Гра - це провідна діяльність дітей дошкільного віку. Одним із видів дитячих ігор є дидактична гра. Перша особливість дидактичних ігор полягає в тому, що вони своїм змістом здійснюють навчання, мають у собі навчальні завдання, розв'язання яких відбувається засобами активної, захоплюючої для дітей ігрової діяльності. Другою особливістю дидактичних ігор є насиченість навчання емоційно-пізнавальним змістом, що відповідає самій природі дитини. І, нарешті дидактична гра дає змогу проводити навчальні заняття з невеличкими групками дітей, навіть з однією дитиною.
Дидактична гра є стимулятором мовленнєвої активності, вона примушує говорити навіть мовчазних і соромливих дітей.
Дидактичні ігри з метою розвитку українського мовлення входять до складу кожного мовленнєвого заняття з ознайомлення дітей з українською національною культурою, а також використовуються для зміцнення набутих знань у повсякденному житті.
Дидактичні ігри з навчання дітей українського мовлення поділяються на кілька груп.
Це насамперед ігри на ознайомлення дітей з новою лексикою та закріплення вивчених слів. Ці ігри використовуються на кожному занятті відповідно до його теми. До них належать такі ігри: «Що в торбинці?», «Посилка», «Скажи українською мовою», «Скажи навпаки», «Виставка іграшок», «Бабусина скриня», «Подорож до бабусі», «На гостинах у дідуся», «Наша родина», «Кому що?», «Мисник», «Що для чого?», «Осінь багату будем питати», «Бабусин двір», «Овочевий та фруктовий базар», «Хто більше назве слів?», «Мандрівки», серія дидактичних ігор із лялькою.
Наприклад, дидактична гра «Скриня бабусі Параски». її мета - запам'ятовування назв українського одягу.
Матеріал: іграшкова скринька, одяг: сукня, спідниця, пасок, вінок, хустка, вишиванка, намисто, чоботи, кожух, рукавиці.
Хід гри: Чути дзвінок. Вихователь увозить на візку «бабусину скриню». На візку причеплено дзвіночок у скрині - лист до дітей від бабусі Параски та одяг, вже знайомий дітям.
- Що ж це за скриня така чарівна? Звідкіля вона? Ще й із дзвіночком! Хто ж це нам її прислав? Давайте, діти. відкриємо її (Викликає дитину відкрити скриню. Дитина відкриває скриню, дістає лист).
- Ой, діти, у скрині лист від бабусі Параски. Що ж вона нам пише? - Зачитує лист: «Добрий день, люба малеча! Пише вам бабуся Параска з далекого українського села. Я Знаю, що ви вчитеся розмовляти українською мовою, знаєте вже багато слів. Надсилаю вам свою скриню з українським одягом. Чи знаєте ви, як він називається українською мовою? А ще я вам надсилаю декілька загадок про одяг, відгадайте їх. А може, ви й самі знаєте загадки про одяг, то загадайте їх один одному. До побачення, мої любі. Ваша бабуся Параска».
Вихователь по черзі дістає одяг (до цього можна залучити і дітей), пропонує дітям назвати його українською мовою. Стежить за правильною вимовою слів та звуків у словах. Пропонує відгадати бабусині загадки про одяг. Потім діти самі загадують загадки.
Іншого разу можна провести дидактичну гру «Одягнемо ляльок». Матеріал: три ляльки, одяг та взуття для них. Словник: одяг. сукня, спідниця, фартух, вінок, чоботи, черевики, панчохи, шкарпетки, кожух, шапка.
Хід гри: На вішалці висить одяг. На стільчиках сидять ляльки. Діти придумують їм ім'я. Розглядають та називають одяг. За пропозицією вихователя одягають ляльок, повторюючи назву одягу українською мовою.
Дітям старшого дошкільного віку доступні дидактичні ігри з картинками: «Парні картинки», «Добери картинку», «Пори року», «Добери картинку до віршів», «Чи знаєш ти?». «Лото», «Доміно», «Що потрібно ляльці?», «На місця» тощо.
