В)однакових для людей прав;

г)прийняття правових законів держави;

д)всі положення вірні.

4.Вольтер був прихильником:

А)природного права;

б)республіки;

в)освіченої монархії;

г)поліса.

5.На відмінну від своїх попередників Ш. Монтескє вперше в історії державно – правової думки поділ влади пов’язав із:

а)Конституцією держави;

б)республікою;

В)парламентом;

Г)народом;

д)монархією.

6.Жан – Жак Руссо був ідеологом:

а)дрібної буржуазії;

Б)духовенства;

В)дворянства;

Г)бюргерства;

7.Дені Дідро був прихильником:

а)освіченої монархії;

Б)абсолютизму;

в)аристократії;

г)християнську республіку.

8.Важливим регулятором суспільних відносин, згідно із поглядами Д. Дідро є:

А)закон;

Б)право;

в)Біблія;

г)конституція;

д)релігія.

9.На які епохи поділяє історію Джамбатіста Віко?

а)епоху Богів;

б)епоху героїв;

В)епоху людей;

Г)епоху християнства;

д)епоху королів;

Е) епоху буддизму.

10. Засновником класичної школи в науці кримінального права вважається:

а)Ч. Беккаріа;

б)Дж. Віко;

В)Дж. Локк;

г)Н. Макіавеллі.

11.Ідеї республіканського самоуправління обстоював і сучасник Великої французької революції, англієць:

А)Томас Пейн;

б)Бенджамін Франклін;

В)Джон Локк;

Г)М. Падуанський.

12.Американський просвітитель, філософ і політичний діяч автор «Декларації незалежності США»:

А)Т. Джефферсон;

б)Дж. Медісон;

В)Дж. Адамс;

г)А. Гамільтон.

13.Другий президент США Джон Адамс був прихильником:

а)теорії природного права;

б)суспільного договору;

В)парламенту;

г)монархії.

Іменний показник.

Адамс Джон (1735-1826) - другий президент США, централіст – федераліст. Виступав проти правління більшості. Концепція спрямувань і противаг викладена ним у праці «На захист конституцій урядової влади в сполучених штатах Америки».

Беккаріа Чезаре (1668-1744) – італійській просвітитель і гуманіст. Народився в Мілані у стародавній аристократичній сім’ї. Коли Чезаре виповнилося вісім років, батько віддав його до школи для дітей аристократів у Пармі, котру утримував орден Єзуїтів. Тут він пробув вісім років. Після цього вступив до юридичного факультету у Павлії, де протягом чотирьох років вивчав громадське і канонічне право, теологію, мораль і природне право, філософію та логіку. Після університету 20-ти річний доктор права Чезаре Беккаріа повернувся до свого рідного міста. Головна праця його життя мала назву «Про злочини і покарання». Сповідував ідею про відповідність покарання злочинів, рівність усіх перед законом. Прибічник теорії природного права. Твір Беккаріа відіграв важливу роль у формуванні і поширенні нових, актуальних і сьогодні, уявлень про кримінальне право, про функції і характер правосуддя.

Віко Джамбаттіста (1668-1744) – італійській філософ. Головна праця – «Основи нової науки про загальну природу націй…», в якій автор застосовував історико – порівняльний метод і детерміністський підхід до пояснення державно – правових явищ. Засновник теорії історичного коловороту.

Вольтер (Француа – Марі Арує; 1694 – 1778 рр.) – французький письменник – просвітитель. Народився у Парижі в сім’ї, що належала до середньої, трудової верстви. Батько його був нотаріусом, потім служив у лічильній палаті, мати – господинею салону. Малюк рано щебетав куплети модних пісень, а у сім років почав писати вірші, потім – трагедії. Доля Франсуа змінилася із смертю матері – його віддали до єзуїтського коледжу, звідки він вийшов у шістнадцять років. Вступивши у доросле життя, Арує вирішив стати письменником і водночас за порадою батька, почав вивчати право. У працях «філософські листи», «Кандід, або оптимізм» виклав державно – правові погляди, спрямовані на викоренення соціального зла, невігластва й неосвіченості. Критикував феодальне право, абсолютизм, пропагував «освічену монархію», боровся проти релігійних забобонів. Був прихильником теорії природного права.

Гамільтон Олександр (1757 – 1804 рр.) – державний діяч США, лідер партії федералістів. Обстоював ідеї сильної централізованої держави, не визнавав демократію, пропонував організувати владу, за якої права людей поділялися би відповідно до їхнього майнового стану.

