В)достойного людини життя; 1 страница

М.Х. Амарян

«ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО»

Навчально – методичний посібник

для студентів усіх форм навчання

Кривий Ріг

Р.

Автор - укладач:

Доцент кафедри кримінально – правових дисциплін, канд. іст. наук,

Мералі Халоєвич Амарян

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри кримінально - правових дисциплін КФ НУ «ОЮА» (Протокол № 17 від «26» березня 2012року.)

Рецензенти:

канд. філософ. наук, доцент Р.М. Токарєв.

Канд. філолог. наук, доцент О.А. Пахомова.

Рекомендовано навчально – методичною радою Криворізького факультету Національного університету «Одеська юридична академія» (Протокол № 2 від «20» квітня 2012р.)

Амарян М.Х.

Історія вчень про державу і право: навчально – методичний посібник для студентів усіх форм навчання / Мералі Халоєвич Амарян. – Кривий Ріг, 2012 – 122 с.

ЗМІСТ

Ст.

I. Передмова 4 - 6

II. Теми та план семінарських занять: 6

Тема 1. Виникнення та розвиток оглядів на державу і право у країнах

Стародавнього світу. 6 - 21

Тема 2. Особливості розвитку вчень про державу і право Середньовічного

суспільства. 21 - 34

Тема 3. Державно – правові вчення Західно Європейського Просвітництва та

періоду боротьби за незалежність США. 34 - 48

Тема 4. Вчення про державу і право в Західній Європі кінця XVIII ст. – початку

XIXст. 48 - 57

Тема 5. Основні етапи розвитку державно – правової думки в Росії. 58 - 71

Тема 6. Становлення та розвиток вчень про державу і право в Україні. 71 - 84

Тема 7. Державно – правові вчення другій половині XIX ст.– XX ст. 85 - 103

III. Самостійна робота студентів 103 - 116

а)Колоквіуми. Методичні вказівки. 103 - 105

б)Теми рефератів. Методичні вказівки. 105 - 109

в)План семінарського заняття (заочна форма навчання). 110

г)Питання до іспиту. 111 - 113

д)Основні форми і методи контролю самостійної роботи студенті. 113 - 114

ІV. Критерії оцінок 114 - 116

V. Рекомендована література. 116 - 119

I. Передмова

Навчально – методичний посібник розроблений відповідно до програми курсу «Історія вчень про державу і право» для студентів усіх форм навчання, які згідно з навчальними планами вивчають дану дисципліну. Навчально – методичний посібник охоплює усі теми курсу.

Історія вчень про державу і право є обов’язковою складовою сучасної юридичної освіти. За інформативністю і евристичним потенціалом вона разом з іншими юридичними дисциплінами історико – теоретичного циклу, є важливим підсумком в оволодінні фаховими знаннями, оскільки сприяє формуванню системного підходу до розуміння природи і змісту понять «держава», «право», «закон», «демократичне суспільство», «державно – правовий режим», «громадське суспільство», тощо; загальних закономірностей виникнення й розвитку держави і права: з’ясуванню їхньої сутності, визначення можливих перспектив їх подальшої еволюції.

Приступаючи до вивчення цієї дисципліни, необхідно засвоїти, що вона має два аспекти - історичний та теоретичній, оскільки досліджує особливий предмет: історію виникнення і розвитку теоретичних знань людства про державу і право, політику і законодавство. Проте предметом дослідження «Історія вчень про державу і право» є не всі знання про державу чи право, а лиш ті, що їх було теоретично обґрунтовано та концептуально викладено, тобто ті, які пізнавальною глибиною й цінністю перевершують повсякденні форми відображення політико – правової дійсності, де основою є життєвий досвід, почуття та емоції. Тому, до предмета, що ми вивчаємо, не можна відносити всі без винятку промови політичних діячів, письменників і вчених, оскільки вони не розроблені до рівня самостійних теорій, а являють собою лише погляди з окремих проблем державності й права.

