Сухопутні війська, їх склад і призначення

ЧАСТИНА II

БАТАЛЬЙОН, РОТА

Введений у дію наказом

Міністра оборони України

від 2 вересня 1994 р. М №232

 

Київ

Видавництво «Варта»

Розділ перший ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

1. Сучасний загальновійськовий бій,

Його характер, способи ведення

Та засоби боротьби

1. Єдиним засобом досягнення перемоги частинами йпідрозділами в збройній сутичці з противником є бій.

Бій — основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійськовим, вогневим, протиповітряним, повітряним і морським.

Удар — складова частина бою, що полягає в одночасному ураженні угруповань військ та об'єктів противника шляхом потужного впливу на них усіма засобами або військами. Удари можуть бути: за масштабами — тактичні; в залежності від засобів, які застосовуються, та сил, які беруть участь, — вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні) та удари військами; за кількістю засобів, які беруть участь, та об'єктів, по яких наносяться удари, — масовані, групові й одиночні.

Вогонь — ураження противника стрільбою з різних видів зброї. Він ведеться з завданням знищення, по-давлення, виснаження противника або зруйнування його об'єктів.

Вогонь розрізняється: за тактичними завданнями, що вирішуються, — на знищення, подавлення, виснаження, зруйнування, задимлювання (засліплювання), освітлення та інші; за видами зброї — вогонь із стрілецької зброї, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів), вогонь артилерії, Мінометів, комплексів протитанкових керованих ракет, зенітних засобів та інші; за способами ведення — прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та інші; за напруженістю стрільби — одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний, біглий, методичний, залповий та інші; за напрямком стрільби — фронтальний, фланговий, перехресний; за способами стрільби — з місця, із зупинки, з ходу та інші; за видами вогню — по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний та інші.

М а н е в р — організоване пересування військ під час бою з метою заняття вигідного положення відносно противника й створення необхідного угруповання сил та засобів, а також перенесення або перенацілювання (маскування, розподіл) ударів та вогню для найбільш ефективного ураження противника. Видами маневру є охоплення, обхід, відхід і маневр ударами й вогнем.

2. Загальновійськовий бій складає основу армійських, корпусних, а також ряду спільних (десантних, протидесантних) операцій. Він ведеться об'єднаними зусиллями з'єднань, частин і підрозділів різних родів військ, спеціальних військ Сухопутних військ, а також Військ повітряної оборони, а на приморському напрямку й Військово-морських сил.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є: рішучість мети, висока напруженість, швидкоплинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повітряний характер, одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови сторін, застосування різноманітних способів виконання бойових завдань, швидкий перехід від одних видів дій до інших, складна радіоелектронна обстановка.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ, які в ньому беруть участь, безперервного ведення розвідки, вмілого застосування озброєння, техніки, засобів захисту та маскування, високої рухомості та організованості, повного напруження всіх моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості.

Це досягається: високою бойовою виучкою; свідомим виконанням свого військового обов'язку, стійкістю, хоробрістю, відвагою та готовністю особового складу за будь-яких умов добитися повної перемоги над ворогом; знанням начальниками своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їхніх потреб та врахуванням трудності життя у бойовій обстановці, високою вимогливістю до них; вихованням у підлеглих віри в правоту нашої справи, відданості народу України.

Запорукою успіху в складних умовах сучасного загальновійськового бою є висока бойова виучка. Вона досягається в ході напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності військ у мирний час і продовжується під час підготовки бою та в проміжках між бойовими діями.

У ході бойової підготовки повинні враховуватися висока напруженість, швидкоплинність бойових дій та інші характерні риси сучасного загальновійськового бою. Підрозділи, які взаємодіють під час виконання бойових завдань, займаються бойовою підготовкою спільно. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки — вивчити противника, який протистоїть, й оволодіти найбільш ефективними способами його розгрому в обстановці, яка склалася.

3. Основним способом ведення бою із застосуванням звичайної зброї є послідовний розгром підрозділів противника. При цьому важливе значення будуть мати: надійне вогневе ураження противника, який протистоїть безпосередньо, з одночасним діянням на його резерви й важливі об'єкти в глибині; своєчасне зосередження сил і засобів для утримання важливих районів, позицій та нарощування зусиль для розвитку успіху на головному напрямку; постійна готовність військ до дій в умовах застосування противником ядерної зброї.

4. Звичайна зброя включає всі вогневі й ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси й ракети в звичайному спорядженні, запалювальні боєприпаси й суміші. У бою із застосуванням звичайної зброї вогонь артилерії, танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), зенітних засобів і стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження противника.

Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої належать розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують, керовані, самонавідні ракети й боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).

Запалювальні боєприпаси й суміші застосовуються для ураження живої сили й вогневих засобів противника, які розташовуються відкрито або знаходяться у довгочасних вогневих та інших фортифікаційних спорудженнях, а також його озброєння, техніки та інших об'єктів.

5. Основними видами загальновійськового бою є оборона та наступ. На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Оборона здійснюється навмисно або вимушено з головною метою — відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ. Вона буде широко застосовуватися не тільки на початку, але й під час війни. Але однією обороною добитися перемоги неможливо.

Наступ проводиться з метою повного розгрому противника та оволодіння важливими районами (об'єктами) місцевості. Найбільш типовим для частин і підрозділів на початку війни буде перехід у наступ в умовах безпосереднього зіткнення з противником, як правило, з положення оборони.

Оборона й наступ тісно взаємозв'язані.

