Заняття 5. Облік походження та контроль за інбридингом при підборі тварин. 2 страница

Міжпорідне схрещування дає також можливість отримувати високопродуктивних товарних тварин. В окремих варіантах схрещування отримують гетерозис, при якому помісне потомство за рівнем продуктивності перевищує вихідні батьківські форми (породи, спеціалізовані породні лінії). Потомство, отримане при міжпородному схрещуванні називають помісями.

При використанні різних методів схрещування та аналізі отриманих результатів необхідно визначити у потомства частку спадковості, використаних для схрещування порід. У окремих помісних тварин частка спадковості не зовсім адекватно відображає генетичний потенціал породи, але на популяційному рівні, коли в одногенотипну групу відібрана достатня кількість тварин, вірогідність частки спадковості вихідних порід досить висока і відповідає теоретичним прогнозуванням. Розрахунок часток спадковості базується на двох принципах:

1. Частка спадковості (коефіцієнт генетичної спорідненості) батька (батьківської породи) або матері (материнської породи) в генотипі потомства складає 1/2;

2. Генотип чистопорідних тварин умовно приймається за одиницю, тобто сума часток спадковості порід у помісного потомства завжди дорівнює одиниці. Наприклад, при 3-порідному промисловому схрещуванні самок породи А парують із самцями породи В, а потім 2-порідних самок АВ парують із самцями породи С і отримують 3-порідні помісі АВС. В першому поколінні генотип помісних потомків складає:

Для корінного поліпшення однієї породи (поліпшуваної) використовують іюглинальне схрещування її із другою більш цінною породою (поліпшувальною). При цьому маток поліпшуваної породи, а в подальшому помісних маток, парують із плідниками поліпшувальної породи. При поглинальному схрещуванні вплив поліпшувальної породи з кожним поколінням збільшується. На рис. 38 показано схему поглинального схрещування, де А - поліпшувана, В - поліпшувальна породи. Щоб побудувати схему 2-порідного схрещування, самок позначають у вигляді кола, а самців у вигляді заштрихованого чотирьохкутника.

Рис.2. – Схема поглинального схрещування

Тварин п'ятого покоління, одержаних при поглинальному схрещуванні, відносять до чистопорідних за поліпшувальною породою.

Для помісних тварин створюють покращені умови годівлі і утримання відповідно до вимог генотипу поліпшувальної породи. В протилежному випадку поглинальне схрещування буде малоефективним. Схрещування ведуть до 4-5-го покоління, тобто не до повного поглинання, щоб не втратити пристосувальні функції місцевої поліпшуваної породи до умов середовища. Методом поглинального схрещування в 20-30 роки XX століття створювалось в Україні високопродуктивне культурне тваринництво: симентальська, чорно-ряба, червона степова та бурі породи молочної худоби, велика біла порода свиней, тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство та ін.

На відміну від поглинального, ввідне схрещування передбачає не корінну зміну спадковості тварин поліпшуваної породи, а лише часткове вдосконалення при збереженні основних цінних якостей.

При ввідному схрещуванні поліпшувальну породу використовують тільки для одержання помісей першого покоління, а потім помісних тварин парують із чистопорідними плідниками поліпшуваної породи до тих пір, поки не будуть одержані тварини бажаного типу.

На рис. 3 представлено схему ввідного схрещування, де А - поліпшувана, В поліпшувальна породи.

В окремих випадках розведення "в собі" отриманих при зворотньому схрещуванні помісей починають з другого або третього покоління.

Метод ввідного схрещування широко використовується в усіх країнах світу. В Україні цим методом поліпшувались симентальська, бура карпатська, лебединська і червона степова породи молочної худоби.

Рис. 3. – Схема ввідного схрещування

Відтворне схрещування застосовується при виведенні нових порід тварин. В залежності від кількості порід, що використовуються в схрещуванні, розрізняють просте і складне відтворне схрещування. Схеми відтворного схрещування різноманітні. При простому відтворному схрещуванні використовують дві породи. А при складному три і більше порід. На рис. 4 показано схему створення української червоно-рябої молочної породи на основі відтворного схрещування симентальської, (с) і червоно-рябої голштинської (г) порід.