Семінарське заняття є однією з найважливіших форм навчального заняття у вищому навчальному закладі, що проводиться у формі дискусії навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань. Семінар проводять з основних тем навчальної програми і є ефективною формою закріплення теоретичних знань, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Головна мета семінарського заняття з курсу «Історія вчень про державу і право»

є опанування студентами навчальної дисципліни, забезпечення глибокого і всебічного аналізу та колективного обговорення основних проблем курсу, навчання їх елементам творчого застосування отриманих знань на практиці.

Основними завданнями семінарських занять з курсу є:

- закріплення у студентів теоретичних знань;

- оволодіння ними науковим апаратом, навичками усного і письмового викладення навчального матеріалу;

- залучення їх до науки, наукових досліджень;

- прищеплення навичок творчого мислення, самостійного формування та висловлення власних думок, а також захисту висунутих наукових положень і висновків;

- формування в них правового світогляду, здатності пов’язувати загальнотеоретичні положення з вимогами повсякденної практиці державно – правового будівництва в Україні.

Студентам необхідно відвідувати кожне семінарське заняття.

Пропуск семінару позбавляє студента можливості усвідомити, закріпити та отримати цілісне уявлення по тій чи іншій темі. Крім того, це створює значні труднощі при підготовці до підсумкового модульного контролю – іспиту.

Навчально – учбовий посібник ставить за мету надати студентам допомогу у самостійному оволодінні навчальним курсом та підготовці до семінарських занять, колоквіумів та підсумкового контролю знань. Більша частина програмного матеріалу викладається у повному обсязі. Деякі аспекти теми, які достатньою мірою висвітлюються в підручниках та посібниках, пропонується студентам для самостійного вивчення та опрацювання. З цією метою до тем запропоновані запитання, відповіді на які студенти мають знайти в інших джерелах і які бажано було би законспектувати.

Запропоновані в посібнику завдання для індивідуальної роботи сформовані так, щоб зорієнтувати студентів на системне вивчення юридичних дисциплін історико – теоретичного циклу: «Історія вчень про державу і право»,

«Історія держави і права», «Теорія держави та права».

Кращому засвоєнню матеріалу навчального курсу сприятиме термінологічний словник, тести – тренінги, іменний показник, а також різноманітні схеми та таблиці, розміщенні на сторінках методички.

Теми рефератів включають ті питання, які залишилися за межами семінарського заняття, але доповнюють його, дають можливість більш глибоко перейнятися духом періоду, що вивчається.

Рекомендується наступний порядок підготовки до семінарського заняття.

Уважно вивчити запропонований план занять

Опрацьовувати конспект лекцій та відповідний розділ підручника (скласти план, граф схеми, тези, коментування).

Прочитати методичні рекомендації до вивчених тем

Засвоєння основних термінів та понять що вивчаються в темі

Обдумати і спланувати відповіді на всі пункти плану семінарського заняття

Перевірити свої знання за допомогою завдань та питань для самоконтролю

Навчальн – методичний посібник спонукає до активної творчої роботи й рекомендований тим, хто прагне самостійно навчитися аналізувати, оцінювати й розв’язувати сучасні проблеми державно – правового життя суспільства.

ІІ. Теми і плани семінарських занять.

Тема 1. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право

у країнах Стародавнього Світу.

Питання для обговорення.

1.Уявлення про державу і право в країнах Стародавнього Сходу (Єгипет, Вавілонія).

2.Державно – правова думка Стародавньої Індії.

3.Етико – політичні вчення Стародавнього Китаю.

4.Вчення про державу і право Стародавньої Греції.

5.Розвиток державно – правових концепцій у Стародавньому Римі.

Рекомендована література: основна: 1,4,8,12.

додаткова: 15,24,43,44,56,57,59,64,65,66,73,93,97.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів.

