Список використаних джерел 2 страница

Програма з математики для 1-4 класів, розроблена авторським колективом у складі: О.Онопрієнко, С. Скворцової, Н. Листопад, спрямована на реалізацію мети та завдань освітньої галузі, визначених у Державному стандарті початкової загальної освіти.

У новій навчальній програмі з математики для учнів 1-4-х класів зазначено: «У контексті початкового навчання предметна математична компетентність розглядається як здатність учня актуалізувати, інтегрувати й застосовувати в конкретній життєвій або навчальній проблемній ситуації набуті знання, уміння, навички, способи діяльності» [25].

Предметна математична компетентність учнів виявляється у таких ознаках: цілісне сприйняття світу, розуміння ролі математики у пізнанні дійсності; розпізнавання проблем, які розв’язуються із застосуванням математичних методів; здатність розв’язувати сюжетні задачі, логічно міркувати, виконувати дії за алгоритмом, обґрунтовувати свої дії; уміння користуватися математичною термінологією, знаковою і графічною інформацією;уміння орієнтуватися на площині та у просторі;здатність застосовувати обчислювальні навички й досвід вимірювання величин у практичних ситуаціях.

Важливу роль у формуванні компетентності учня відіграє набуття ним досвіду задоволення пізнавальних інтересів, проявів емоційно-ціннісних ставлень, творчої активності, спілкування, соціальних орієнтацій [2].

Компетенція – рівень реалізації предметної компетентності. «Компетенції охоплюють не лише когнітивні і операційно-технологічні складові, але й мотиваційні, поведінкові, що ґрунтуються на ціннісних орієнтаціях. У комплексі компетенцій закладено додаткову можливість подати освітні результати системно, що створює передумови для чітких вимірників навчальних досягнень учнів.

Таким чином, компетентнісний підхід дозволяє системно осучаснити всі складові навчального процесу, починаючи з його мети і змісту. Це сприяє зосередженості вчителя і учнів на результативній складовій навчання, підвищує можливості для практико зорієнтованої освіти, мотивації дітей до навчання [38].

Не зважаючи на різноманітні визначення компетентностей, ми дослідили, що усі дослідники виокремлюють їх важливу якість – вияв компетентності у конкретній діяльності в певній ситуації. Компетентність не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації. Вона тісно пов'язує одночасну мобілізацію знань, умінь і способів поведінки в умовах конкретної діяльності.

Отже, стратегічним завданням початкової школи на сьогоднішній день є формування у школяра компетентної особистості – бажання і здатності самостійно вчитися, шукати в різних джерелах інформацію і застосовувати нові знання, виробляти вміння діяти, прагнути творчості та саморозвитку.

І саме компетентністний підхід акцентує увагу на результатах освіти, тому компетентність розглядається і як результат освіти, що дозволяє особистості комфортно й ефективно діяти у навколишньому середовищі, успішно розв’язуючи завдання, які перед нею постають. Тож, компетентність не зводиться ні до знань, ні до умінь. Компетентність – це той ланцюжок, який пов'язує знання та діяльність людини.

1.2. Мета, завдання, зміст формування предметно-математичних компетенцій молодших школярів

Сучасна початкова школа не може залишатися осторонь від процесів модернізації освіти, які проходять сьогодні в усьому світі, і в Україні зокрема. Початкової ланки освіти стосуються всі світові тенденції і інновації: особистісно-орієнтований підхід, інформатизація, інтеграція тощо. До них належить і компетентнісний підхід, поява якого пов’язана, насамперед, з кризою освіти, що полягає в протиріччі між програмовими вимогами до учня, запитами суспільства і потребами самої особистості в освіті. Адже довгий час у вітчизняній системі освіти домінував знаннєвий підхід, результатом навчання якого була сукупність накопичених учнем знань (як інформації), умінь і навичок.

Сучасне інформаційне суспільство формує нову систему цінностей, в якій володіння знаннями, вміннями і навичками є необхідним, але недостатнім результатом освіти. Від людини вимагається вміння орієнтуватися в інформаційних потоках, освоювати нові технології, самонавчатися, шукати і використовувати нові знання, володіти такими якостями, як універсальність мислення, динамізм, мобільність [4].