Гельвецій Клод Андріан (1715 – 1771 рр.) – французький філософ. Один з тих мислителів, які прославили XVIIІ століття. Він був зв’язаний з енциклопедистами ідейно, з багатьма підтримував особисту дружбу, вів сміливу й рішучу боротьбу з феодальними порядками, з королівською владою, з дворянством, церквою. Батько Гельвеція – учений і лікар, був членом Академії наук, членом Державної ради. Дитячі роки Гельвеція проходили з няньками, з гувернером. Хлопчик дуже рано відчув смак до читання. У коледжі виявив великий інтерес до класичної давнини, на вивченні якої у той час була побудована середня освіта. Головні праці: «Про людину, її розумові здібності та її виховання», «Про розум». Характер людини вважав продуктом навколишнього світу. Держава виникає завдяки власності, з якою пов’язував розвиток суспільства. Прибічник республіки і федералізму. Гельвецій не міг вийти за межі своєї епохи. Проте його погляди були прогресивними і частково втілилися в актах Великої французької революції «Декларація прав людини і громадянина»(1789р.), коли її порівнюєш з деякими сторінками творів Гельвеція, здається написано під їх безпосереднім впливом.

Гольбах Поль – Анрі (1723 – 1789 рр.) – французький філософ. У творах «Природна політика», «Система природи», обстоював тезу про визначальну роль середовища у формуванні особистості, договірну теорію походження держав,природно - правову теорію.

Джефферсон Томас (1713 – 1784рр.) – представник американського Просвітництва, видатний політичний діяч і мислитель. Життя його насичене багатьма яскравими політичними перемогами і духовними злетами. Джефферсон обирався губернатором штату Віргінія, відстоював інтереси США у Франції, займав посади міністра закордонних справ і вище – президента США. У 1800 році він був обраний президентом Сполучених Штатів і залишався на цій посаді протягом восьми років. Народився в Шедвелі, у сім’ї Пітера Джефферсона, одного з багатих і впливових жителів Західної Віргінії. Систематичну освіту Томас почав з п’яти років. До 17 років його навчали приватні викладачі. За цей час він добре підготувався для вступу до коледжу «Вільям і Мері», який був гордістю віргінців і кращим навчальним закладом Північної Америки. У студентські роки Джефферсон ґрунтовно вивчав історію, релігію, право. Автор Декларації незалежності США, прибічник теорії суспільного договору, природного права та народного суверенітету. Всесвітню відомість і визнання Джефферсону принесли не високі державні посади (третій президент США) а, на сам перед його політичні і соціальні ідеали які не втратили життєздатності й донині допомагають у будівництві демократичного суспільства.

Дідро Дені (1713 – 1784рр.) – французький філософ. У працях «Племінник Рамо», «Енциклопедії, тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел», розглядав проблеми природного права та відповідності йому позитивних законів. Прибічник договірної теорії походження держави та ідеї «освіченої монархії».

Медісон Джеймс (1751 – 1836рр.)- четвертий президент США, централіст – федераліст. Народився в містечку Порт Конуей, графство короля Георга, у заможній сім’ї плантатора. Його батько, не будучи сам особливо освіченим, робив усе щоб дати освіту сину. У 1762р. Джеймса віддали до кращої у Віргінії школи Дональда Робертсона, талановитого педагога. У 1767р. Джеймс продовжив навчання у маєтку батька Монпельє під керівництвом вихованця Пристанського коледжу Томаса Мартіна. За два з лишком роки Медисон закінчив чотирирічний курс. У 1771 р. він одержав ступінь бакалавра мистецтв і рекомендацію до аспірантури. Він вивчав різні предмети, включаючи юридичні дисципліни. Найбільш його цікавили проблеми держави і суспільства. Відданість ліберальним ідеалам буржуазного республіканського Конституціоналізму – характерна риса Медисона як державного діяча, видатного політичного мислителя. Прибічник договірної теорії походження держави.