Рис. 4. – Схема відтворного схрещування

Промислове схрещування застосовують в товарних стадах з метою одержання тварин підвищеної життєздатності і з явищем гетерозисного ефекту. Цих тварин використовують лише для одержання від них продукції без отримання потомства. Коли для парування використовують тварин двох порід, схрещування просте (рис. 5), а трьох і більше порід - складне (рис. 6).

Ефективність промислового схрещування залежить від вибору порід. Якщо породи відібрані для промислового схрешування мають різницю між кількісними і якісними ознаками, то спадковість помісних тварин поєднує ці ознаки, за рахунок цього і підвищується рівень продуктивності. Наприклад, велика біла порода свиней має високі показники плодючості і скороспілості, а порода ландрас відрізняється хорошими м'ясними ознаками. Помісі першого покоління добре поєднують в собі всі позитивні якості вихідних порід- Але ефскг схрещування проявляється лише тоді, коли парують чистопорідних особин. Схрещування між собою помісних тварин не завжди дає бажаний результат.

Рис. 5. – Схема простого промислового схрещування

Для того, щоб постійно підтримувати ефект схрещування на високому рівні застосовують перемінне просте (двохпорідне) і складне (трьох- та більше) схрещування.

При простому двохпорідному промисловому схрещуванні помісних маток першого покоління (Р,) парують із чистопорідними плідниками материнської породи. Потім помісних маток (Р₂) парують із чистопорідними плідниками батьківської породи і т.д.

Наприклад, помісних маток, отриманих від схрещування свиноматок великої білої (ВБ) породи із кнурами породи ландрас (Л) помісей (Р|) парують з чистопорідними кнурами великої білої породи, а потім помісних маток (Р₂) парують з чистопорідними кнурами породи ландрас і т.д.

Рис. 6. Схема складного промислового (а), та трьохнорідного перемінного схрещування (б)

При трьохлорідному перемінному схрещуванні самців першого покоління використовують як промислових тварин, а самок парують з плідниками третьої поліпшувальної породи. Трьохпорідних маток парують із чистопорідними самцями першої материнської породи і т.д. Такий вид схрещування дає можливість постійно поєднувати у помісних тварин якості вихідних порід.

Гібридизація - складний метод розведення при якому парують тварин, що належать до різних видів (родів), або гібридів з гібридами різного або однакового походження.

Гібридизація - складний метод розведення при якому парують тварин, що належать до різних видів (родів), або гібридів з гібридами різного або однакового походження.

Гібридизація застосовується для:

1) отримання тварин з наявним ефектом гетерозису за методикою простого промислового схрещування (наприклад: муловиробництво);

2) виведення за методикою відтворного або ввідного схрещування нових порід сільськогосподарських тварин, які поєднують цінні якості особин різних видів, пристосовані до специфічних умов окремих кліматичних зон та мають нові корисні якості (наприклад: гірський архаро-меринос, санта-гертруда та ін.).

При створенні гірського архаро-мериноса (рис. 7) були використані дикі гірські барани архари, спермою яких осіменяли вівцематок породи прекос.

Рис. 7.- Схема виведення архаро-мериноса

Розведення проводилось за методикою поглинального схрещування до 111 IV покоління для закріплення у гібридів конституціональної міцності та пристосованості до високогірних пасовищ із збереженням однорідної тонкої вовни (Мухамедгалиев Ф.Х., 1987).

Спадкові якості архарів виявилися настільки константними, що навіть при часткі спадковості гібридів 1/16, архаро-мериноси зберегли особливості дикого предка.

Яскравим прикладом застосування гібридизації є також використання зебу при створенні нових типів та порід як м'ясної, так і молочної худоби.

З використанням генофонду різних порід зебу створено такі породи великої рогатої худоби м'ясного напряму продуктивності, як санта-гертруда, брангус, біфмастер, шабрей та ін. (Мусиенко Ю.С., 1994)

В дослідному господарстві "Асканія Нова" Херсонської області з використанням породи санта-гертруда створено український м'ясний тип худоби, тварини якого добре акліматизовані до умов степу. Для цього помісей, отриманих від герефордів і абердин-ангусів з червоною степовою худобою (3/4-кровних за м'ясною породою) осіменяли спермою кубинського зебу та санта-гертруда (Зубець М.В., 1997).

Зебувидні гібриди вдало поєднують кращі якості зебу, герефордської, санта-гертруда та червоної степової порід.

В окремих випадках гібриди виявляються нездатними мати потомство, або плодючими залишаються лише жіночі особини. Так, парування кобили з ослом дає безплідних мулів.

