Тема 6. Правовий режим майна суб’єктів господарювання

Опрацьовуючи тему«Правовий режим майна суб’єктів господарювання», студенту передусім необхідно усвідомити, що вивчення теми має бути спрямоване на опрацювання змісту базових понять права власності та з’ясування особливостей правового режиму різних видів майна, що використовується у сфері господарської діяльності.

Майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються та використовуються у діяльності суб'єктів господарських відносин і відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Згідно зі ст. 139 ГК України розрізняють дві основні форми майна: майно в речовій формі (тілесне майно або речі) і нематеріальні активи (безтілесне майно). Майно в речовій формі залежно від його природних властивостей традиційно поділяється на рухоме і нерухоме (ст. 181 ЦК України). До безтілесного майнаналежать корпоративні права, цінні папери тощо.

Майнова база суб'єктів господарських правовідносин формується за рахунок різних джерел, серед яких, відповідно до ст. 140 ГК, є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, розрізняють основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари (ст. 139 ГК). Фонди являють собою групи однорідних за економічними ознаками матеріальних цінностей або грошових коштів, що мають спільне цільове призначення і підпорядковуються встановленому для кожної із цих груп особливому правовому режиму.

Основні фонди –це матеріально-речові цінності, що використовуються в натуральній формі у виробничій діяльності і невиробничій сфері протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. До основних фондів належать: будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Оборотні засоби – це матеріально-речові цінності, які зазвичай споживаються протягом одного виробничого циклу і відразу ж переносять свою вартість на готову продукцію. Це, насамперед, сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, віднесене законодавством до оборотних засобів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

У майні суб'єктів господарювання вирізняють спеціальні фонди та резерви –грошові кошти підприємства/господарської організації, що не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, а використовуються за спеціальним призначенням (цілями), передбаченим законодавством або статутом підприємства (установчим документом господарської організації).

Серед фондів суб'єктів комерційної діяльності особливе місце належить статутному фонду. Статутний фонд становить сукупність внесків (у грошовому виразі) учасників (власників) у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Законодавством передбачається особливий порядок формування статутного фонду для суб'єктів господарської діяльності окремих організаційно-правових форм та визначені його розміри.

Зміст правової регламентаціївідносинз приводу використання майна в господарській діяльності розкривається через категорію правового режиму майна. Правовий режим майна суб'єкта господарювання визначають встановлені правовими нормами склад цього майна, порядок його формування, використання і вибуття, обсяг прав та обов'язків з приводу володіння, користування і розпорядження майном, порядок звернення на нього стягнень кредиторів, а також його правової охорони. Розрізняють дві основні форми правового режиму майна суб'єктів господарювання: право власності і обмежені права на чуже майно.

Ст. 316 ЦК України визначає право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. ЦК України відмовився від поділу власності на форми, а лише закріплює одне право власності, у якого можуть бути різні суб'єкти. Конституція України проголошує існування приватної, комунальної та державної форм власності. Право колективної власності передбачено ГК України (ст. 63).

Зміст права власності становлять три правомочності:

- право володіння –юридично забезпечена можливість власника мати майноу своєму віданні, у сфері свого фактичного господарського впливу;

- право користування – юридично забезпечена можливість господарського використання майна та одержання користі від його використання власником чи уповноваженими ним особами;

- право розпорядження – це юридично забезпечена можливість власника самостійно вирішувати фактичну та юридичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни стану та призначення.

Специфіка сучасних засобів виробництва обумовлює той факт, що їх використання здійснюється, як правило, не самим власником, а іншими суб'єктами, яким власники передають ці засоби на певній правовій основі (титулі). Правові титули майна, що зберігають за власником значну частину повноважень щодо майна, яке закріплюється ним за іншим суб'єктом без передачі останньому всієї сукупності прав, притаманних традиційному власнику, називаються похідними від традиційного права власності. Такими титулами є: а) право господарського відання; б) право оперативного управління; в) право користування (в тому числі оренди); г) право довірчої власності. Всі вони є похідними від права власності й залежними від власника (первісного власника).

Право господарського відання (ст. 136 ГК України) є речовим правом суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК та іншими законами. При цьому власник здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Суб'єкт права господарського відання за своїми зобов'язаннями відповідає усім майном, що закріплене за ним на цьому правовому титулі, і може бути суб'єктом банкрутства.