Будь-яка оборона містить в собі елементи наступу, а наступ —елементи оборони.

6. Основними принципами ведення сучасного загальновійськового бою є: постійна бойова готовність підрозділів; рішучість, активність і безперервність ведення бою; узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними; раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника); рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент; маневр підрозділами, ударами та вогнем; своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою; повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання; тверде і безперервне управління підрозділами.

7. Постійна бойова готовність підрозділів полягає в їх здатності в будь-який час організовано в установлені терміни вступити в бій та успішно виконати поставлені завдання.

Найважливішими елементами бойової готовності підрозділів є: знання завдань, що будуть стояти, і своєчасне, ще в мирний час, проведення заходів щодо підготовки до їх виконання; чітке несення бойового чергування; висока бойова виучка; підтримання озброєння й техніки в готовності до негайного застосування, утримання запасів матеріальних засобів в необхідних розмірах; постійна готовність до відбиття несподіваного нападу противника, організоване приведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності; високий морально-психологічний стан, дисципліна й пильність особового складу.

8. Рішучість, активність і безперервність ведення бою полягають в постійному прагненні до повного розгрому противника, нанесенні по ньому потужних ударів, нав'язуванні своєї волі, зриві його планів і створенні йому невигідних умов, в зухвалих, сміливих та енергійних діях, які проводяться наполегливо, стійко, вдень і вночі та в будь-яку погоду.

Рішення командира розгромити противника повинно бути твердим і без вагань доведено до кінця.

Найсуворішого засудження заслуговує той, хто боячись відповідальності, виявив бездіяльність і не використав усіх сил, засобів і можливостей для досягнення успіху в бою.

9. Узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними є однією з основних умов досягнення успіху в сучасному загальновійськовому бою. Воно досягається узгодженням дій підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ між собою, а також з вогневим ураженням противника за завданнями, напрямками, рубежами, часом та способами ведення бою в інтересах найбільш успішного виконання бойових завдань механізованими й танковими підрозділами.

10. Раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника) дозволяють зненацька захопити противника, викликати паніку, паралізувати його волю до опору, дезорганізувати управління військами й створити сприятливі умови для перемоги навіть над противником, який переважає за силою.

Для досягнення раптовості потрібно: зберігати в таємниці задум бою та підготовку до нього; наносити удар там, де противник його не чекає або діяти так, щоб він розкрив удар надто пізно для організації ефективної протидії; випереджати противника в діях, раптово відкривати вогонь по ньому; стрімко й швидко виконувати поставлені завдання; застосовувати невідомі противнику засоби та способи ведення бою; широко використовувати ніч для ведення бойових дій; майстерно здійснювати заходи щодо маскування й протидії розвідці противника; суворо виконувати вимоги скритого управління військами, безпеки зв'язку та режиму секретності.

До раптовості буде прагнути й противник. Тому необхідні висока пильність, безперервна розвідка та охорона, постійна бойова готовність підрозділів й здатність їх до швидкої протидії.

Воєнні хитрощі (обман противника) здійснюються шляхом введення противника в оману відносно дійсного стану та дій військ. Способи обману противника залежать від обстановки, що склалася, бойового завдання, яке було поставлене, ступеня готовності підрозділів до рішучих і нешаблонних дій в умовах суворого маскування, а також від стану погоди, пори року й часу доби. Обманні дії повинні бути простими за задумом і виконанням, організовуватися потай, проводитись переконливо й своєчасно.

11. Рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент дозволяє успішно протистояти чисельно переважаючим силам противника та добиватися над ним перемоги. З цією метою необхідно використовувати на головному напрямку більшість боєздатних підрозділів, найефективніші засоби ураження та сміливо маневрувати ними.

12. Маневр підрозділами, ударами та вогнем дозволяє захоплювати й утримувати ініціативу, зривати задуми противника й успішно вести бій в обстановці, яка змінилася.

Маневр підрозділами (охоплення, обхід і відхід) здійснюється стрімким їх просуванням у глибину бойового порядку противника, в тому числі й у повітрі, а також шляхом відведення підрозділів на нові позиції та рубежі (в райони), розташовані в нашій глибині. Маневр повинен бути простим за задумом і виконуватися швидко, потай і раптово для противника. В його основі повинно лежати своєчасне й найбільш повне використання результатів вогневого ураження противника.

Охоплення — маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу для удару у фланг противника.

Обхід — більш глибокий маневр, який проводиться підрозділами для удару по противнику з тилу. Охоплення здійснюється в тісній тактичній та вогневій взаємодії, обхід — у тактичній взаємодії з військами, які наступають із фронту, а іноді й з тактичним повітряним десантом. Відхід — маневр, який застосовується з метою виводу своїх військ з-під ударів переважаючих сил противника, виграшу часу та заняття більш вигідного рубежу (району). Відхід проводиться тільки за дозволом або за наказом старшого командира.

Маневр ударами та вогнем полягає в одночасному або послідовному їх масуванні (зосередженні) по найважливіших об'єктах противника або в розподілі (розосередженні) для ураження декількох об'єктів, а також у перенацілюванні їх на нові об'єкти.

13. Своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою полягають у підготовці та здійсненні заходів, які спрямовані на підтримання підрозділів у високій бойовій готовності, збереження (відновлення) їх боєздатності та створення їм сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

Своєчасне відновлення боєздатності включає: відновлення управління, яке було порушене; виявлення втрат й уточнення завдань підрозділам, які зберегли боєздатність, на продовження бою; виведення у безпечні райони підрозділів, які втратили боєздатність; відновлення пошкоджених озброєння та техніки, поповнення підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою та іншими матеріальними засобами; підтримання високого морально-психологічного стану особового складу. У першу чергу відновлюється боєздатність підрозділів, які продовжують виконання бойового завдання, а також які зазнали найменших втрат.