При гібридизації великої рогатої худоби з яками, зубрами та бізонами гібридні самки плодовиті, а самці безплідні.

Сучасними дослідженнями біологів доведено, що причинами безпліддя, або неможливість парування тварин різних видів є:

1) різна кількість хромосом в каріотипі тварин (кінь має 64 хромосоми, осел - 62, мул - 63, одна хромосома непарна і не бере участь у кон'югації);

2) несумісність матері і плода (антигени, ферменти, гормони) є одною з причин загибелі ембріонів;

3) несумісність цитоплазми яйцеклітини та ядра сперматозоїда при заплідненні;

4)несумісність антигенів сперматозоїда з антитілами статевого слизу та крові самок при паруванні;

5) відсутність гомологічних ділянок в хромосомах-гомологах, або інше їх розположення, що приводить до порушення їх кон'югації (Лісіцин А.П., 1987).

Завдання 1. Від поглинального схрещування серед корів стада є генотипи із часткою спадковості за поліпшувальною породою 7/8, 15/16. 31/32. Накресліть схему виведення цих генотипів.

Завдання 2. Найбільш вдале поєднання спадковості порід монбельярд (поліпшувальна) та симентал (поліпшувана) виявилось в 4-му поколінні при поминальному схрещуванні. Який генотип помісних тварин буде при такому схрещуванні? Накресліть схему та зробіть аналіз.

Завдання 3. Накресліть схему поглинального схрещування і розрахуйте частки спадковості помісей в кожному наступному поколінні при створенні в Україні овець породи прекос шляхом парування маток місцевої породи із баранами плідниками прекос.

Завдання 4. Скласти схему ввідного схрещування симентальських корів із бугаями монбельярдської породи при умові розведення "в собі" помісей 4-го покоління, отриманих від зворотнього схрещування.

Завдання 5. Від одноразового прилиття крові північнокавказької породи овець маткам породи прекос, при зворотньому схрещуванні отримали помісей 3-го покоління з метою подальшого їх розведення "в собі". Складіть схему схрещування та розрахуйте частки спадковості у потомства.

Завдання 6. Накресліть схему ввідного схрещування: поліпшувана порода - симентальська, поліпшувальна - айрширська, розводять "в собі" помісей 4-го покоління від зворотнього схрещування.

Завдання 7. При виведенні української червоно-рябої молочної породи шляхом відтворного схрещування симентальської і голштинської порід кращими за продуктивністю та технологічними властивостями виявились тварини з часткою спадковості за голштином 7/8 та 5/8. В стаді також є корови з часткою спадковості 1/2, 3/4 та 1/4 за голштинською породою. Потрібно скласти схеми схрещування так, щоб мати тварин із спадковістю 7/8 та 5/8 за голштином.

Завдання 8. Корова База 9241 отримана шляхом складного відтворного схрещування. Вона найбільш вдало поєднує в собі ознаки симентальської, монбельярдської, та червоно-рябої голштинської порід. Визначити генотип цієї породи, враховуючи те, що вона отримана від схрещування вихідних порід в другому поколінні.

Завдання 9. Скласти схему гібридизації (один з варіантів при створенні казахського архаро-мериноса), та розрахувати частки спадковості при умові:

а) мериносових маток осіменяли спермою дикого барана архара;

б) гібридних архаро-мериносових баранів парували з тонкорунними
мериносовими матками;

в) гібридних баранів другого покоління знову парували з тонкорунними
матками;

г) гібридних маток третього покоління парували з гібридними баранами
другого покоління, а отримане потомство розводили "в собі".

Завдання 10. Скласти схему отримання гібридного потомства з генотипом 3/8 частки спадковості дикого бізона, 3/8 - шароле, 1/4 - герефорд.

Контрольні запитання

1 Яка мета та завдання поглинального схрещування?

2.Методика і схема поглинального схрещування.

3.Як відбувається успадкування селекційних ознак при такому схрещуванні?

4.Методика і схема ввідного схрещузання.

5.Яка мета ввідного схрещування?

6.До якого покоління проводять зворотне схрещування?

7.Яка мета та завдання відтворного схрещування?

8.Методика і схема відтворного схрещування.

9.Скільки порід приймає участь при відтворному схрещуванні?

10.Що таке гібридизація і з якою метою вона застосовується?

