Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Деякі правила української літературної вимови




1. Голосний [а] як під наголосом, так і в ненаголошеній позиції вимовляється чітко, виразно, не зближується з іншими голосними: калина, машина, арка.

2. Голосний [о] вимовляється чітко, виразно не тільки під наголосом (чорний, море), а й у ненаголошеній позиції (молоко, голова). Ненаголошений [о] в літературній мові ніколи не змінюється на [а].

Ненаголошений звук [о] у деяких позиціях може наближатися до [у], наприклад: [зозуля], [ко^ух].

3. Голосний [у] вимовляється виразно в усіх позиціях: вухо, дубовий.

4. Голосний [є] в українській літературній вимові чітко і виразно вимовляється лише під наголосом: степ, клен. Ненаголошений [е] наближається до [й] перед наголошеним складом з [е], [о], [а], наприклад: [не"сла], [ме"та]. Перед наголошеним складом з [й], [і] звук [є] вимовляється як ^Ії^и^и]. Звук [є] в українській мові не пом'якшує попередній приголосний і вживається після твердих, за винятком окремих позицій: заднє, життєвий.

5. Голосний [й] виразно вимовляється лише під наголосом: тин, мило. У ненаголошеній позиції за звучанням наближається до ненаголошеного [е]: [пле"ве], [ме"не].

6. Голосний [і] як наголошений, так і ненаголошений вимовляється чітко, виразно після всіх приголосних: дід, зірка. У низці слів (інший, інколи, іноді, істина) початковий голосний [і] наближається до [й]: [і"нколи].

7. Дзвінкі приголосні перед глухими не оглушуються, вимовляються дзвінко: [ве"зти]. Закономірністю сучасної української мови є збереження дзвінкості вимови приголосних на кінці слова дуб, хліб. У словах нігті, кігті, легко, дігтяр, вогкий приголосний [г] оглушується: [ніхті], [кіхті], [лехко], [діхтяр], [вохкий].

Прийменник і префікс з зберігає дзвінку вимову тільки перед голосними та сонорними й шумними дзвінкими.

Перед глухими приголосними він послідовно оглушується: з гори, з хати.

8. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова вимовляються дзвінко: [приз'ба], [молод'ба].

9. Губні, шиплячі (неподовжені) та задньоязикові приголосні вимовляються твердо в усіх позиціях, наприклад: важити, бачити, помста, шугати, жаліти, чисто, гор, куток, ходити. У позиції перед і вони вимовляються як напівм'які приголосні: [ув'іч'і]. [х*іба], [г*ін^ц'а], [к'іт], [ж'інка]. Подовжені шиплячі вимовляються тільки як м'які: [н'іч':ю],[зб4ж':а].

10. Свистячий африкат ц у кінці слова вимовляється м'яко: [бойец*], [палец']. Лише у запозичених словах та в деяких вигуках ц у кінці слова твердий: [пайац], палац: бац, клац.

11. Передньоязикові приголосні д, т, з, с, ц, н (зубні) перед наступними м'якими приголосними або перед і вимовляються м'яко: [народ*н'і], [мо'гут'н'і],1 [лаз*ня].

12. Завжди пом'якшуються с, з, ц у прикметниках на -ський, -зький, -цький: [пол'іс*кий], [ризький], [донец'кий].

13. Сполучення -шся у дієсловах 2 особи однини теперішнього часу вимовляється як с':я: [бйес':а], [с'м'ійес':а].

14. У дієсловах 2 особи однини наказового способу сполучення -жся і -чся вимовляються як [з'с'а] і [ц'с'а]: [намаз'с'а], [не"мороц'с'а].

15. У дієсловах 3 особи однини і множини теперішнього часу та у 2 особі множини наказового способу сполучення -ться вимовляється як [ц':а]: [с*м'ійец':а], [л*убл*ац':я], [уч4ц':а].

16. У давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду (перша відміна), в називному відмінку множини іменників чоловічого роду (друга відміна) і в місцевому відмінку однини іменників середнього роду сполучення жц, шц і чи перед закінченням -і вимовляються відповідно [зц], [сц] і [ц]. Наприклад: [н'із'ц'і], [пл'ас'ц*і], [кац':і] - ніжці, пляшці, качці; [таганроз*ц'і], [у йаблуц':і] - таганрожці, у яблучці.

17. Слід розрізняти у вимові африкати дз, дме – дзвінкі злиті звуки від сполучень д і з, д і ж. Пор.: дзижчати, [дзв*ін] - [в'ідзи''ватиї, надземний, [п'Ід] захистом; ходжу, бджола, джерело - [в^іджи^ати], [п'іджак], [п'ідже'ну].

Практичні завдання

1. Записати мовлення вихователів, товаришів, дати аналіз культури російського та українського мовлення.

2. Виписати висловлювання письменників, громадських діячів про українську мову.

3. Дібрати вірші українських поетів, у яких оспівується українська мова.

4. Скласти таблиці, у яких відбито явища транспозиції та інтерференції під час навчання дітей-росіян української мови.

5. Зробити порівняльний аналіз правил української та російської літературної вимови.

РОЗДІЛ IV





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-07-29; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 562 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Есть только один способ избежать критики: ничего не делайте, ничего не говорите и будьте никем. © Аристотель
==> читать все изречения...

2188 - | 2139 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.007 с.