На що слід звернути увагу, розглядаючи перше питання? В першу чергу необхідно знати, що політична модель суспільства Стародавнього Сходу вкладалося в просту схему: політичний лад зосереджувався в богові – цареві, його підтримували і оточували жерці – бюрократи, які тлумачили світ за допомогою міфу. По – друге, держава розумілась, як цілісний організм, даний самою природою, як чинний орган, здійснення вищих ідеалів правди і добра, яким людина зобов’язана служити. Проте тут окремий індивід не мислився як цінність. Найважливішою цінністю була держава, очолювана правителем, який уособлював або втілював Бога на Землі. Треба звернути увагу на сутність законів і функції влади, яку ототожнювали із особою монарха. Користуючись текстом підручника, знайдіть та законспектуйте в зошиті основні характеристики політико – правових доктрин Стародавнього Сходу.

При розгляді другого питання плану семінарського заняття необхідно підкреслити, що на рубежі ІІ – І тис. до н.е. спостерігається політико – правових уявлень на зміну приходить раціональне осмислення дійсності. Саме в цю добу спостерігається перехід від ранніх цивілізацій до традиційних станово – класових суспільств Сходу. Тому особливу увагу слід звернути на арійську кастову (варнову) систему в стародавній Індії. За текстом підручника з’ясуйте, чому брахманізм вважається як один із варіантів теологічного уявлення про світобудову і суспільне життя. Треба знати Закони Ману, Артхашастру та буддизм як один із варіантів природного права.

Працюючи над третім питанням слід акцентувати увагу на те, що в стародавньому Китаї спостерігається чітка орієнтація правової свідомості і політичної культури на норми природного права (книга Шу - цзин). Основні засади природного права про рівність людей, право на реалізацію потреби свободи було втілено у вченнях даосів. Далі з’ясуйте соціально – політичну концепцію даосизму. Треба уважно вивчити етико – моральні засади Конфуція та зародок договірної теорії держави та права, засновником якого був Мо Ди (Мо - цзи). Знайдіть та занотуйте в зошити погляду легістів на державу і право.

Розглядаючи четверте питання, потрібно знати, що мислителі Стародавньої Греції започаткували філосовсько – наукове осмислення держави і права як форм суспільного життя. В період античності сформувалася загальна теорія міста – держави

(полісу), в якій держава розглядалась як посередник між морально – рівними, вільними громадянами, які поводяться згідно із приписами закону, живуть у злагоді та мирі, а проблеми вирішують виключно шляхом дискусії. Зверніть увагу на те, що державно – правова думка за доби античності розвивалася від міфологічних уявлень (Гомер і Гесіод) до філософських поглядів («сім мудреців», Піфагор, Геракліт, Демокрит), раціоналістичної інтерпретації (софісти), логічно – понятійного аналізу (Сократ і Платон), емпірично – наукового (Аристотель) та історико – політичного дослідження (Полібій) держави і права. За текстом підручника, студенту потрібно занотувати погляди цих вчених на державу і право.

У п’ятому питанні слід показати роль Цицерона, Сенеки та римських юристів в розвитку історії вчень про державу і право, яка полягає в надані ним ідеї природного права такого тлумачення, яке поширилось у Західній Європі і стало вагомим здобутком державно – правової думки людства аж до ХХ ст. включно. Зверніть особливу увагу на те, що Цицерон створив теорію змішаної форми влади та теорію циклічності форм правління, а також наповнив новим змістом ідею природного права. Він сформував три основні принципи справедливого урядування, які і надалі не втратили актуальності. Знайдіть в підручниках відповіді на ці питання та занотуйте в зошиті. Вчення Цицерона розвинули римські юристи, а потім отці церкви. Далі треба уважно вивчати теорію римських юристів про поділ на право приватне і право публічне.

Словник термінів:

Автократія – форма правління, за якої необмежена верховна влада належить одній особі – повновладному, самодержавному правителю.

Автор – особа, яка створила певний твір науки, зробила відкриття або здійснила винохід.

Аксіологія – теорія добра і зла, моральних цінностей.

Аналіз – це уявне розчленування цілісного предмета на складові частини (сторони, ознаки, властивості або відношення) з метою його вивчення.

Аристократія – вищий, привілейований прошарок суспільства, багата чи родова знать.