Світові тенденції модернізації загальної середньої освіти характеризуються тим, що знання перестають бути головною метою навчання, натомість пріоритетне значення надається формуванню в учнів здатності користуватися знаннями, застосовувати їх у різноманітних життєвих ситуаціях. Посилення діяльнісного компонента змісту освіти актуалізує необхідність формувати у молодших школярів ключові, міжпредметні і предметні компетентності, необхідні для їхньої життєдіяльності.

L t1UKDXHTtVBSKC5JzEtJzMnPS7VVqkwtVrK34+UCAAAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEAFsDevsIA AADaAAAADwAAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbERPTWvCQBC9C/0PyxS86aY9BEndhLSl6slSWwrehuyY hGRnQ3aNib++KxQ8DY/3OetsNK0YqHe1ZQVPywgEcWF1zaWCn++PxQqE88gaW8ukYCIHWfowW2Oi 7YW/aDj4UoQQdgkqqLzvEildUZFBt7QdceBOtjfoA+xLqXu8hHDTyucoiqXBmkNDhR29VVQ0h7NR gBv5Puy3U3m85tjGr7+f12YllZo/jvkLCE+jv4v/3Tsd5sPtlduV6R8AAAD//wMAUEsBAi0AFAAG AAgAAAAhAPD3irv9AAAA4gEAABMAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAFtDb250ZW50X1R5cGVzXS54bWxQ SwECLQAUAAYACAAAACEAMd1fYdIAAACPAQAACwAAAAAAAAAAAAAAAAAuAQAAX3JlbHMvLnJlbHNQ SwECLQAUAAYACAAAACEAMy8FnkEAAAA5AAAAEAAAAAAAAAAAAAAAAAApAgAAZHJzL3NoYXBleG1s LnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQAWwN6+wgAAANoAAAAPAAAAAAAAAAAAAAAAAJgCAABkcnMvZG93 bnJldi54bWxQSwUGAAAAAAQABAD1AAAAhwMAAAAA " adj="10457"/>

предметні компетент- ності

міжпредметні компетентності

ключові компетентності

Рис. 1.2. Ієрархія компетентностей в системі загальної освіти

Предметні компетенції формуються у процесі засвоєння учнями змісту навчального предмета, зокрема, математики. Тобто вони розглядаються як соціально закріплений результат навчання, репрезентований у Державному стандарті початкової загальної освіти (в частинах «Зміст освіти» і «Державні вимоги до навчальних досягнень учнів»), а також конкретизований у навчальних програмах (у графах таблиць «Зміст навчального матеріалу» і «Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів») [70].

Загалом, метою освітньої галузі «Математика» є формування предметно математичної і ключових компетентностей, необхідних для самореалізації учнів у швидкозмінному світі. Для досягнення мети як один з пунктів передбачається формування вміння виконувати дії за алгоритмом та застосовувати обчислювальні навички у практичних ситуаціях. У ряді методичних досліджень зазначається, що під час засвоєння навчального матеріалу вчителю доцільно орієнтуватися не тільки на навчальні можливості учнів, а й на врахування особливості мозкової організації та пізнавальних інтересів. Проте цю проблему ще досліджено не достатньо, що й спричинило вибір теми дослідження [27].

У новій навчальній програмі з математики для учнів 1-4-х класів зазначено: «У контексті початкового навчання предметна математична компетентність розглядається як здатність учня актуалізувати, інтегрувати й застосовувати в конкретній життєвій або навчальній проблемній ситуації набуті знання, уміння, навички, способи діяльності».

Поняття математична компетентність» на сучасному етапі розвитку педагогіки визначається і як ключова, і як предметна. Зокрема, вчені розглядають математичну компетентність як здатність застосовувати додавання, віднімання, множення, ділення та пропорції в усних та письмових обчисленнях у повсякденних ситуаціях… «Математична компетентність включає – різною мірою – здатність та бажання використовувати математичні способи мислення (логічне та просторове) та викладу (формули, моделі, конструкції, графіки, діаграми)».

Аналіз поняття «математична компетентність», в зазначеному трактуванні, є близьким до характеристики поняття «предметна компетентність», оскільки тлумачиться як специфічна здатність, яка є необхідною для виконання конкретної дії у певній предметній галузі на основі вузькоспеціальних знань, предметних умінь, навичок і способів мислення [70].