Правом оперативного управління (ст. 137 ГК України) визнається речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених ГК та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). При цьому власник здійснює контроль за використанням та збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб’єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Отже, це право є ще більш обмеженим, ніж право господарського відання.

Для регулювання майнових відносин у сфері господарювання важливе врахування специфіки: 1) певних видів майна(природних ресурсів, корпоративних прав, цінних паперів, лікарських засобів, об'єктів права промислової власності, небезпечних об'єктів – радіаційних та ін.); 2) правового статусу суб'єктів, за якими закріплюється майно на певному правовому титулі (фінансові установи, біржі, виробничі кооперативи, фермерське господарство та ін.); 3) певних режимів господарювання(зовнішньоекономічна діяльність, концесійна діяльність, іноземне інвестування, капітальне будівництво, інноваційна діяльність та ін.).

Спеціальний правовий режим мають об'єкти нерухомості – законодавством встановлюється особливий порядок набуття права власності на них, порядок відчуження тощо. Особливість їх правового режиму полягає також у тому, що ці об'єкти, правочини з ними, а також права на них підлягають державній реєстрації у відповідних органах.

Одним із важливих об'єктів комерційного обороту виступають земельні ділянки. Відповідно до законодавства земельні ділянки можуть належати суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, праві оренди чи на праві постійного користування. На відміну від права власності право постійного користування не може бути передано особою, якій воно належить, будь-якій іншій особі. Набуття права власності на праві постійного користування землею можливе лише для державних та комунальних підприємств (ст. 92 Земельного кодексу України).

Особливе місце серед об'єктів речових прав суб'єктів господарської діяльності посідає майновий комплекс підприємства, до складу якого входять всі види майна, призначені для діяльності підприємства, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю, а це означає, що на нього поширюється особливий правовий режим, який вимагає дотримання норм про нотаріальну форму і державну реєстрацію правочинів з ним, а також норм про державну реєстрацію тих речових прав, об'єктом яких воно виступає.

Особливим видом майна суб'єктів господарської діяльності є гроші. Вони мають різний правовий режим із врахуванням різниці між готівкою та безготівковими грошима. Різновидом безготівкових грошей є «електронні гроші».

Ще одним особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам (ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р.).

Студенту слід взяти до уваги, що у межах цієї теми вивчається блок питань, пов’язаних з інтелектуальною власністю у господарських правовідносинах.

Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності складається з особистих немайнових прав інтелектуальної власності та майнових прав інтелектуальної власності.

До об’єктів права інтелектуальної власності належать:

· винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

· комерційні найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні позначення;

· комерційні таємниці;

· літературні та художні твори;

· комп’ютерні програми;

· бази даних;

· виконання;

· фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення;

· наукові відкриття;

· компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

· раціоналізаторські пропозиції;

· сорти рослин, породи тварин.

До найважливіших і найпоширеніших об’єктів права інтелектуальної власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки та знаки для товарів і послуг.

Студентам потрібно дослідити відповідні положення ГК України, ЦК України, Законів України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від11 липня 2001 р., «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції від1 червня 2000 р., «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р., «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р., «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5 листопада 1997 р., «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р.та ін., а також з’ясувати сутність кожного із зазначених об’єктів права інтелектуальної власності, їх особливості, коло суб’єктів права інтелектуальної власності, порядок захисту їх прав.

Гарантії майнових прав суб'єктів господарювання закріплені у Конституції України, ГК України та інших нормативно-правових актах. Гарантії майнових прав господарюючих суб'єктів полягають у тому, що держава шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, створення спеціальних структур гарантує недоторканість майна і забезпечує захист права власності. Держава забезпечує захист прав всіх суб'єктів права власності і господарювання (ст.13 Конституції України).

Згідно зі ст. 41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Ст. 147 ГК України закріплена державна гарантія недоторканості майна та забезпечення захисту майнових прав підприємців.

Вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна може бути застосовано виключно за рішенням суду у випадках, обсязі і порядку, встановлених законом. Відшкодування збитків, заподіяних суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами або юридичними особами, а також органами державної влади або органами місцевого самоврядування здійснюється згідно з ГК України, Господарсько-процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

План лекційного заняття

1. Відносини права власності у сфері господарювання: поняття, види, структура. Правомочності власника – суб’єкта господарської діяльності.

2. Поняття та форми правового режиму майна суб'єктів господарської діяльності.

3. Інтелектуальна власність у сфері господарської діяльності.

4. Захист майна та майнових прав суб’єктів господарювання.

План практичного заняття

2. Поняття та форми правового режиму майна суб'єктів господарської діяльності.

3. Інтелектуальна власність у сфері господарської діяльності.

4. Захист майна та майнових прав суб’єктів господарювання.

Самостійна робота

Питання для самостійного опрацювання

1. Порядок формування і склад майна підприємства. Основні фонди, оборотні засоби, кошти та товари у складі майна суб’єкта підприємницької діяльності. Спеціальні фонди і резерви.

2. Правовий режим речей.

3. Правовий режим грошей.

4. Правовий режим цінних паперів.

5. Об’єкти права інтелектуальної власності суб’єктів господарської діяльності (загальні положення). Законодавство України про захист прав промислової власності.

Глосарій: майно, речові права, право власності (суб’єктивне та об’єктивне), форми власності, право приватної власності, право комунальної власності, право державної власності, правовий режим майна, право володіння, право користування, право розпорядження, право господарського відання, право оперативного управління, правовстановлюючий документ, основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари, прибуток, право інтелектуальної власності, винахід, корисна модель, промисловий зразок, знак для товарів та послуг, цінні папери, корпоративні права, природні ресурси.

З авдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:

1.Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою до теми та підготувати опорний конспект питань для обговорення на семінарському занятті.

2. Скласти термінологічний словник до теми і підготуватися до понятійного диктанту.

3. Розробити структурно-логічну схему «Форми правового режиму майна суб’єктів господарської діяльності».

4. Виконати тестові завдання:

1. Право володіння – це юридично забезпечена можливість:

а) експлуатувати майно;

б) мати майно у сфері свого фактичного господарського впливу;

в) здобувати з майна його корисні властивості;

г) визначати юридичну і фактичну долю майна.

2. Речове право суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених Господарським кодексом та іншими законами – це:

а) право власності;

б) право господарського відання;

в) право оперативного управління;

г) право оренди.

3. Право колективної власності передбачено:

а) Конституцією України;

б) Цивільним кодексом України;

в) Господарським кодексом України;

г) Земельним кодексом України.

5. Вирішити ситуаційні завдання:

Ситуаційне завдання № 1

За рішенням Кабінету Міністрів України державне підприємство по виготовленню військової зброї «Вимпел» було передане у комунальну власність. Генеральний прокурор України не погодився з цим рішенням і виніс протест.

Чи підлягає задоволенню протест Генерального прокурора?

Чи містить чинне законодавство обмеження щодо передачі певних об’єктів з державної у комунальну власність?

Обгрунтуйте свою відповідь з посиланням на чинне законодавство.

Ситуаційне завдання № 2

Державне підприємство «Промінвестбуд» за результатами господарської діяльності отримало дохід. З грошових коштів, що склали дохід зазначеного підприємства, останнє придбало офісні меблі для своїх потреб.

На підставі норм ГК України та ЦК України дайте відповідь на такі питання:

1) чи правомірне придбання зазначеного майна;

2) чи є державне підприємство власником переданого йому засновниками майна?

Ситуаційне завдання № 3

Приватне сільськогосподарське підприємство «Колос» замовило і оплатило ПрАТ «Харківський тракторний завод» 25 тракторів Т-150 К. ПрАТ повинно було здійснити поставку протягом травня-червня 2012 р. до місця призначення залізничним транспортом. У червні 2012 року на залізниці сталася аварія, в результаті якої 10 тракторів були істотно пошкоджені, стали непридатними для експлуатації і були відправлені на металобрухт.

ПСП «Колос» звернулося з позовом до ПрАТ про повернення коштів, сплачених за 10 тракторів, що не були отримані внаслідок аварії.

Дайте визначення права власності.

З якого моменту виникає право власності у покупця?

Хто несе ризик випадкової загибелі майна?

Чи правомірно ПСП «Колос» звернулося з позовом до ПрАТ?

Як би Ви вирішили справу?

Ситуаційне завдання № 4

Державне підприємство “Фабрика “Промінь” та товариство з обмеженою відповідальністю “Ліга” уклали письмовий договір купівлі-продажу будинку, в якому раніше був розташований гуртожиток фабрики. Договір було підписано керівниками підприємств.

Прокурор району звернувся до суду з позовом в інтересах держави про визнання угоди недійсною з таких підстав:

а) договір купівлі-продажу будинку повинен був бути нотаріально засвідчений;

б) державне підприємство не мало права на відчуження будинку.

