ОБОРОНА 1. Загальні положення

41. Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною та маневреною.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони, районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території. У ході маневреної оборони батальйон у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона, або противник затягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Батальйон, як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може брати участь в маневреній обороні бригади (полку), а при призначенні для оборони смуги забезпечення вести її й самостійно. Особливості його дій під час ведення бригадою (полком) маневреноі оборони викладені в підрозділі 4 цього розділу. Оборона може застосовуватися навмисно, коли більш активні й рішучі дії недоцільні, або вимушено — внаслідок несприятливої обстановки, що склалася. Вона може підготовлятися завчасно до початку бойових дій або організовуватися під час бою. Перехід до оборони батальйону (роти) може здійснюватися в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

42. Оборона повинна бути стійкою й активною, здатною протистояти ударам усіх видів зброї, атаці значних мас танків і піхоти противника, вести активну боротьбу з його повітряними десантами, аеромобільними та диверсійно-розвідувальними групами. Вона повинна бути протитанковою, протиповітряною і протидесантною, глибокоешелонованою і готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та засобів радіоелектронної боротьби.

Підрозділи повинні стійко обороняти позиції, які займають, навіть в умовах цілковитого оточення та відсутності тактичного зв'язку з сусідами. Вони не мають права залишати позиції, які займають, і відходити без наказу старшого командира.

Стійкість та активність оборони досягається: витримкою, стійкістю та наполегливістю військ, які обороняються, їх високим моральним духом; безперервною розвідкою противника, своєчасним розкриттям підготовки його до наступу і можливих напрямків атак; старанним маскуванням бойового порядку батальйону (роти) і введенням противника в оману відносно побудови оборони та задуму дій; вправною, різноманітною побудовою оборони; умілим використанням вигідних умов місцевості та її інженерного обладнання; створенням старанно організованої системи вогню, особливо протитанкового, в поєднанні із системами інженерних загороджень, опорних пунктів та вогневих позицій; надійною протиповітряною обороною; своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами та вогнем на загрозливих напрямках; негайним знищенням противника, який вклинився в оборону, та його десантів, які висадилися; застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, здатних приголомшити противника, поставити його у важке становище, нав'язати йому свою волю та ініціативу; постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; наполегливим і тривалим утриманням районів оборони (опорних пунктів) у поєднанні з проведенням контратак.

Батальйон проводить контратаку, як правило, разом з контратакою бригади (полку). За сприятливих умов обстановки, якщо незначні сили противника вклинилися, батальйон може за дозволом командира полку проводити контратаку самостійно з метою знищення противника, який вклинився в оборону, та відновлення втраченого положення.

43. Механізована бригада (полк) і танковий полк можуть займати оборону в першому або другому ешелоні дивізії, знаходитися в загальновійськовому резерві, а також оборонятися на окремому напрямку.

Механізований (танковий) батальйон (рота) може оборонятися в першому або другому ешелоні полку (батальйону), в смузі забезпечення або на передовій позиції, складати загальновійськовий резерв або знаходитися в протидесантному резерві. Під час виходу з бою і відходу батальйон може бути призначений в ар'єргард, а рота — в тилову (бокову) похідну заставу або для дій як підрозділ прикриття.

Танковий батальйон механізованої бригади (полку), як правило, використовується для посилення механізованих батальйонів, а частина сил — у загальновійськовому резерві. Він може також знаходитися в другому ешелоні.

Механізований батальйон танкового полку використовується, як правило, для посилення танкових батальйонів. Він може діяти і самостійно, займаючи оборону на першій позиції або в смузі забезпечення (на передовій позиції).

44. Батальйон першого ешелону готує і займає оборону на першій позиції. Він призначається для відбиття наступу противника, знищення його перед переднім краєм і під час вклинення в оборону на першій позиції, а також для наполегливого утримання важливого району місцевості та створення сприятливих умов для розгрому противника.

Батальйон другого ешелону займає оборону на другій позиції, як правило, на важливому напрямку в готовності до тривалого утримання району, який займає, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності, проведення контратак, а також до знищення повітряних десантів та аеромо-оільних підрозділів противника. Танковий батальйон і механізований батальйон на бойових машинах піхоти, які знаходяться в другому ешелоні, підготовляють один — два вогневих рубежі для відбиття атак танків противника вогнем з місця.

Механізований (танковий) батальйон, призначений для оборони в смузі забезпечення, діє як передовий загін з метою затримати наступ переважаючих сил противника, примусити його передчасно розгорнутися й наступати в невигідному для нього напрямку, завдати йому втрат та виграти час для підготовки оборони.

При відсутності смуги забезпечення батальйон (рота) може оборонятися на передовій позиції, створеній на віддаленні 4—б км від переднього краю оборони, з метою ввести противника в оману відносно зображення переднього краю і побудови оборони, не допустити раптового нападу противника на підрозділи першого ешелону, відбити його розвідку боєм і змусити передчасно _і розгорнути свої головні сили.

Управління підрозділами, які обороняються в смузі забезпечення (на передовій позиції), здійснюється командиром дивізії, бригади (полку).

Батальйон, який складає загальновійськовий резерв, займає вказаний йому район зосередження (район оборони) та знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих завдань або для посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності.

Батальйон (рота), призначений у протидесантний резерв, займає вказаний йому район, веде розвідку повітряного противника, обладнує протидесантні загородження, підготовляє вогневі засади і знаходиться в готовності до знищення повітряних десантів противника врайонах можливої висадки

(викидання) і на iмовірних напрямках їх дій.

45. Бригаді (полку) призначається ділянка, батальйону— район оборони, а роті і взводу — опорний пункт. Ширина батальйонного району оборони — 3--5 км, глибина — 2—2,5 км. Рота займає опорний пункт 1 —1,5 км по фронту і до 1 км в глибину, а взвод — до 400 м по фронту і до 300 м в глибину.

46. Побудова оборони батальйону (роти) включає бойовий порядок батальйону (роти), систему опорних пунктів і вогневих позицій, систему вогню, систему інженерних загороджень.

Основні зусилля батальйону (роти) в обороні зосереджуються на очікувальному головному напрямку наступу противника й утриманні найбільш важливого району (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна створювати наростаючу протидію, яка дозволяє не допустити прориву противником району оборони (опорного пункту) та створити умови для його знищення.

