Короткі теоретичні відомості. Факультет механізації сільського господарства

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Факультет механізації сільського господарства

Кафедра загальнотехнічних дисциплін

 

МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО І ТЕХНОЛОГІЯ КОНСТРУКЦІЙ МАТЕРІАЛІВ

 

Методичні рекомендації до розділу “Матеріалознавство”, модуль 1

для виконання лабораторних робіт і самостійної роботи студентами

денної і заочної форм навчання напрямів підготовки:

6.100102 “Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва”,

6.010104 “Професійна освіта. Технологія виробництва і переробка продуктів сільського господарства”,

6.100101 “Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі”,

6.090102 “Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва”

 

 

Миколаїв

УДК 669.017

ББК 30.3

П 54

Укладачі:

П. М. Полянський, асистент кафедри загальнотехнічних дисциплін Миколаївського державного аграрного університету;

Д. В. Бабенко, д.т.н., професор, зав. кафедри загальнотехнічних дисциплін Миколаївського державного аграрного університету;

Г. О. Іванов, к.т.н., доцент кафедри загальнотехнічних дисциплін Миколаївського державного аграрного університету.

Відповідальний за випуск:

Д. В. Бабенко, д.т.н., професор, зав. кафедри загальнотехнічних дисциплін Миколаївського державного аграрного університету

Рецензенти:

Б. І. Бутаков - д.т.н., професор, зав. кафедри експлуатації та технічного сервісу МТП Миколаївського державного аграрного університету;

В. В. Мамарін - к.т.н., доцент кафедри експлуатації та технічного сервісу МТП Миколаївського державного аграрного університету.

 

Методичні рекомендації розглянуто і затверджено на засіданні кафедри загальнотехнічних дисциплін Миколаївського державного аграрного університету.

Протокол № 9 від 12 травня 2011 року.

 

Друкується за рішенням методичної комісії факультету механізації сільського господарства Миколаївського державного аграрного університету.

Протокол № 9 від 02 червня 2011 року.

© Миколаївський державний аграрний університет, 2011

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1

ВИЗНАЧЕННЯ ТВЕРДОСТІ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ

Мета роботи: Ознайомитися з будовою та роботою автоматичного преса
ТШ-2 - прилад Брінеля, приладом Роквелла і Віккерса. Засвоїти методику випробування металів і сплавів на твердість за методами Брінеля, Роквелла і Віккерса. Вивчити будову лупи та методику вимірювання отриманого відбитка, а також порядок визначення твердості за таблицею.

Прилади та матеріали: автоматичний важільний прес ТШ-2, прилад Роквелла; лупа для виміру діаметра відбитка; наждачне точило, терпуг; набір зразків з відпаленої (або нормалізованої) та загартованої сталі з різним вмістом вуглецю, зразки з чавуну.

КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Твердість є мірою опору впровадженого в поверхню іншого тіла (індентора). Виміром твердості можна не руйнуючи метал встановити його властивості міцності, визначити ефективність того чи іншого методу технологічної або термічної обробки. Серед існуючих методів випробування на твердість на виробництві найбільш широко застосовують випробування на твердість статичним втисненням у матеріал у стандартних умовах жорсткого індентора визначеної форми. Цей вид випробування охоплює широкий діапазон умов, з яких головними є форма індентора і навантаження, що прикладається.

Індентор повинен бути виготовлений з дуже твердого матеріалу і не деформуватися при випробуванні, тому в ролі індентора застосовується сталева загартована кулька, алмазна чотиригранна піраміда або алмазний конус.

Серед існуючих методів вимірювання твердості, що засновані на втискуванні індентора, дістали визнання: Брінеля, Роквелла, Віккерса.

Існування трьох принципово однакових методів пояснюється, головним чином, застосуванням кожного з них для різних діапазонів твердості.

Найбільш універсальним і точним є метод втискування алмазної чотиригранної піраміди. Він дозволяє проводити визначення твердості практично на всіх металах. Однак прилади, що працюють за цим методом, застосовуються в тому разі, коли виникає необхідність контролю твердості відповідальних деталей, а також за випробувань експериментального та дослідницького характеру. Тому у виробничій практиці частіше використовують методи втискування стальної кульки та конуса.

Є такі методи визначення твердості: за динамічним втискуванням найпоширені – метод пружного відскакування бойка (твердомір Шора), метод орієнтовного визначення твердості втискуванням кульки ударом (твердомір Польді); вимірюванням електроопору; коливанням маятника; дряпанням.

Твердість за Шором виражається в умовних одиницях, що відпо­відають висоті підйому бойка після удару в досліджувану поверхню з фіксованої висоти його падіння. Твердомір Шора використовують для вимірювання твердості великогабаритних виробів, які не можна встановити на стаціонарні твердоміри.

Твердість на твердомірі Польді визначається орієнтовно за відбит­ками кульки, одержаними одночасно на еталонному зразку і поверх­ні випробуваної деталі за удару молотком по бойку твердоміра.

Метод дряпання – це нанесення подряпин на поверхні зразків індентором, що не деформується. Цей метод не стандарти­зований.

Твер­дість матеріалу безпосередньо пов'язана з границею міцності, тому, знаючи твер­дість сталі, можна визначити границю міцності: σ_в=0,36·НВ.