Словосполучення служать базою для формування інновацій, при стягненні яких утворюються композити, напр.: англ. – a four-mile round trip, the top-ten clothes, a four-poster bed, a five-minute walk, ten-year-old Michael, fourteen-minute drive, the fifty-eight-year-old Phillip. The two four-foot dinosaurs she’d put on the wall. The fellow was about thirty-year-old (Rowan Coleman). In his fifty-five-years-of-age he still looked rather handsome (Catty Kelly). But one that occasion she felt certain the three-year-old had said exactly what she meant (Steel Vanessa). The man was speaking as if this was a tutorial at Balliol College, a one-to-one class with Nill as his pupil (Sam Bourne). For an eighteen-year-old living at home the money was good (ibid). A six-foot-two Upper East side guy in shirt and blue linen jacket with an English accent (Tine Robert). Of course, Carl from NY1, New-York’s twenty-four-hour cable new station (Adele Parks).
Своєрідністю словотвору певної мови виступають особливості будови слова. Якщо в мові переважає одноморфемна структура слова, то продуктивним буде безафіксне словотворення, а якщо структура слів є двоморфемною, то переважатимуть афіксальні способи вербокреації.
В англійській мові існує чимало афіксів для утворення відчислівникових інновацій, які належать до словотворчих морфем, залишаються базовими одиницями морфемного рівня мови. Здатність морфем брати участь у творенні інновацій є одним із чинників морфемного рівня мови. В афіксації виокремлюються такі моделі: Num + fold, Num + some, Num + something (twofold, threefold, twentyfold; thirtysome, fifteensome; ninetysomething, eightysomething). У цих моделях спрацьовує словотворення за аналогією, у процесі якого відбувається свого роду моделювання: відтворюється модель слова-зразка, його морфологічна структура, яка заповнюється новим лексичним матеріалом шляхом зміни одного з компонентів. Словотворення за аналогією сприяє збагаченню словникового складу мови та створює умови для формування нових словотвірних засобів. У словотворчому процесі подібні елементи набувають характеристики лексичних одиниць, напр.: англ. – twenty + something → twentysomething; three + fold → threefold; five → fifth → fifths.
Серед денумеральних дериватів розрізняють прості та складні утворення, що виникли на основі а) окремого компонента словосполучення або б) усього словосполучення, напр.: англ. – а) one → oneness, fiver ← five dollars, tenner ← ten dollars; б) thirty-year-old ← thirty years old man, four-wheeler ← car with four wheels.
У процесі дослідження складних денумеративів-композитів труднощі викликає проблема їх ідентифікації, відмежування від вихідних словосполучень, а точніше сталих словосполучень нефразеологічного характеру від фразеологічних одиниць. Виокремлюються різні критерії розрізнення складного слова і словосполучення – структурний, графічний, фонетичний та семантичний, пор.: англ. – two pence → twopence,, three pence → treepence.. Ці складні слова та їх вихідні форми різняться між собою не лише фонетичним та графічним критерієм, а також семантичним і структурним. Для денумеральних композитів притаманною є риса суцільнооформленості та неподільності. В. Адамс вважає неподільність слова (тобто неможливість вставки яких-небудь інших компонентів між його складовими) головним критерієм розмежування слова та словосполучення.
У структурному відношенні слова, що утворилися від словосполучень, можна поділити на прості (афіксовані) та складні (двокомпонентні або більше), напр.: англ. – mid-fifties, millioner, teenager; once-over, six-packs, seventy-odd-year-old.
Усім денумеративам властиві такі формальні та семантичні ознаки:
· нове похідне слово, як нова номінація, створюється на базі вже існуючого у мові;
· денумератив може мати нову морфологічну структуру;
· структура денумератива завжди має знак, що міститься у вихідній одиниці.
Семантична структура денумератива кваліфікується при порівнянні значення твірного словосполучення і похідної лексеми. У лінгвістиці існує декілька типів семантичної співвіднесеності твірних словосполучень та денумеративів:
· семантико-граматична єдність словосполучення та денумератива;
· семантична інваріантність;
· граматична тотожність.
Семантичний аналіз компонентів денумеральних утворень показує, що першим компонентом виступають числівникові основи (two-seater), які семантизують кількісні ознаки денотата. Наступну групу становлять або афікс, або ядро вихідної семантичної структури (fiver, tenner, two-headed). До третьої групи належать денумеральні утворення з обома афіксами (mid-fifties). Вибір другого компонента залежить від словотвірного форманту денумерального утворення, в якому перша основа вказує на кількісні ознаки референта (two-year-old person). Перший компонент може бути і недомінантним у денумеративі, з огляду на наявність означуваного, наприклад основи іменника (two-seater) або його замінника (a car with two seats).
