Державна мова – мова професійного спілкування
В умовах розбудови України, утвердження її на міжнародній арені, закріплення української мови як державної, розширення процесів демократизації нашого суспільства постала настійна потреба впровадження української мови в усі сфери життєдіяльності держави, забезпечення використання її у професійній діяльності кожного.
Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.
Знати мову професії означає вільно володіти лексикою свого фаху, послуговуватися нею. Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.
Професія тісно пов’язана з діловою мовою і користуванням діловим стилем мови. Мова і дотримання етикету – перше враження про людину і перше враження про організацію по її представнику. Має бути високий рівень володіння мовою. Відсутність двозначностей, зайвих слів, “русизмів” у писемному і усному мовленні.
Сучасна українська літературна мова використовується в багатьох сферах. Усі слова сучасної української мови щодо їх стосунків з різними функціональними стилями поділяється на дві великі групи.
До першої належать ті, які вживаються в усіх стилях, до другої ― слова, використовувані лише в окремих стилях чи в одному з них.
Слова вужчого стилістичного призначення пов’язані не з усіма, а з окремими функціональними стилями. Сюди належать книжна, розмовна, просторічна лексика, терміни, професіоналізми, діалектизми, жаргонізми.
Професійні слова (або професіоналізми) — це слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, тобто, це назви понять певної галузі виробництва, роду занять і под.
Найчастіше професіоналізми вживаються в усному неофіційному мовленні людей певної професії.
У писемному мовленні професіоналізми вживаються в науково-технічних професійних виданнях, призначених для фахівців (журналах, буклетах, інструкціях).
Найбільше інформації професіоналізми несуть тоді, коли ними користуються фахівці. У практиці ділового спілкування треба бути обережними щодо їх уживання у службовому папері. Документ може перетворитися з офіційного в неофіційний або викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки.
В інформаційному суспільстві фахівець має вміти швидко сприймати будь-яку форму мовлення, схоплювати необхідну інформацію, створювати монологи, вести діалоги, керувати системою мовленнєвих комунікацій у межах своєї компетенції тощо. Слово є одним із інструментів професійної діяльності лікарів, педагогів, правозахисників, менеджерів, журналістів та ін.
Від багатства словникового запасу, рівня культури мови і техніки мовлення значною мірою залежать професійна майстерність, імідж та успіх особистості
Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
Державна мова — це закріплена традицією, офіційно проголошена законодавчою владою мова сфери офіційного спілкування, мова спілкування держави з її громадянами і навпаки (мова всіх гілок державної влади — законодавчої, виконавчої, судової, засобів масової інформації, освіти, культури, науки, документації і т. д.).
За загальноприйнятою світовою практикою, є такі критерії затвердження мови у функції державної: 1) мова корінної нації; 2) мова найчисленнішої нації.
Докладної історії української мови як державної (офіційної) немає.
Окремі етапи становлення: дописемний період; хрещення Русі - старослов’янська мова в церковно-релігійній сфері; старослов’янська мова не витіснила давньоруську писемну мову із діловодства, законодавства, красного писемства;14 –І половина 16 століття - українська мова мала близький до державного статусу в Галичині та Західній Волині; з 16 століття – духовне та фізичне нищення української мови. Діловодство польською або латиною; з 18 ст. українська мова зникає з офіційного вжитку; занепад української мови в 20-30 роки 20 століття; державні заходи СРСР щодо української мови в 50-60 рр. 20 ст; статус української мови в сучасній Україні (Закон про мови, Конституція України, ст. 10).
Правовий статус української мови сьогодні визначає Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року. У статті 10 Конституції записано: “Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом”.
Мовні відносини в Україні регулює, крім Конституції, Закон «Про засади державної мовної політики» № 5029-VI— закон, прийнятий Верховною Радою України 5 червня 2012 року у першому читанні 234 голосами «за» (172), 3 липня 2012 року — у другому читанні 248 депутатами. Закон набув чинності 10 серпня 2012 року. Закон встановлює, що державною мовою є українська мова, але істотно розширює використання регіональних мов, якщо кількість носіїв цих мов не менше 10 % від населення певного регіону, а в окремих випадках й менше 10 %.
Дія закону розповсюджується на 18 мов. Закон містить визначення «рідної мови», що ототожнює її з «першою мовою». Закон складається з 11-ти розділів та 32-х статей.
Відповідно до ст. 5 даного Закону, державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини.
Згідно з ст. 6 попереднього Закону, державною мовою України є українська мова. Українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя. Норми української мови встановлюються у словниках української мови та українському правописі.