Авторитаризм – державний лад, заснований на необмеженій особистій владі, самовладдя.

Античний поліс – община, що складалася з формального рівних громадян які володіли виключним правом власності на основний засіб виробництва – землю: місто з околицями.

Античні держави – рабовласницькі країни Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.

Аристократична республіка – форма правління, де формальне право брати участь у виборах найвищих органів влади належить лише певним верствам населення

(Спарта, Рим, та ін.).

Бюрократія – влада чиновників.

Брахмани – жрецька знать та їх родичі (Стародавня Індія).

Брахманізм – стародавня індійська релігія, яка виникла на початку І тис. до н.е., як подальший розвиток ведичної релігії.

Будда – у буддизмі істота, що досягла в результаті численних перевтілень абсолютної досконалості, і який може вказати іншим «істинний шлях до спасіння».

Варварство – грубість, дикість звичаїв.

Війна – суспільно – політичне явище, зміст якого полягає у продовженні політики насильницькими методами, політики яку проводять держави і різні класи в серединні їх.

Влада – у загальному розумінні здатність і можливість справляти визначальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою волі, насильства, авторитету, права.

Видатний – який виділяється серед інших якими – небудь надзвичайними рисами, якостями і.т.н.

Варни – особливі соціальні групи вільного населення стародавньої Індії, нерівні за своїм суспільним становищем, правами та обов’язками: замкнуті соціальні стани.

Вайшїї – селяни – общинники та дрібні торгівці (Стародавня Індія).

Громадянство – постійний правовий зв'язок між фізичною особою і державою, який проявляється у їх взаємних правах, обов’язках та відповідальності.

Демократія – різновид суспільної, державної влади, ґрунтується на визначенні народу як джерела влади.

Демос – у Стародавній Греції – вільне населення, що мало громадянські права (на відмінну від метеків, рабів та ін.).

Держава – спосіб організації влади в суспільстві.

Державно – правова теорія – сукупність ідей, поглядів, концепцій, учень уявлень про державу і право.

Деспотизм – форма суспільного врядування, що характеризується зосередженням у руках однієї людини всієї повноти влади, яка ґрунтується не на законах, а на сваволі можновладця.

Дигести – найважливіший розділ «зводу цивільного права», що містить висловлювання видатних римських юристів щодо двох відділів римського права – приватного й публічного.

Демократична республіка – форма правління, за якої право участі у виборах органів влади належить всім громадянам країни (Афіни).

Державна влада – авторитетна сила, здатна відповідними засобами і методами здійснювати вплив на поведінку людей у суспільстві.

Державний устрій – спосіб поділу держави на певні складові частини та поділ влади між нею та цими складовими частинами.

Джати (чаті), або Візір – найвища посадова особа у Стародавньому Єгипті.

Диктатура – нічим не обмежена, не заборонена ніякими законами влади, що спиралася на пряме насилля.

Давньосхідна деспотія – форма правління, яка характеризувалась:а)необмеженою владою Монарха;б)зосередженням в його руках релігійної влади;в)наявністю централізованого розгалуженого чиновницького апарату;г)визнанням монарха верховним власником землі.

Дхармашастри – збірники релігійно – правових приписів – дхарм (Стародавня Індія).

Епоха – проміжок часу в розвитку суспільства, що має певні характерні особливості.

Етика політична – система норм моральної поведінки людини, якогось класу, держави в політиці.

Еволюція – процес зміни, чого або кого не будь. Розвиток, що відбувається шляхом поступових кількісних змін у межах однієї якості.

Звичай – стереотипний спосіб поведінки, що відтворюється у певному суспільстві або соціальній групі, і є звичним для їх членів.

Закон – нормативний акт, що регулює найважливіші відносини в державі й має найвищу юридичну силу щодо актів інших державних органів і організацій.

Закони Ману – звід правових та етичних норм релігійного характеру (Стародавня Індія).

Знать – аристократія, найвищій прошарок привілейованої верхівки суспільства.

Жреці – служителі культу в Стародавньому світі.

Історія – наука про минуле, про розвиток суспільства і природи.

Ідея – це сукупність думок про напрямок вирішення якої – небудь проблеми.

Касти – етногамні групи людей, що мають міфічного спільного предка й обмежені у спілкуванні одна з одною. Найбільш кастовий лад був поширений у соціальній структурі Індії.

Логіка – наука про закони і форми людського мислення.

Монархія – форма правління, за якої верховна влада в державі повністю чи частково здійснюється однією особою, що належить до правлячої династії.

Мораль – форма суспільної свідомості, змістом якої є норми, принципи, правила поведінки людей у соціальних групах і в суспільстві в цілому.

Монарх – єдиновладний голова держави (цар, король і інш.).

Монократія – деспотична форма правління в державі, на чолі якої стоїть одна особа.

Община – об’єднання людей на підставі колективного володіння засобами виробництва і повного або часткового самоврядування.

Олігархія – політичне панування й правління невеликої групи можновладців.

Охлократія – влада панування натовпу, який, не будучи організованим, не спроможний втримати й використати владу в інтересах всіх. Закони цьому втрачають свою силу і дію, все визначають мінливі примхи натовпу або тих, хто впливає на його настрої, демагогів.

Патріархат – форма у розвитку первіснообщинного люду в період його розпаду, що заступила матріархат.

Плутократія – політичний лад, за якого державна влада належить заможним верствам населення.

Рабовласницька держава – організація влади рабовласників, створена з метою здійснення їх необмеженої диктатури та повновладдя щодо рабів та владних функцій щодо інших суспільних верств.

Суспільство – форма життєдіяльності людей, яка історично розвивається.

Суспільний лад – історичний тип суспільства з певною системою економічних, соціально – політичних та ідеологічних елементів.

Тиранія – влада, заснована на свавіллі й насильстві.

Теорія – це система аргументованих положень, яка поєднує цілісні знаки про закономірності та важливі зв’язки юридичної діяльності чи окремих її складових.

Цивілізація – рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, якого досягла та чи інша суспільно – економічна формація.

Юрист – фахівець, який має професійні, тобто фундаментальні, правові знання, що використовуються для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності.

Питання та завдання для самостійної роботи:

1.Дайте загальну характеристику міфології як світогляду. Розкрийте зміст ідеї космо - центризму. Який вплив мала міфологічна свідомість на розвиток державно – правової думки в країнах Стародавнього Сходу.

2.Дайте загальну характеристику рабовласницького типу права. Зверніться до вузівського підручника з «Історії держави і права зарубіжних країн» і з’ясуйте, чому рабство в країнах східної деспотії традиційно вважалося справедливим. На вашу думку: чому в жодному з існуючих на той час етико – політичних і філософських вчень не засуджувалося рабство.

3.Хто першим в духовній культурі людства проголосив свободу вибору людиною свого власного життєвого шляху? Як це вплинуло на розвиток державно – правової думки тієї доби.

4.Порівняйте моделі державного управління, відображені у «Законах Ману», «Артхашастрі» Каутільї та будистському вченні.

5.Хто був засновником патріархально – патерналістської концепції держави?

6.Чому державно – правова думка країн Стародавнього Сходу не торкалася питання причин виникнення держави і права?

7.Хто в перше в історії державно – правової і політичної думки проголосив несумісність політики й моралі?

8.Чим відрізняються східна деспотія від полісу?

9.Чим відрізняється сучасне розуміння громадянського суспільства від громадянського суспільного полісу? На основі порівняльного аналізу з’ясуйте сутність самої ідеї громадянського суспільства.

10.Хто в історії вчень про державу і право започаткував природно – правову традицію юридичного позитивізму в осмисленні держави і права та їх ролі в суспільстві?

11.Вкажіть на різницю в поглядах на державу і право Цицерона і Сенеки, Аристотеля і Цицерона, Аристотеля і Сенеки.

12.До якої теорії можно віднести погляди Аристотеля на походження держави?