Денумеральна деривація
На перший погляд, одиниці синтаксичного типу, набравши нової форми, не залучаються до подальших епідигматичних процесів. Проте узуалізація нової форми, поєднуючись із старою, фактично призводить до лексикалізації нової форми. Як наслідок, відбувається її семантичне відокремлення і стале словосполучення починає функціонувати як лексична одиниця.
Словосполучення англійської мови є постійним джерелом поповнення інноваційного корпусу. Утворення слів від словосполучень реалізується на векторі інтеграції лексичного та синтаксичного рівнів. Діючими способами денумеральних дериватів є морфолого-синтаксичний та лексико-морфологічний. Необхідно зазначити, що багато вчених, які студіюють питання словотворення, розглядають обидва зазначені способи як один. Так, В. В. Виноградов та М. М. Шанський іменують його еліптичним стягненням, О. М. Бабкін вживає термін семантичне намагнічення, В. М. Мокієнко називає цей процес імплікування стійкого словосполучення у слово. О. В. Петров виокремлює й оказіональні способи утворення, до яких належать замінне словотворення, словотвірна контамінація.
Похідні лексичні одиниці утворюються у межах таких частин мови, як іменник, прикметник, займенник, прислівник, дієслово та службові слова. Денумеральні деривати семантично корелюють із номінативними одиницями – словами та словосполученнями. У сучасному мовознавстві словосполучення розглядають як номінативні одиниці, що існують на позначення відповідних явищ об’єктивної дійсності. Словосполучувальна номінація вторинна за своїм характером, оскільки слова, що входять до складу словосполучення, мають у мові статус засобів номінації, але зазнають переосмислення і використовуються в новій для них функції – самоорганізації. Формування смислу нового найменування відбувається під безпосереднім впливом змісту вихідного найменування, що детермінує характер відображення дійсності у похідній номінації, задаючи той чи інший ракурс її розгляду і тим самим опосередковуючи це зображення.
У процесі вторинної непрямої номінації відбувається взаємодія п’яти компонентів: дійсності; понятійно-мовної форми її відображення; сигніфіката вихідного найменування; віднесеності нового смислу до дійсності; мовної форми в її вторинній функції номінації.
Поряд із первинним (для непохідних знаків) і вторинним (для знаків, що мотивовані будь-якими іншими мовними одиницями) способами номінації існує ще один тип номінації − третинна номінація − для характеристики способу відображення дійсності денумеративами, що утворені в результаті вторинної номінації, напр.: англ. – oncer, four-th-ly.
Семантика вихідних словосполучень опосередкована значенням наявних у її складі морфем, що свідчить про те, що вони є вторинними утвореннями. Основа слів, що утворилася внаслідок денумеральної деривації, відсилає до твірних словосполучень, що є знаками вторинної номінації, а отже, як однослівні, так і багатослівні номінативні одиниці належать до знаків третинної номінації.
Головними рушійними чинниками, які постійно впливають на розвиток мови, її еволюцію, є як позамовні, або зовнішні, так і внутрішньомовні, або внутрішні, фактори. Серед зовнішніх чинників лінгвального розвитку виділяються передусім соціально-історичні, географічні, демографічні, соціолінгвістичні, культурні та естетичні аспекти.
До внутрішньомовних чинників впливу на розвиток мови більшість учених зараховує такі, що зумовлені властивостями певної мовної системи, серед яких виділяють: системну організацію мови, що ґрунтується на взаємозалежності її елементів; тенденції до ускладнення, збагачення мовної структури; прагнення до обмеження труднощів лінгвальної інформації; тенденцію до інтеграції, яка виявляється водночас із тенденцією до диференціації елементів мови; принцип економії мовної енергії, лінгвальних засобів; тенденцію до надання переваги більш експресивним мовним формам. Об’єктом лінгвальних змін виступають усі одиниці, їхні відношення, а також правила побудови і вживання.
Денумеральна деривація виступає як одне із джерел поповнення існуючого словника, що вказує на об’єктивні закони розвитку мови, без яких мова не могла б повною мірою виконувати свою комунікативну функцію. Мова не має у своєму розпорядженні значної кількості виражальних засобів, оскільки вони обмежені, неповні й недостатньо досконалі. А мислення, у свою чергу, рухливіше та багатше за своїм змістом.