Всебічне забезпечення бою батальйону (роти) підрозділяється на бойове, технічне та тилове. Воно організовується на основі рішення командира і здійснюється безперервно під час підготовки та під час бою, а також під час пересування та розташування підрозділів на місці.

В умовах різкого підвищення ефективності високоточної зброї, наземно-повітряного характеру бойових дій, постійної загрози застосування противником ядерної зброї все більшого значення набуває захист (забезпечення безпеки) військ, який здійснюється в системі заходів бойового забезпечення.

Підрозділи всіх родів військ і спеціальних військ, крім того, повинні знаходитися в постійній готовності до відбиття ударів аеромобільних, диверсійно-розвідувальних груп та інших мобільних сил противника.

14. Повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання є найважливішою умовою досягнення успіху в бою.

Для цього необхідно: глибоко знати морально-психологічну обстановку у підрозділі через постійне спілкування з підлеглими, розуміти потреби підлеглих, поєднувати високу вимогливість з турботою про них, підтримувати у підрозділі високий рівень військової дисципліни та здатність протистояти ідеологічному і психологічному впливу противника.

15. Тверде і безперервне управління підрозділами дозволяє найбільш ефективно та повно використовувати їх бойові можливості. Це досягається: постійним знанням обстановки, своєчасним одноособовим прийняттям командиром рішення та наполегливим проведенням його в життя; особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильне використання підпорядкованих підрозділів і виконання поставлених завдань; чіткою організацією й забезпеченням живучості пунктів управління, наявністю стійкого зв'язку з підрозділами.

16. Провідна роль у загальновійськовому бою належить механізованим і танковим підрозділам. Залежно від обстановки вони можуть діяти в похідному, передбойовому та бойовому порядках.

Похідний порядок — шикування підрозділів для пересування в колонах. Він повинен забезпечувати: високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий та бойовий порядки; найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника; підтримання стійкого управління підрозділами.

Передбойовий порядок — шикування підрозділів для пересування в колонах, розчленованих по фронту та в глибину. Він повинен забезпечувати: швидке розгортання у бойовий порядок; високі темпи просування з подоланням загороджень, зон зараження, районів зруйнувань, пожеж і затоплень; найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника.

Бойовий порядок — шикування підрозділів для ведення бою. Він повинен відповідати завданню, задуму бою, що передбачається, та забезпечувати: успішне ведення бою як із застосуванням тільки звичайної зброї, так і в умовах застосування противником ядерної зброї та інших засобів ураження; найбільш повне використання бойових можливостей підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на вибраному напрямку (в районі); стійкість та активність в обороні; рішуче ураження противника на можливо більшу глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль під час бою й здійснення маневру; можливість відбиття ударів противника з повітря, знищення його аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї; підтримання безперервної взаємодії та управління підрозділами.

17. Бойовий порядок бригади (полку) складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону, загальновійськового резерву, артилерійської групи (артилерійського підрозділу), підрозділу протиповітряної оборони, протитанкового резерву та рухомого загону загороджень.

Залежно від обстановки та одержаних на посилення підрозділів в бойовий порядок бригади (полку) можуть також входити передовий, спеціальний, обхідний, рейдовий, штурмовий загони й тактичний повітряний десант, в обороні — протидесантний резерв та інші елементи.

Бойовий порядок батальйону (роти) складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону або резерву (в роті — другий ешелон або резерв створюється тільки в обороні), вогневих засобів і підрозділів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону (роти).

В обороні бойовий порядок батальйону (роти) може також включати бронегрупу та вогневі засади.

Для забезпечення дій частин і підрозділів створюються розвідувальні органи та органи охорони, загін ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження, загони забезпечення руху, загони (групи) розгородження та інші тимчасові формування.

18. З метою більшої самостійності під час ведення загальновійськового бою механізованим і танковим підрозділам придаються або виділяються для підтримки підрозділи інших родів військ і спеціальних військ.

Придані підрозділи повністю підпорядковуються загальновійськовому командиру й виконують поставлені ним завдання.

Підтримуючі підрозділи залишаються в підпорядкуванні старшого командира (начальника) й виконують поставлені ним завдання, а також завдання, які поставив командир підтримуючого підрозділу в межах виділеного ресурсу (наряду) сил.

Механізованому (танковому) батальйону можуть придаватись артилерійський дивізіон або батарея, підрозділ протитанкових засобів, зенітний підрозділ, а також підрозділи інженерних військ і військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Механізованому батальйону можуть придаватись також танкові, а танковому батальйону — механізовані підрозділи.

Механізованій роті можуть придаватись мінометна (артилерійська) батарея, протитанковий, гранатометний, інженерно-саперний і вогнеметний підрозділи, а в обороні та під час наступу в особливих умовах (у місті, горах, лісі) і танковий взвод; танковій роті — артилерійська батарея, механізований та інженерно-саперний підрозділи.

Батальйон (роту) в бою, крім того, може підтримувати артилерійський дивізіон (батарея).

Сухопутні війська, їх склад і призначення

19. Сухопутні війська — найбільш багаточисельний вид Збройних Сил, призначений для відбиття ударів агресора, утримання територій, районів, рубежів, розгрому угруповань військ. Вони мають на озброєнні різні види військової техніки, зброї і включають: механізовані, танкові, аеромобільні війська, ракетні війська та артилерію, війська протиповітряної оборони Сухопутних військ, з'єднання і частини армійської авіації, які є родами військ, а також спеціальні війська (з'єднання та частини) — розвідувальні, інженерні, радіаційного, хімічного і біологічного захисту, зв'язку, радіоелектронної боротьби, медичного, технічного, тилового забезпечення, топогеодезичні, гідрометеорологічні.

20. Механізовані та танкові війська, складаючи основу Сухопутних військ, виконують завдання: в обороні — щодо утримання районів, рубежів і позицій, які займають, відбиття ударів противника й завдання поразки його наступаючим військам; в наступі — щодо прориву оборони противника, розгрому угруповань його військ, які обороняються, захоплення важливих районів, рубежів та об'єктів, форсування водних перешкод, переслідування противника, який відходить, ведення зустрічних боїв, діють у складі морських і повітряних десантів.

Механізовані війська, володіючи високою бойовою самостійністю та універсальністю, здатні виконувати вказані завдання в різних умовах місцевості і в будь-яку погоду, на головних або другорядних напрямках, в першому або другому ешелоні, в складі резервів, морських і повітряних десантів. Основу механізованих військ складають механізовані та стрілецькі з'єднання й частини.

Танкові війська, складаючи головну ударну силу Сухопутних військ і володіючи великою стійкістю до уражаючих факторів усіх видів зброї, використовуються переважно на головних напрямках: в обороні — в основному у складі других ешелонів і резервів для нанесення контрударів (проведення контратак) і завершення розгрому противника, який вклинився, а при виділенні в склад перших ешелонів — для посилення стійкості та активності оборони; в наступі, — як правило, в складі ударних угруповань в першому і другому ешелонах.

Механізований та танковий батальйони є основними загальновійськовими тактичними підрозділами, а механізована та танкова роти — тактичними підрозділами. Вони, взаємодіючи між собою, з підрозділами артилерії та інших родів військ і спеціальних військ, виконують основне завдання щодо безпосереднього знищення противника в ближньому бою.

Механізований (танковий) батальйон, як правило, складається з механізованих (танкових) рот, підрозділів зв'язку, забезпечення й медичного пункту батальйону. Механізований батальйон, крім того, може мати в своєму складі мінометну (артилерійську) батарею, протитанковий, гранатометний, зенітний, розвідувальний та інші підрозділи. Механізована (танкова) рота, як правило, складається з механізованих (танкових) взводів.

21. Аеромобільні війська є високомобільним родом Сухопутних військ і призначаються для охоплення противника з повітря і виконання завдань в його тилу, а також використовуються як протидесантний резерв та для прикриття держкордону і проходів у горах.

22. Ракетні війська та артилерія Сухопутних військ є основним засобом вогневого ураження противника.

Ракетні війська призначаються для ураження засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів та інших систем високоточної зброї, основних угруповань військ противника, авіації в місцях її базування, засобів і об'єктів протиповітряної оборони, пунктів управління, тилових та інших важливих об'єктів противника на всю глибину його оперативної побудови, дистанційного мінування місцевості, а на приморських напрямках, крім того, для зруйнування пунктів базування сил флоту противника, знищення його бойових кораблів і суден.

Артилерія призначається для ураження засобів ядерного та хімічного нападу, систем високоточної зброї, артилерії, танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили, вертольотів на площадках, засобів протиповітряної оборони, пунктів управління, радіоелектронних засобів, зруйнування фортифікаційних споруджень противника, дистанційного мінування місцевості, світлового забезпечення, постановки аерозольних (димових) завіс і виконання інших завдань.

Артилерійські підрозділи вогневі завдання виконують із закритих вогневих позицій або прямою наводкою. Вогонь прямою наводкою окремих гармат, взводів і батарей застосовується для знищення танків та інших броньованих машин, а також протитанкових засобів противника.

Батальйонна артилерія та придані батальйону (роті) артилерійські підрозділи при вогневому ураженні противника можуть самостійно застосовувати такі види вогню: вогонь по окремій цілі, зосереджений вогонь, нерухомий і рухомий загороджувальний вогонь, а також залучатись до ведення масованого вогню, послідовного зосередження вогню, вогневого валу й загороджувального вогню в складі артилерійських груп або разом з ними.

Вогонь по окремій цілі (груповій або одиночній) — вогонь батареї, взводу або гармати (міномета, бойової машини, протитанкового керованого ракетного комплексу), який ведеться самостійно із закритої вогневої позиції або прямою наводкою.

Зосереджений вогонь — вогонь, який ведеться одночасно декількома батареями (дивізіонами) по одній цілі.

Нерухомий загороджувальний вогонь— суцільна вогнева завіса, яка створюється перед фронтом атакуючого (контратакуючого) противника.

Рухомий загороджувальний вогонь — суцільна вогнева завіса, яка створюється на шляху руху танків та інших броньованих машин противника й послідовно переноситься на визначені рубежі по мірі виходу основної маси цих машин із зони вогню.

23. Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ є одним з основних засобів ураження повітряного противника. Вони призначаються для радіолокаційної розвідки повітряного противника та оповіщення про нього своїх військ, прикриття та захисту угруповань своїх військ, пунктів управління, аеродромів, тилових та інших об'єктів від ударів противника з повітря, боротьби з його авіацією, крилатими, оперативно-тактичними й тактичними балістичними ракетами, повітряними десантами й аеромобільними військами в польоті та повітряними елементами розвідувально-ударних комплексів.