Монтескє Шарль – Луї (1689 – 1755рр.) – філософ, представник французького Просвітництва. Народився у знатній аристократичній сім’ї. З часом цей родовитий дворянин став одним з головних противників королівського абсолютизму. В його працях французька буржуазія знайшла теоретичне обґрунтування своєї боротьби з феодальним світом. Батько Шарля був освіченою людиною, незалежною у поглядах і думках, яка пишалася своїм благородним походженням. Мати походила з англійського роду. Це була розумна, але дуже релігійна і схильна до містицизму жінка, яка сповідувала Кальвінізм. У десятирічному віці Шарля віддали до коледжу при монастирі в Жюлії. В коледжі Монтескє захопився філософією стоїків, античною давниною, став палким прихильником республік-канського ладу і політичної свободи. Після закінчення навчання в коледжі Монтескє повернувся до замку свого батька і почав самостійно вивчати юриспруденцію. Головні твори: «Перські листи», «Про дух законів». Виступав проти абсолютизму, робив спроби пояснити причини виникнення того чи іншого державного устрою, досліджував форми правління. Автор концепції поділу влади, яка стала основою ліберальних і конституційних теорій держави у деяких Європейських країнах, частину її положень використали діячі американської революції при розробці Конституції США.

Пейн Томас (1737 – 1809рр.) – представник Просвітництва, учасник війни за незалежність США. Він жив у 90 милях від Лондона, в селі Тетфорд графства Норфолк, у сім’ї бідного ремісника – корсетника. Його мати – щира англійка – намагалася виховати у хлопчика любов до державної релігії. Однак більший вплив на Томаса справив батько, квакер за релігійним переконанням. У дитинстві Пейн виявив допитливий розум, схильність до написання віршів, і батько віддав його до граматичної школи. Проте перебування у школі було не довгим. У тринадцять років Пейн через злидні залишив навчання і почав працювати в майстерні батька. У шістнадцять років у пошуках щастя і пригод Пейн найнявся матросом. В двадцять років він – у Лондоні, де працює корсетником і багато часу поділяє навчанню. Тут він зарекомендував себе переконаним лібералом з незалежними політичними поглядами. У 1772 році, Пейн познайомився з Франкліном. Великий американець побачив у ньому здібну молоду людину і дав рекомендаційний лист до США. У 1774 році, Пейн залишив Англію і прибув до Філадельфії і включився в активну діяльність. Автор памфлету «Здоровий глузд». Прибічник теорії природного права, ідеї природного суверенітету. Пропагував свій суспільний ідеал – демократичну республіку.

Руссо Жан – Жак (1712 – 1778 рр.) – представник французького Просвітництва, філософ, француз за походженням – народився у Женеві. Його мати померла одразу після його народження, батько – годинникар і вчитель танців. Руссо уже з семи років зачитувався разом з батьком до ранкової зорі життєписами Плутарха. Жан – Жака віддали на навчання до нотаріуса, а потім служив у пані де Варан, молодої жінки з багатої сім’ї. Вона навчила його правильно писати, розмовляти, як освічена людина, триматись по – світські, влаштувала до семінарії. У 1740 році Руссо став домашнім учителем у сім’ї Моблі в Ліоні, потім – домашнім секретарем у графа Монтегю, французького посла у Венеції. Після Венеції він вертається у Париж і починає займатися літературною діяльністю та дослідженням суспільства, держави, права. Основні праці: «Про суспільний договір», «Міркування про походження і обґрунтування нерівності між людьми». Вчення Руссо про суспільний договір і народний суверенітет мало глибокий вплив на політичні погляди якобінців. Багато положень його політичної доктрини отримали відображення у Конституції Франції 1793 року. Так, вимога загального виборчого права випливає з положення Руссо, що кожний громадянин володіє частиною суверенітету. Руссо прагнув розв’язати наболілі питання, суспільного розвитку, переконати, що люди прийдуть до нового справедливого ладу рівності і свободи, досягнуть нового блаженства і щастя.

Франклін Бенджамін (1706 – 1790 рр.) – представник американського просвітництва, один з авторів Декларації незалежності США (1776рік) і Конституції 1787 року. Виборював ідеї демократичної республіки, прав і свобод громадян, народного суверенітету, самостійності штатів.

Тема 4. Вчення про державу і право в Західній Європі

кінця XVIІІ – початку ХІХ ст.

Питання для обговорення.

1.Особливості становлення політичної та правової думки в Німеччині.

2.Вчення про державу і право І. Канта, Й. Фіхте, Г.Ф. Гегеля.

Історична школа права.

4.Політико правові вчення представників лібералізму у Франції та Англії.

Рекомендована література: основна: 2,5,7,8,9,11.

додаткова: 27,28,32,43,53,59, 67,68,74,76,84,85,86,88, 97.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів.

Підготовка до першого питання семінарського заняття передбачає аналіз особливостей становлення політичної та правової думки в Німеччині. Студентам треба знати, що система ідеологічних поглядів Просвітництва та гасла Великої французької революції знайшли численних прихильників у тогочасній феодальній Німеччини. Користуючись текстом підручника, знайдіть та занотуйте в зошиті основні чинники духовної традиції Німеччини. Завершіть це питання аналізом основних положень вчень С. Пуфендорфа та Вільгельма фон Гумбольдта – представника нового, радикальнішого напрямку в німецько - правовій та політичній думці того періоду.

Аналіз державно – правових поглядів І. Канта, Й. Фіхте, Г.Ф. Гегеля становить сутність другого питання семінарського заняття. Слід зазначити, що Іммануіл Кант належав до просвітителів, які вірили у прогрес людства, як у скеровану розумом еволюцію. Знайдіть та занотуйте в зошиті погляди Канта на право, які він розрізняв на три категорії. Особливу увагу слід приділити сутності держави і права Йогана Фіхте – засновника суб’єктивного ідеалізму. Чому він відкидав ідею своїх попередників про необхідність побудови влади за принципом поділу на законодавчу, виконавчу й судову? Слід ретельно опрацьовувати матеріали підручника, з’ясувати і виписати в конспект проблеми, права, свободи, моралі й моральності в творах Г.Ф. Гегеля. Зверніть увагу, що в історії людства Гегель виділяє три основні фази. Східну, античну та германо – християнську. Дайте характеристику цих періодів. Студенту треба проаналізувати «філософію права» Гегеля.

Підготовка до відповіді на третє питання семінарського заняття потребує уважного вивчення історичної школи права, як особливий напрям у правовій думці Німеччини, яка виникла наприкінці XVIІІ. У першій половині ХІХ ст., цей напрям набув широкої популярності та впливу. У центрі уваги його представників знаходилося питання про виникнення та історичний розвиток права. Необхідно дати аналіз поглядів представників цього напрямку, зокрема Г.Гуго, Ф.К. Фон Савіньї та Г.Ф. Пухта.

Висвітлюючи четверте питання плану заняття, необхідно докладно описати право як гарантію індивідуальної свободи, ідеї соціальної солідарності та про виникнення держав шляхом насилля. Треба дати аналіз відмінностей державно – правових концепцій німецького, французького і англійського лібералізму. Аналізуючи державно – правові концепції І. Бентама, Б. Констана, О. Канта, А. де Токвіля, Дж. С. Мілля, треба дати відповідь на питання: Чому вони вважали, що прогрес може бути в матеріальному перетворені світу. В цілому ідеї цих вчених відповідали вимогам часу і сприяли подальшому розвиткові буржуазного світогляду.

Словник термінів:

Авторитаризм – самовладдя, державний лад, що характеризується режимом особистої влади, диктаторськими методами правління.

Вина – психічне ставлення особи до здійснюваних нею протиправних дій (діянь) та їх наслідків.

Власність – система відносин між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну споживання, що історично змінюються і характеризують привласнення засобів виробництва і предметів споживання.

Гегелянство – філософська течія, що виходила з учення видатного представника німецької класичної філософії Г.Гегеля і розвивала його ідеї.

Громадянські права і свободи – закріплюються в основному законі держави і визначають основи правового становища особистості в суспільстві і забезпечують людині можливість для виявлення і здійснення її громадянської волі та інтересів.

Гарантія – умова, що забезпечує виконання взятих зобов’язань.

Думка громадянська – вияв громадської свідомості, що виражає становлення великих соціальних груп народу в цілому до окремих явищ, які становлять суспільний інтерес.

Ідеалізм – філософський напрям, протилежний матеріалізму, що походить в первинності духовного і вторинності матерії.

Ідеологія – система політичних, економічних, правових, моральних, етичних, філософських і релігійних поглядів, що виражають інтереси певних соціальних груп.

Ідея – найвища форма пізнання зовнішнього світу й мислення, яка не тільки відображає об’єкт, а й спрямована на його перетворення.

Ісіхазм – етико – аскетичне вчення про шляхи єднання людини з Богом через

«очищення серця» слізьми і самозосередженністю.

Кантіанство – вчення німецького філософа Е.Канта і його послідовників. Е. Кант є фундатором німецької класичної філософії. Розробив космогонічну гіпотезу походження сонячної системи, виступив проти догматизму.

Консерватизм – принцип, який характеризує позицію суб’єкта політики щодо соціальних змін, означає схильність до стабільності, усталеності, незмінності, суспільного ладу, до збереження існуючих суспільно – політичних систем та інституцій.