Зазначена мета реалізується шляхом розв’язання низки завдань, які полягають у формуванні в учнів:

• цілісного сприйняття світу, розуміння ролі математики у пізнанні дійсності; готовності до розпізнавання проблем, які розв’язуються із застосуванням математичних методів, здатності розв’язувати сюжетні задачі, логічно міркувати, обґрунтовувати свої дії та виконувати дії за алгоритмом;

• вміння користуватися математичною термінологією, знаковою і графічною інформацією; орієнтуватися на площині та у просторі; застосовувати обчислювальні навички у практичних ситуаціях і розуміти сутність процесу вимірювання величин;

• інтересу до вивчення математики, творчого підходу та емоційно-ціннісного ставлення до виконання математичних завдань; уміння вчитися [60].

У чинному Державному стандарті початкової загальної освіти і навчальних програмах точно й повно використано базові поняття компетентнісного підходу.

Не варто протиставляти компетентності знанням або вмінням і навичкам. Як більш широке поняття, компетентність містить у собі: когнітивну й операційно-технологічну складові; мотиваційну, етичну, соціальну й поведінкову складові; результати навчання (знання й уміння); систему ціннісних орієнтацій. «Конкретизація ключових компетенцій на рівні навчальних предметів здійснюється шляхом виділення в їх змісті складових (елементів) окремих компетенцій, які набувають реального діяльнісного і соціально значущого втілення в певному предметному матеріалі.

На засадах компетентнісного підходу результатом навчання молодших школярів мають стати не лише обсяг інформації про об’єкт пізнання, її якість (знання конкретних фактів, правил чи зв’язків і залежностей), а й рівень рефлективності в самооцінюванні результатів, активність у їх набутті, вияв інтересу до їх пізнання; надання переваги знанням, які можна здобути самостійно; прагнення до успіху [8].

Складовими математичної компетентності вчені називають – обчислювальну, інформаційно-графічну, логічну, геометричну компетентності.

Основу обчислювальної складової математичної компетентності утворює готовність учня застосовувати обчислювальні вміння та навички у практичних ситуаціях. У змісті початкової математичної освіти до їх числа, зокрема, відносять вміння порівнювати числа, виконувати арифметичні дії з ними; знаходити значення числових виразів; порівнювати значення однойменних величин і виконувати дії з ними тощо[5].

Логічна складова компетентності передбачає здатність учня виконувати логічні операції у процесі розв’язування сюжетних задач, рівнянь, ребусів, головоломок; розрізняти істинні й хибні твердження; розв’язувати задачі з логічним навантаженням; описувати ситуації у навколишньому світі за допомогою взаємопов’язаних величин; працювати з множинами тощо [68].

Геометрична складова виявляється у володінні просторовою уявою, просторовими відношеннями (визначати місце знаходження об’єкта на площині і в просторі, розкладати і переміщувати предмети на площині); вимірювальними (визначати довжини об’єктів навколишньої дійсності, визначати площу геометричної фігури) та конструкторськими вміннями і навичками (зображувати геометричні фігури на аркуші в клітинку, будувати прямокутники, конструювати геометричні фігури з інших фігур, розбивати фігуру на частини [4].

Сутність інформаційно-графічної компетентності полягає у тому, що учень початкової школи оволодіває навиками роботи з уже запропонованим йому матеріалом, тобто він працює над завданнями, які подані графічно (текстовою, схематичною, табличною чи знаковою системою запису) і містять необхідну кількість даних для їх вирішення, але потребують попередньої їх обробки, перекодування та осмислення учнем для успішного їх розв’язання. Так, наприклад, для того щоб правильно уміти працювати з табличними даними, учень повинен засвоїти алгоритм роботи з таблицями, який дозволяє правильно визначити взаємозалежні дані, суть їх такого структурного запису та легкість у зчитуванні і обробці даних при роботі з ними [5].

Інформаційно-графічна складова включає: уміння, навички, способи діяльності, пов’язані з графічною інформацією – читати й записувати числа; подавати величини в різних одиницях вимірювання; знаходити, аналізувати, порівнювати інформацію, подану в таблицях, схемах, на діаграмах; читати й записувати вирази зі змінними, знаходити їх значення; користуватися годинником і календарем як засобами вимірювання часу тощо [64].