До якої форми власності відноситься будинок, який є предметом договору?

У чому полягає сутність права державної власності?

Яке рішення повинен винести суд?

Чи змінилося б рішення суду, якщо продавцем було б закрите акціонере товариство, створене на базі приватизованого державного підприємства?

Теми презентацій, рефератів:

1. Право господарського відання і право оперативного управління майном: порівняльна характеристика.

2. Право інтелектуальної власності в Україні: закон і реальність.

3. Правове регулювання відносин власності у зарубіжних країнах.

Джерела і література

Нормативно-правові акти

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – 23 липня. – № 30. – Ст. 141.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 462.

3. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Голос України. – 2001. – 20 листопада. – С. 3-12.

4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 461.

5. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 р. в редакції від11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 43. – Ст. 214.

6. Про державну програму приватизації: Закон України від 18 травня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – 30 червня. – № 24. – Ст. 981.

7. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 15. – Ст. 67.

8. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – 28 липня. – № 30. – Ст. 416.

9. Про оренду землі: Закон України в редакції Закону № 1211-IV від 2 жовтня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – 5 березня. – № 10. – Ст. 102.

10. Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі: Закон України від 10 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – 8 жовтня. – № 41. – Ст. 188.

11. Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва: Закон України від 14 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – 10 листопада. – № 45. – Ст. 375.

12. Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України: Закон України від 18 травня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – 30 червня. – № 24. – Ст. 982.

13. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15 грудня 1993 р. в редакції від1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 37. – Ст. 307.

14. Про охорону прав на зазначення походження товарів: Закон України від 16 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 32. – Ст. 267.

15. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.

16. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 34.

17. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем: Закон України від 5 листопада 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 8. – Ст. 28.

18. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності: Закон України від 3 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 228.

19. Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації: Закон України від 7 липня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – 10 вересня. – № 34. – Ст. 1768.

20. Про плату за землю: Закон України від 3 липня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – 22 вересня. – № 38. – Ст. 560.

21. Про приватизаційні папери: Закон України № 2173-ХІІ від 6 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – 16 червня. – № 24. – Ст. 352.

22. Про приватизацію державного майна: Закон України в редакції Закону від 19 лютого 1997 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 17. – Ст. 122.

23. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію): Закон України від 6 березня 1992 р. в редакції від 15 травня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – 20 серпня. – № 34. – Ст. 160.

24. Про управління об’єктами державної власності: Закон України від 21 вересня 2006 року // Офіційний вісник України. – 2006. – 25 жовтня. – № 41. – Ст. 2726.

Про Фонд державного майна України: Закон України від 9 грудня 2011 р. // Урядовий кур’єр. – 2012. – 19 січня. – № 10.

26. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – 4 серпня. – № 31. – Ст. 268.

27. Про затвердження договорів оренди: Наказ Фонду державного майна України № 1774 від 23 серпня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – 12 січня. – № 52. – Ст. 2281.

28. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України № 1482 від 21 вересня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – 8 жовтня. – № 38. – Ст. 1405.

29. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України: Постанова Правління НБУ № 358 від 3 жовтня 2005 року // Офіційний вісник України. – 2005. – 9 листопада. – № 43. – Ст. 2718.

30. Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність: Указ Президента України № 247/94 від 25 травня 1994 р. // Урядовий кур’єр. – 1994. – 28 травня. – № 82.

31. Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов’язаних із функціонуванням ринку цінних паперів: Інформаційний Лист Вищого Господарського Суду України № 01-8/584 від 26 травня 2003 р. // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 3.

Література

Основна

32. Булгакова I.В. Господарське право України: навч. посіб. / I.В. Булгакова. – К.: Прецедент, 2006. – С. 203–226.

33. Вiнник О.М. Господарське право [текст]: навч. посiб. / О.М. Вiнник. – 2-е вид., змiн. та допов. – К.: Правова єднiсть, 2008. – С. 204–265.

34. Господарське право: навч. посіб. / За ред. М.Л. Шелухiна. – К.: Центр навчальної лiтератури, 2006. – С. 357–400.

35. Жук Л.А. Господарське право: навч. посiб. / Л.А. Жук, I.Л. Жук, О.М. Неживець. – К.: Кондор, 2007. – С. 126–162.

Несинова С.В. Господарське право України: навч. посіб. / С.В. Несинова, В.С. Воронко, Т.С. Чебикіна; за заг. ред. С.В. Несинової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – С.134-200.