47. Бойовий порядок батальйону будується в два або один ешелон. При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється резерв у складі не менше взводу. Залежно від завдання, яке виконується, та характеру місцевості батальйон може мати різне розташування рот. Одна з рот може бути висунута вперед або назад, утворюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі розташовуватися уступом.

Рота першого ешелону батальйону підготовляє опорний пункт на першій і другій траншеях з метою завдати противнику ураження вогнем усіх засобів і не допустити прориву ним переднього краю.

Рота другого ешелону батальйону підготовляє опорний пункт на третій, а іноді і на четвертій траншеї з метою не допустити прориву противником першої позиції, а при сприятливих умовах і знищити контратакою його підрозділи, які прорвалися через першу та другу траншеї.

Танкова рота (механізована рота на бойових машинах піхоти), крім того, підготовляє один-два вогневих рубежі, які можуть співпадати з рубежами розгортання для контратак.

Рота (взвод), виділена в резерв батальйону, займає район зосередження, в якому підготовляє для оборони опорний пункт і знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих завдань.

Мінометна (артилерійська) батарея і гранатометний підрозділ, як правило, залишаються в підпорядкуванні командира батальйону і використовуються, як правило, в повному складі для підтримки бою механізованих рот першого ешелону. Іноді гранатометний підрозділ в повному складі може придаватися механізованій роті, яка обороняється на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, або по відділеннях — ротах першого ешелону.

Протитанковий підрозділ батальйону, як правило, залишається в підпорядкуванні командира батальйону, займає район зосередження і використовується, як правило, в повному складі на танконебезпечному напрямку для відбиття атак танків та інших броньованих машин противника, прикриття відкритого флангу і забезпечення контратаки. На закритій і пересіченій місцевості підрозділ може придаватися ротам першого ешелону.

Зенітний підрозділ, як правило, залишається в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і розташовується в опорних пунктах рот і в районі командно-спостережного пункту батальйону так, щоб забезпечувалось надійне прикриття підрозділів від ударів з повітря.

48. Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони. Залежно від характеру місцевості взводи в опорному пункті механізованої (танкової) роти можуть розташовуватися кутом назад, уступом та мати інше розташування, яке забезпечить найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Придані механізованому (танковому) батальйону танкові (механізовані) підрозділи, як правило, перепідпорядковуються ротам і займають оборону в опорних пунктах взводів. Танкові підрозділи та механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти, крім того, можуть використовуватися для дій у вогневих засадах.

Автомобілі механізованих рот розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділом забезпечення.

49. У бойовий порядок батальйону (роти), залежно від обстановки, можуть входити бронегрупа і вогневі засади.

Бронегрупа батальйону (роти) утворюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного посилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які з'явилися в результаті вогневих ударів противника, і вирішення інших завдань, що потребують стрімких, маневрених дій і ефективного вогневого ураження противника, а також більш повного використання бойових можливостей танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів.

В її склад можуть входити декілька танків і бойових машин піхоти, бронетранспортерів (як правило без десанту), виділених із підрозділів першого і другого ешелонів, які обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль.

Танки й бойові машини піхоти (бронетранспортери), призначені для дій у складі бронегрупи, із заняттям оборони спочатку можуть розташовуватися і готуватися до бою в своїх взводних опорних пунктах. Потім в установлений час вони зосереджуються в районі, який володіє надійними захисними і маскувальними властивостями (в ярах, на зворотних схилах висот, у лісі та інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених бронегрупі завдань або заняття оборони в своїх взводних опорних пунктах.

Командиром бронегрупи може бути призначений: в батальйоні — один з командирів взводів роти другого ешелону, в роті — один із заступників командирів взводів.

Вогнева засада виставляється з метою завдати противнику максимального ураження несподіваним вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

У вогневу засаду може виділятися взвод (відділення, танк), посилений вогнеметниками і саперами.

Підрозділ, який виділили для вогневої засади, завчасно займає призначену позицію і ретельно маскується. Позиції вогневої засади вибираються, як правило, на танконебезпечних напрямках у районах оборони (опорних пунктах), в проміжках між ними або на флангах. Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої засади є зворотні схили висот, складки місдевості, околиці населених пунктів, узлісся і чагарник.

50. Система опорних пунктів і вогневих позицій батальйону (роти) включає: позицію бойової охорони (створюється в батальйоні); опорні, пункти рот (взводів), об'єднані в батальйонний район оборони; вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів; траншеї і ходи сполучення. Система опорних пунктів і вогневих позицій підготовляється залежно від прийнятого рішення, бойових можливостей батальйону (роти), наявності часу і характеру місцевості.

51. Позиція бойової охорони створюється з метою не допустити раптового нападу противника і ведення ним наземної розвідки. У бойову охорону висилається, як правило, посилений взвод від батальйону першого ешелону на віддаленні до 2 км. Управління бойовою охороною здійснює командир батальйону.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником бойова охорона не висилається. У цьому випадку завдання бойової охорони покладаються на підрозділи, які займають першу траншею.

52. Основу кожної оборонної позиції складають батальйонні райони оборони.

Батальйонний район оборони обладнується трьома-чотирма траншеями і складається з опорних пунктів рот, позицій штатних і приданих вогневих засобів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах району оборони.

Опорний пункт механізованої роти обладнується двома траншеями і складається з опорних пунктів механізованих взводів, позицій вогневих засобів роти і приданих підрозділів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах опорного пункту роти.

Опорний пункт танкової роти складається з опорних пунктів танкових взводів і позицій приданих підрозділів. Придані танковій роті механізовані підрозділи займають позиції, як правило, попереду танків, а також у проміжках між танковими взводами і на флангах.

У батальйонному районі оборони ротні опорні пункти повинні розміщуватися так, щоб вони перехоплювали своїм розміщенням і вогнем найбільш імовірні напрямки наступу противника, виключався шаблон у побудові оборони і забезпечувалась стійкість підрозділів, які обороняються.

Для кругової оборони ротного опорного пункту широко використовуються ходи сполучення, взводам призначаються додаткові сектори обстрілу, для вогневих засобів підготовляються основні і запасні вогневі позиції з урахуванням ведення вогню в сторони флангів і в тил. Частина вогневих засобів розташовується в глибині. На флангах, у проміжках між взводами, в тилу опорного пункту влаштовуються загородження.

Проміжки між ротними опорними пунктами можуть бути до 1000 м, а між опорними пунктами взводів — до 300 м. Проміжки між опорними пунктами повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прострілюватися фланговим і перехресним вогнем усіх засобів, особливо протитанкових, а також прикриватися вогневими засадами, вогнем артилерії і загородженнями. У

проміжках між опорними пунктами рот (взводів) обладнуються траншеї та запасні позиції.

53. Траншеї і ходи сполучення повинні забезпечити зручність ведення вогню, особливо флангового і перехресного, укрите розташування особового складу і вогневих засобів, швидкий і потайний маневр підрозділів по фронту і в глибину, а також утруднювати противнику розкриття бойового порядку і системи вогню в обороні.

Перша траншея першої позиції є переднім краєм оборони. Перед нею створюються протитанкові і протипіхотні загородження. Передній край призначається старшим командиром. Перша траншея вибирається по можливості за природними протитанковими перешкодами і повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення суцільного вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і з глибини оборони. Місцевість перед переднім краєм повинна утруднювати противнику спостереження, вибір укритих районів для зосередження танків і піхоти та прихованих підступів до переднього краю оборони.

Друга траншея обладнується на віддаленні 300—600 м від першої з таким розрахунком, щоб підрозділи, які обороняють її, змогли своїм вогнем підтримувати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ними.

Третя (четверта) траншея обладнується на віддаленні 600—1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і п«ред переднім краєм оборони, а також використовувати її як вихідне положення для маневру на загрозливі напрямки.

Ходи сполучення використовуються для потайного маневру підрозділів, ведення бою з противником, який вклинився в оборону, а також для евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства. Ходи сполучення відриваються з окремими позиціями для вогневих засобів з таким розрахунком, щоб на кожний взвод було не менше одного ходу сполучення від першої траншеї до другої і на кожну роту не менше одного ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої), що дозволить в короткі терміни організувати у випадку потреби кругову оборону.

З метою зменшення втрат від впливу вогню артилерії, ударів авіації і ядерної зброї противника траншеї і ходи сполучення повинні відриватися повного профілю, а на окремих ділянках зміцнюватися одежею крутостей. У траншеях і ходах сполучення для особового складу влаштовуються перекриті ділянки, бліндажі і сховища, а для ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів відриваються ніші та ровики.

54. Система вогню батальйону (роти) в обороні включає: ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами і в глибині оборони; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткі терміни на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї батальйону (роти) і приданих вогневих засобів, їх тісній взаємодії в поєднанні з інженерними загородженнями та природними перешкодами.

Основу системи вогню батальйону складає протитанковий вогонь рот, штатних і приданих протитанкових засобів, артилерії прямою наводкою з урахуванням застосування на танконебезпечному напрямку протитанкового резерву і рухомого загону загороджень бригади (полку).

Основу системи вогню роти складає вогонь танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Вогневі засоби в батальйонному районі оборони (опорному пункті роти) розташовуються потай, розосереджено і так, щоб можна було вести вогонь на граничну дальність та уражати противника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем високої щільності, мати вогневий зв'язок між собою і створювати вогневі мішки. Лінійне їх розташування недопустиме.

Бойові машини піхоти і танки розташовуються в опорному пункті роти (взводу) по фронту і в глибину на відстані до 200 м один від одного. Крім того, під час розміщення танків необхідно враховувати можливість ефективного використання ними протитанкових керованих ракет, ведення дійсного вогню з гарматно-кулеметної зброї з урахуванням прикриття ділянки місцевості в призначених секторах обстрілу і виключення ураження механізованих підрозділів, які обороняються попереду. Бронетранспортери розташовуються на вогневих позиціях у глибині опорного пункту роти (взводу) в місцях, які забезпечують ведення вогню з кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Для вогневих засобів крім основних підготовляються запасні вогневі позиції, а для чергових вогневих засобів, танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) тимчасові вогневі позиції.

З метою введення противника в оману відносно системи вогню і розташування вогневих засобів можуть призначатися кочуючі гармати, танки і бойові машини піхоти.

Готовність системи вогню визначається заняттям вогневими засобами позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю ракет і боєприпасів.

55. Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові та протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (замінування) об'єкти, створені перед позицією бойової охорони, переднім краєм у проміжках і на флангах батальйону (роти) на всю глибину батальйонного району оборони згідно задуму бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюють придані інженерно-саперні підрозділи і призначені для цієї мети механізовані підрозділи.

Порядок руйнування об'єктів у глибині оборони визначається старшим командиром.

У ході бою нарощування загороджень на виявлених напрямках наступу противника здійснюється приданим інженерно-саперним підрозділом.

56. Розвідка в обороні повинна своєчасно встановити підготовку противника до наступу, виявити його сили, можливі напрямки дій і час переходу в наступ, місця позицій артилерії та інших вогневих засобів, а з початком наступу противника уточнити його склад, наявність резервів і напрямок їх висування.

Розвідка ведеться спостереженням з усіх командно-спостережних пунктів особисто командирами і призначеними спостережними постами (спостерігачами), а також постами радіолокаційної розвідки. Перед фронтом своїх військ, на флангах і в проміжках бойових порядків противника розвідка ведеться розвідувальними дозорами, на шляхах імовірного підходу противника до оборони влаштовуються розвідувальні засади.

57. Захист від зброї масового ураження і запалювальної зброї противника досягається передусім використанням окопів, траншей, ходів сполучення, перекритих щілин, бліндажів, сховищ і укрить, засобів індивідуального захисту, а також захисних властивостей місцевості і техніки.

58. Основними заходами щодо захисту від високоточної зброї противника в обороні є: використання під час фортифікаційного обладнання батальйонного району оборони (ротного опорного пункту) нерівностей рельєфу місцевості і місцевих предметів, які забезпечують як захист озброєння і техніки, в першу чергу танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), так і можливість ведення з них вогню; встановлення над прихованими об'єктами масок з радіорозсіюючого покриття, тепловідбивних екранів, а поблизу них (перед ними) фальшивих теплових цілей і лазерних відбивачів; розшук і знищення розвідувально-сигналізаційних засобів противника; суворе виконання вимог щодо маскування навіть при відсутності безпосереднього зіткнення з противником.

59. Тактичне маскування в обороні проводиться з метою введення противника в оману відносно напрямку зосередження основних зусиль, побудови бойового порядку, зображення переднього краю, системи вогню, інженерного обладнання району оборони (опорного пункту), напрямку і часу здійснення маневру. Для введення противника в оману і зниження ефективності його вогню не допускається прямолінійне та шаблонне зображення траншей, створюються фальшиві опорні пункти, траншеї і позиції вогневих засобів, улаштовуються фальшиві мінні поля.

60. Основними завданнями інженерного забезпечення в обороні є: фортифікаційне обладнання району оборони (опорного пункту), влаштування загороджень, обладнання командно-спостережних пунктів; виконання інженерних заходів щодо захисту від високоточної зброї, виконання інженерних заходів щодо маскування; підготовка шляхів маневру; добування, очищення води і обладнання пункту водопостачання.

61. Основними завданнями забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту в обороні є: радіаційна та хімічна, біологічна розвідка, спостереження в районі оборони (опорному пункті) і на вогневих рубежах; радіаційний та хімічний, біологічний контроль; своєчасне використання засобів індивідуального та колективного захисту; проведення спеціальної обробки (дезактивації, дегазації, дезинфекції) фортифікаційних споруджень і окремих ділянок місцевості; радіаційна безпека, використання запалювальної зброї, а також маскування підрозділів аерозолями (димами), застосування вогнеметів.

62. Командно-спостережний пункт батальйону обладнується за ротами першого ешелону або в районі опорного пункту роти другого ешелону (резерву) батальйону на віддаленні до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

Командно-спостережний пункт роти обладнується, як правило, в глибині опорного пункту на віддаленні до 800 м від свого переднього краю в такому місці, звідки забезпечується спостереження за місцевістю перед фронтом і на флангах оборони роти, а також огляд, по можливості, всього опорного пункту і зручність управління підрозділами. Командно-спостережний пункт роти, а іноді і батальйону, приданого іншому підрозділу, як правило, обладнується поблизу пункту управління того підрозділу, якому рота чи батальйон придані.

Пункт технічного спостереження батальйону (роти) розгортається поблизу командно-спостережного пункту батальйону (роти); ремонтно-евакуаційна (ремонтна) група — за першим ешелоном батальйону; медичний пункт і решта підрозділу забезпечення батальйону — за Другим ешелоном (загальновійськовим резервом).

Пункт бойового постачання роти та медичний пост роти розгортаються в опорному пункті роти в укритому місці, доступному для потайного підходу транспортних засобів.

У підрозділах і на вогневих позиціях танків, бойових машин піхоти створюються додаткові запаси ракет ібоєприпасів. Після відбиття атак противника ці запаси негайно поповнюються. Підвіз у підрозділи інших матеріальних засобів проводиться, як правило, вночі.

Підготовка оборони

63. Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира. Вона вклю­чає: організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, органі­зацію взаємодії і системи вогню, всебічного забезпечен­ня бою і управління, розробку схеми району оборони батальйону, опорного пункту роти); підготовку баталь­йону (роти) до виконання бойового завдання; заняття оборони, створення бойового порядку та системи вогню; інженерне обладнання району оборони (опорного пунк­ту); організацію і проведення виховної роботи; прак­тичну роботу командира батальйону (роти), його за­ступників і штабу батальйону в підпорядкованих під­розділах та інші заходи.

Тривалість і порядок роботи командира щодо організації оборони залежать від умов переходу до оборони, отриманого завдання, віддалення противника і його дій, характеру місцевості і наявності часу. Підготовка оборо­ни при наявності часу проводиться з виконанням заходів у повному обсязі, а при його нестачі — у скороченому обсязі в короткі терміни.

В усіх випадках постановка завдань не повинна за­тримувати заняття підрозділами оборони й організацію ними системи вогню.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир баталь­йону (роти) приймає рішення, доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів, проводить реког­носцировку, в ході якої уточнює своє рішення, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, всебічне забезпечення бою і управління. Потім він ви­водить батальйон (роту) в зазначений район оборони (опорний пункт) і організовує його інженерне облад­нання.

Одержавши завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир ба­тальйону (роти) організовує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу. У ході закріплення рубе­жу він приймає рішення, ставить завдання підрозділам, організовує взаємодію та систему вогню, управління, захист від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, дає вказівки з основних питань всебічного забезпечення бою, організовує інженерне обладнання району оборони (опорного пункту). Надалі він прово­дить рекогносцировку, в ході якої уточнює завдання підрозділам, порядок взаємодії, а якщо необхідно, й інші питання.

64. У задумі бою командир батальйону (роти) ви­ значає: напрямок зосередження основних зусиль і райо­ни місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; способи відбиття наступу і. знищення противни­ка, який вклинився в оборону (якого противника, де, в якій послідовності і як розгромити із зазначенням по­рядку вогневого ураження і заходів щодо його обману); бойовий порядок і систему опорних пунктів і вогневих позицій.

65. Під час проведення рекогносцировки командир батальйону (роти) вивчає місцевість, призначає (вка­зує) орієнтири і уточнює: положення, можливі шляхи висування (вихідні ра­йони) і рубежі розгортання противника, імовірні танконебезпечні напрямки;

зображення переднього краю, район оборони (опор­ний пункт), розмежувальні лінії і завдання батальйону (роти);

напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

зображення траншей і ходів сполучення, ротні (взводні) опорні пункти, позицію бойової охорони, місця влаштування вогневих засад і район розташування бронегрупи, якщо вона створюється;

позиції приданого танкового (механізованого) під­розділу та інших засобів посилення;

смуги вогню рот (взводів) і ділянки зосередженого вогню; основні і запасні (тимчасові) позиції штатної і приданої артилерії; вогневі позиції та смуги вогню (сек­тори обстрілу), ділянки зосередженого і рубежі загоро­джувального вогню підрозділів (вогневих засобів), при­значених для забезпечення флангів і стиків з сусіда­ми і проміжків між ротами (взводами); основні, запасні (тимчасові) стартові (вогневі) позиції зенітного підроз­ділу і шляхи його маневру; напрямки і рубежі розгор­тання для контратак; вогневі рубежі для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, які знаходяться в другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи;

черговість і терміни інженерного обладнання, місця влаштування мінно-вибухових та інших загороджень і проходи, які залишаються в них, місця фальшивих опорних пунктів, позицій і траншей;

заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, забезпечення стиків і флангів, знищення повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних та аеромобільних груп, дій підрозділів вночі та в інших умовах обмеженої видимості;

місця командно-спостережного пункту і розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу, а також автомобілів механізованих підрозділів.

