Нормативні акти та Література. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01. 07. 1993 р

Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1993.– № 36.– Ст. 361

Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1995. – № 17. – Ст.121.

Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 р. // Відомості Верхов. Ради України – 1997. – № 2. – Ст.4.

Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 р. // Відомості Верхов. Ради України – 1999.– № 45.– Ст. 397

Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. 41, 41¹, 41², 41³ ) // Відомості Верхов. Ради УРСР. – 1984. – № 51(дод.) – Ст. 1122.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 2003. - № 18 – 22. – Ст. 144.

Про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів: Постанова Кабінету Міністрів від 05.04.1994 р. // ЗП України. – 1994. – № 8. – Ст.193.

Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010 – 2012 роки від 09.11.2010 р.// Уряд. кур’єр. – 2010. - № 220

Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладення колективного договору // Право України. – 2000. - № 8. – С. 85 – 87.

Лосица И.А. Содержание коллективного договора: опыт и возможности совершенствования // Проблеми законності.: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 51. – С. 50 – 56.

Новіков В. Загальні положення та етапи проведення колективних переговорів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 1. – С. 58 – 63.

Стадник М.П. Проблеми розвитку законодавства про колективні договори та угоди // Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Відп. ред. Н.М. Хуторян. – К.: Ін Юре, 1999. – С.7 – 17.

Шопіна І.М. Соціальне партнерство як умова побудови в Україні соціальної держави // Право і безпека.- 2005.- № 3 (4/3).- C.130-133.

Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект: Монографія. – Одесса: Юрид.літ., 2001. – 328 с.

Ярошенко О.М. Соціальне партнерство та його акти //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 66. – С. 53-58.

Ярошенко О.М. Законодавство та локальні нормативно-правові акти у сфері праці: проблема співвідношення //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 71. – С. 60-66.

 

Тема 9. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ТА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

П л а н

1. Поняття зайнятості населення і напрями державної політики у цій сфері.

2. Органи, які здійснюють працевлаштування.

3. Правовий статус громадян, які шукають роботу, і безробітних.

4. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.

5. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

6. Відповідальність за невиконання законодавства про працевлаштування.

 

Державне регулювання забезпечення зайнятості і працевлаштування є не тільки захистом для безробітних, а й одним із засобів регулювання ринку праці. Правові, економічні та організаційні засади зайнятості населення України і його захист від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю передбачені Законом України “Про зайнятість населення”.

При написанні роботи насамперед необхідно звернути увагу на напрями державної політики в області зайнятості та її принципи. Обов’язково повинно бути визначено поняття зайнятості та перераховано осіб, яких віднесено до зайнятого населення. Вказати також хто є безробітними та яка робота є підходящою.

Необхідно також висвітлити питання щодо повноважень органів, які здійснюють працевлаштування.

Далі потрібно розглянути порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів.

Законодавством визначені державні гарантії, які передбачають матеріальне забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Насамкінець слід висвітлити питання про відповідальність, яка настає за невиконання законодавства про працевлаштування, зокрема про штрафні санкції роботодавців.