Метою навчання математики в початковій школі є формування у молодших школярів загально-предметних (ключових) та спеціальних (математичних) компетентностей. До математичних компетентностей належать уміння виконувати усні та письмові обчислення, робити математичні записи, розв’язувати сюжетні задачі, робити найпростіші геометричні та схематичні побудови, обчислювати площу прямокутника та периметр многокутників, розв’язувати і записувати рівняння, користуватися математичною термінологією, розвивати уміння інформаційно-графічної роботи над змістовою лінією «Робота з даними» тощо [23]. Основне завдання цієї змістової лінії – ознайомити молодших школярів зі способами подання інформації; вчити читати і розуміти, знаходити, аналізувати, порівнювати інформацію, подану в різний спосіб, використовувати дані для розв’язування практично зорієнтованих задач [2].

Тож, метою оволодіння молодшими школярами елементами інформаційно-графічних компетентностей є підготовка їх до вивчення систематичного курсу в основній школі, здатності використовувати набуті знання і вміння під час вивчення інших предметів та для вирішення життєвих задач.

Інформаційно-графічний зміст початкового курсу математики сприяє не тільки опануванню молодшими школярами математичною компетентністю, а ще й формуванню та перевірці елементів ключових компетентностей, наприклад: здатність критично мислити, знаходити різні способи для розв’язування учбової задачі, складати алгоритм виконання дій схематично чи графічно, аналізувати та відбирати потрібні для розв’язування задач дані чи інформацію, будувати зв’язні висловлювання з використанням математичної термінології, працювати і взаємодіяти в групі чи команді тощо [56].

Завдання, які повинна вирішити дана змістова лінія, для формування інформаційно-графічних компетентностей полягають у наступному:

- сформувати знання, уміння, навички і способи читання та запису числа, позначати числа цифрами;

- навчити учнів переводити та подавати усно і письмово величини в різних одиницях вимірювання, використовувати у записах скорочене позначення одиниць вимірювання;

- порівнювати іменовані числа, додавати, віднімати і записувати їх;

- сформувати аналітичні та порівняльні вміння роботи з таблицями, схемами, діаграмами;

- обирати схему, малюнок, рисунок, які ілюструють відношення порівняння чисел чи виразів зі змінними даними;

- складати рівності й нерівності в процесі виконання практичних вправ із сукупностями предметів та за даними малюнками, схемами;

- моделювати описану в задачі ситуацію за допомогою короткого запису, схеми, рисунка, таблиці;

- навчити працювати з годинником і календарем, орієнтуватися в днях тижня, знати їх найменування по-порядку, визначати межі доби, тощо [2].

Аналіз програми з математики для початкової школи показав, що учень початкової школи має опанувати такими предметними інформаційно-графічними вміннями (компетенціями):

· уміти читати числа, визначати їх розряди та записувати їх цифрами;

· знати та визначати одиниці виміру величин та вміння їх переводити в інші з коротким записом;

· будувати фігури (відрізок, прямокутник, коло) тощо;

· створювати, на основі роботи над сюжетними задачами схеми, короткі записи, таблиці (таблиці-формування математичних понять, таблиці-інструкції, таблиці призначені для усних обчислень, таблиці-довідники, тощо), діаграми та вміти їх читати;

· вміння складати, читати та порівнювати математичні вирази зі змінними даними;

· розвивати вміння роботи з годинником, календарем тощо [2].

Визначені уміння є необхідною, але не достатньою умовою оволодіння предметною компетентністю з математики стосовно інформаційно-графічних компетенцій. Учневі потрібна також здатність мобілізувати ці вміння в потрібний момент. Якраз на формування цього якісного утворення особистості і спрямований сучасний освітній процес, який реалізується крізь призму вивчення початкового курсу математики.

Тож, для формування елементів інформаційно-графічних компетентностей в 1 класі відведені такі теми при вивченні яких формуються основи математичних компетенцій: «Число і цифра 1. Позначення Позначення числа цифрою.», «Письмо цифр у зошитах в клітинку.», «Число і цифра 5. Написання цифри 5. Порівняння чисел у межах 5. Порядкова і кількісна лічба.», «Склад числа 9. Порівняння чисел. Читання нерівностей.», «Число і цифра 0. Послідовність чисел від 0 до 10. Написання цифри 0.», «Позначення чисел другого десятка цифрами.», «Письмова нумерація чисел 11–20, їх порівняння. Задача на знаходження невідомого доданка.», «Порівняння іменованих чисел.», «Утворення і назви чисел від 90 до 100. Складання виразів на дві дії за текстовою умовою.», «Читання, запис і порівняння чисел. Одноцифрові і двоцифрові числа. Попереднє й наступне число до даного. Додавання й віднімання одиниці. Ознайомлення з гривнею» тощо [2].

У другому класі учні збагачують та вдосконалюють свої знання при формуванні інформаційно-графічних компетенцій за умови вивчення таких тем: «Додавання і віднімання двоцифрових чисел без переходу через розряд різними способами. Порівняння виразу і числа.», «Одиниці вимірювання часу: рік, місяць. Розв’язування задач.», «Таблиця додавання і віднімання числа 6. Вирази з буквеними даними. Розв’язування задач з двома запитаннями.», «Закріплення прийому обчислення виду 40-8. Порівняння виразу і числа. Складання задач за даним виразом.», «Складання таблиці множення числа 6. Вправи і задачі на засвоєння таблиці множення числа 6. Обчислення виразів з буквеним компонентом у яких двічі повторюється одна і та сама буква.», «Складання та обчислення виразів. Задачі на різницеве порівняння. Складання оберненої задачі. Дії з іменованими числами.», «Зв'язок дії ділення з дією множення. Знаходження невідомого діленого. Розв’язання задачі на три дії за поданим планом.» тощо [2].

Відповідно до нової програми в 3-му класі передбачено ознайомлення з поняттям «рівняння», «розв’язок (корінь) рівняння», таким чином прослідковується наступність із курсом математики 5-го класу, де учні будуть оперувати цими термінами. Крім того, відразу після ознайомлення з простими рівняннями вводяться складніші рівняння (права частина яких подана числовим виразом, один із компонентів – числовий вираз). Тоді як за попередньою програмою, складніші рівняння розглядалися наприкінці 4-го класу, й в учнів формувалося уявлення про те, що рівняння має лише простий вигляд; й дуже складно було вчителю донести до учнів, що й існують рівняння ускладненої структури, а дітям – зрозуміти як складніше рівняння звести до простого. За таких умов не відбувалося повноцінне формування вмінь розв’язування складніших рівнянь, тобто інформаційно-графічна компетентність не формувалася належним чином, що було передбачено Держаним стандартом та навчальною програмою початкової освіти [62].

Тож, за новою навчальною програмою, інформаційно-графічна компетентність у третьому класі реалізується на основі повторення та вивчення таких тем: «Ознайомлення з поняттям рівняння. Розв’язок (корінь) рівняння. Розв’язування задачі за планом.», «Назви чисел при відніманні. Перевірка віднімання додаванням. Знаходження значень виразів з буквеним компонентом. Периметр трикутника.», «Табель-календар. Століття. Розв’язування задач.», «Доба, година, хвилина, секунда. Визначення часу за годинником.», «Ознайомлення із взаємопов’язаними величинами: ціна, кількість, вартість.», «Розв’язування задач за таблицею. Складання нерівностей.», «Робота над задачами на кратне порівняння двох часток. Складені задачі з буквеними даними.», «Складання задач за поданим виразом. Розв'язування задач двома способами.», «Читання трицифрових чисел записаних у нумераційній таблиці. Додавання розрядних чисел. Творча робота над задачею.», «Міри маси. Грам. Тонна. Центнер. Відношення між одиницями мір маси. Задачі з буквеними даними.», «Письмове додавання трицифрових чисел. Розширена задача на зведення до одиниці. Складання та розв'язування рівнянь.» тощо [2].

Враховуючи те, що базова навчальна програма з математики для учнів початкових класів побудована за лінійно-концентричним принципом, зміст формування інформаційно-графічних компетенцій у 4 класі представлено такими темами: «Обчислення суми та різниці круглих трицифрових чисел різними способами. Письмове додавання і віднімання.», «Математичні вирази: числові і буквені. Розв’язування складених задач на 2-4 дії, які є комбінацією вивчених видів простих задач.», «Алгоритм письмового множення. Визначення кількості цифр у добутку до знаходження результату.», «Алгоритм письмового множення трицифрових чисел на одноцифрове. Розв’язання задач на знаходження четвертого пропорційного способом відношень. Складання допоміжної моделі задачі (схема, таблиця, креслення), схематичного рисунка.», «Письмове множення і ділення двоцифрових та трицифрових чисел на одноцифрове. Розв’язування задач на знаходження четвертого пропорційного способом складання рівняння.», «Задачі на подвійне зведення до одиниці. Аналіз змісту задачі. Складання допоміжної моделі задачі: короткого запису (схема, таблиця, креслення), схематичного рисунка.», «Одиниці вимірювання довжини: міліметр, сантиметр, дециметр, метр, кілометр. Співвідношення між одиницями довжини.», «Формування умінь розв’язувати задачі на знаходження трьох чисел за сумою трьох та сумою двох доданків. Арифметичні дії з іменованими числами.», тощо [2].

Аналізуючи навчальну програму, ми визначили, що для кожної змістової лінії запропоновано ряд завдань, які стосуються формування певного виду компетенцій, і тільки змістова лінія «Робота з даними» є наскрізною, і реалізується в процесі вивчення всіх зазначених в програмі.

Тож, для кращого її розкриття і формування інформаційно-графічних компетенцій, базова навчальна програма початкової освіти доповнена додатковими темами: «Буквена символіка (запис переставного закону додавання, взаємозв’язку між діями додавання і віднімання, властивостей арифметичних дій тощо).», «Заміна більших одиниць вимірювання величини меншими. Заміна менших одиниць вимірювання величини більшими.», «Моделювання описаної в задачі ситуації за допомогою відрізків, графів, таблиць.» – 1 клас, «Моделювання описаної в задачі ситуації за допомогою графів або таблиць.» – 2 клас, «Розв’язування рівнянь, в яких один з компонентів поданий виразом зі змінною.» – 3 клас [2]. Саме потреба в оновленні освітнього процесу зумовила внесення змін у Державний стандарт початкової загальної освіти. На відміну від попередньої редакції у новому документі вимоги до результатів навчання сформульовані з урахуванням компетентнісного підходу до оцінювання знань, зокрема вимоги до змістової лінії «Робота з даними» [56].

Тож формування складових математичної компетентності полягає у засвоєнні понять і навчанні не окремих розумових операцій у випадковому, стихійному порядку, а системі дій, створенні постійного розвивального математичного середовища, завдяки якому учень, аналізуючи, порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи, конкретизуючи фактичний матеріал, отримує з нього інформацію і може застосувати навчальний досвід на практиці та в інших сферах [68].

Таким чином, формування математичної компетентності є одним із найбільш актуальних потреб сучасної школи, а також необхідною складовою для реалізації учнів як успішних особистостей. В свою чергу моделювання життєвих і проблемних ситуацій, компетентнісно-орієнтованих завдань на уроках математики – один із засобів формування математичної компетентності, сприяє досягненню таких завдань:цілісне сприйняття світу, розуміння ролі математики у пізнанні дійсності; здатність розв’язувати сюжетні задачі, логічно міркувати, виконувати дії за алгоритмом й складати алгоритм, аналізувати та порівнювати дане, обґрунтовувати свої дії; уміння користуватися математичною термінологією, знаковою і графічною інформацією, таблицями і схемами; здатність застосовувати обчислювальні навички й досвід вимірювання величин у письмовому виді та практичних ситуаціях. Тож саме інформаційно-графічні елементи математичної компетенції дозволяють учням фіксувати інформацію, як усно, так і письмово, дозволяють її перекодовувати і переводити у зручні одиниці вимірювання, сприяють логічному застосуванню та зчитуванню таблиць, схем, графіків, а також умінню користуватися годинником з точністю до визначення години, хвилини, секунди.

 

1.3. Особливості формування предметно-математичних компетенцій учнів 1-4 класів

В умовах модернізації загальної освіти пріоритетною метою початкової ланки загальної освіти є розвиток компетентної особистості, що з початком навчальної діяльності готова взаємодіяти з оточуючим середовищем відповідно до своїх особливостей та володіти всіма необхідними навичками та вміннями для навчання у середній школі [48].

На сучасному етапі розвитку вітчизняної та світової педагогічної думки дедалі більшого поширення набуває компетентнісний підхід, який визначає цілі навчання через поняття «компетенції». Ще у 70-ті роки В. Сухомлинський писав: «Найважливіше завдання початкової школи – дати учням певне коло міцних знань і вмінь. Уміння вчитися включає в себе низку вмінь, пов’язаних з оволодінням знаннями: вміння читати, писати, спостерігати явища навколишнього світу, думати, висловлювати свою думку. Ці індивідуальні вміння є, образно кажучи, інструментами, без яких неможливо оволодіти знаннями» (Сухомлинский В. О., 1977, с. 100) [66].

Впровадження компетентнісного підходу в початкову освіту в Україні на сьогодні є одним з найпріоритетніших завдань з метою піднесення освіти до європейських освітніх стандартів. У змісті компетентнісного підходу відображено життєво‑важливі теми, на яких базується розвиваюче навчання молодших школярів. Саме Державний стандарт початкової освіти підкреслює пріоритетність формування компетентностей в учнів молодшого шкільного віку (Державний стандарт початкової загальної освіти, 2011). В основі впровадження компетентнісного підходу, що реалізується в початковій школі, закладено комплекс знань, завдяки яким учень молодших класів оволодіває навичками навчально‑пізнавальної діяльності, комунікації, рефлексивним умінням, культурно‑моральним установкам відповідно до своїх вікових та індивідуальних особливостей і навчальних можливостей. Актуальність ідеї впровадження компетентнісного підходу в навчання молодших школярів полягає в тому, що досягнення учнями необхідних компетенцій до сих пір не виступає результатом навчання та не закладено до системи оцінювання навчальних досягнень школярів.

Початкова школа є першим навчальним ступенем загальної освіти і вносить суттєвий вклад у процес формування основ компетентностей школяра, оскільки саме в цей віковий період відбувається ціла низка новоутворень, необхідних для становлення індивідуальної особистості молодшого школяра [48].

Згідно Державного стандарту початкової загальної освіти України цілями компетентнісного підходу до навчання у початковій школі є – спрямованість навчально‑виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно‑підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна; засвоєння молодшими школярами вмінь ефективно використовувати отримані знання на практиці як інструменту вирішення різноманітних життєвих задач; розвиток творчих здібностей молодших школярів та мотивації; навчання школяра самостійно створювати нові продукти діяльності, надаючи дітям велику ступінь свободи та відповідальності (Державний стандарт початкової загальної освіти, 2011) [25].

Державний стандарт початкової освіти України, сформований на засадах особистісно‑орієнтованого і компетентнісного підходів, зазначає, що компетентність – набута у процесі навчання інтегрована та індивідуальна здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що специфічно формуються відповідно до особливостей дитини і можуть цілісно реалізовуватися на практиці; компетенція – суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини [25].

Сама по собі компетентність не є вродженою якістю особистості, а виникає та розвивається тільки як похідна від неперервного процесу навчання й розвитку особистості. Компетентнісний підхід в початковій ланці освіти передбачає формування та розвиток у дитини таких психологічних якостей, як відповідальність, впевненість, самоконтроль, вольові якості, адаптивність, емпатичність, терпимість, самоорганізованість. Формування цих якостей є компонентом розвитку та становлення неповторної особистості школяра. Також в компетентнісний підхід закладено розвиток у молодших школярів таких особистісних механізмів, як наслідування, ідентифікація, імітація, емпатія, рефлексія, образ «Я», совість, які формуються індивідуально з урахуванням особливостей кожної дитини [6].

В кожній дитині своєрідно сполучаються індивідуальні та вікові особливості, при цьому індивідуальні особливості можуть перекривати вікові. Так, психологами під керівництвом Ю.З. Гільбуха встановлено, що діапазон індивідуальних відмінностей в здібностях першокласників можна охарактеризувати співвідношенням 1:15. Це означає, що якщо навчальні можливості найбільш слабого учня прийняти за одиницю, тоді здібності найбільш сильного становлять 15 одиниць. Індивідуальні відмінності – це відмінності в фізіологічних задатках, у особливостях нервової системи, на підставі яких формується психічне життя особистості, всі її психічні процеси. В умовах шкільного навчання діти відрізняються одне від одного, перед усім тим, що по-різному засвоюють матеріал шкільної програми, тобто відрізняються сформованістю психічних процесів та виявляють різні здібності до навчання. Таким чином, для підвищення ефективності навчання слід створити дитині такі умови для засвоєння знань, що враховують її індивідуальні можливості [58].