Поняття, кримінально правова характеристика та види злочинів проти громадського порядку та моральності

Злочини проти громадського порядку і моральності передбачені 12 розділом Особливої частини кримінального закону України (ст.ст. 293-304 КК України).

Родовим об’єктом злочинів даної категорії виступають суспільні відносини, які забезпечують громадський порядок та моральні основи життя суспільства.

Громадський порядок – це сукупність суспільних відносин, що забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, відпочинку, побуту і нормальної діяльності підприємств, організацій, установ у цій сфері.

Суспільна моральність – це погляди, уявлення і правила, що визначають поведінку, духовні та моральні якості, необхідні людині в суспільстві, та відповідні правила, що визначають умови нормального громадського життя людей.

Майже усі злочини цього розділу передбачають додатковий об’єкт (масові заворушення, наруга над могилою, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність і ін.). Такими об’єктами є життя і здоров’я особи, інші конституційні блага людини, авторитет органів державної влади, власність.

З об’єктивної сторони абсолютна більшість злочинів проти громадського порядку і моральності відносяться до злочинів із формальним складом, в яких для закінчення посягання достатньо лише наявності суспільно небезпечного діяння (масові заворушення, хуліганство, сутенерство, втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність і ін.). Мають тут місце і злочини з матеріальним складом (групове порушення громадського порядку, знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці, та ін.). Такого роду діяння вважаються закінченими з моменту настання передбачених в законі наслідків. Злочини 12 розділу вчиняються виключно шляхом активної дії, а для деяких із них властиві і інші ознаки: спосіб посягання (жорстокі методи поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, обман або шантаж при втягненні особи в заняття проституцією), знаряддя вчинення (вогнепальна, холодна зброя чи інші предмети, що використовуються як зброя при масових заворушеннях, хуліганстві).

Суб’єктивна сторона злочинів проти громадського порядку і моральності характеризується виключно умисною формою вини. Ставлення суб’єкта до загибелі людей (ч.2 ст. 294 КК України) чи інших тяжких наслідків (ч.3 ст. 297 КК України, ч.4 ст. 303 КК України) характеризується необережністю. Деякі злочини цього розділу передбачають також мотив або мету посягання (хуліганський мотив, мета збуту відповідних предметів та інші).

Суб’єктом даної групи злочинів, як правило, виступає особа з 16 років. Іноді така особа конкретизується (організатори або активні учасники масових заворушень). Суб’єктом хуліганства є особа 14-ти річного віку. Деяким посягання властивий і спеціальний суб’єкт (ч.4 ст. 298 КК України – службова особа, ст. 304 – особа з 18 років, ч.2 ст. 304 КК України – батько, мати чи інша особа, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого).

Отже, злочини проти громадського порядку та моральності можна визначити як умисні суспільно небезпечні посягання на громадський порядок у різних сферах забезпечення життєдіяльності людей і моральні основи життя суспільства, взяті під охорону законом про кримінальну відповідальність, вчинені суб’єктом злочину.

Виходячи із безпосередніх об'єктів ці злочини можуть бути поділені на два види: 1) злочини проти громадського порядку (ст.ст. 293-296 КК України); 2) злочини проти суспільної моральності (ст.ст. 297-304 КК України).

75. Поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки масових заворушень, їх відмежування від групового порушення громадського порядку.

Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях.

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є громадський порядок. Крім цього об'єкта при вчинені масових заворушень часто шкода заподіюється і додатковим об'єктам – життю і здоров’ю людей, авторитету органів влади, інтересам особи, власності.

Об'єктивна сторона злочину виражається в організації масових заворушень чи активній участі в них.

Організація масових заворушень полягає в підбурюванні тих людей, які стихійно зібралися, для масових виступів, насильства над людьми, погромів, підпалів, захоплення будівель, споруд, насильницького виселення громадян, знищення майна, збройного опору представникам влади. Як організаційну діяльність треба розглядати і керівництво діями натовпу при вчинені названих дій, поширення серед натовпу неправдивої інформації тощо.

Активна участь у цьому злочині означає особисту участь у вчиненні насильства над особою, погромах, підпалах, захопленні будівель, насильницькому виселенні громадян, збройному опорі представникам влади та інших діях.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується тільки прямим умислом. Однак, умисел щодо заподіяння шкоди в результаті масових заворушень може бути і непрямим. Мотиви і мета масових заворушень можуть бути різними, та на кваліфікацію вони не впливають.

Суб'єктом цього злочину можуть бути лише організатори масових заворушень та активні їх учасники, які досягли 16-річного віку.

Частина 2 ст. 294 КК України передбачає відповідальність за ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків.