Варіанти прийменника з — із — зі (рідше зо) чергуються так само, як у — в, і — й, щоб досягти милозвучности мови.
1.З уживаємо:
а) перед словом із початковим голосним незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: 3 одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов); Диктант з української мови;
б) перед словом із початковим приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи: Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко); Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький); 3 її приходом якось повеселіла хата (Леся Українка).
2. Варіант із уживаємо:
а) коли попереднє слово закінчується, а наступне починається на приголосний: Разів із шість Рябка водою одливали (П. Гулак-Артемовський); Десь із городу чути було голоси (А. Головко); Вискочив, як із пекла; Який він із себе?;
б) коли попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається приголосними с, ш або сполученням приголосних: Родина із шести осіб; У кухні із свистом і скреготанням точили об макітру ножі (М. Коцюбинський); І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко);
в) здебільшого на початку речення перед сполученням будь-яких приголосних, а також перед приголосними с або ш: А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (народна пісня); Із сіней потягло вологою; Із шафи дістали пальто.
Примітка. У відповідних позиціях чергуються варіянти прийменника з-за — із-за, префікса з- — із-: ви́йшла з-за буди́нку, ви́йшов із-за буди́нку, зво́дити(ся) — ізво́дити(ся), зви́кнути — ізви́кнути, згаса́ти — ізгаса́ти; зголодні́ти — ізголодні́ти, знайти́ — ізнайти́ та ин., зве́чора — ізве́чора, зда́вна — ізда́вна, зза́ду — ізза́ду, зма́лку — ізма́лку, знов —ізно́в тощо.
3. Зі вживаємо перед сполученням приголосних, коли початковими виступають з, с, ш, щ: Бере книжку зі стола (Леся Українка); Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в руках (Ю. Яновський); Зі шкали на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Горить сльоза. Зі свічки капле віск (І. Жиленко); Балада зі знаком запитання (І Драч); Зі щитом або на щиті.
Примітка. Зо як фонетичний варіянт прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три: позичив зо дві сотні; не бачила зо три тижні; може виступати й при займеннику мною: зі (зо) мною, але тільки зі Львова { Уживаний у художньому мовленні архаїчний прийменник к у відповідній позиції має варіянт ік: Ще ж як руку притулив [він] к серцю ік свому (П. Тичина)}.
Правопис часток.
Частка — службова частина мови, яка надає окремим словам і реченням певних смислових чи емоційних відтінків. Частки поділяються на кілька груп: частки, що надають смислових відтінків (ось, он, точно, якраз, лише, і, й, та, навіть та ін.); частки, що вказують на модальні відтінки (так, ні, давай, нехай, невже, навряд чи та ін.); формотворчі частки (нехай, хай, най- та ін.); словотворчі частки (будь-, небудь-, не, н/та ін.).Частки зі словами пишуться разом, окремо і через дефіс Разом пишуться: частки аби-, де-, чи-, що-, як-. У складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абиколи, абищо, дещо, дехто, декуди, деякий, чи.малий, чимало, щодня, щонайкраще, якнайкраще. (Якщо між частками аби-, де- і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби до кого, аби в чому, де на якому). Частки би(б), же(ж), то, що в складі сполучників та сполучних слів пишуться разом: якби, щоб, щодо, теж, мовби, немовбито. Окремо пишуться усі частки, які беруть участь у ловотворенні або уточнюють зміст цілого речення. Серед них частки би(б), за допомогою яких утворюється форма умовного способу дієслова: взяв би, прочитав би, прийшла б, повернувся б; підсилювальні частки же (ж): Чому ж ти не звернувся на біржу праці? частки то, це, що мають у реченні значення вказівності або визначальності: Рідна мова —то ж вона душі окраса; Куди це їдуть автобуси? Частка то трапляється у сполученнях що то, чи то, на які покладені функції підсилювальних часток: Що то за об'єкт споруджується? Чи то НЛО пролетів, чи то супутник. Частка що в складі сполучних слів з прислівниковим значенням дарма що, хіба що, тільки що, поки що: Дарма що справа нова, але цікава; Завод поки що замовлень не приймає. Через дефіс пишуться частки бо, но, то, от, таки, коли вони інтонаційно підкреслюють значення окремого слова: умів-таки англійською читати; стій-бо, там яр.