11.Назвіть породи сільськогосподарських тварин, що були виведені із застосуванням гібридизації.

12.Назвіть причини можливого безпліддя гібридних тварин.

Тема 8. Ідентифікація та реєстрація сільскогосподарських тварин.Заняття 8. Методи мічення тварин і особливості ідентифікації та реєстрації Мета заняття. Вивчити основні методи мічення сільскогосподарських тварин, та ознайомитись з особливостями ідентифікації і реєстрації.

ІОО

Методичні вказівки. Для інвентарного обліку поголів’я, кожну тварину мітять, тобто ставлять індивідуальний номер. Світлошкірих тварин (поросят, ягнят, телят, корів) мітять на внутрішнфй поверхні раковини правого вуха спеціальними татуювальними щипцями із вставними голчатими цифрами. Тварин темної масті мітять вищипами за спеціальним ключем, де кожний вищип умовно означає відповідне число, а номер тварини складається із суми значень всіх вищипів (рис. 8, 9).
Рис. 8. Ключ для нумерації вищипами великої рогатої худоби
Рис. 9. Ключ для нумерації вищипами свиней Для зручності читання, а також з метою надійного зберігання індивідуального номера тварини виконаного татуюванням або вищипами, застосовують дублюючи номера у вигляді ошийників. Крім цього, баранам, бугаям та коровам індивідуальний номер випалюють на рогах (рис. 10).
Рис. 10. Нумерація корови за допомогою татуювальних щипців та дублюючими номерами на ошийнику і рогах Використовують також органічні барвники (для великої рогатої худоби і коней), та кільцювання (для птиці). Лошат чистокровної верхової та рисистої порід в у 5-6-місячному віці нумерують татуюванням на слизовій оболонці нижньої губи. Мічення тварин темної масті проводять за допомогою цифрових тавр, охолоджених в рідкому азоті до температури мінус 196 ⁰С. У бджільництві мітять маток, щоб розрізняти їх за походженням, віком, та окремими лініями. Для цього проводять підріз крил або використовують різнокольорові мітки із фольги, які прикріпляють на спинний щиток матки. Колір мітки може бути зеленим, голубим, білим, червоним та іншим. Мітка має форму грудки матки і щильно прилягає до неї. Для мічення бджолиних маток використовують фарби, що швидко висихають, міцно тримаються на тілі і не наносять шкоди їхньому організму. Можна, наприклад, використовувати нітрофарби, якими фарбують вироби іх шкіри, або інші, що відповідають встановленим вимогам. При міченні маток згідно міжнародних вимог використовують п’ять кольорів (жовтий, червоний, зелений, голубий, білий), які повторюються кожні п’ять років. Риб, у племінних господарствах мітять серійно в віці двох повних років навесні перед нагулом. Для цього використовують спеціальне пристосування з допомогою якого риб клеймують на тілі вище бокової лінії. Плідникам надають індивідуальний номер при переводі із групи ремонту в основне стадо. Клеймують плідників після нересту на нагул. Для мічення птиці застосовують крилові мітки. Це вузькі тонкі алюмінієві пластинки їз загостреним кінцем та нанесеним номером. Мітять ними молодняк у праве крило. Шкіру розтягнутого крила проколюють між п’ястю променевої і ліктьової кісток. Крилова мітка залишається в крилі птиці на все життя. Каченята та гусятам в добовому віці надівають криломітку на кінцівку, а в 21-денному віці перекольцовують на крило. Програма узгодженості законодавства України до законодавства Європейського співтовариства передбачає проведення ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби (Постанова № 1760/2000 Європейського парламенту і Ради від 17.07.2000 р.). Індентифікаці і реєстрація тварин в Україні проводиться відповідно до «Положення про індентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби», затвердженої наказом Міністерства аграрної політики № 342 від 17.09.2003 року. Ідентифікація це процес (робота) з ототожнювання тварин, що передбачає прикріплення бірок з ідентифікаційним номером на кожне вухо тварини, внесення інформації в книгу обліку господарства, видачу паспорта великої рогатої худоби та ветеринарної картки до паспорта. Реєстрація внесення до Реєстру тварин інформації про індентифікованих тварин, їх переміщення, власників, господарства та їх ветеринарно-санітарний стан, тощо, що здійснюється адміністратором Реєстру тварин. Бірка це вушний знак встановленого зразка з нанесеним індефікаційним номером, що використовуються виключно для ідентифікації визначеного виду тварин. Ідентифікований номер (рис. 11) на біркі складається із 12 символів.

 

 

Літерний код крани, де тварину ідентифіковано

Чотири перших номера тварини Штрих-код Чотири останні номера тварини

Цифровий код області, де тварину ідентифіковано

 

Логотип державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»

Рис. 11. Зразок вушної бірки для ідентифікації великої рогатої худоби. Позиції 1 – 2 означають літерний код країни де тварин ідентифіковано, 3 – 4 цифровий код області, 5 – 8 чотирі перші цифри номеру тварини, 9 – 12 чотирі останні цифри номера тварини (робочий номер). На лицевому боці номера вказується шрих-код, який має ідентифікаційний номер тварини, код подій, код статі, дату народження тварини і код порід батька та матері. Індентифікований номер не повинен повторюватись в стаді впродовж життя тварин, а в межах держави – 40 – 50 років. У племінних стадах новонародженим телятам, лошатам і поросятам разом з інвентарним номером надають кличку, яка повинна бути простою, легко вимовлятися і відповідати статі тварини. Недопустимо присвоєння кличок, які відповідають іменам, призвищам і національностям людей, назвам політичних та громадських організацій, міст та держав, війсковим званням і т. д. Для ефективного розведення за лінівями та родинами, а також спрощення генеалогічного аналізу окремих тварин та стад необхідно присвоювати клички теличкам і кобилкам, починаючи з тієї ж букви, що і кличка матері, а бугайцям та жеребчикам – із початкової букви батька. В свинарстві всі свинки одержують кличку родоначальниці родини, а кнурці кличку батька – родоначальника лінії. Вівцям кличок не надають. Тваринам, записаним в державні племінні книги племінних тварин (ДКПТ) надають також номер ДКПТ. В племінних заводах (зокрема в молочному скотарстві) практикується зарисовування масті тварин за контуром будови тіла в індивідуальних картках. Первинний зоотехнічний облік в стадах проводять зооінженер або обліковці. Документи первинного зоотехнічного обліку надходять в бухгалтерію господарства і є основою для ведення бухгалтерської звітності. За матеріалами зоотехнічного обліку можна зробити висновки про рівень селекційно-племінної роботи в стаді і визначити ряд заходів щодо підвищення племінних і продуктивних ознак тварин. Первинні записи забезпечуьть ведення зоотехнічного і племінного обліку. Для цього використовують спеціальні форми (табл. 9).

 