37. Підприємницьке право: підручник / За ред. О.В. Старцева. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Істина, 2005. – 600 с.

Додаткова

38. Борисова Т. Життя без реприватизації: уряд пропонуватиме мирові угоди олігархам і не розмахуватиме шашкою // Україна молода. – 2005. – 13 серпня. – С. 1, 2.

39. Волянська Г. Приватна власність і підприємництво / Г. Волянська, В. Кампо // Юридичний вісник України. – 2005. – 20–26 серпня. – № 33. – С. 1, 6.

40. Гладкова Н. Проблемні питання правових засад приватизації / Н. Гладкова // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2005. – № 10. – С. 51-52.

41. Даценко І. Поняття і статус підприємства державної форми власності у контексті чинного законодавства України // Право України. – 2005. – № 3. – С. 56–59.

42. Даценко І. Що таке «реприватизація»? // Юридична газета. – 2005. – 31 серпня. – С. 4–5.

43. Загнітко О. Правовий статус підприємств колективної власності / О. Загнітко, В. Малига // Право України. – 2005. – № 2. – С. 43–47.

44. Законодавство і судова практика з питань приватизації // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 1. – С. 3–398.

45. Законодательство Украины о приватизации и корпоратизации в Украине // Право и практика. – 2005. – № 17. – С. 3-145.

46. Законодательство Украины о приватизации и корпоратизации // Право и практика. – 2004. – № 7. – С. 3-144.

47. Заруба П. Правове регулювання приватизаційних процесів: зарубіжний досвід та українські реалії / П. Заруба // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 89-92.

48. Кравчук В. Конфіскація корпоративних прав // Вісник прокуратури. – 2007. – № 11. – С. 78–83.

49. Музика Л. Приватизація комунального майна: проблеми законодавства, теорії та практики // Право України. – 2004. – № 5. – С. 55–58.

50. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: Станом на 1 січня 2004 року / ред. В.К. Мамутов. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

51. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: В 4 т. – К.: А.С.К. – Т.1: Загальні положення. Особисті немайнові права фізичної особи. Право власності та інші речові права: В 4 т. / А.Г. Ярема; В.Я. Карабань; В.В. Кривенко; В.Г. Ротань. – К.: А.С.К., 2004. – 928 с.

52. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: В 4 т. – К.: А.С.К. – Т.2: Право інтелектуальної власності. Зобов'язальне право: В 4 т. / А.Г. Ярема; В.Я. Карабань; В.В. Кривенко; В.Г. Ротань. – К.: А.С.К., 2004. – 864 с.

53. Оніщенко К. Юридично-правове визначення термінів «приватизація», «реприватизація» та «націоналізація» // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2006. – № 3. – С. 24–26.

54. Пiгач Я.М. Господарське законодавство: навч. посiб. / Я.М. Пiгач, Л.М. Труфанова. – К.: Центр навчальної лiтератури, 2005. – 624 с.

55. Пампура М. Правове регулювання приватизації об’єктів незавершеного будівництва / М. Пампура, Т. Золіна // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2005. – № 6. – С. 45–46.

56. Переясловська Ю. Правова основа захисту корпоративних прав держави // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 31–34.

57. Право власності в споживчій кооперації України / [В.І. Семчик, Ю.С. Шемшученко, С.Г. Бабенко, О.О. Погрібний]; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Центр. спілка споживчих товариств України; [Ред. Г.М. Аксельруд]. – К.: Б. в., 1996. – 202 с.

58. Семенюк В. Правові засади управління об’єктами державної власності // Ринок цінних паперів України. – 2005. – № 3/4. – С. 17–20.

59. Спасибо-Фатєєва І. Проблеми перетворення державної власності і здійснення корпоративних прав держави // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 4. – С. 94–105.

60. Спасибо-Фатєєва І. Корпоративні відносини й корпоративні спори // Юридичний радник. – 2007. – № 6. – С. 28–33.

61. Тимошенко Ю. Соціально-економічне підґрунтя та правові засади перебудови відносин власності в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. – № 9. – С. 44–49.

62. Ткаченко О. Правові засади відчуження майна державних підприємств, які не підлягають приватизації // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2005. – № 11. – С. 31–32.

63. Чечетов М. Організаційно-правове забезпечення приватизації в Україні // Економіка України. – 2005. – № 2. – С. 4–15.