Народні національні українські ігри

Витоки поєднання навчання малюків із грою лежать в етнопедагогіці. Народні ігри створено народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються із покоління у покоління.

Народні ігри як засіб виховання дітей високо оцінювали К.Д.Ушинський, Є.М.Водовозова, Є.І.Тихеєва. П.Ф.Лесгафт, О. П.Усова та ін.

К.Д.Ушинський підкреслював яскраво виражену педагогічну спрямованість народних ігор. На його думку, кожна народна гра містить у собі доступні форми навчання, спонукає дітей до ігрових дій, спілкування з дорослими.

Характерною особливістю народних ігор є навчальний зміст, який подано в ігровій формі. Мати бавить немовля, перебирає його пальчики, приказуючи:

 

Сорока-ворона Бо цей буцман

На припічку сиділа. Дров не носив,

Діткам кашу варила. Діжі не місив,

Цьому дам, цьому дам. Хати не топив,

Цьому дам і цьому дам. Діток гулять не водив -

А цьому не дам. Справжній лежень.

Зміст цієї гри-забавлянки: мати вчить дитину бути працьовитою, не лінуватися.

Народні ігри образні, в кожній із них відбивається якась подія, випадок, близький за своїм змістом дитині.

Специфікою народних ігор є їх динамічність, у них обов'язково міститься ігрова дія, що спонукає дитину до активності: чи то до простого наслідування дій за текстом гри, чи то до виконання комплексу дій у хороводі.

Народні ігри відзначаються духовністю, теплотою, добротою, відвертістю взаємовідносин.

Не можна переоцінити значення народних ігор і в розвитку мовлення дітей, у збагаченні їхнього словника образними словами. Почувши спів зозулі, дитина, підстрибуючи. промовляє:

Зозулю, кавулю,

Скажи мені правду:

Скільки мені жить?

За своєю структурою більшість народних ігор прості, однопланові, завершені, в них у єдине ціле поєднуються слово, рух і пісня.

Народним іграм властиві повтори. Є в них й ігровий зачин, й ігрові правила.

Яскравим прикладом цього є українська народна гра «Довгоносий журавель».

З допомогою лічилки діти обирають журавля, потім стають у коло, посередині якого - журавель.

Під пісню вихователя:

Унадився журавель, журавель

До бабиних конопель, конопель,

діти, взявшись за руки, ходять по колу. Дитина, наслідуючи журавля, ходить усередині кола навшпиньки, високо піднімає прямі ноги. На приспів:

Такий, такий журавель.

Такий, такий довгоносий.

Такий, такий журавель,

Такий, такий довгоногий,

Конопельку поїдає,

дитина стоїть у колі, махає руками, як крилами, зупиняється і присідає, ніби Їсть коноплі. На приспів коло зупиняється, діти тупають ногами, показують, який довгоносий і довгоногий журавель і як він поїдає коноплі (при цьому присідають). На слова:

А я того журавля уловлю, уловлю.

Сіттю крила обів'ю, обів'ю,

діти підводяться, роблять кілька кроків до центру й на слово «уловлю» різко нахиляються, ніби ловлять, а журавель, помахуючи крилами, перелітає з однієї частини кола у другу. На приспів діти роблять ті самі рухи, що описано раніше.

На слова:

Щоб він більше не літав, не літав.

Конопельки не щипав, не щипав,

журавель літає у колі, а діти, стоячи на місці, приплескують і притупують.

На приспів повторюються ті самі дії, що й раніше. Після закінчення пісні всі кажуть «киш», плещуть у долоні і злегка нахиляються до журавля, ніби женуть його, журавель вилітає з кола.

Правила гри: наприкінці пісні випустити журавля із кола і стояти, не озираючись.

Вказівки до гри: дитина, біля якої журавель присідає, виконуватиме роль журавля наступного разу. Рухи тут умовні, вони тільки повинні відображати зміст пісні. Народні ігри досить гнучкі й у віковому відношенні. Знайомлячи дітей-росіян з українськими народними іграми, потрібно враховувати вік дітей, чітко визначити мету, яку має кожна гра.

