Принципи дидактики:
· Принцип свідомості. Він вимагає, щоб учні отримували не лише міцні знання, а й переконання, навички навчальної діяльності. Перед учителями стоїть завдання — перетворити учня з пасивного об'єкта навчання і виховання на його активного суб'єкта, активізувати учнів у процесі навчання.
· Принцип наочності. Це найбільш відомий і зрозумілий принцип навчання, який використовується з найдавніших часів. В основі цього принципу лежить наукова закономірність про те, що ефективність засвоєння знань залежить від залучення до процесу пізнання різних органів чуття.
· Принцип послідовності і систематичності. Цей принцип спирається на закономірності психологічної науки про те, що під час дотримання логічних зв'язків навчальний матеріал запам'ятовується в більшому обсязі і більш міцно.
· Принцип міцності. Міцність знань, умінь, навичок виявляється насамперед у довготривалій пам'яті учнів, вона залежить: від змісту і структури навчального матеріалу, від ставлення самих учнів до навчального матеріалу, навчання вчителя; від організації навчально-виховного процесу, застосування різних форм і методів; від частоти застосування знань; від емоційного впливу на учнів під час пояснення.
· Принцип доступності викладання. Цей принцип є наріжним каменем учительської діяльності, він заснований на дидактиці Я. А. Коменського, який вимагав, щоб педагог застосовував точну мову, рухи, жести, викликав зачарування в дітей, викладав яскраво, емоційно, щоб учні розуміли вчителя. Цей принцип опирається на закономірність психології про необхідність урахування реальних пізнавальних можливостей школярів певного віку. Не повинно бути перевантажень, але також і спрощення матеріалу.
· Принцип науковості дуже важливий, він вимагає зв'язку між наукою і навчальним предметом, щоб учні засвоювали лише глибоко обґрунтовані наукою знання, щоб науковими методами формувалися глибокі ідейні переконання, забезпечувалася єдність діяльності і свідомості.
Принцип зв'язку навчання з життям спирається на гносеологічні, соціологічні, загально-педагогічні і психологічні закономірності, а саме: практика — критерій істини, джерело пізнавальної діяльності; навчальна і трудова діяльність дітей — універсальний і ефективний засіб формування особистості. Зв'язок теорії з практикою здійснюється через зміст навчання, організацію навчально-виховного процесу.
Класифікація методів навчання, сутність підходів
Под методом подразумевается набор практических приемов и теоретических знаний, которые в совокупности дают познание действительности. Метод обучения, за огромное время своего существования, приобрел самое разное толкование ведущими учеными в области педагогики, но исходя из толкования самого метода, можно метод обучения охарактеризовать, как набор практических и теоретических сведений, необходимых для обучения учащегося какому-либо учебному предмету.
Методы обучения классифицируются по 3 основным признакам:
1)По источникам и типу подачи информации:
- разговорный метод с помощью речи: пересказ произведения, содержательная лекция о предмете или авторе, собеседование с учащимся;
- наглядный метод, воздействующий на визуальное восприятие информации: рисунок изображения, демонстрация пособий;
- практический метод: проведение лабораторных работ, написание изложений, сочинений.
2) По взаимодействию учителя и обучаемого:
- метод совместного поиска истины;
- метод исследования и познания.
3) По основным методам, употребляемым учителем в своей работе:
- организационные методы;
- методы стимуляции и мотивирования учебного процесса;
- контролирующие методы.