Наприклад, гра «Кожній картинці своє місце». Мета: закріпити назви узагальнюючих понять, активізувати словник лексикою української мови. Словник: овочі, посуд, меблі, одяг, взуття. Правила: уважно розглянути картинки, розкласти їх на столі, називаючи зображені предмети українською мовою.
Хід гри: Діти одержують по три картинки. Коли розглянуть їх, ведучий пропонує вибрати ті, де зображено предмети однакового призначення: одяг, овочі, посуд тощо.
Кладучи свої картинки у загальний ряд, діти називають зображені на них предмети. Вихователь перевіряє, чи правильно дібрано картинки, і закріплює узагальнюючі назви та назви окремих предметів, стежить за правильною вимовою слів.
Наступний вид - це дидактичні ігри на закріплення звуковимови, розвиток фонематичного слуху та інтонаційної виразності українського мовлення. До них належать ігри «Хто покликав?», «Який звук загубився?», «Закінчи слово», «Впізнай слово», «Хто як кричить?», «Телефон», «Скажи, як я», «Зозуля» і т. ін.
Наприклад, дидактична гра «Впізнай за голосом». Мета: закріпити імена дітей українською мовою, розвивати фонематичний слух.
Хід гри: Діти сидять півколом. На деякій відстані спиною до них сидить дитина з іграшковим зайчиком (або ведмедиком). За викликом вихователя підходить хтось із дітей і гукає: «Зайчику, зайчику!» Зайчик «іде» розшукувати того, хто його покликав. Якщо він правильно назве, зайчик «стрибає» йому на коліна. Ця дитина стає ведучою. Вихователь стежить за правильною вимовою звуків в іменах дітей українською мовою.
Дидактична гра «Вгадай, хто це?». Мета: вправляти мовленнєвий апарат дітей у вимові звуків (звуконаслідування та в назві тварин словами).
Хід гри: Вихователь: «Прийшли малята до своїх мам. Мами пішли на пошуки їжі, а дітки кличуть їх. Упізнайте, діти, хто це мекає... ме-е-е-е. Покличемо всі разом маму козенят. Ось знову хтось кличе маму: няв-няв. Хто це? Допоможемо кошенятам покликати свою маму. А це хто: гав-гав-гав?» Діти відтворюють ці звуки.
Дидактична гра «Добери картинку». Мета: закріпити правильну вимову звуків [ч], [р], [ш] у словах української мови та вміння розрізняти ці звуки на слух. Матеріал: Зайчик, Шустрик, Чебурашка, Буратіно, предметні картинки, предмети.
Хід гри: До дітей прийшов у гості зайчик Шустрик.. Знайомиться з дітьми: «Мене звати Шустрик» (Виділяє перший звук [ш]). У дошкільному закладі Шустрику дали завдання принести картинки, в назвах яких був би звук [ш] (пісенька листячка). Шустрик не знає, як це зробити, просить дітей допомогти йому. Діти знаходять предметні картинки зі звуком [ш], промовляють і виділяють цей звук.
Із таким самим проханням звертається і Чебурашка. Він спочатку запитує у дітей, яким звуком починається його ім'я, а потім пропонує знайти картинки зі звуком [ч].
Буратіно сам промовляє: «А я Бур-р-ратіно, Бу-р-ратіно!» Звертається до дітей із проханням знайти картинки зі звуком [р]. Після виконання кожного завдання діти пригадують імена дітей і дорослих зі звуками [ш], [ч], [Р].
Дидактичні ігри на формування граматичної правильності українського мовлення: «Що змінилося?», «Він, вона, воно, вони», «Заміни іншим словом», «Один і багато», «Три ведмеді». «Скількох не стало?», «Хто що робить?», «Знайди потрібну картинку» і т. ін.
Дидактична гра «Заміни іншим словом». Мета: вправляти дітей у замінюванні іменників займенниками та узгодженні Їх у роді й числі. Словник: двері, собака, рушник, цукерки, підлога, човен, яблуко, сукня.