Так, дітей другого та третього років життя прилучають до слухання української мови, її репродуктивного сприймання і відтворення окремих ігрових дій, повторення слів та фраз. У цьому віці використовують переважно індивідуальні ігри-забавлянки (із двома чи трьома дітьми). Наприклад, із дітьми другого року життя розігрується українська народна гра-забавлянка «Ладі-ладусі» (індивідуально чи із двома дітьми):

- Ладі-ладусі,

(Вихователь і діти плескають у долоні)

- А де були?

- У бабусі.

- А що їли?

- Кашку.

- А що пили?

- Бражку.

- А що на закуску?

- Хліб та капустку.

- Гай, гай на бабину хату калачі їсти.

(Рухають руками, наче летять гуси і сідають на голівку).

Під час повторного розігрування діти відповідають на запитання словами української мови та текстом забавлянки, повторюють слова «ладі-ладусі».

Із дітьми третього року життя народні ігри можна проводити на прогулянці (група з п'яти-шести дітей). Текст слів у цих іграх простий, це переважно заклички: «Дощику-дощику», «Вода холодна», «Зозулю, кавулю», «Вийди, вийди, сонечко» і т. ін. Проілюструємо прикладами.

«Ой дощику, поливайнику»

Українська народна пісня-гра

Ой дощику, поливайнику,

Поливай,поливай,

Поливай, поливай,

Та і нас не лишай.

Проводиться ця гра на прогулянці в переддощову годину. Діти стають у коло, піднімають руки, дивляться на хмари й промовляють текст за вихователем.

«Вода, вода холодная»

Українська народна пісння-гра

Вода, вода холодная

Стече з мене, стече з мене,

Кругом мене.

А з кого не стече,

Того сонце спече.

Гру проводять на прогулянці після дощу. Діти стають у коло, вихователь пропонує дітям уявити, що вони потрапили під дощ, мокрі, треба попросити, щоб стекла швидше вода. Діти виконують рухи: руками по тілу, навколо себе, рух до сонця. Вихователь стежить за вимовою слів вода, сонце, твердих звуків [ч], [ц].

«Сонечко й дощик»

Діти сидять на стільчиках - у «будиночках». Вихователь співає:

Крізь віконце у кімнату

Ясно світить сонечко.

Дуже раді всі малята,

Плескають в долонечки

- Плесь!..

Діти плескають у долоні. Вихователь запрошує дітей погуляти по майданчику, позбирати ягоди, квіти. На слова:

Дощик, дощик, кап, кап, кап,

Мокрі всі доріжки.

Ой, побігли всі додому,

Бо замочим ніжки. Кап!..

діти біжать до хати і сідають на стільчики.

Вихователь співає:

Дощик, дощик, кап, кап, кап,

Мокрі всі доріжки.

Нам не можна йти гуляти,

Бо замочим ніжки.

У другій молодшій групі (четвертий рік життя) дітям доступні такі хороводні ігри: «Курочка-чубарочка», «Кізонька», «Де ж наші ручки?» Наприклад, гра «Кізонька».

Діти стоять у колі. Кізонька - поза колом. На слова: «Просить кізонька їсти» кізонька відповідає: «Ме-е-е». Діти разом з вихователем промовляють:

Кізонько, кізонько,

Приходь у наш садок.

Кізонько, кізонько,

Багато в нас діток.

Кізонька: «Ме-е-е!» - й заходить у коло. Діти беруться за руки, йдуть вправо і промовляють:

Тебе ми всі запрошуємо,

Так, так, такі

Погодуємо травицею,

Так,так,так!

Діти зупиняються й удають, що рвуть травицю. Кізонька: «Ме-е-е!» Діти беруться за руки, йдуть вліво і промовляють;

Тебе ми нагодуємо,

Так,так,так!

Травою почастуємо,

Так,так,так!

Діти звужують коло й наближаються до кізоньки, протягають руки - вгодують» кізоньку.