Зенітний підрозділ, що придається батальйону, призначається для знищення повітряного противника на гранично малих і малих висотах. Знаходячись в бойовому, передбойовому або в похідному порядку батальйону, він веде вогонь по повітряних цілях під час руху або з коротких зупинок, на плаву, а в обороні та під час розташування на місці — з підготовлених стартових (вогневих) позицій. При цьому застосовується зосередження й розподіл вогню. Зосередження вогню здійснюється декількома взводами, бойовими машинами (установками) та стрільцями-зенітниками для знищення найбільш важливих групових або одиночних повітряних цілей.

Розподіл вогню здійснюється для одночасного ураження декількох повітряних цілей. При цьому кожному стрільцю-зенітнику, бойовій машині (установці) або взводу вказується окрема ціль або група цілей.

24. Армійська авіація, маючи на озброєнні бойові вертольоти, є засобом підтримки військ і призначається для ураження військ, наземних малорозмірних і рухомих об'єктів противника на передньому краю в тактичній, а також і найближчій оперативній глибині та мінування з повітря. Вона може також вирішувати завдання знищення вертольотів, безпілотних засобів і літаків противника у повітрі, ведення повітряної розвідки.

Розвідувальні частини та підрозділи призначаються для добування відомостей про противника та місцевість, а також виконання спеціальних завдань.

Інженерні війська призначаються для вирішення завдань інженерного забезпечення бою частин і підрозділів Сухопутних військ, а також для завдання втрат противнику застосуванням інженерних боєприпасів.

Війська радіаційного, хімічного, біологічного захисту призначаються для вирішення завдань радіаційного, хімічного, біологічного забезпечення бою частин і підрозділів Сухопутних військ, а також для завдання втрат противнику застосуванням запалювальної зброї.

Війська зв'язку призначаються для розгортання й експлуатації систем зв'язку та забезпечення управління військами в усіх видах їх бойової діяльності. На них покладаються також завдання щодо розгортання та експлуатації систем і засобів автоматизації на пунктах управління та проведення організаційних і технічних заходів щодо забезпечення безпеки зв'язку.

Частини та підрозділи радіоелектронної боротьби призначаються для виконання завдань щодо дезорганізації управління військами та зброєю противника шляхом радіоелектронного подавлення засобів зв'язку, радіолокації, радіонавігації, радіоуправління й оптикоелектронних засобів. Крім того, вони застосовуються для радіоелектронної розвідки противника, протидії його технічним засобам розвідки та здійснення комплексного технічного контролю.

З'єднання, частини та підрозділи медичного забезпечення призначаються для медичного забезпечення військ.

З'єднання, частини та підрозділи технічного забезпечення призначаються для утримування та зберігання ракет усіх видів і бойових частин до них, їх технічної підготовки та доставки у війська; забезпечення військ озброєнням, технікою, боєприпасами, засобами вимірювання і контролю, військово-технічним майном, зберігання та підтримання їх у готовності до бойового застосування; технічної розвідки, евакуації, ремонту пошкоджених (несправних) озброєння та техніки й своєчасного повернення їх у дію.

З'єднання, частини та підрозділи тилового забезпечення призначаються для тилового забезпечення військ. За масштабом і характером завдань, які виконуються, вони належать до оперативного або військового тилу.

Військовий тил включає частини та підрозділи матеріального забезпечення із запасами матеріальних засобів, автомобільні, ремонтні та інші частини і підрозділи тилу, які входять до складу з'єднань, частин, підрозділів всіх родів військ і спеціальних військ. За належністю військовий тил поділяється на дивізійний, бригадний, полковий та батальйонний (дивізіонний).

Топогеодезичні частини та підрозділи призначаються для виконання завдань з топогеодезичного забезпечення частин і підрозділів Сухопутних військ.

Гідрометеорологічні частини та підрозділи призначаються для гідрометеорологічного забезпечення бойових дій.

Підрозділ забезпечення батальйону (дивізіону) призначається для технічного обслуговування й поточного ремонту озброєння та техніки підрозділів, утримування та поповнення запасу ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, підвозу їх у підрозділи та забезпечення особового складу гарячою їжею.

Медичний пункт батальйону призначається для розшуку, вивезення (винесення) з поля бою поранених, надання пораненим і хворим долікарської (фельдшерської) допомоги та підготовки їх до подальшої евакуації.

Управління підрозділами

Управління підрозділами полягає вцілеспрямованій діяльності командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону щодо підтримання бойової готовності підрозділів, підготовки їх до бою та керівництва ними під час виконання поставлених завдань. Управління підрозділами включає: організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів і забезпечення (відновлення) їх боєздатності; безперервне добування, збір, узагальнення, аналіз та оцінку даних обстановки; прийняття рішення; постановку завдань підлеглим; організацію та підтримання взаємодії; організацію та виконання заходів щодо всебічного забезпечення; організацію управління; практичну роботу в підпорядкованих підрозділах щодо керівництва їхньою безпосередньою підготовкою до бою; організацію виконання поставлених завдань під час бою та інші заходи. Воно повинно бути стійким, безперервним, оперативним, скритим і здійснюватися так, щоб необхідний ступінь централізації поєднувався з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених завдань. Основою управління є рішення командира.