66. Під час постановки бойових завдань командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

ротам (взводам) першого ешелону — засоби посилення; опорні пункти і напрямки зосередження основних зусиль; завдання щодо відбиття наступу та знищення противника, який вклинився в оборону; кількість траншей та їх зображення; смуги вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню; якими силами і засобами забезпечити фланги, стики, проміжки і хто відповідальний за них; хто підтримує;

роті (взводу) другого ешелону —теж саме, що і ротам (взводам) першого ешелону, і для роти додатково напрямки та рубежі розгортання для контратак; для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, крім того, — вогневі рубежі;

резерву — район зосередження (опорний пункт), завдання, до виконання яких бути готовим; для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, крім того, — вогневі рубежі;

бронегрупі — склад, район і час зосередження в ньому, вогневі рубежі і завдання, до виконання яких бути готовою;

вогневій засаді — склад, місце, завдання щодо знищення противника, який наступає і порядок дій після виконання завдання;

приданим підрозділам артилерії і мінометній (артилерійській) батареї — порядок підтримки вогнем бойової охорони, завдання щодо вогневого ураження противника під час підходу його до переднього краю оборони і розгортання, переходу в атаку, вклинення в оборону і підтримки контратаки другого ешелону; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції;

гранатометному підрозділу — завдання щодо підтримки рот першого ешелону і відбиття атаки

піхоти противника; основні і запасні позиції; смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню;

протитанковому підрозділу — місце в бойовому порядку і напрямок можливих дій, рубежі розгортання, порядок їхнього заняття і завдання, до виконання яких бути готовим; сигнали відкриття і припинення вогню; порядок дій після виконання завдання;

зенітному підрозділу — завдання, стартові (вогневі) позиції, сектори для розвідки повітряного противника і ведення вогню, час і ступені готовності, порядок ведення вогню;

підрозділу, призначеному в бойову охорону,— позицію, завдання, які вогневі засоби виділяються для підтримки, порядок виклику їхнього вогню і порядок відходу.

У шостому пункті бойового наказу крім часу готовності до виконання завдання вказується також час заняття оборони, готовність системи вогню та інженерних загороджень, черговість і терміни виконання заходів щодо маскування й інженерного обладнання району оборони (опорного пункту).

Командир батальйону (роти), призначеного в протидесантний резерв, у бойовому наказі під час постановки завдань підрозділам указує: засоби посилення, завдання і район зосередження; райони можливої висадки повітряних десантів, порядок ведення розвідки, місця вогневих засад і влаштування протидесантних загороджень у цих районах і на шляхах можливих дій десантів противника; маршрути висування до місць можливої висадки повітряних десантів, рубежі розгортання для бою і порядок розгрому десантів.

67. Взаємодію командир батальйону (роти) організовує за завданнями, імовірними напрямками наступу противника і варіантами дій підрозділів. Організовуючи взаємодію, він узгоджує дії рот (взводів) між собою, з діями бронегрупи, вогневих засад, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів і сусідами щодо знищення противника під час висування його до переднього краю оборони, розгортання і переходу в атаку (у вихідному положенні для наступу), під час відбиття атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм і під час вклинення їх в район оборони (опорний пункт).

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) зобов'язаний:

уточнити вогневі завдання артилерійським, гранатометному і протитанковому підрозділам;

визначити рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та інших протитанкових засобів по противнику, а також ділянки зосередженого вогню рот (взводів) на найбільш важливих напрямках і порядок його ведення;

узгодити дії підрозділів, які обороняють передову позицію (позицію бойової охорони), з діями рот першого ешелону, підрозділів приданої і підтримуючої артилерії щодо утримання передової позиції (позиції бойової охорони) і порядок відходу підрозділів, які обороняють її;

узгодити дії рот першого і другого ешелонів з діями бронегрупи, артилерійських, гранатометного і протитанкового підрозділів, приданого інженерно-саперного підрозділу, а також підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогневих засадах, і кочуючих вогневих засобів щодо відбиття атак танків і піхоти противника, відсікання піхоти від танків, знищення противника перед переднім краєм, на флангах, в проміжках і на стиках з сусідами, під час вклинення його в оборону і щодо боротьби з повітряними десантами противника;

вказати порядок відкриття і ведення вогню по літаках і вертольотах противника зенітним і механізованими (танковими) підрозділами, способи і сигнали розпізнавання своїх літаків і вертольотів, а також позначення свого положення; узгодити порядок дій авіанавідників і постів (пунктів) позначення;

визначити, кому, які і де мати чергові вогневі васоби, а також порядок знищення розвідки противника;

повідомити сигнали оповіщення, управління і взаємодії.

Командир батальйону (роти) під час організації взаємодії особливу увагу приділяє: заходам щодо обману противника, маневру силами і засобами з метою своєчасного посилення оборони на загрозливих напрямках, порядку позначення шляхів маневру, проходів в загородженнях і переходів через перешкоди; визначенню способів дій підрозділів у випадку застосування противником зброї масового ураження та заходам щодо маскування.

68. Командир батальйону (роти) другого ешелону крім проведення заходів щодо організації оборони уточнює порядок взаємодії з батальйонами (ротами) першого ешелону, визначає порядок дій щодо закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих (ядерного) ударів противника, і підготовляє контратаки у вказаних йому напрямках. Командир танкового батальйону (роти) і командир механізованого батальйону (роти) на бойових машинах піхоти підготовляють вогневі рубежі і встановлюють порядок їх заняття в ході бою, а також визначають заходи щодо захисту підрозділів від високоточної зброї противника під час висування на ці рубежі.

69. Систему вогню командир батальйону (роти) організовує на основі прийнятого рішення в ході рекогносцировки, а також під час постановки завдань підрозділам і організації взаємодії. При цьому на найбільш можливих напрямках наступу противника командир батальйону особисто вказує на місцевості вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та їх сектори обстрілу, а також дає вказівки щодо організації вогню із стрілецької зброї.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: кожна точка місцевості в смузі до 400 м попереду переднього краю повинна знаходитися під дійсним вогнем. Така зона створюється і на найважливіших ділянках перед третьою траншеєю.