Хід гри: У вихователя - картинки великого розміру, у дітей — маленькі. Вихователь показує картинку, пропонує знайти в себе таку саму, назвати зображене українського мовою (собака, цукерки...), замінити іншим словом (займенником: собака - він, цукерки - вони, яблуко - воно, сукня -" вона і т. ін.). Потім вихователь називає займенник, а діти добирають та називають відповідні предмети, зображені на картинках: він - собака, рушник, човен і т. ін.
Дидактична гра «Куди покласти?» Мета: вправляти дітей у словотворенні з допомогою суфіксів -ц-, -ч-, -к: Матеріал: предметні картинки чи предмети. Словник: сільничка, хлібниця, цукорниця, салатниця, цукерниця.
Хід гри: Вихователь виставляє на дошці картинки (або на столі предмети). Діти називають спочатку предметні картинки з назвою продуктів харчування українською мовою (сіль, хліб, цукор, цукерки, масло). Потім звертає увагу на посуд, пояснює, як діти будуть грати далі. Вихователь показує картинку із зображенням продукту харчування, а діти повинні знайти і назвати картинку із зображенням посуду, куди його можна покласти. Так, хліб – у хлібницю, цукор - у цукорницю, сіль - у сільничку, масло - в маслянку.
Дидактична гра «Один і багато» («Багато й один»). Мета: закріпити рід іменників української мови.
Хід гри: Вихователь пропонує пограти. Спочатку вона називає один предмет, а діти промовляють слово, яким позначається багато предметів:
лялька - ляльки цукор - цукор
ведмідь – ведмеді цегла - цегла
заєць - зайці машина - машини
борошно – борошно ручка - ручки
лід - лід земля - землі
сметана — сметана вухо - вуха
цукерка - цукерки скло - скло
Потім вихователь називає слова у множині, а діти - в однині:
стільці - стілець сани - сани
вовки - вовк вікна - вікно
ракети - ракета дерева - дерево
ноги ~ нога кущі - кущ
двері - двері столи - стіл
книжки - книжка пластилін — пластилін
Дидактичні ігри з розвитку зв'язного мовлення (діалогічного та монологічного)
З метою розвитку та зміцнення навичок діалогічного мовлення використовують ігри «у крамницю» («Крамниця іграшок», «Продуктова крамниця», «Хлібна крамниця», «Зоокрамниця», «Крамниця одягу», «Крамниця взуття», «Молочна крамниця», «У книгарні»), з телефоном («Розмова по телефону», «Привітай», «Запрошення», «Телефонуємо»), ігри з героями казок, за сюжетами літературних творів («Три ведмеді», «Червона Шапочка та вовк», «Двоє мишенят», «Гноми» і т. ін.).
Дидактична гра «У крамниці іграшок». Мета: розвиток навичок діалогічного мовлення. Матеріал: іграшкова крамниця, іграшки.
Хід гри: Вихователь - продавець (ним може бути і хтось із дітей), діти - покупці. Вихователь пояснює гру, запрошує дітей до крамниці.
- Добрий день, Марино Петрівно!
- Добрий день, Валю! Ти хочеш купити іграшку? - Так, я хочу купити білого ведмедика. Продайте мені, будьте ласкаві, ось цього білого ведмедика.
- Прошу, візьми білого ведмедя.
- Дякую Вам, Марино Петрівно. До побачення.
- До побачення, Валю. Заходь ще до крамниці.
Дидактична гра «Розмова з другом». Мета: розвиток навичок діалогічного мовлення.
Хід гри: У дітей - іграшкові телефони. Діти телефонують одне одному.,
- Алло! Вітаю тебе, Сергію!
- Добрий день, Дмитрику!
- Сергію, чим ти займаєшся?
- Я допомагаю мамі, витираю посуд, книги, складаю іграшки. А ти, Дмитрику, що робиш?
- А я вже допоміг: замітав, пилососив із татком килим.
- До побачення, Дмитрику!
- На все добре тобі, Сергійку!
Дидактичні ігри з розвитку монологічного мовлення: «Опиши картинку», «Розкажи про іграшку (тварину, предмет)», «Одягнемо ляльку на прогулянку», «Покладемо ляльку спати», «Побудуємо ляльці кімнату», «Нагодуємо ляльку» і т. ін.