Лібералізм – сукупність ідейно – політичних учень, політичних та економічних програм, що ставлять за мету ліквідацію або пом’якшення різних форм державного і громадського примусу щодо людини.

Матеріалізм – філософський напрям, який виходить з того, що світ матеріальний, існує об’єктивно, поза і незалежно від свідомості, що матерія первинна, ніким не створена, існує вічно, що свідомість – властивість матерії, що світ пізнаванний.

Прогрес – такий тип розвитку, коли переважають можливості формотворення, появи нового, коли зміни в системі відбуваються у напрямку її зміцнення й удосконалення у напрямку ствердження багатоманітності її функціональних виявів.

Правосвідомість – сукупність ідей, поглядів, що виражають ставлення людей, соціальних груп, класів до права, законності, правосуддя, уявлення про те, що є правомірним чи неправомірним.

Раціоналізм – філософський – напрям, що визнає розум основою пізнання і по поведінці людей, виступивши проти середньовічної схоластики і релігійного догматизму. Раціоналізм – одне з філософських джерел ідеології Просвітництва.

Самосвідомість – вирізнення людиною себе з навколишнього світу, усвідомлення себе, як особистості, своєї здатності приймати самостійні рішення і вступати на цій основі у взаємини з людьми і з природою, нести відповідальність за прийняття рішення та дії.

Сім’я – група близьких родичів (чоловік, дружина, батьки, діти та ін.), які проживають разом.

Свобода – можливість і здатність діяти відповідно до своїх інтересів і цілей, спираючись на пізнання об’єктивної необхідності.

Суб’єктивізм – світоглядна позиція, що ігнорує об’єктивні закони природи і суспільства.

Суб’єктивний ідеалізм – це філософська течія, прибічники якої увесь матеріальний світ розглядають як сферу прояву свободи людського духу. Для суб’єктивних ідеалістів не існує суб’єктивної реальності поза людською свідомістю і діяльністю (самосвідомістю).

Теологія – сукупність релігійних доктрин, про сутність і діяння Бога.

Теорія – система поглядів на сутність явищ, процесів природи та суспільства.

Утилітаризм – світоглядна і соціально – політична орієнтація в науці й практичній діяльності, що виходить з принципу корисності як основною. Це розгляд явищ і процесів суспільного життя насамперед з точки зору доцільності, корисності, взаємного використання. Утилітаризм ввели у науковий обіг І. Бентам.

Фаталізм – уявлення про невідворотну неминучу визначеність подій у світі: віра в долю (античний стоїцизм).

Філософія права – загальнотеоретичне вчення про право. Спочатку філософія права виступала як складова частина філософських систем. Особливо значне місце філософія права займала у філософії Просвітництва (природниче право) і в німецькій класичній філософії. З розвитком багатогалузевої юридичної науки, філософія права виступає як її загальнотеоретична частина. Спочатку у філософії права переважав юридичний позитивізм. Потім вона констатується як окремий напрям на етику правознавства і філософії. Займається дослідженням соціально – економічної зумовленості права, його зв’язку з соціальними ідеалами, моральними нормами.

Юридична наука – система знань про об’єктивні закономірності розвитку держави і права. Належить до сфери суспільних наук. Головне призначення юридичної науки – бути науковим орієнтиром для практики державно – правового будівництва на основі пізнання й усвідомлення відповідних суспільних процесів і явищ.

Юридичний позитивізм – напрям у юридичній науці. Сформувався у ХІХ ст.. Представниками його були в Англії Д. Остін і його послідовники (так звана аналітична школа), у Німеччині – К. Бергбом, у Франції А. Есмен, в Россії – Г. Ф. Шерменевич. Право розглядається ними як очевидний позитивний факт, що не вимагає аксіологічного осмислення. З цієї точки зору критикується теорія «природного права». Прихильники цієї концепції вважали,що право не пов’язане з іншими соціальними явищами (політикою, економікою, мораллю).

Питання та завдання для самостійної роботи::

1. У карній юриспруденції Бентама провідним є правило, що дієвим стримувальним засобом запобігання злочинам є суворість покарання (біль, завданий покаранням, повинен перевищувати вигоду, здобуту внаслідок учинення кривди індивідом, класами чи суспільству в цілому). У карній юриспруденції Бекарія домінуючим є правило, що діє віщим попереджувальним засобом є невідворотність покарань. Обґрунтуйте, яким із названих стримувальних засобів, на вашу думку, є дієвими і чому?