Сферою виникнення денумеральних дериватів є переважно розмовне, діалектне, професійне мовлення, художня література та публіцистика, де постійно існує потреба висловитися стисло, дотепно, не забуваючи про емоції та експресію, напр.: англ. – I’m in the third-to-last car, leaving the station now. A teen-age motorcycle accident had almost cost him an eye. …, but Midori didn’t feel like a one-nighter (Samanta Quinn). Такі одиниці – засіб інформаційного впливу як на інтелектуальне сприйняття слухача, так і на його емоції, психіку, що покликані формувати його світоглядну позицію. Денумеральна деривація, як джерело поповнення словника, препарується дією інгерентних законів мови за існуючими моделями.
Лексичні одиниці, що становлять об’єкт нашого дослідження, як і всі інші мовні одиниці, завдячують своїм народженням і функціонуванням позамовним і внутрішньомовним чинникам.
Денумеральні деривати − специфічні лексичні одиниці. На відміну від регулярного словотвору відфраземне словотворення є своєрідним, що зумовлено особливостями структури й семантики твірних одиниць, вторинних за своєю природою стійких сполучень слів, семантика яких зазвичай не випливає зі значень окремих компонентів, а закріплена за всім висловом. Вивчення словотвору висуває багато нових аспектів розкриття природи похідного слова.
Семантична структура денумеральних дериватів відображає становлення нумерального корпусу лексики, образотворчу спроможність мови, адаптивні можливості квантитативних одиниць.
Поповнення словника є головним законом розвитку будь-якої мови, без якого вона не могла б виконувати свою комунікативну функцію. Денумеральна деривація виступає як одне із джерел його (словника) поповнення, створюючи нові словотвірні ланцюжки та гнізда. Денумеральний дериват повністю або частково зберігає семантику своєї твірної одиниці, вбираючи в себе квалітативні й оцінні характеристики, є ознакою словосполучення, напр.: англ. – two heads → two-headed dog; three corners → three-cornered room; five years old → five-year-old kid; seven storeys → seven-storeyed building.
Експресія, яскравість та семантична різноплановість успадковуються від вихідної одиниці й розвиваються у похідної одиниці.
Типи та способи творення денумеративів:
Загальна характеристика
Структурні типи денумеральних утворень визначаються частиномовною належністю твірної основи, кількісним складом словотворчих формантів, якісним складом та семантичним наповненням компонентів. Способи словотворення залежать від дериваційної технології, що існує в тій чи іншій мові.
Аналіз емпіричного матеріалу показує, що на просторах числівників виокремлюються певні типи денумеративів. У корелюючих корпусах числівники є вихідними, в той час як денумеративи – похідними. Тип похідних денумеративів представлений гетерогенно в структурному та семантичному річищі. Структурними типами є частиномовні, продуктивні / непродуктивні, деквантифіковані / недеквантифіковані, частотні/ нечастотні, повнозначні та службові, композити, конверсиви, афіксоїди.
Види денумеративів представлені таким чином: денумеративи-іменники, денумеративи-прикметники, денумеративи-займенники, денумеративи-прислівники, денумеративи-дієслова та денумеративи-службові слова.
Денумеративи походять від числівників, коренева морфема яких може поєднуватися як із суфіксами, так і з іншими морфемами, або без них, напр.: англ. – once, twofold, fiftysome, thirtysomething, to ten, the two. Утворені від числівників слова зберігають вихідну сему числа, набувають самостійного лексичного значення, тобто стають семантично-похідними одиницями – денумеративами.
Вербокреація нових лексичних одиниць відбувається за певними словотворчими моделями, що історично склалися в мовній системі. Сучасна англійська мова має у своєму розпорядженні декілька способів утворення нових слів, до яких належать словоскладання, афіксація, конверсія, компресія. Однак питома вага кожного з них у словотворчому процесі представлена неоднаково.
В ілюстративному матеріалі з художньої літератури серед 5200 денумеративів різної частиномовної представленості не зустрілося жодного разу прикладів із чергуванням звуків або переносу наголосу, які (останні) трансформувалися в розряд історичних способів. На часі продуктивними способами денумеральних дериватів є словоскладання, афіксація, конверсія.
Семантична девіація денумеральних дериватів відбиває еволюцію нумеральних номінацій, їх перспективні вектори, буття.