9. Основні форми племінного обліку

Номер форми	Назва форми
1	2
Молочне і молочно-м’ясне скотарство
Форма №1-мол	Картка племінного бугая
Форма №2-мол	Картка племінної корови (телиці)
Форма №3-мол	Журнал реєстрації приплоду, вирощування та бонітування молодняку великої рогатої худоби молочних і молочно-м’ясних порід на 20 ...... року
Форма №4-мол	Акт контрольного доїння корів за «» ............... 20 ...... року
Форма №5-мол	Журнал оцінки вимені корів та інтенсивності молоковіддачи на 20 ....... рік
Форма №6-мол	Відомість вимірювання статей тіла корів
Форма №7-мол	Звіт про результати бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м’ясних порід
Форма №8-мол	Відомість вимірювання статей тіла бугаїв
Форма №9-мол	Звіт про племінну цінність та результати використання бугаїв молочних та молочно-м’ясних порід
М’ясне скотарство
Форма №1-м’яс	Картка племінного бугая м’ясної породи
Форма №2-м’яс	Картка племінної корови (телиці) м’ясної породи
Форма №3-м’яс	Журнал з відтворення стада великої рогатої худоби за 20 ....... рік
Форма №4-м’яс	Журнал реєстрації приплоду та вирощування молодняку великої рогатої худоби м’ясних порід за 20 ........ рік
Форма №5-м’яс	Журнал бонітування корів м’ясних порід
Форма №6-м’яс	Журнал бонітування племінного молодняку великої рогатої худоби м’ясних порід
Форма №7-м’яс	Звіт про результати бонітування великої рогатої худоби м’ясного напрямку продуктивності і відповідної породи
Свинарство
1-св	Картка племінного кнура
2-св	Картка племінної свиноматки
3-св	Картка обліку продуктивності кнура
4-св	Журнал обліку парування (осіменіння) маточного поголів’я свиней
5-св	Журнал обліку опоросів свиноматок та приплоду поросят
6-св	Журнал обліку вирощування ремонтного молодняку свиней
7-св	Звіт про результати бонітування свиней відповідної породи
8-св	Станкова картка для підсисної свиноматки
9-св	Картка оцінки племінних свиней за відгодівельними і м’ясними якостями
10-св	Журнал реєстрації молодняку контрольної відгодівлі
11-св	Картка обліку витрачених кормів на контрольну відгодівлю
13-св	Акт відбору молодняку та поставлення його на контрольну відгодівлю
14-св	Результати контрольної відгодівлі свиней
15-св	Станкова картка контрольної відгодівлі свиней
16-св	Картка обліку продуктивності кнурп за кількістю та якістю спермопродукції
Вівчарство та козівництво
Форма №1-в	Картка племінного барана (крім смушкових порід)
Форма №2-в	Картка племінної вівцематки (крім смушкових порід)
Форма №1-всм	Картка племінного барана (для смушкових порід)
Форма №2-всм	Картка племінної вівцематки (для смушкових порід)
Форма №1-кз	Картка племінного цапа
Форма №1-кз	Картка племінної кози
Форма №3-всм	Журнал відтворення стада овець (кіз) за 20 ........ рік
Форма №4-вкз	Журнал обліку вирощування і продуктивності племінного молодняку овець (кіз) народження 20 ......... року
Форма №4-всм	Акт № ..... про результати бонітування смушкових ягнят від «» .................. 20 ........ року
Форма №5-вкз	Журнал індивідуального бонітування та продуктивності овець (кіз) за 20 ....... рік
Форма №5-всм	Остаточна відомість обліку якості каракульских смушків від «» .................. 20 ....... року
Форма №6-в	Зведена відомість результатів бонітування овець за 20 ...... рік
Форма №6-всм	Відомість якісного складу стада смушкових овець за 20 ....... рік
Форма №7-вкз	Акт № ..... про підсумки класного бонітування овець (кіз) від «» ................ 20 ........ року
Форма №8-всм	Акт № ..... про ягніння смушкових вівцематок з «» до «» 20 ....... року
Форма №9-вкз	Відомість закріплення плідників за матками на період парування (осіменіння) за 20 ......... рік
Форма №10-вкз	Остаточна відомість з парування (осіменіння) овець (кіз) за 20 .......... рік
Форма №11-вкз	Остаточна відомість про результати ягніння ягнят (козенят) від маток за 20 ......... рік
Форма №12-вкз	Остаточна відомість про відлучення ягнят (козенят) від маток за 20 ......... рік
Форма №13-вкз	Остаточна відомість про результати весняного (осіннього) стриження овець (кіз) за 20 ......... рік
Конярство
Форма №1-к	Картка племінного жеребця
Форма №2-к	Картка племінной жеребиці
Форма №1-а	Заявка на запис жеребця до ДКПК
Форма №2-а	Заявка на запис кобили до ДКПК
Форма №3-к	Індентифікаційна картка лошати для реєстрації в ДКПК
Форма №4-к	Журнал обліку проби та парування кобил
Форма №5-к	Журнал розвитку молодняку
Форма №6-к	Журнал таврування лошат
Форма №7-к	Відомість обліку вижереблення та парування кобил
Форма №8-к	Зведена відомість обліку вижереблення та парування
Форма №9-к	Підбір кобил на парувальну компанію до жеребця
Форма №10-к	Відомість результатів бонітування племінних коней
Форма №10-а	Поіменний список коней, які проходять випробування на іподромі
Форма №11-к	Зведена відомість бонітування племінних коней
Форма №12-к	Акт на приплід
Форма №13-к	Акт на вибракування
Форма №14-к	Звіт про рух племінних коней (у господарстві)
Форма №15-к	Звіт про рух племінних коней (на іподромі)
Форма №16-к	Картка обліку результатів випробувань коня на іподромі
Форма №17-к	Картка обліку результатів випробувань коня на змаганнях
Форма №18-к	Заводська книга жеребців-плідників
Форма №19-к	Заводська книга конематок
Форма №20-к	Книга рекордів та досягнень
Форма №21-к	Книга переможців та призерів традиційних і міжнародних призів
Форма №22-к	Журнал випробувань на іподромі
Форма №23-к	Журнал тренувань коней тренерського відділення
Форма №24-к	Паспорт племінного коня
Птахівництво
1-пт	Картка племінного півня
2-пт	Картка племінної курки
3-пт	Журнал-план парування
11-пт	Книга обліку інкубації яєць
13-пт	Книга обліку лінійного молодняку
15-пт	Книга обліку продуктивності маточного стада
Кролівництво
1-крол	Картка самця основного стада
2-крол	Картка самки основного стада
3-крол	Відомість поголів’я основного стада кролів
4-крол	Виробничий журнал
5-крол	Відомість оцінки самців за потомством
Бджільництво
	Журнал пасічного обліку
	Акт весняної перервірки пасіки
	Акт осінньої перевірки пасіки