З дітьми середньої та старшої груп проводять українські народні хороводні ігри з текстом, співом та діалогом. Так, для дітей середньої групи рекомендуються такі ігри з текстом: «Віє вітер з-під воріт», «Пастушок», «Дрібу. дрібу, дрібушечки» і т. ін.

«Дрібу, дрібу, дрібушечки»

Грають по двоє. Беруться за руки, зближають пальці ніг, а все тіло відхиляють назад, починаючи хутко кружляти то вправо, то вліво, дрібочучи ногами, і промовляють:

Дрібу, дрібу, дрібушечки

Наївшися петрушечки,

Наївшися лободи,

Гала, гала, до водиі

А я верну качурина

По долі водою.

Пливи,пливи, качурину,

А я за тобою!

 

«Віє вітер з-під воріт»

Діти стоять у колі. Один з них - кіт. Усі промовляють вірш:

Віє вітер з-під воріт.

(Одночасно ідуть до центра кола,

руки піднімають угору).

- У воріт - сірий кіт.

(Входить у коло).

Вітер сірому котові

Чеше вусики шовкові.

(Відходять назад, розширюючи

коло й опускаючи руки).

Ясне сонце виплива,

Коту спинку пригріва,

Кіт воркоче, кіт муркоче,

Ніби щось сказати хоче.

На кінець тексту кіт виходить із кола, йде за спинами дітей, зупиняється і вимовляє: «Няв!» Той, кому він сказав «Няв!», стає котом.

«Пастушок»

Діти утворюють коло. У центрі — пастушок.

Хто це вийшов на лужок,

На зелений бережок?

Хто це грає на дуду:

Ту-ру, ту-ру. ту-ру-ру?

Усі діти промовляють текст, ідуть уперед до центра, потім відходять назад, імітують гру на дудочці.

Пастушок: Це (Василько) - пастушок

Вигнав кіз на моріжок,

Як заграє на дуду:

Ту-ру, ту-ру. ту-ру-ру!

Діти стоять на місці, пританцьовують, пастушок називає ім'я нового пастушка (Іванко, Сергійко...). Гра повторюється з новим пастушком.

Дітям п’ятого року життя доступні й хороводні ігри з простим текстом для співу: «Галя по садочку ходила», «Калина», «Я лисичка, я сестричка», «Ой, у перепілки», «Жили у бабусі» і т. ін. Наприклад, «Галя по садочку ходила».

Посередині кімнати або майданчика поставлено два стільчики спинками один до одного. На одному стільчику квітка, це - «садок». Діти стають у коло, одна дитина з хусточкою в руках стоїть біля квітки.

На слова або пісню:

Галя по садочку ходила,

Хусточку біленьку згубила.

Ходить по садочку, блукає,

Хусточку біленьку шукає —

діти йдуть по колу вліво. Галя ходить усередині біля квітки і на слово «згубила залишає хустину на стільчику, біля квітки, а сама переходить на другий бік, до сидіння стільчика, удає, що шукає хустину. Потім сідає на стілець.

На слова:

Не журися, Галю-серденько,

Ми знайшли хустину біленьку,

У садочку, біля малини.

Під зеленим листом тернини...

діти йдуть по колу вправо і зупиняються. Одна дитина, визначена вихователем, підходить до квітки, бере хустину і показує її:

Ти, Галю, хустину не шукай,

Хто знайшов, відгадай!

Якщо Галя вгадає голос дитини, вони міняються місцями. Гра повторюється.

Правила гри: хустину не кидати на підлогу, а класти на стілець. Хустину піднімає визначена вихователем дитина. Дитина, яка сидить на стільчику, не озирається, поки не вгадає, хто підняв хустину.

Вказівки до гри: вихователь стежить за тим, щоб форма кола не порушувалась. Як ускладнення, можна запропонувати дітям на слова «не журися...» звужувати коло.

«Калина»

Діти стоять у колі і співають пісню:

Ой, на горі калина,

Під горою малина,

Ой так, на горі калина,

Ой так, під горою малина.

Там зійшлася дітвора,

Танцювати почала.

Ой так, там зійшлася дітвора,

Ой так, танцювати почала.

На слова першого рядка діти тричі плещуть у долоні. На слова «під горою малина вони присідають, знову плещуть у долоні (тричі перед колінами). На слова «Ой так. на горі калина» тупають однією ногою (тричі), а на слова «Ой так, під горою малина» обертаються ліворуч навколо себе. На слова «там зійшлася дітвора» діти роблять уперед чотири кроки, зменшуючи коло, а на слова «танцювати почала» - назад чотири кроки, збільшуючи коло. На слова «Ой так, там зійшлася дітвора» тупають ногою (тричі), а на «Ой так, танцювати почала» обертаються вправо навколо себе.

Правила гри: рухи робити разом. Тупати то правою, то лівою ногою (за умовою).

Вказівки до гри: вихователь стежить за тим, щоб діти оберталися праворуч, ліворуч.

«Ой, у перепілки»

Діти стають у коло, трохи розставивши ноги, руки опущені вздовж тулуба. Одна дитина в колі - це перепілка.

На слова:

Ой, у перепілки та голівка болить,

Та голівка болить...

усі діти разом з вихователем піднімають руки вгору і торкаються пальцями голови, а на слова «та голівка болить» опускають руки вздовж тулуба. На приспів:

Тут була, тут перепілочка,

Тут була, сизокрилая...

беруться за руки і йдуть по колу вліво, а перепілка – вправо або робить крок на місці. На останні слова діти зупиняються. На слова:

Ой, у перепілки та колінця болять,

Та колінця болять...

усі діти нахиляють тулуб уперед. На слово «колінця» долонями торкаються колін, а на слово «болять» - випростовуються. На приспів: «Тут була» діти беруться за руки і йдуть по колу вправо. На слово приспіву сизокрилая зупиняються.

Вихователь продовжує:

Ой, у перепілки крильця не болять,

Крильця не болять...

Усі діти піднімають руки в боки і на слово не болять» опускають їх униз.

На слова «Пташки знялися й полетіли» всі діти біжать по колу.

Правила гри: рухи робити на слова вихователя.

Вказівки до гри: слово перед крапками слід проказувати поволі, щоб діти зробили рух і стали у вихідне положення.

Народні ігри для дітей старшого дошкільного віку можна поділити на кілька груп.

До першої групи належать рухливі ігри з текстом-діалогом: «Кози», «Панас», «Чорне- біле», «Гуси», «У гусей», «Квочка», «Крук», «Сірий кіт», «Залізний ключ» і т. ін. Наприклад гра «Панас» (два варіанти).

Перший варіант.

Лічилкою обирають Панаса, зав'язують йому очі хустинкою, виводять на середину і звертаються із такими словами:

Панасе, Панасе! На чому стоїш?

— На камені!

— Що продаєш?

- Квас!

- Лови курей, а не нас.

Панас починає ловити, кого спіймає, той стає Панасом.

Другий варіант.

Діти грають у кімнаті, одному з них зав'язують очі, ставлять біля порога і говорять:

Панас, Панас!

Не лови нас.

На тобі коробочку груш,

Та мене не воруш.

Після цього діти тихенько ходять по кімнаті, а Панас, розкинувши руки, намагається кого-небудь піймати. Кого спіймає, той стає Панасом, гра триває.

До другої групи належать хороводні ігри зі співом. За текстом цих ігор діти знайомляться із трудовими процесами українського народу, з його звичаями. Це такі ігри, як «Соловейко-сватку», «А ми просо сіяли», «Мак», «Задумала бабусенька» і т. ін.

«Мак»

Діти стоять у колі пліч-о-пліч. Одна дитина посередині - городник. На слова:

Ой на горі мак,

Під горою так,

діти беруться за руки і, ступаючи назад, збільшують коло на ширину відведених у боки рук. На слова:

Мак, маки, маківочки,

Золотії голівочки...

діти роблять крок на місці, розмахуючи руками вперед-назад. На слова:

Станьте ви так,

Як на горі мак...