2. На вашу думку, чим обумовлена змістовна відмінність державно – правових концепцій німецького, французького і англійського лібералізму.

3. З’ясуйте різницю між античними уявленнями Платона і Аристотеля та уявленнями Гегеля про субстанційну роль держави.

4. Вкажіть на відмінності в поглядах Руссо і Гегеля на державу.

5. Який державний лад був ідеалом Г. Ф. Гегеля?

6. Які ознаки правовой держави виявленні І. Кантом?

7. Який правові реформи пропонував провести І. Бентам?

8. Чому англійський філософ І. Бентам критикував договірну теорію держави?

9. Чому Б. Констан вважав, що свобода індивіда є необхідною умовою формування правової держави і громадянського суспільства?

10. З’ясуйте відмінність між поняттями «мораль» та «моральність» у Г. Ф. Гегеля.

11. В Німеччині основоположник світської юридичної науки, спирався на природне право.

12. Німецький філософ, в основі вчення якого був суб’єктивний ідеалізм

13. Які трактування надавав Дж. Мілль поняттю «свобода»? Які гарантії свободи він пропонував?

14. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Автори теорії походження держави і права». Заповніть таблицю, наведену в кінці питання.

1. Огюст Конт	а.) один із перших творців теорії правової держави;
2. Іммануіл Кант	б.) представник німецького класичного ідеалізму;
3. Жан – Жак Руссо	в.) творець системної теорії діалектики на основі об’єктивного ідеалізму;
4. Йоган Фіхте	г.) засновник історичної школи права;
5. Георг Гегель	д.) засновник теорії утилітаризму;
6. Густав Гуго	е.) автор проекту ідеальної держави з надмірною статизацією (одержавленням);
7. Ієремій Бентам	є.) автор ідеї народного суверенітету;
8. Йоган Фіхте	ж.) родоначальник німецької класичної філософії;
9. Іммануіл Кант	з.) засновник позитивістської теорії держави і права.

15. З’ясуйте різницю між уявленями Г. Гегеля, І. Канта, Й. Фіхте про державу і право:

Критерії для порівнювання	Г. Гегель	І. Кант	Й. Фіхте
Форма правління
Етапи суспільства
Право
Відношення до релігії

16. Вкажіть, які з наведених понять і визначень відповідають одне одному. Заповніть таблицю, наведену в кінці питання:

А.)апріор;	1.тип політичного мислення, якому властивий схематизм;
Б.)статизм;	2.наука про найбільш загальні закони розвитку природи;
В.)еволюція;	3.Основи правового становища особистості в суспільстві;
Г.)ідеалізм;	4.політичне вчення, що ставить мету ліквідації примусу щодо людини;
Д.)автократія;	5.загально – теоретичне вчення про право;
Е.)діалектика;	6.форма поведінки, що змушує діяти всупереч своїм бажанням;
Ж.)власність;	7.філософський напрям, що визнає розум пізнання і поведінки людей;
З.)громадянське;	8.філософський напрям, виходить з того що світ матеріальний;
И.)декларація;	9.знання наявне в свідомості до досвіду, передає досвід;
і.)лібералізм;	10.неоюхідність втручання держави в життя суспільства;
Й.)філософія права;	11. процес зміни, чого або кого – не будь;
К.)примус;	12. філософський напрям, протилежний матеріалізму.
Л.)емпіризм;	13. уявлення про те, що є правомірним чи неправомірним;
М.)правосвідомість;	14.економічна політика;
Н.)громадські права;	15. філософський напрям, що вважає чуттєвий досвід єдиним джерелом знання;
О.)раціоналізм;	16. система відносин між людьми;
П.)догматизм;	17. сукупність політичних відносин, політичний;
Р.)матеріалізм;	18. Проголошення державою головних принципів діяльності.

Тести для перевірки знань студентів:

1. В основі державно – правової концепції І. Канта Лежить принцип:

А)етики;

б)поділу влади;

в)утилітаризму;

Г)свободи;

д)жодне із перелічених.

2. Німецький філософ у державно – правовій концепції якого держава розглядається як самоціль:

а)Й. Фіхте;

б)І. Кант;

в)І.Пухта;

Г)Г. Густав.

3. Поняття «право» Г. Гегель вживає в таких основних значеннях:

А)право, як свобода;

Б)право, як закон;

В)абстрактне право;

Г)як ступень духу;