Поняття, загальна характеристика та система злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту передбачені 11 розділом Особливої частини кримінального закону України (ст.ст. 276- 292). Безпосередні об'єкти окремих транспортних злочинів мають деякі особливості і відрізняються між собою. Вони залежать, насамперед, від видів транспорту, якими можуть вчинятися ці злочини, а також від характеру об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. Тому безпосередніми об’єктами можуть виступати відносини, які забезпечують контрольоване використання транспорту (ст. 278 КК України), відносини, що забезпечують нормальну роботу транспорту (ст.. 279 КК України) та ін.

Деякі злочини цього розділу можуть бути вчинені із застосуванням насильства або погроз, або тягнуть настання суспільно небезпечних наслідків, а тому їм властивий і додатковий безпосередній об’єкт. Такими об’єктами є життя і здоров’я особи, власність, інші блага, довкілля. Предметом транспортних злочинів є транспортні засоби, шляхи сполучення, споруди на них, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв'язку, сигналізації, автоматизації, що забезпечують безпеку руху транспортних засобів, магістральні трубопроводи, агрегати транспортного засобу та ін. З об'єктивної сторони ці злочини побудовані по-різному. Більша частина цих посягань описана в кримінальному законі, як злочини з матеріальним складом (блокування транспортних комунікацій, самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном, випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів і ряд інших), менша частина – з формальним (угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків і ін.).

У злочинах з матеріальним складом об'єктивна сторона містить у собі діяння, наслідки і причинний зв'язок між ними. Суб'єктивна сторона транспортних злочинів характеризується неоднаково. Злочини з формальним складом вчинюються тільки з прямим умислом. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановлювати психічне ставлення особи до діяння і його наслідків (необережна або змішана форма вини).

Суб'єктом транспортних злочинів може бути особа:

1) особа, яка досягла 16-річного віку (ст.ст. 279, 280, 283 КК України і інші);

2) особа, як досягла 14-річного віку (ст.ст. 277, 278, ч.2,3 ст. 289 КК України)

3) Спеціальний суб’єкт (працівник транспорту, пілот, капітан чи інша особа, на яку накладено обов’язок дотримуватись певних правил).

Таким чином, під транспортними злочинами слід розуміти передбачені кримінальним законом винні (умисні або через необережність), суспільно небезпечні, протиправні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на безпеку руху та експлуатації всіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопровідного транспорту, вчинені суб’єктом злочину.

Усі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту можна умовно поділити на три групи:

1. Злочини, які вчиняються на залізничному, водному чи повітряному транспорті (статті 276-285 КК);

2. Злочини, які вчиняються на автомобільному і міському електротранспорті (статті 286-290 КК).

3. Злочини, що виражаються в порушенні чинних на транспорті правил та в пошкодженні магістральних трубопроводів (статті 291 і 292 КК).

 

70. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів.

Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

Основним безпосереднім об’єктом є безпека використання шляхів сполучення і транспортних засобів всіх видів транспорту, крім трубопровідного. Додатковим – життя і здоров’я особи, інші блага, власність.

Предметом злочину охоплюються:

1) шляхи сполучення (залізничне полотно, злітні смуги, канали, автомобільні дороги і т.д.);

2) споруди на них (пасажирські платформи, мости, тунелі, шлагбауми. підпірні стіни і ін.);

3) рухомий склад і судна (усі види транспорту);

4) засоби зв’язку і сигналізації (світлофори, семафори, локатори та ін.)

Об’єктивна сторона характеризується такими ознаками, як діяння, наслідок і причинний зв'язок між ними.

Діяння може полягати: 1) у руйнуванні зазначених вище предметів; 2) в їх пошкодженні; 3) або в інших діях, спрямованих на приведення таких предметів у непридатний для експлуатації стан.

Наслідки пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів можуть бути двох видів. По-перше, це наслідки, що виражаються у безпосередньому руйнуванні чи пошкодженні відповідних предметів злочину. По-друге, це наслідки, які полягають: у можливості спричинення аварії поїзда чи судна, у порушенні нормальної роботи транспорту, у створенні небезпеки для життя людей чи небезпеки настання інших тяжких наслідків (ч.1 ст.277 КК України). Частина 2 цієї статті передбачає такі наслідки, як велика матеріальна шкода або спричиненні потерпілій особі середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження, а частина третя – загибель людей.

Причинний зв'язок у цьому злочині має певну специфіку, обумовлену характером наслідків.

Інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, - це будь-які дії, внаслідок яких відбуваються зміни, що унеможливлюють або істотно ускладнюють використання об'єктів транспорту без шкоди для безпеки руху

Суб'єктивна сторона злочину носить складний характер. Мова іде про умисел щодо діяння і необережність щодо наслідків.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 14-річного віку.

 

71. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового.

Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна.

Безпосереднім об’єктом є контрольоване використання засобів залізничного, водного і повітряного транспорту. Додатковим виступає – особиста недоторканість особи, її здоров’я та життя, а також власність і громадська безпека.

Предметом злочину є пасажирський рухомий склад, повітряне, морське чи річкове судно.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає в угоні або захопленні зазначених транспортних засобів. Угон - це самовільне заволодіння транспортним засобом та поїздка на ньому. Для нього характерно те, що він: а) вчиняється всупереч встановленому порядку допуску до управління транспортними засобами; б) здійснюється всупереч або внаслідок фальсифікації волі власника чи особи, яка вправі управляти транспортним засобом; в) полягає у керуванні транспортним засобом, здійсненні функцій машиніста, судноводія, пілота. Угон є закінченим з моменту початку руху.

Захоплення транспортного засобу - це встановлення фактичного контролю над ним, отримання можливості для його використання на власний розсуд, включаючи обмеження доступу до нього інших осіб, перешкодження руху і т. д. Захоплення, як і угон, здійснюється самовільно, всупереч встановленому порядку. Він може полягати у заволодінні транспортним засобом таємно, із застосуванням насильства або погрози, обману. При цьому особи, які повинні і мають право здійснювати управління цим засобом, не допускаються до нього або виганяються, або ж відсторонюються від керування чи керують ним під примусом.

Закінченим захоплення є з моменту отримання можливості керування транспортним засобом, приведення його в рух, визначення маршруту чи зупинення.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює фактичні ознаки вчиненого діяння, розуміє їхній суспільно небезпечний і протиправний характер та бажає вчинити такі дії.

Суб'єктом цього злочину є особа, яка досягла 14-річного віку.

Частина 2 ст. 278 КК України встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; а частина 3 – дії, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Якщо угон чи захоплення транспортного засобу поєднаний із вчиненням інших більш тяжких злочинів, то вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів.

 

72. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатація транспорту особами, які керують транспортними засобами.

Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Основним безпосереднім об’єктом є безпека руху і експлуатації транспорту, а додатковим обов’язковим – життя і здоров’я потерпілої особи.

Під транспортним засобом слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби (примітка до ст. 286 КК України).

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується чотирма обов’язковими ознаками: діянням, наслідками, причинним зв'язком між діянням і наслідками і обстановкою вчинення.

Діяння (дія чи бездіяльність) полягає у порушенні правил безпеки руху або експлуатації транспорту. Порушення правил безпеки руху можуть полягати в перевищенні швидкості, порушенні правил обгону, об'їзду перешкод, проїзду перехресть, користування світловими приборами, буксирування, а також їзди з причепом тощо.

Порушення правил експлуатації може полягати в недотриманні водієм технічних умов експлуатації, порушенні порядку перевезення пасажирів, неправильному завантаженні, укладанні та закріпленні вантажів.

Відповідальність за ст. 286 КК України диференційована і залежить від тяжкості наслідків, які настали. В частині першій йдеться про наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень, в ч. 2 – про тяжкі тілесні ушкодження або смерть потерпілого, а в ч. 3 – про загибель кількох осіб.

Причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони розглянутого злочину.

Обстановка вчинення характеризується тим, що діяння вчиняється і наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортного засобу.

Суб'єктивна сторона цього злочину визначається ставленням суб’єкта до суспільно небезпечних наслідків і в цілому характеризується необережністю.

Суб'єктом злочину є особа, яка керує транспортним засобом і досягла 16-річного віку.