діти присідають і показують руками, який виріс мак (простягують руки вперед). Діти, стоячи, запитують:

Городнику, городнику,

Чи полив ти мак?

Городник відповідає: «Полив».

На приспів:

Мак, маки, маківочки.

Золотії голівочки...

діти роблять крок на місці, розмахуючи руками, а городник у цей час ходить усередині кола й удає, що поливає мак.

На слова:

Станьте ви так,

Як нагорі мак...

діти, стоячи, показують, як виріс мак: підіймають руки в боки на рівень плечей, долоні повертають угору, пальці рук трохи згинають, показують, яка квітка в маку. На приспів:

Мак, маки, маківочки,

Золотії голівочки...

діти опускають руки і роблять крок на місці, розмахуючи руками. Потім запитують:

Городнику, городнику,

Чи поспів мак?

Городник відповідає: «Поспів».

Діти повторюють пісню спочатку, дрібним кроком звужують коло, беруться за руки і поволі підіймають руки вгору.

На слова «Станьте ви так» показують, яка стигла голівка в маку.

Правила гри: рухи робити всім разом на слова вихователя.

Вказівки до гри: можна проказати:

Станьте ви так,

Як вітер похилив мак.

(Долоні покласти на одне коліно, при повторенні – на друге коліно). На слова «Вітер хитає мак» підняти руки і разом із тулубом нахилитися вправо, вліво. Замість кроку на місці можна ходити по колу.

«Соловейко»

Діти, взявшись за руки, стають у коло, а Соловейко - посеред кола. Співаючи, йдуть то вправо, то вліво. Коли співають останній рядок, Соловейко показує, як сіють мак, і все інше, про що співається.

Соловеєчку, сватку, сватку,

Чи бував же ти в нашім садку?

Чи бачив же ти, як мак сіють?

Ой так. ой так, ой так сіють мак,

Соловеєчку, Сватку, сватку,

Чи бував же ти в нашім садку?

Чи бачив же ти, як рвуть мак?

Ой так, ой так, ой так рвуть мак.

Чи бачив же ти, як їдять мак?

Наступну групу становлять ігри розважального характеру, в яких відбито народні звичаї. Це ігри «Ягідочка». «Чий вінок кращий?», «Ходить гарбуз по городу», «Як у нас біля воріт», «Ой, є в лісі калина», «Ой, на горі жито» і т. ін. Наприклад:

«Ягілочка»

Діти, взявшись за руки, йдуть по колу. Одна дівчинка в колі - Ягілочка - ходить і показує те, про що співається в пісні:

Ягіл, Ягілочка, Ягілова дочка

Устала ранесенько, вмилась білесенько.

Голівоньку чесала, стьожки надівала.

Квіточки збирала, вінок заплітала.

На вулицю вийшла, як зіронька зійшла.

Взялась під боки, показала вискоки.

Пішла по Дунаю, там рибонька грає.

Вибери собі дівоньку, як калинову квітку.

На останні слова пісні «вибери собі...» нахиляється, мов над водою, а потім, підводячись, хапає когось за руку; та дівчинка й буде за Ягілочку.

Народні хороводні ігри повинні посісти чільне місце в навчанні дітей національних спільнот української мови. Вони входять до складу занять із розвитку українського мовлення. Ними здебільшого завершують заняття. Використовуються народні ігри щоденно: вранці, на прогулянці, у другій половині дня. Добираючи народні ігри для дітей, слід, по можливості, дотримуватися тематики попередніх занять.

Практичні завдання

1. Визначити транспозицію у використанні методів та прийомів навчання дітей двох близькоспоріднених мов.

2. Визначити мовні явища в лексиці, фонетиці та граматиці, які підлягають зіставленню та порівнянню під час навчання дітей дошкільного віку української мови.

3. Розробити тексти дидактичних ігор та дидактичних вправ із розвитку українського мовлення для дітей різних вікових груп (з фонетики, лексики, граматики, зв'язного мовлення).

4. Виписати п'ять народних українських та п'ять рухливих ігор з українським текстом.

 

РОЗДІЛ VI