Мертві простори, які не прострілюються вогнем гармат прямою наводкою та зі стрілецької зброї, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

70. Підготовка батальйону (роти) до виконання бойового завдання включає: доукомплектування особовим складом, створення встановлених запасів ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів; безпосередню підготовку командирів і особового складу до виконання бойового завдання, а озброєння і техніки до бойового застосування; проведення виховної роботи з особовим складом і тактичних навчань (занять) з підрозділами відповідно до характеру майбутнього бою.

71. Заняття оборони в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником здійснюється потай, в короткі терміни. При цьому підрозділи займають указані їм опорні пункти, підготовляють систему вогню і здійснюють інженерне обладнання району оборони (опорних пунктів).

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником особливу увагу приділяють створенню відповідно до рішення командира батальйону (роти) в найкоротші терміни бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень, в першу чергу на імовірному напрямку наступу головних сил противника, а також маскуванню і фортифікаційному обладнанню району (опорного пункту), який займають.

У всіх випадках під час переходу до оборони батальйон (рота) повинен бути постійно готовим до відбиття раптового нападу противника, ударів його літаків, вертольотів, розвідувально-ударних комплексів, знищення повітряних десантів, аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп.

72. Інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) починається негайно після визначення позицій підрозділам і вогневим засобам та організації системи вогню. У деяких випадках воно може починатися ще до заняття оборони, в повному обсязі проводиться, як правило, після заняття підрозділами опорних пунктів і продовжується безперервно в ході всього оборонного бою. Воно здійснюється одночасно на всю глибину оборони в послідовності, яка забезпечує постійну готовність підрозділів до відбиття наступу противника і захисту від усіх засобів ураження, і проводиться потай, з повним напруженням сил і максимальним використанням збірних фортифікаційних споруджень, конструкцій і місцевих будівельних матеріалів.

В умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) здійснюється з широким використанням засобів механізації.

У першу чергу влаштовуються інженерні загородження перед позицією бойової охорони і переднім краєм оборони; розчищаються смуги обзору і обстрілу; відриваються окопи на механізовані відділення, окопи для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та інших вогневих засобів; споруджуються будівлі для командно-спостережних і медичного пунктів; улаштовуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу; створюються ділянки суцільних траншей у взводних і ротних опорних пунктах; маскується озброєння і техніка від розвідки та для захисту від високоточної зброї противника; влаштовуються загородження в проміжках між підрозділами, на флангах та в глибині оборони; обладнуються вогневі рубежі для танкового батальйону (роти) і механізованого батальйону (роти) на бойових машинах піхоти, які знаходяться у другому ешелоні (резерві), підготовляються шляхи висування до цих рубежів та рубежів розгортання до контратак; обладнуються пункти водозабезпечення (водозабірні пункти).

У другу чергу дообладнуються ротні та взводні опорні пункти; відриваються окопи для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та інших вогневих засобів на запасних (тимчасових) вогневих позиціях, вогневих рубежах і в районах зосередження бронегруп; створюється і вдосконалюється в бойовому і господарчому відношеннях система траншей та ходів сполучення в батальйонному районі оборони; дообладнуються командно-спостережні і медичний пункти; влаштовуються бліндажі на кожне відділення (екіпаж, обслугу), сховища на кожну роту (батарею) і сховище на командно-спостережному пункті батальйону (роти), укриття для озброєння, техніки, ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів; обладнуються основні фальшиві об'єкти в батальйонному районі оборони (ротному опорному пункті); додатково обладнуються загородження перед переднім краєм, в проміжках між опорними пунктами і на флангах, а також підготовляються шляхи маневру.

Надалі розвивається система траншей і ходів сполучення в районі оборони (опорному пункті); нарощується система інженерних загороджень; додатково розвивається сітка шляхів маневру підрозділів, підвозу і евакуації; обладнуються фальшиві опорні пункти, траншеї, вогневі позиції та інші об'єкти.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерні загородження встановлюються в першу чергу перед переднім краєм на найважливіших напрямках. Під час обладнання позицій підрозділи спочатку відривають окремі окопи, які потім з'єднуються в окоп на відділення і траншею на взвод.

Інженерне обладнання району оборони (опорних пунктів, позицій) здійснюється всіма підрозділами, в. тому числі підрозділами бойового, технічного забезпечення і тилу. Придані підрозділи інженерних військ виконують найбільш складні завдання.

73. Командир батальйону (роти) розробляє схему району оборони батальйону (опорного пункту роти).

На схемі району оборони батальйону, як правило, вказуються: орієнтири; положення противника; позиції бойової охорони; ротні і взводні опорні пункти, їх смуги вогню і ділянки зосередженого вогню, рубежі відкриття вогню по противнику з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та інших вогневих засобів; положення сусідів і розмежувальні лінії з ними; вогневі позиції і сектори обстрілу засобів, які забезпечують фланги батальйону і проміжки між ротними опорними пунктами; райони зосередження і вогневі рубежі бронегруп; позиції і шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; вогневі позиції артилерійських і зенітного, гранатометного підрозділів та інших вогневих засобів, які знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону, та їхні вогневі завдання; місця влаштування вогневих засад; напрямок контратак і рубежі розгортання роти другого ешелону (резерву), для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, крім того, — вогневі рубежі; основні фортифікаційні спорудження та інженерні загородження; проходи в загородженнях для бронегруп, підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогневих засадах, і кочуючих вогневих засобів; місця розташування підрозділів технічного забезпечення, тилу і автомобілів механізованих підрозділів, командно-спостережних пунктів батальйону і рот. У межах району оборони батальйону, перед його фронтом і на флангах можуть указуватися рубежі розгортання (мінування) протитанкового резерву (рухомого загону загороджень) бригади, полку і вогневі завдання штатної і приданої артилерії.

При завчасній підготовці оборони на схемі, крім того, вказуються вогневі позиції і сектори обстрілу танків, бойових машин піхоти, протитанкових, зенітних та інших вогневих засобів.

На схемі опорного пункту роти вказуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення противника; смуга вогню роти; опорні пункти взводів, їхні смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових, вогнеметних і зенітних засобів; вогневі позиції, сектори обстрілу вогневих засобів, які забезпечують фланги роти і проміжки між взводними опорними пунктами, а на схемі опорного пункту механізованої роти — і приданих танків; ділянки зосередженого вогню роти і кожного взводу; рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти; протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів; район зосередження і вогневі рубежі бронегрупи; позиції і шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; місця влаштування вогневих засад; інженерні загородження і фортифікаційні спорудження; проходи в загородженнях для кочуючих вогневих засобів і діючих у вогневих засадах; місця розгортання пунктів технічного спостереження, бойового постачання і медичного поста роти; місця командно-спостережних пунктів роти і взводів, розташування автомобілів механізованої роти. На схемі опорного пункту танкової роти, крім того, вказуються позиції приданого механізованого підрозділу і система вогню його засобів. Схема району оборони (опорного пункту) є планом ведення оборонного бою. Її копія подається командиру бригади, полку (батальйону).

74. З метою забезпечення постійної бойової готовності підрозділів до відбиття наступу противника і ведення безперервних бойових дій щодо його знищення в умовах тривалої оборони командир батальйону (роти) вказує: порядок ведення розвідки, особливо спостереженням і підслуховуванням; організацію чергування в підрозділах і особливо на спостережних пунктах; порядок відкриття вогню для знищення виявлених окремих груп противника і його вогневих засобів; заходи щодо маскування, захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї і порядок інженерного обладнання з урахуванням чергування і відпочинку особового складу; порядок пропуску розвідувальних органів за передній край і назад, а також прийому, перебіжчиків; дій щодо допуску в підрозділи осіб, які прибули від старшого командира (начальника) і від сусідів; шляхи і порядок руху в районі оборони (опорному пункті); час і порядок переходу від денного режиму бойової діяльності до нічного і від нічного до денного; кількість ракет і боєприпасів при кожному виді зброї та їх запас у підрозділах; час і порядок харчування; порядок проведення санітарно-гігієнічних заходів; час і порядок проведення занять з особовим складом.

75. Практична робота командира батальйону (роти) в підпорядкованих підрозділах крім звичайних питань включає перевірку: своєчасності і правильності заняття ними районів оборони, опорних пунктів і позицій; готовності системи вогню і зброї для ведення вогню, особливо вночі та в інших умовах обмеженої видимості; знання особовим складом своїх завдань і порядку підтримання взаємодії в ході бою; стану і ступеня готовності інженерних загороджень і фортифікаційного обладнання опорних пунктів і позицій підрозділів; готовності другого ешелону (резерву, бронегрупи) до маневру на вогневі рубежі і вказані напрямки; виконання заходів щодо всебічного забезпечення бою і управління; заняття позицій бойовою охороною і готовність її до виконання бойового завдання.

Ведення оборони

76. До початку наступу противника в ротах виділяються чергові танки, бойові машини піхоти (бронетранспортери) та інші вогневі засоби, які, займаючи запасні або тимчасові вогневі позиції, знаходяться в постійній готовності для знищення окремих груп противника, що намагаються вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони, а також до відкриття вогню по його низколітних літаках і вертольотах. Крім того, вони повинні перешкоджати просуванню противника в його розташуванні і проведенню ним інженерних робіт. Снайпери знищують офіцерів, снайперів, спостерігачів, обслугу вогневих засобів та інші цілі противника. Решта підрозділів, підтримуючи постійну готовність до відбиття атак противника, вдосконалюють інженерне обладнання позицій, проводять заняття з бойової і морально-психологічної підготовки та технічне обслуговування озброєння і техніки.

Відпочинок особовому складу надається командиром роти залежно від обстановки і вказівок командира батальйону. Відпочиваючий особовий склад розташовується в укриттях (бліндажах) поблизу траншей і вогневих засобів в готовності зайняти свої місця за тривогою. Біля укрить виставляються спостерігачі, які за встановленим сигналом оповіщають усіх відпочиваючих, викликаючи їх на позиції.

77. Командир батальйону (роти) на основі особистого спостереження і даних розвідки повинен своєчасно встановити підготовку противника до наступу, початок його висування та розгортання, доповісти про це старшому командиру, уточнити завдання підпорядкованим підрозділам приданої артилерії, привести їх у повну бойову готовність для відбиття противника.

78. Дрібні групи і розвідувальні підрозділи противника знищуються раптовим вогнем бойової охорони. Командир батальйону керує боєм бойової охорони, підтримує її вогнем мінометної (артилерійської) батареї батальйону, приданої і підтримуючої артилерії з тимчасових вогневих позицій. Під час бою за утримання позиції бойової охорони командир висуває свій командно-спостережний пункт вперед і розміщує його в одному з опорних пунктів рот першого ешелону.

Значні сили противника під час підходу до позицій бойової охорони уражуються не тільки вогнем штатних засобів призначеного взводу, але й виділеними вогневими засобами з механізованих (танкових) рот, що діють на передньому краю оборони. Бойова охорона у взаємодії з призначеними вогневими засобами знищує головним чином танки та інші броньовані машини противника перед його фронтом. Виділені танки, протитанкові засоби, міномети і підтримуюча артилерія батальйону, а також чергові вогневі засоби старшого командира знищують танки і піхоту противника, який намагається обминути бойову охорону і вийти їй у фланг і в тил. Коли противник розгорне перед фронтом оборони батальйону свої основні сили і засоби, командир батальйону за дозволом командира бригади (полку) віддає наказ командиру бойової охорони на вихід з бою і відхід, після чого пересуває командно-спостережний пункт. Відхід взводу прикривається вогнем артилерії, призначених вогневих засобів рот першого ешелону і здійснюється перекатами з використанням складок місцевості, загороджень і аерозолей (димів). Взвод бойової охорони, який відійшов, займає позиції в ротному опорному пункті або виводиться в резерв батальйону.

Розвідка боєм і атака передових підрозділів противника відбивається вогнем призначених засобів і підрозділами, які обороняються на цих напрямках. Спостереження за противником посилюється.

Після відходу бойової охорони і відбиття атаки вогневі засоби, які себе виявили, за вказівкою командира батальйону (роти) потай змінюють позиції. Проходи, пророблені противником у наших загородженнях, негайно закриваються, а якщо це зробити неможливо, по них підготовляється вогонь артилерії та інших засобів.

79. З початком вогневої підготовки атаки або при нанесенні ядерних ударів противником командир батальйону (роти), безперервно спостерігаючи, уточнює завдання підрозділам, артилерії та іншим вогневим засобам щодо ураження виявлених засобів високоточної зброї, артилерії, танків, інших броньованих машин і піхоти противника, які висуваються або приготовляються до атаки. Одночасно він оцінює обстановку в районах ядерних ударів, вживає заходів для закриття проломів у бойовому порядку, відновлення управління, системи вогню і взаємодії, а також для ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження.