13.Хто в перше в історії вчень про державу і право сформулював ідею змішаної форми правління? У чому полягає її сутність?

14.Розкрити зміст патріархальної теорії держави, хто з античних філософів був її творцем?

15.Яку теорії походження держави та державного управління висунув Мо Цзи? Порівняйте її з відомим висловлюванням В. І. Леніна «Кожна кухарка має навчитися управляти державою».

16.Розкрийте сутність філософії Платона.

17.Чи можна вважати Конфуція засновником патріархальной теорії походження держави? Відповідь аргументуйте.

18.У чому відмінність історії вчень про державу та право від:

а)Історія держави і права зарубіжних країн;

б)Теорія держави і права;

в)Історія держави і права України?

19..Хто вважав, що основним завданням монарха повинно бути боротьба зі злом, захист підданих, встановлення справедливості й порядку?

20.Вкажіть які із наведених нижче понять та визначень відповідають один – одному. Заповніть таблицю, наведену в кінці цього питання.

А) держава	1.тип світогляду, для якого характерне відстоювання необхідності заміни національного громадянства світовим;
Б)світогляд міфологічний;	2.повнота,всеосяжність охоплення усіх сторін дійсності;
В)міф	3.форма суспільної свідомості, змістом якої є норми, правила поведінки людей;
Г)деспотизм	4.вищій, привілейований прошарок суспільства, багата та родова знать;
Д)варварство	5.система поглядів на об’єктивний світ та місце в ньому людини;
Е)влада	6.категорія моралі, що відбиває прагнення народних мас до затвердження таких соціальних порядків виключаючи гноблення;
Є)ідеологія	7.публічна дискусія на політичні теми;
Ж)культ	8.практична діяльність держави;
З)космополітизм	9.світогляд, що ґрунтується на вірі і існуванні Бога;
И)мораль	10.історичний тип світогляду, в якому переважає світосприйняття над світорозумінням;
І)релігія	11.форма суспільного врядування, що характеризується зосередженням у руках однієї людини;
Й)політика	12.грубість, дикість звичаїв;
К)полеміка	13.один з основних елементів релігії;
Л)аристократія	14.система поглядів, що виражають інтереси певних соціальних груп;
М)справедливість	15.право керувати державою;
Н)світогляд	16.щось вигадане не існуюче;
О)тотальність	17.спосіб організації влади в суспільстві.

21. Порівняйте погляди на державу і суспільство у Стародавніх державах:

Критерії для порівняння.	Стародавній Єгипет.	Стародавня Індія.	Стародавній Китай.
Суспільні верстви
Джерела влади
Форма правління
Правитель та його функції
Ідеологія
Верховний суддя

22. Поясніть значення наведених слів, знайшовши правильну відповідь у колонці праворуч. Заповніть таблицю, наведену в кінці цього питання.

А)Демос;	1.безвладдя,стихійність,неорганізованість.
Б)Демократія;	2.правління невеликої групи можновладців.
В)Тиранія;	3.державна влада, ґрунтується на визначені народу як джерела влади.
Г)Політія;	4.у Стародавній Греції – вільне населення, що мало громадянські права.
Д)Анархія;	5.влада, заснована на сваволі й насильстві.
Е)Солон;	6.автор патріархальної теорії походження держави.
Є)Олігархія;	7.філософ Стародавньої Греції, засновник діалектики.
Ж)Звичай;	8.римський юрист, прибічник ідеї природного права.
З)Ульпіан;	9.прийняті правила громадянської поведінки.
І)Аристотель;	10.влада небагатьох, одна із форм управління державою.
К)Геракліт;	11.Афінський реформатор і законодавець.
Л)Діке;	12.богиня законності.
М)Платон;	13.автор легенди про Богів Зевса і Феміду.
Н)Гесіод;	14.автор проекту «ідеальної держави».
О)Цицерон;	15.деравний діяч Стародавнього Риму.
П)Евномія	16.богиня справедливості.

23. Порівняйте вчення Стародавнього Китаю на державу і право: