Лізинг, як форма оновлення технічної бази виробництва

Техніко-технологічна база виробництва, будучи найбільш активною частиною основних засобів підприємства, у процесі використання найбільш зношується. Відповідно, головним завданням підприємства є підтримання та розвиток, у першу чергу, техніко-технологічної бази виробництва. Загальний принцип оновлення ТТБ підприємства цілком ідентичний оновленню ОВФ (основних виробничих фондів). Процес поновлення за будь яких умов потребує залучення певних ресурсів. Джерелами таких ресурсів можуть бути власні кошти підприємства (самофінансування), інвестиційні ресурси, залучені на постійній основі (внески засновників, додатково емісія акцій), тимчасово залучені (кредити, облігації). Перелічені джерела знаходяться у сфері фінансового інвестування. Джерелом залучення реальних інвестицій на підприємство є лізинг.

Лізинг (leasing - оренда) – довгострокова оренда машин, устаткування, транспортних засобів виробничого призначення. Інакше кажучи, це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів у виробниче устаткування з метою передачі його на тимчасове (або постійне) використання третій особі. Основна сутність її полягає в наданні лізингодавцем (суб’єктом, що здійснює лізингову діяльність) у виключне користування на визначений термін лізингоотримувачу (особі, що одержує майно за договором лізингу) майна за умов сплати ним періодичних лізингових платежів. Спрощено кажучи лізинг – це фінансова оренда.

В Україні регламентація лізингової діяльності відбувається на підставі Закону України “Про лізинг”, який набрав чинності 10 січня 1998 року.

Сутність лізингу: лізингодавець за заявкою лізингоотримувача виготовляє чи здобуває необхідне устаткування і передає його на домовлений термін. У випадку дострокового розірвання договору лізингоотримувач повинен повернути устаткування і сплатити за весь термін, зазначений у договорі. Механізм лізингу може бути представлений у 3-х видах (рис. 3).

Орендна плата по лізингу, як правило, нерівномірна по роках. Звичайно початок виплат за договором починався з моменту освоєння виробництвом нового обладнання. Кінець виплат часто передбачає аукціон, тобто продаж устаткування лізингоотримувачу за домовленою заздалегідь ціною.

Лізингові платежі можуть бути:

- у грошовій формі;

- у компенсаційній формі;

- у змішаній.

Механізм №1 (нереальний)

 

Механізм №2

 

Бере участь банк як додаткова ланка для забезпечення додаткового кредиту.

Механізм №3

 

 

Рис. 3. Механізми лізингу

Склад лізингових платежів: амортизаційні відрахування; плата за кредит; комісійні виплати за послугу; плата за додаткові умови.

Розмір платежів може бути розрахований з урахуванням пізнього надходження плати й інфляції.

Лізинг застосовується тоді, коли:

1. Підприємство працює на ринку незначний термін, через що банківські установи не бажають надавити кредит (через високу ступінь ризику від інвестицій у новостворене підприємство);

2. Лізингоотримувач не має достатньої кількості ліквідного майна для оформлення застави на отримання банківського кредиту;

3. Підприємство не збирається отримувати певне устаткування у власність, а потребує тимчасового його використання;

4. Банківський відсоток є занадто високим для підприємства (з урахуванням можливого ризику).

5. Підприємство потребує придбання значного обсягу устаткування, яке не може бути профінансоване за рахунок звичайного кредиту.

Вигоди від лізингу:

1. Лізингодавець вкладає капітал у майно, одержуючи орендну плату, знижує ризик неповернення інвестованих у лізингоотримувача коштів, оскільки придбане устаткування залишається у власності лізінгодавця, і він має змогу (в разі порушення лізингоотримувачем умов лізингової угоди) ним вільно розпоряджатися;

2. Лізингоотримувач має можливість удосконалювати і розвивати виробництво без нагромадження капіталу та складностей з пошуком заставного майна тощо;

3. Підприємство-виробник отримує змогу реалізувати вироблену продукцію, а в разі наявності сервісної мережі також отримати додаткові замовлення на його обслуговування.

Згідно із Законом України «Про лізинг» існують такі види лізингу:

1) фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Можливі різні види фінансового лізингу: а) стандартний, коли виробник устаткування продає його компанії, що фінансує, і через лізингову фірму здає його в оренду, а виробник бере участь тільки в технічному обслуговуванні устаткування; б) лиз-бек (англ. leasing-back), коли власник устаткування продає його лізинговій компанії й одночасно бере його в оренду в тієї ж компанії; в) лізинг із суборендою, коли продавець устаткування стає орендарем, але здає його у суборенду.

2) оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений, або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Згідно Закону України «Про лізинг» виокремлюють такі форми лізингу:

- зворотний лізинг - це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг;

- пайовий лізинг - це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна;

- міжнародний лізинг - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або у випадку, коли майно чи платежі перетинають державні кордони.

В світовій практиці виокремлюють такі різновиди лізингу як:

Лізинг банківський - лізингова угода, у якій в якості лізингової компанії виступає банк, що придбаває за замовленням лізингоотримувача устаткування і передає йому це устаткування в оренду.

Лізинг генеральний - договір про лізинг, що дає право лізингоотримувачу доповнювати список орендованого устаткування без додаткового узгодження з лізинговою фірмою (лізингодавцем).

Лізинг класичний - форма лізингу, при якій лізингоотримувач приймає на себе усі витрати, пов'язані із утриманням та експлуатацією устаткування, включаючи податкові виплати.

Лізинг повний - форма лізингу, що передбачає повну виплату лізингоотримувачем вартості об’єкту лізингу та переходу орендованого устаткування у власність лізингоотримувача.

Зворотний лізинг може використовуватися також підприємством у випадку виникнення скрутного фінансового становища. Наявне у власності підприємства устаткування може бути передано лізинговій компанії за певну винагороду, а паралельно лізингова компанія укладає з цим підприємством звичайний лізинговий договір на зазначене устаткування (підприємство бере його назад, але вже на умовах лізингового договору). Таким чином підприємство може залучити фінансові ресурси. Різновидом зворотного лізингу є лиз-бек.