ням) м'язів, великими і грубими рубцями на тулубі, перекошенням таза тощо. Безпосередньою причиною деформації є зміщення загального центру ваги і дія маси тіла вбік від вертикальної осі хребта.

Міотичний сколіоз виникає на ґрунті поліомієліту, міопатії та інших хвороб, які спричиняють функціональну недостатність м'язів тулуба.

За морфологічними ознаками сколіоз поділяють на структурний і неструктурний.

Структурний сколіоз - сколіоз, що супроводжується змінами структури хребців, які входять у дугу викривлення, зокрема їх торсія (скручування).

Неструктурний сколіоз - різні функціональні стани (сколіотична постава, аналогічна поза при радикуліті - так званий рефлекторно-бо­льовий сколіоз).

За локалізацією вершини викривлення сколіоз поділяють на верхньогрудний, грудний, грудопоперековий, поперековий та комбінова­ний із двома первинними викривленнями: грудним і поперековим. Ком­бінований сколіоз досить поширений. За формою викривлення розріз­няють С і S-подібний сколіози (мал. 24).

Мал. 24. Види сколіозу: а — грудний; б - загальний лівобічний; в — S-подібний.

Характерними ознаками для сколіозу є невеликий нахил голови в бік опуклості викривлення (дуги) хребта у грудному відділі, таз зміщу­ється у протилежний бік. Надпліччя і лопатка тоді підняті зі сторони опуклості дуги й часто відходять від тулуба («крилоподібні лопатки»). Остисті відростки хребців відхилені від серединної лінії спини до сто­рони викривлення.

Ноги максимально розігнуті в колінах та злегка нахилені вперед. У ділянці талії заглиблення виражені з боку вигнутості дуги (асиме­тричні). Видно реберні набухання (найчастіше при грудному і верхньогрудному сколіозі), у поперековому відділі наявний м'язовий валик уздовж хребта з боку випуклості дуги викривлення (при поперековому й груднопоперековому сколіозі), з'являється асиметрія в положенні со­сочків молочних залоз, зміщується пупок (із серединною лінією живо­та). Часто спостерігається біль у спині.

Розрізняють чотири ступені сколіозу: І - дуга викривлення хребта від 1 до 10 градусів; II - від 11 до 30 градусів; III - від 31 до 50 градусів; IV ступінь - понад 50 градусів. Звичайно, якщо йдеться про ступені викривлення, мають на увазі такі критерії.

При першому ступені хребет відхилений убік від серединного положення, тулуб трохи зрушений, асиметрія лопаток, трикутників та контурів талії, поява м'язового валика на випуклій стороні. При ви­гинанні хребта до горизонтального рівня - нерівність контурів грудної клітки на рівні викривлення.

Другий ступінь має ті ж самі види і, крім того, м'язовий валик, легкий реберний горб. Характерне збільшення викривлення.

Третій-четвертий ступені - реберний і грудний горб, вкорочен­ня тулуба, подовження кінцівок, деформація грудної клітки спереду.

При сколіозі І ступеня викривлення хребта зникає, якщо дитина випрямляється або лежить, коли м'язи звільняються від навантажен­ня. Щоб виявити скручування (повертання) хребта, потрібно оглянути дитину спереду (для виявлення верхньогрудного типу сколіозу) та зза­ду (для виявлення інших типів викривлення), у положенні стоячи, при цьому світло повинно падати на оголене тіло ззаду. Випинаючі остис­ті відростки краще позначити брильянтовим зеленим (зеленкою), щоб легше визначити положення їх відносно серединної лінії спини. Треба враховувати, що в дітей із підвищеною повнотою або добре розвину­тою мускулатурою деформація менш виражена.

Дитина повинна нахилитися вперед, не згинаючи ніг, із вільно опущеними руками. Так на випуклій стороні дуги виявляється викрив­лення реберного набухання (при верхньогрудному і грудному типах сколіозу) або вираженого м'язового валика в поперековій ділянці (при груднопоперековому й поперековому типах сколіозу). Для початкової стадії груднопоперекового сколіозу характерне скорочення (контракту­ра) клубово-поперекового м'яза на боці, протилежному опуклості дуги викривлення хребта.

Розвиток сколіозу сьогодні пояснюється порушенням обміну ре­човин у сполучній тканині (диспластичні явища) опорно-рухового апарату. Не випадково у хворих часто проявляються і такі явища, як дисплазія (порушення розвитку органів або постнатального періоду) кульшових суглобів, плоскостопість.

До основних факторів належать: ранній прояв (чим раніше ви­явлено ознаки сколіозу, тим більша ймовірність його прогресування); період посиленого росту (статеве дозрівання); виражене скручування хребта (понад 10 градусів); вкорочення (контрактура) клубово-попере­кового м'яза; часті захворювання, що спричиняють ослаблення орга­нізму; нестабільний хребет, який характеризується надмірною рухли­вістю (особливо в поперековому відділі), що виходить за межі фізіоло­гічних границь, ступінь його стабільності залежить від стану зв'язок і м'язів, які огортають хребет; наявність інших ознак диспластичних явищ у кульшових суглобах, плоскостопість, зрощені хребці та інші вроджені аномалії. Верхньогрудний і грудний типи сколіозів різняться більш складним перебігом.

Профілактика порушень постави починається з раннього дитин­ства. До неї входять загальні заходи, спрямовані на зміцнення здоров'я дітей, і спеціальні - для забезпечення правильного положення тіла.

До загальних заходів належать: організація раціонального режиму, забезпечення достатньої тривалості сну дітей, перебування на свіжому повітрі, організація повноцінного харчування, правильне поєднання активної діяльності й відпочинку. Важливе значення належить добору меблів: постіль не повинна бути м'якою, розміри меблів мають відпо­відати зросту дітей.

Потрібно слідкувати за правильним сидінням за столом, що означає, по-перше, сидіти на стільці на всю його глибину, щоб спина впиралася у спинку стільця; по-друге, лікті повинні вільно розміщуватися на сто­лі при прямому положенні тулуба, щоб не нахилятися до стола або під­німати лікті до рівня грудей. Тому якщо вдома немає спеціальних дитя­чих меблів, які відповідають зросту дитини, то за наявності високого стола на стілець підкладають волосяну тверду подушку або спеціальну дерев'яну підставку чи просто товсту подушку. Дитині не дозволяється лягати на стіл, вона повинна сидіти прямо. Прямолінійне сидіння на стільці рекомендується і під час перегляду кінофільмів, телевізійних програм. Важливе значення має попередження втоми (вона спричиняє те, що під час сидіння дитина через деякий час приймає неправильну позу).

Спеціальні заходи профілактики порушень постави - це система­тичні заняття фізичними вправами, починаючи з масажу й гімнастики на першому році життя. Потрібно методично правильно проводити фізич­ні заняття, залучати всі елементи, потрібні для формування м'язів пле­чового поясу, живота, м'язів спини, вправи для рівноваги, рухливі ігри.

Відхилення постави у дітей дошкільного віку виправляється за до­помогою спеціальних вирівнювальних вправ (перевірка постави перед дзеркалом, вправи для зменшення грудного кіфозу, вправи з гімнастич­ною паличкою тощо).