26. Командир батальйону (роти) несе повну та одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовкупідпорядкованих йому підрозділів, правильне їх застосування та успішне виконання ними бойових завдань в установлені терміни. Він зобов'язаний своєчасно приймати рішення на бій, ставити завдання підпорядкованим підрозділам, організовувати взаємодію та всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підрозділів до бою, твердо управляти ними, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань. Це вимагає від нього високих організаторських здібностей, сильної волі й особистої сміливості, глибокого знання характеру сучасного бою, засобів і способів збройної боротьби.

Командир батальйону (роти) управляє підрозділами шляхом віддання усних бойових наказів, розпоряджень, а також командами й сигналами. Накази, розпорядження та команди повинні віддаватись коротко та ясно. Він зобов'язаний негайно доповідати командиру бригади, полку (батальйону) про виконання бойового завдання, нові відомості про противника, різку зміну обстановки перед фронтом і на флангах свого підрозділу, а при необхідності — про втрати та забезпеченість ракетами, боєприпасами, пальним.

У вирішальні моменти бою командир батальйону (роти) повинен знаходитись на найбільш важливому напрямку та своєчасно особисто впливати на хід бою силами та засобами, які є у його розпорядженні.

27. Начальник штабу батальйону є першим заступником командира батальйону, тільки він має право віддавати накази від його імені. Він відповідає за організацію та підтримання безперервного управління підрозділами, їх бойову готовність і бойове забезпечення дій батальйону.

Начальник штабу батальйону зобов'язаний: завжди знати обстановку, передбачати можливі її зміни та бути готовим доповісти командиру висновки та свої пропозиції щодо рішення; надавати командиру допомогу в організації бою, підтриманні постійної взаємодії, а також в організації всебічного, в першу чергу бойового, забезпечення бою підрозділів; організовувати стійкий зв'язок і захист його від радіоелектронного подавлення противником; забезпечувати скрите управління підрозділами; записувати бойові накази та розпорядження, які віддає командир батальйону; здійснювати контроль за виконанням відданих бойових наказів (розпоряджень) і забезпеченістю підрозділів усім необхідним для бою; інформувати командирів підрозділів і сусідів про обстановку; вести облік доз опромінення особового складу; своєчасно подавати донесення вищому штабу, а також вивчати бойовий досвід і доводити його до підлеглих. Він повинен організовувати розвідку наземного та повітряного противника, ставити завдання розвідувальному підрозділу й через командирів доводити до підрозділів способи та сигнали пізнавання своїх літаків (вертольотів).

28. Заступник командира батальйону відповідає за бойову та мобілізаційну готовність та успішне виконання батальйоном бойових завдань. Заступник командира батальйону у випадку відсутності командира батальйону виконує його обов'язки. Заступник командира батальйону є безпосереднім організатором бойової підготовки. Він зобов'язаний постійно знати в повному обсязі всю обстановку, завдання підрозділів і бути готовим взяти на себе управління батальйоном.

29. Роботу щодо організації бою командир батальйону (роти) проводить, як правило, на місцевості, а коли обстановка не дозволяє виїхати на місцевість, ця робота проводиться по карті (на макеті місцевості). Однак і в цьому випадку командир батальйону (роти) повинен знайти можливість для уточнення завдань підрозділам та організації взаємодії на місцевості.

Порядок роботи командира батальйону (роти) щодо організації бою залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу. Роботу щодо організації бою він починає, як правило, з одержанням бойового наказу (бойового, попереднього бойового розпорядження) або після оголошення командиром бригади, полку (батальйону) рішення на бій.

З одержанням бойового наказу або бойового розпорядження командир батальйону (роти) з'ясовує завдання, визначає заходи, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки підрозділів до виконання одержаного завдання, робить розрахунок часу, орієнтує своїх заступників і командирів підрозділів про дії, які будуть виконуватись, дає начальнику штабу вказівки щодо підготовки підрозділів до виконання бойового завдання, щодо організації розвідки, про час і порядок роботи на місцевості (командир роти дає вказівки командирам штатних і приданих підрозділів щодо підготовки до виконання бойового завдання, про час і порядок роботи на місцевості), оцінює обстановку, одноособово приймає рішення, доповідає його командиру полку (батальйону), проводить рекогносцировку, віддає усний новий наказ, організовує взаємодію та дає вказівки щодо організації всебічного забезпечення бою, виховної роботи та управління.

Потім він керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою та в установлений час доповідає командиру бригади, полку (батальйону) про готовність батальйону (роти) до виконання бойового завдання.

У тому випадку, коли одержано тільки попереднє бойове розпорядження, робота командира батальйону (роти) щодо організації бою проводиться у такій самій послідовності, як і в першому випадку, з тією лише різницею, що після оцінки обстановки командир батальйону (роти) визначає задум бою, доповідає його командиру полку (батальйону), знайомить з ним своїх заступників, віддає усні попередні бойові розпорядження командирам підрозділів і дає вказівки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою, управління та виховної роботи.

Після одержання бойового наказу командир батальйону (роти) завершує прийняття рішення, проводить рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ та організовує взаємодію. Потім він керує безпосередньою підготовкою підрозділів до бою та в установлений час доповідає командиру полку (батальйону) про готовність батальйону (роти) до виконання бойового завдання.

Залежно від обстановки та наявності часу послідовність роботи командира батальйону (роти) щодо організації бою може бути й іншою. В усіх випадках роботу щодо організації бою він повинен проводити так, щоб забезпечити безперервне управління підрозділами, своєчасне прийняття рішення, постановку завдань і надати більшу частину часу підпорядкованим підрозділам на підготовку до виконання завдання.