Дидактична гра «Опиши картинку». Мета: закріплення знань про свійських тварин, розвиток монологічного мовлення.
Хід заняття: Вихователь роздає дітям предметні картинки із зображенням свійських тварин. Кілька картинок більшого розміру виставляє на дошці. Запитує: «Хто це? Де він живе? Яка в нього шерсть? Що їсть? Яку користь приносить людям?» Діти пригадують знайомі загадки. Потім вихователь дає зразок опису.
Кішка - свійська тварина. Живе біля людини. Вона невеличка, має м'яку, пухнасту шерсть, маленькі лапки, а на лапках - цап-царапки, кігтики. Ходить вона тихо. У неї хвіст, вуха, очі, вуса. Кішка любить молоко, ковбасу, ловить мишей. Кішка муркоче: «Мур-р-р!» і нявчить: «Няв!»
Потім діти самі описують картинки.
З дітьми старшої групи можна провести описування у вигляді загадок-описів. Одні діти описують, не називаючи тварину, інші - відгадують.
Аналогічно проводиться гра з картинками «Листоноша приніс посилку».
В умовах близькоспорідненої двомовності з дітьми старшого дошкільного віку проводять дидактичні ігри оцінно-контрольного характеру: «Хто сказав правильно?», «Так чи не так?», «Виправ Незнайку», «Допоможемо Буратіно», «Як правильно?»
Дидактична гра «Виправ Незнайку». Мета: з'ясувати рівень засвоєння дітьми української лексики з тем «Кольори» та «Іграшки».
Матеріал: «чарівний» кошик, іграшки, лялька Незнайка.
Хід гри: З'являється Незнайка, вітається з дітьми українською мовою. Вихователь повідомляє, що Незнайка прийшов учитись української мови. Він уже знає багато слів, от тільки не зовсім упевнений, чи правильно їх промовляє.
- Давайте, діти, допоможемо Незнайці. У мене на столі чарівний кошик від дідуся Панаса. У ньому багато різних іграшок різного кольору. Той. кого я викличу, дійде до столу, витягне з кошика іграшку і запитає Незнайку: «Незнайко, що це? Якого кольору?» Якщо Незнайка припуститься помилки, ви повинні його виправити, назвати правильно іграшку та її колір українською мовою.
Дитина дістає синій м'яч і запитує: «Незнайко, що це?» Незнайка: «Это мячик». Вихователь: «Незнайко, ти сказав слово російською мовою. Олю, скажи, як правильно вимовляється це слово українською мовою». Оля: «Це м'ячик, Повтори, Незнайко». Незнайка: «Це м'ячик». Дитина: «Незнайко, якого кольору м'ячик?» Незнайка: «М'ячик синій». Вихователь: «Молодець, Незнайко, м'ячик синій, правильно сказав».
Викликають іншу дитину.
Ефективним методом розвитку українського мовлення є ігрові дидактичні вправи, їх високо оцінювали К.Д.Ушинський та Є.І.Тихеєва. Оскільки складовою частиною кожної вправи є запитання, то вихователю не потрібно поспішати давати дитині зразок відповіді чи розповіді, дитина повинна самостійно розв'язати цю вправу, відповісти на запитання, а не повторювати відповідь дорослого. Водночас кожну наступну вправу слід пов'язувати з попередньою, враховувати набуті раніше знання та мовленнєві навички. «Нехай діти набувають потроху, але не втрачають нічого з набутого і користуються ним для набування нового», - писав К.Д.Ушинський.
Поступово зміст дидактичних вправ потрібно ускладнювати. Спочатку вихователь задовольняється відповіддю на запитання: Як називається предмет? Якого кольору? Потім він «...може комбінувати свої запитання так, що на них слід уже відповідати цілим реченням... кількома реченнями... помалу дійти до можливості цілком самостійного опису предметів...».
Ці вимоги стосуються також дидактичних вправ, спрямованих на розвиток українського мовлення.
У роботі з дітьми використовують вправи на закріплення та збагачення словника, розвиток артикуляційного апарату та звуковимови, формування граматичної правильності українського мовлення, розвиток зв'язного мовлення.
Дидактичні вправи входять до складу дидактичних ігор та занять. Їх зміст залежить від теми заняття, засвоєних дітьми мовленнєвих умінь і навичок.
Так, для закріплення та збагачення словника дітей можна скористатися вправами, рекомендованими Є.І.Тихеевою. Серед них вправи на добір епітетів до предмета (дерева які? - високі, стрункі, зелені, голі), впізнавання премета за епітетами (червоний, гумовий, круглий, що це? - м'яч), добір дій до предмета або дієслів (кішка що робить? — нявчить, муркоче, лежить, біжить, спить, ловить мишей, хлебче молоко, годує кошенят, грається, вмивається, сидить). добір до дії предмета (світить, гріє, припікає, зігріває, що це? - сонце), називання складових частин цілого (будинок: дах, стіни, вікна, двері, поверхи, під'їзди; велосипед: колесо, кермо, рама, педалі, ланцюг, дзвоник), класифікацію предметів («Назви одним словом», «Склади разом»), різний ступінь узагальнення («Дай три назви і більше»: конвалії - квіти - рослини; борщ - страва - їжа - харчування), утворення слів за допомогою суфіксів, префіксів (їхати - приїхати, від'їхати, заїхати, під'їхати, з'їхати, виїхати, в'їхати; ліс — лісок, лісочок, лісище. рука - ручка, рученька, ручище).
Для підготовки мовленнєвого апарату до правильної вимови важких для дітей звуків української мови [ч], [ж], [ш] треба виконати відповідну систему вправ.
Вправа 1. Підняти язик до верхньої губи, потім опустити на нижню і повернути його у вихідне положення.
Вправа 2. Висунути язик, звузивши його, потім широко розпластати.
Вправа 3. Для того щоб язик був широкий і спокійний, треба притиснути його губами п'ять-шість разів, вимовляючи пя-пя-пя, а потім відкрити рот і потримати широкий язик у спокійному положенні. Вихователь у цей час лічить від 1 до 10.
Вправа 4. Відкрити рот, покласти широкий язик між зубами (зуби не торкаються язика) і, вимовляючи ц-і-с, потримати його в цьому положенні. Вихователь лічить від
1 до 10.
Вправа 5. Відкрити рот, покласти широкий язик на верхню губу (губу не натягувати на верхні зуби) і здувати ватку зі столу, ніби вимовляючи звук [ф].
Вправа 6. Обвести кінчиком язика верхню губу і наче злизати варення), роблячи рухи язиком зверху вниз (нижньою губою не допомагати).
Вправа 7. Показати зуби і сховати їх або пошепки вимовляти и-е-и-е-и-е. Потім зімкнути губи і витягнути їх уперед.
Вправа 8. Відкрити рот і торкнутися кінчиком язика піднебіння, роблячи рухи вперед-назад. При цьому слід стежити за тим, щоб нижня щелепа була нерухомою.
Дидактичні вправи на закріплення граматичної правильності українського мовлення
Вправа «Чий це хвіст?». Мета: утворення присвійних прикметників.
Вихователь виставляє іграшки тварин, діти їх називають. Далі вона розповідає, що між тваринами виникла суперечка, де чий хвіст. Заєць каже, що його хвіст забрала лисиця, а лисиця бігає за собачим хвостом.
- Давайте, діти. допоможемо тваринам знайти свої хвости.
Бере по черзі іграшки, показує на хвіст і запитує: «Чий це хвіст?»
- Лисячий хвіст.
- Заячий хвіст.
- Вовчий хвіст і т. ін.
Вправа «Кому що потрібно?» Мета: відмінювання іменників множини, що означають назви дитинчат тварин.
Вихователь показує картинки, діти їх називають українською мовою. Потім, показуючи картинку, запитує:
- Кому потрібна будка?
- Цуценятам.
- Кому потрібні ночви з водою?
- Каченятам і т. ін.
Добираючи дидактичні вправи, слід пам'ятати, що вони не є самоціллю, а використовуються у комплексі з іншими методами навчання для закріплення навичок розвитку усного українського мовлення дітей.
