Порядок розробки і ведення бойових документів

1. Бойові документи можуть бути текстовими, графічними або табличними. Вони виготовляються ручним способом або за допомогою технічних засобів і оформляються на папері, кальці, топографічних (спеціальних) картах (планах, схемах), мікродіапозитивах, мікрофільмах, фотознімках, фотоґрамах, а також фіксуються на проміжних носіях (перфокартах, перфострічках, магнітних дисках, магнітних стрічках та інших).

2. У батальйоні (роті) розробляються, як правило, графічні бойові документи на топографічних картах, папері або кальці. Одержані і віддані бойові накази і розпорядження записуються, як правило, в робочих зошитах або на звороті топографічних карт.

3. Під час розробки і ведення бойових документів необхідно додержуватись таких правил:

кожен бойовий документ повинен мати службовий заголовок і підпис із зазначенням посади, військового звання та прізвища особи, яка підписала документ; у заголовку письмового бойового документа крім найменування документа вказується порядковий номер документа, місце пункту управління, час і дата його складання (підпису), масштаб і рік видання карти, за якою документ розроблений;

населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосередження (розташування) або дій своїх підрозділів указуються починаючи з правого флангу, а противника—з його лівого флангу; рубежі вказуються двома, а райони (опорні пункти) — трьома пунктами; назви населених пунктів, рік та інших місцевих предметів указуються у називному відмінку;

розмежувальні лінії вказуються не менше ніж трьома пунктами, один з яких повинен бути на передньому краю: в обороні і в наступі — з тилу і в сторону противника, при відході — від противника в напрямку відходу. Лінії вказуються спочатку справа, потім зліва: в обороні — на граничну досяжність своїх вогневих засобів, у наступі — на глибину бойового завдання; розмежувальні лінії в тил указуються на глибину бойового порядку;

напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю глибину бойового завдання;

маршрут руху вказується назвами місцевих предметів або населених пунктів: перший — на вихідному рубежі (пункті), потім — найбільш важливі, через які проходить маршрут, іостанній — в районі зосередження або на рубежі переходу в атаку;

дані обстановки наносять на карту встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не забиваючи топографічну основу карти і написи на ній; завдання і положення підрозділів, а також озброєння і техніка наносяться, як правило, знаками загального позначення; при відсутності необхідних знаків допускається застосовувавати додаткові знаки з поясненнями на карті (схемі);

положення своїх військ, їхні завдання і дії позначаються червоним кольором, ракетних військ, артилерії, військ ППО та спеціальних військ — чорним кольором;

положення і дії військ противника позначаються синім кольором;

нумерація, найменування частин (підрозділів) і пояснювальні написи своїх військ наносяться чорним кольором, противника — синім;

скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів і частин — тільки рядковими (малими) буквами;

при одноколірному виконанні графічних документів всі умовні знаки і написи наносяться чорним кольором, знаки умовних позначень противника— подвійною лінією;

умовні знаки військ, озброєння і техніки наносяться на карту (схему), відповідно до дійсного положення їх на місцевості і розташовуються за напрямком дій або ведення вогню; у середені або поряд з умовними знаками при необхідності вказують кількість і тип озброєння і техніки;

для позначення військ противника застосовуються ті ж умовні знаки, що і для своїх військ, з необхідними написами;

джерела одержання відомостей про противника позначаються чорним кольором, при цьому найменування джерел пишуться початковими буквами, наприклад: спостереження — С, показання полонених — П, документи противника — ДД військова розвідка — ВР, повітряна розвідка — ПР, артилерійська розвідка — АР, Інженерна розвідка — ІР, хімічна розвідка — ХР; час і дата одержання відомостей про противника підписуються під позначенням джерела або в рядок; відомості, що потребують перевірки, відмічаються знаком питання;

другорядні дані, а також дані, які неможливо відобразити умовними знаками, записуються на полях карти, в пояснювальній записці (легенді) або в робочому зошиті;

розташування і дії військ наносяться умовними знаками суцільною лінією, а дії, що передбачаються, дороги, аеродроми та інші спорудження, які будуються, — переривчастою лінією (пунктиром); запасні райони розташування військ і запасні позиції позначаються переривчастою лінією (пунктиром) з буквою 3 усередині знака або поряд з ним; фальшиві райони, рубежі, фальшиві спорудження і об'єкти позначаються зеленим кольором і доповнюються буквою Ф усередині знака або поряд з ним;

під час нанесення на карту (схему) положення підрозділів до різного часу умовні знаки доповнюються штрихами, пунктирними лініями, крапками, іншими позначками або підтушовуються різними кольорами; час, до якого відноситься те чи інше положення військ, указується під найменуванням підрозділу або в рядок;

всі написи розташовуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу карти (схеми); букви і цифри пишуть без зв'язок, погоджуючи їх розмір з масштабом карти та військовою інстанцією; написи можуть бути зроблені на вільному місці карти (схеми) зі стрілкою до умовного знаку;

графічний документ, виконаний на прозорій основі по карті, повинен мати не менше трьох пунктів (для наступного сполучення), розташованих, як правило, по кутах внутрішньої рамки листка карти або в пересіченні координатної сітки, масштаб, номенклатуру і рік видання карти, за якою, вік виготовлений, а виконаний у довільному масштабі і який не має координатної сітки — стрілку для позначення напрямку північ-південь.

Додаток 2