30. Під час з'ясування отриманого завдання командир батальйону (роти) повинен зрозуміти мету дій, які будуть виконуватись, задум старшого командира (особливо способи розгрому противника), завдання, місце в бойовому порядку та роль батальйону (роти) в бою, завдання сусідів і порядок організації взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

31. Під час оцінки обстановки командир батальйону (роти) повинен вивчити: склад, положення, стан, ступінь захищеності, можливі шляхи висування та рубежі розгортання, систему вогню та загороджень, сильні та слабкі сторони противника та можливий характер його дій; склад, положення, морально-психологічний стан, можливості, захищеність і забезпеченість своїх підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними; характер місцевості та її вплив на дії підрозділів, а також найбільш можливі напрямки дій низьколітних літаків і вертольотів противника; радіаційну, хімічну та біологічну обстановку.

Крім того, під час оцінки обстановки враховуються стан погоди, доби та їх вплив на підготовку та ведення бою.

У результаті оцінки обстановки командир батальйону (роти) робить висновки, проводить необхідні тактичні розрахунки та намічає окремі елементи рішення.

32. Рішення командир батальйону (роти) приймає одноособово на основі з'ясування отриманого завдання та оцінки обстановки. У рішенні він визначає:

задум бою;

бойові завдання підрозділам;

основні питання взаємодії;

організацію управління.

Крім того, в рішенні можуть визначатись завдання з видів забезпечення та виховної роботи.

Основу рішення складає задум бою, в якому визначаються:

напрямок зосередження основних зусиль;

способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів щодо його обману);

бойовий порядок.

Рішення командир батальйону (роти) оформляє на своїй робочій карті.

33. Бойові завдання підрозділам, як правило, доводяться перед боєм бойовим наказом, а у ході бою — бойовими розпорядженнями.

У бойовому наказі командир батальйону (роти)

вказує:

У першому пункті — короткі висновки із оцінки противника.

У другому пункті — об'єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира на напрямку дій, які будуть виконуватись, а також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними.

У третьому пункті — бойове завдання батальйону (роти) та задум бою.

У четвертому пункті — після слова «наказую» ставляться бойові завдання:

механізованим (танковим) ротам (взводам) першого ешелону, в тому числі приданим;

механізованим (танковим) ротам (взводам) другого ешелону або резерву;

бронегрупам і вогневим засадам;

підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам, в тому числі приданим;

гарматам і танкам, які виділені для стрільби прямою наводкою;

зенітному підрозділу;

іншим підрозділам посилення.

У п'ятому пункті — витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання.

У шостому пункті — час готовності до виконання завдання.

У сьомому пункті — місце командно-спостережного пункту та заступників.

У восьмому пункті — об'єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.

У бойовому розпорядженні командир батальйону (роти) вказує: короткі висновки із оцінки противника; об'єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засобами старшого командира; бойове завдання роті (взводу) та час готовності до дій. При необхідності в бойовому розпорядженні можуть указуватись завдання сусідів та інші дані.

У попередньому бойовому розпорядженні командир батальйону (роти), як правило, вказує: відомості про противника; об'єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засобами старшого командира; бойове завдання роті (взводу) зі ступенем деталізації, який відповідає прийнятому рішенню, на час віддання попереднього бойового розпорядження; час готовності та основні заходи щодо підготовки до бою; час і способи доведення завдань та інші дані.

34. Взаємодію командир батальйону (роти) організовує з участю своїх заступників (заступника), командирів рот (взводів), окремих і приданих підрозділів. Вона організується, як правило, на місцевості на глибину видимості, а по карті (на макеті місцевості) на всю глибину бойового завдання.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) повинен: узгодити зусилля штатних, приданих і підтримуючих підрозділів щодо виконання поставленого завдання; добитись єдиного розуміння всіма командирами мети бою, бойових завдань і способів їх виконання; намітити та узгодити варіанти дій підрозділів і заходи щодо обману противника, виходячи з характеру його можливих дій, а також указати сигнали оповіщення, управління та взаємодії.

Організація взаємодії може здійснюватися методом вказівок командира батальйону (роти) або методом доповідей командирів підпорядкованих підрозділів з послідовним відпрацюванням дій своїх підрозділів за завданнями, часом, місцем та розиграшем основних тактичних епізодів за можливими варіантами дій. В умовах надзвичайно обмеженого часу взаємодія організується методом вказівок. У ході бою взаємодія здійснюється безперервно, постійно уточнюється, а при різких змінах обстановки організується заново.

35. Практична робота командира батальйону (роти) в підпорядкованих підрозділах проводиться з метою їх своєчасної та повної підготовки до бою. Командир перевіряє точність виконання відданого бойового наказу, знання підлеглими противника, який протистоїть, і своїх завдань; визначає відповідність прийнятих командирами рот (взводів) рішень загальному задуму бою та поставленим бойовим завданням; розбирає спільно з підлеглими доцільні способи виконання завдань; організує та проводить заходи щодо підготовки до бою; контролює виконання заходів щодо організації вогневого ураження, взаємодії, управління та всебічного забезпечення бою, готовність підрозділів приступити до виконання бойових завдань в точно встановлений час; надає допомогу в забезпеченні підрозділів усім необхідним, усуває на місці виявлені недоліки.

36. Робота командира батальйону (роти) під час бою спрямовується передусім на втілення в життя прийнятого рішення. Вона включає: постійний збір даних про обстановку та її оцінку, своєчасне уточнення рішення по мірі зміни обстановки, доведення уточнених завдань до підлеглих; підтримання безперервної взаємодії та всебічного забезпечення бою; здійснення контролю за виконанням підрозділами наказів і надання їм необхідної допомоги. У випадку різкої зміни обстановки,коли немає можливості отримати вказівки, командир батальйону (роти) зобов'язаний приймати за своєю ініціативою нове рішення в межах загального задуму старшого командира та при першій можливості доповісти про нього безпосередньому начальнику.

Командир батальйону (роти) зобов'язаний своєчасно доповідати командиру бригади, полку (батальйону) про отримання бойового завдання, прийняте рішення, результати застосування противником зброї масового ураження та систем високоточної зброї, виконання завдання, нові відомості про противника, а також про різкі зміни обстановки та значні втрати своїх сил і засобів.

При безпосередній загрозі застосування противником ядерної зброї командир батальйону (роти) попереджає про це підрозділи та, не припиняючи виконання бойового завдання, вживає заходів для їх укриття, розосередження та проведення інших заходів для захисту від зброї масового ураження, інженерного забезпечення та забезпечення РХБ захисту.

37. Організовуючи управління, командир батальйону (роти) визначає: місця та час розгортання командно-спостережних пунктів батальйону (роти) та приданих підрозділів, порядок їх переміщення в ході бою; порядок підтримання зв'язку та радіообміну; способи та терміни подання донесень; ступінь інженерного обладнання командно-спостережних пунктів і порядок їх охорони.

Командир батальйону (роти) в бою управляє підрозділами з командно-спостережного пункту, який вибирається в такому місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, а також безперервне управління. Він нічим не повинен виділятись в бойовому порядку, а для його розташування й переміщення необхідно вміло використовувати захисні та маскувальні властивості місцевості та місцевих предметів.

Командири приданих і підтримуючих підрозділів, як правило, знаходяться на командно-спостережному пункті того підрозділу, якому вони придані (підтримують), або поблизу нього.

38. Зв'язок у батальйоні (роті) організується згідно з рішенням командира та вказівками начальника штабу, бригади, полку (батальйону).

Відповідальність за організацію та стан зв'язку несе начальник штабу батальйону (в роті — командир роти). Безпосередньо організує зв'язок і відповідає за його стійку роботу начальник зв'язку батальйону.

Командир батальйону (роти) і начальник штабу батальйону за будь-яких умов обстановки зобов’язані мати при собі засоби зв'язку, які дозволяють підтримувати постійний та стійкий зв'язок із старшим командиром, командирами штатних, приданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів і вміти особисто вести переговори на засобах зв'язку.

Для забезпечення управління в батальйоні (роті) застосовуються радіо-, проводові, рухомі та сигнальні засоби зв'язку.

Радіозасоби є найважливішими, а іноді єдиними засобами, здатними забезпечити управління підрозділами. У бою всі команди по радіо передаються відкритим текстом, при цьому найменування підрозділів і посади командирів вказуються позивними, а пункти місцевості — від орієнтирів, а також умовними (кодованими) найменуваннями.

Проводові засоби зв'язку застосовуються самостійно та в комплексі з радіозасобами під час розташування батальйону на місці, у вихідному районі та в обороні.

Рухомі засоби зв'язку застосовуються в усіх видах бою, на марші та під час розташування на місці.

Сигнальні засоби зв'язку застосовуються для передачі команд і сигналів оповіщення, управління та взаємодії.

Для підтримання взаємодії між сусідніми підрозділами використовуються радіозасоби цих підрозділів, а також проводові й рухомі засоби правого сусіда.

39. Для управління підрозділами та вогнем призначаються єдині орієнтири, кодуються топографічні карти та місцеві предмети, до командирів доводяться радіодані та сигнали, на озброєння та техніку наносяться розпізнавальні знаки та умовні номери.

Як орієнтири вибираються добре видні вдень і вночі та найбільш стійкі від зруйнування місцеві предмети. Орієнтири нумеруються справа наліво та по рубежах від себе в бік противника. Один з орієнтирів призначається основним.

Номери орієнтирів і сигнали, які встановили старші командири, змінювати забороняється. При необхідності командир батальйону (роти) може додатково призначати орієнтири та сигнали.

Оповіщення підрозділів про повітряного противника, Радіоактивне, хімічне та біологічне зараження здійснюється єдиними постійно діючими сигналами. їх повинен знати весь особовий склад.

40. Для взаємного розпізнавання, визначення належності та місцезнаходження підрозділів у кожному батальйоні (роті) першого ешелону полку (батальйону), який знаходиться в безпосередньому зіткненні з противником або який веде бойові дії (розвідку) в тилу противника, призначається пост (пункт) позначення із складу спеціально підготовленого відділення (екіпажу). Позначення даним постом (пунктом) місцезнаходження підрозділів здійснюється сигнальними й технічними засобами розпізнавання шляхом їх приведення вдію за командою командира батальйону (роти) або начальника штабу батальйону відповідно до розпоряджень вищого штабу.

Пост (пункт) позначення батальйону (роти) призначається в складі одного сержанта та двох солдатів. Він забезпечується приладами спостереження, великомасштабною картою або схемою місцевості, журналом контролю, компасом, годинником, ліхтарем, засобами зв'язку та подання сигналів розпізнавання, позначення та оповіщення. Технічні засоби розпізнавання та позначення встановлюються поблизу командно-спостережного пункту батальйону.

Під час постановки завдання посту (пункту) позначення, як правило, вказуються склад поста (пункту), місцезнаходження, сектори спостереження, сигнали розпізнавання, позначення та оповіщення.

Розділ другий