Особовий склад механізованої (танкової) роти і приданих їй підрозділів укривається в щілинах, бліндажах, сховищах, бойових машинах піхоти (танках), на дні окопів і траншей в готовності швидко зайняти свої місця на позиціях для відбиття атаки.

80. З переходом противника в атаку командир батальйону (роти) зосереджує вогонь усіх засобів по основних силах противника. Штатна і придана артилерія зосередженим вогнем і вогнем по окремих цілях, рухомим і нерухомим загороджувальним вогнем завдає поразки засобам високоточної зброї, танкам та іншим броньованим машинам і, розладнуючи бойові порядки підрозділів противника, створює вигідні умови для знищення їх вогнем танків, бойових машин піхоти, протитанковими керованими ракетами і гранатометами з граничних дальностей стрільби (пуску).

У період дій своєї авіації по противнику, який атакує, артилерія уражає його засоби протиповітряної оборони, а пости і пункти позначення за командами (сигналами) командирів підрозділів позначають свої війська.

81. По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь усіх засобів батальйону (роти) доводиться до найвищої напруги. Підрозділи, які обороняються, всіма вогневими засобами знищують танки та інші броньовані машини, відсікають піхоту від танків і знищують її вогнем, а піхоту, яка увірвалася на передній край опорних пунктів підрозділів, — вогнем впритул, гранатами і в рукопашному бою. Бій за кожну траншею ведеться за принципом «ні кроку назад». Для недопущення просування противника по траншеях і ходах сполучення в них швидко встановлюються заздалегідь підготовлені їжаки, рогатки та інші переносні загородження. При необхідності танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери), які входять у склад бронегрупи, під прикриттям аерозолів (димів) або використовуючи потайні шляхи, можуть висунутися і зайняти позиції в своїх опорних пунктах.

Зенітний підрозділ, а також механізовані (танкові) підрозділи, не зайняті боєм з наземним противником, відбивають нальоти низько літних літаків і вертольотів противника.

У випадку вклинення противника в район оборони (опорний пункт) командир батальйону (роти) повинен вогнем усіх засобів і бронегрупою зупинити просування його по фронту і в глибину, закріпити свої фланги на ділянці вклинення і подавити противника вогнем. Командир батальйону, крім того, може висунути до місця вклинення танки (бойові машини піхоти) другого ешелону (резерву) на вогневий рубіж, а протитанковий підрозділ — на рубіж розгортання, підготовлений у цьому напрямку.

Вогневі засади з підходом до них противника, який прорвався, за командою командира батальйону (роти) або самостійно раптово відкривають вогонь, знищуючи в першу чергу танки та інші броньовані машини, змушують уціліли танки і піхоту противника наступати в невигідному для нього напрямку або на раніше підготовлені мінно-вибухові загородження.

Контратака другим ешелоном (резервом) організовується особисто командиром батальйону і, звичайно, проводиться разом з другим ешелоном бригади (полку), як правило, під час вклинення незначних сил противника. Вона ведеться до остаточного знищення противника і відновлення оборони. У напрямку наступу переважаючих сил противника батальйон контратаку не проводить, а обороняється за принципом «ні кроку назад».

Після відбиття атаки командир батальйону (роти) приймає рішення для швидкого відновлення системи вогню, поновлення запасу ракет і боєприпасів, відновлення зруйнованих фортифікаційних споруджень та інженерних загороджень, організовує відновлення озброєння та техніки, які вийшли із ладу, підготовку до евакуації поранених та хворих. Про результати бою він доповідає старшому командиру.

Противник, який вклинився на стику з сусіднім батальйоном (ротою), знищується у взаємодії з сусідом вогнем усіх засобів, а у сприятливих умовах обстановки і рішучою контратакою.

Якщо противник обійшов район оборони (опорний пункт), батальйон (рота) організовує кругову оборону і продовжує утримувати позиції, які займає. Частина вогневих засобів переміщується на загрозливий напрямок.

82. Командир батальйону (роти) другого ешелону повинен завжди знати обстановку на фронті оборони бригади, полку (батальйону) і мати постійний зв'язок з командирами батальйонів (рот) першого ешелону і підтримуючою артилерією.

Батальйон (рота) другого ешелону бригади, полку (батальйону) у випадку прориву противника в глибину оборони вогнем усіх засобів із зайнятої позиції завдає йому рішучої поразки і зупиняє його подальше пересування. Танковий батальйон (рота) і механізований батальйон (рота) на бойових машинах піхоти при необхідності висуваються на підготовлений вогневий рубіж.

Одержавши наказ на участь у проведенні контратаки, командир батальйону (роти) висилає розвідку, уточнює завдання підрозділам і вогневим засобам. Батальйон (рота) під прикриттям вогню артилерії, додержуючись заходів щодо захисту від високоточної зброї, швидко висувається у вказаному напрямку, вогнем танків, бойових машин піхоти та інших вогневих засобів завдає поразки противнику, розладнує його бойові порядки і у взаємодії з сусідніми підрозділами рішуче контратакує противника переважно у фланг або в тил.

Батальйон (рота) першого ешелону бригади, полку (батальйону) підтримує контратаку вогнем або за наказом командира бригади, полку (батальйону) частиною сил бере участь у контратаці, знищує противника, який вклинився в оборону, і відновлює положення.

83. Командир батальйону (роти), який складає протидесантний резерв дивізії, бригади (полку), встановивши початок висадки повітряного десанту противника або одержавши завдання щодо знищення десанту, висилає додаткову розвідку, уточнює (ставить) завдання підрозділам і приданим вогневим засобам. Батальйон (рота) швидко висувається в район висадки повітряного десанту, з ходу розгортається в бойовий порядок, вогнем усіх засобів завдає поразки противнику і рішучою атакою завершує знищення десанту.

Якщо повітряному десанту противника вдалося висадитися, зібратися і почати висування до об'єкта нападу, батальйон (рота) швидко висувається до противника, діями вогневих засад і похідної охорони сковує його і завдає йому поразки, а головними силами у зустрічному бою завершує знищення десанту. У тому випадку, коли знищити повітряний десант противника з ходу не вдалося, батальйон (рота) активними діями сковує його, завдає йому поразки вогнем усіх засобів і після короткої підготовки знову атакує противника і знищує його.

Після знищення повітряного десанту противника батальйон (рота) висувається в призначений район у готовності для знищення нових десантів або для виконання інших завдань.