Завдання 1. Користуючись ключем для нумерації великої рогатої худоби та свиней вищепами на контурах вух нанести мітки, які відповідають таким номерам різних видів тварин: а) велика рогата худоба: 3492, 2214, 1681, 326; б) свині: 7096, 4910, 5709, 3457. Контрольні запитання 1. З якою метою мітять сільскогосподарських тварин?2. Які є методи мічення тварин?3. Якою повинна бути кличка у тварини?4. Порядок надання кличок тваринам різних видів?5. Назвіть строки проведення мічення тварин?6. Що таке дублюючий номер тварин?7. Перелічить форми племінного обліку для різних видів с.-г. тварин.8. Які відомості вміщують в себе картки племінних тварин? Тема 9. МОЛОЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ КОРІВ І МЕТОДИ ЇЇ ОБЛІКУ Мета заняття. Освоїти показники і способи обліку молочної продуктивності корів, закономірності ходу лактації. Теоретичне обгрунтування. Лактацією називається період з часу отелу корови до запуску її на сухостій, протягом якого отримують молоко. У середньому тривалість лактації складає 305 днів. За цей період величина добового надою зазнає значних змін. Після отелу добові надої зростають, досягаючи максимальних величин частіше всього у кінці першого – початку другого місяця і до запуску поступово знижуються. Графічне зображення ходу лактації прийнято називати лактаційною кривою, при цьому на горизонталі позначаються місяці лактації, а на вертикалі – середньодобові надої кожного місяця, або місячні надої. Хід лактаційної кривої при оптимальних умовах годівлі залежить від індивідуальних особли-востей корови (схильності до роздоювання, утримання високих надоїв протягом лактації, типу конституції і вищої нервової діяльності та ін.). Найбільш точно корову можна оцінити за молочною продуктивністю при щоденному обліку її надоїв. Однак існують й інші способи, хоча й не такі точні, але технічно прості і доступні, якими можливо користуватись у господарствах різних форм власності. Найбільше поширення серед них отримав щодекадний облік надою (контрольні доїння проводяться один раз у 10 днів). При цьому способі надій за контрольний день множить на 10, сума трьох таких добутків дає надій за місяць лактації. Менш точною буде оцінка корови, якщо контрольні доїння проводяться лише один раз у місяць. Для визначення надою за місяць надій за контрольний день множать у цьому випадку на 30. Якщо виникає необхідність оцінити корову за незакінчену лактацію, тобто розрахувати її надій за повну лактацію на основі даних про її продуктивність за перші 3,4,5 місяців і т.д., то користуються відповідними коефіцієнтами, розрахованими за матеріалами даного стада. При множенні фактичного надою за певний проміжок часу на відповідний коефіцієнт отримують з певним ступенем точності величину очікуваного надою за повну лактацію. В основі розрахунку таких коефіцієнтів лежить зв’язок між надоєм за відрізок лактації і надоєм за закінчену лактацію.

Наприклад, середній надій корів за повну лактацію голштинізованого стада ВАТ “Племзавод Любомирівка” складає 4500 кг. Надій їх за перші 3 місяці дорівнює у середньому 1700 кг. Таким чином, коефіцієнт, на який необхідно множити трьохмісячний надій корови цього стада, щоб визначити її надій за повну лактацію, буде дорівнювати 2.6 (4500:1700). Середній надій корів стада за перші 4 місяці складав 2100, а за 5 місяців – 2650 кг. Відповідно коефіцієнт будуть складати 2.1 (4500:2100) і 1.7 (4500:2650).