Стан розробки теми дослідження та її джерельна база

Історіографія, яка торкається теми дослідження, розділена і систематизована за проблемно-хронологічним принципом. Ураховуючи те, що більша частина історії миротворчості на Близькому Сході відбувалася в умовах холодної війни та протистояння двох ідеологічних систем, виразниками яких були радянський Схід та капіталістичний Захід, то й у роботі окремо розглядаються етапи наукових досліджень вітчизняних фахівців (радянських, російських, українських) та західних. Окрему увагу приділено аналізу робіт арабських та ізраїльських дослідників.

На території СРСР та його колишніх республік приводом для початку всебічного дослідження близькосхідних проблем у сучасності стали події, що розгорнулися навколо Суецького каналу в середині 50-х років XX століття. Серед перших досліджень міжнародних відносин на Близькому Сході були роботи О.Е. Туганової [2]. В. подальшому періоді, що охопив 70-80-ті роки XX століття, відбувається певна диференціація наукових інтересів. Саме в цей період складається вітчизняна наукова школа, в центрі уваги якої постають одразу чотири питання; діяльність міжнародних організацій з метою врегулювання близькосхідного конфлікту; політика США щодо Близького Сходу; історія палестинської проблеми як центрального конфлікту в регіоні; міжнародні відносини на Близькому Сході. Найбільш значними дослідженнями з цих питань стали роботи таких дослідників, як М. Хазанов, Л. Медведко, В. Кремешок, Є Пирлін (Є. Дмітрієв) та В. Кисельов [3].

Дев'яності роки стали часом переосмислення позицій по відношенню до численних міжнародних питань, а також періодом більш відкритого сприймання конфліктів на Близькому Сході, що прагне політичної деідеологізації. У цьому зв'язку виникає можливість більш детально і всебічно розглянути історію мирного процесу в регіоні [4]. Значним поштовхом в цьому напрямку стало створення в Росії Інституту Близького Сходу (до 2005 року - Інститут вивчення Ізраїлю та Близького Сходу) [5], який поряд з Інститутом сходознавства та іншими академічними структурами Росії та СНД, фактично став центром наукового дослідження соціальних, економічних і політичних проблем в регіоні.

Україні не належить провідне місце в процесі врегулюванню близькосхідного конфлікту, однак, наукова увага до цієї проблеми спостерігається й тут. За роки незалежності в Україні перш за все поширились комплексні дослідження міжнародної системи підтримання миру і, особливо, проблем розвитку взаємовпливу регіональних та міжнародних відносин в умовах постбіполярності світу (В. Манжола, В. Бруз та інші) [6]. Одна з головних тем в цьому напрямку З місце України в розбудові сучасних мирних відносин у світі.

Центральне місце в комплексі близькосхідних досліджень посідає діяльність таких українських учених, як О. Коппель, Ю. Скороход, В. Резніченко та інші [7]. Однак їхні роботи охоплюють порівняно вузький у хронологічному контексті період миротворчості (як правило, останніх двадцять-тридцять років XX століття). Комплексного же аналізу історії цього питання на Близькому Сході проведено не було.

Найбільш розроблена проблема миротворчості в західній історіографії. Після закінчення Другої світової війни у західній історіографії значна увага приділяється міжнародному аспекту врегулювання близькосхідних конфліктів. Актуальність цього кола питань була викликана, в першу чергу, повоєнним загостренням взаємовідносин між західноєвропейськими державами та народами Близького Сходу. Низка конфліктів, що виникли в регіоні, в багатьох випадках мала антиколоніальний характер. Саме тому проблеми деколонізації регіону й ролі ООН у цьому процесі знайшли відображення в одних з перших досліджень, що з'явились наприкінці 40-х та на початку 50-х років XX століття, таких авторів як Я. Робінсон, Ж. Заслов, І. Джонсон [8].

У 60-70-і роки XX століття американська та західноєвропейська історіографія починає звертати увагу й на регіональні чинники підтримки миру на Близькому Сході. З'являються дослідження, в центрі уваги яких перебуває діяльність найбільшої регіональної організації – ЛАД. Так, наприклад, структура і динаміка розвитку цієї організації у межах регіонального конфлікту розглядається Р. Макдональдом [9].

Загострення у 80-х роках XX століття взаємовідносин між Іраном та Іраком викликає необхідність висвітлення миротворчої діяльності і в цьому напрямку. В цілому ряді робіт на цю тему одне з провідних місць посідає дослідження німецького вченого Ф. Фарбана [10]. Одним із перших наукових досліджень, безпосередньо присвячених проблемам миротворсті на Близькому Сході, була робота В.Б. Кванта [11].

У вісімдесятих роках з'являється досить великий масив робіт, у яких досліджуються найрізноманітніші аспекти арабо-ізраїльського конфлікту. Так, наприклад, суті арабо-ізраїльських відносин у світовій політиці та розвиткові переговорного процесу між учасниками конфлікту приділяється увага в монографії американського вченого М. Тесслера [12].

Ізраїльська історіографія здебільшого представлена двома напрямками - традиційною та нетрадиційною науковими школами. З кінця 60-х і початку 70-х років XX століття в Ізраїлі починає складатися нетрадиційний для країни напрямок у сприйнятті причин і значення арабо-ізраїльського конфлікту. Йдеться про зовсім нову для того часу, але досить відому вже в 80-х роках XX століття позицію так званих «нових істориків» (І. Паппе, Б. Морріс, И. Харкабі, А. Шлам, С. Флапєн) [13], що намагалися критично оцінювати зовнішню політику Ізраїлю від часів його створення. Однак, ізраїльська сходознавча школа не обмежується лише проблемою конфлікту. На базі єрусалимського та тель-авівського університетів розроблюються історичні та соціально-політичні аспекти мирного процесу в регіоні. Зокрема цій проблемі присвячено праці Ш. Газіта, Н. Кашіана та Д. Тель [14] та інших.

Серед загального кола арабських досліджень мирних процесів на Близькому Сході домінує позиція, в якій робиться спроба проаналізувати досвід поразки арабських держав у близькосхідних війнах та знайти оптимальні рішення для їхнього врегулювання [15]. В них досить гостро порушується питання взаємовідносин з Ізраїлем. Що ж до питання про оцінку діяльності міжнародних організацій (ООН і ЛАД), то тут явно простежується лояльність арабського світу до проблеми близькосхідного мирного процесу і будь-яких критичних зауважень не робиться. Ця обставина не дозволяє об'єктивно розглянути позицію арабської сторони в цьому процесі.

Проведений в (кваліфікаційній, дипломній, магістерській) роботі історіографічний огляд вказує, що вивчення історії миротворства має давні традиції. До того ж виявлено, що весь комплекс миротворчих ініціатив на Близькому Сході потребує ретельної історичної оцінки значення миротворчих зусиль у врегулюванні близькосхідних проблем.

Джерельна база дослідження охоплює значне коло джерел, частина яких якого вводиться до наукового обігу вперше. Матеріали, використані при написанні роботи, умовно можуть бути поділені на кілька груп.

Офіційні документи міжнародних організацій та урядів. У цій групі представлено документи міжнародних організацій (у першу чергу, ООН, ЛАД та ЄС), а також провідних держав світу та регіону (США, СРСР та Росії, Ізраїлю, Єгипту і т. д.), котрі відображають їхню позицію з широкого спектру проблем близькосхідного врегулювання.

Опубліковані збірники знаходять застосування для розв'язання різних завдань в історії міжнародних відносин. Найбільший інтерес являють собою збірники ООН, які видаються регулярно [16]. У них публікуються резолюції Ради Безпеки-та Генеральної Асамблеї, заяви Ген. секретаря та звіти окремих спеціалізованих комісій з питань мирного врегулювання близькосхідного конфлікту. Правова і політична позиція арабських держав знайшла відображення в спеціалізованих збірниках регіональної організації ЛАД [17].

Діяльність держав-учасниць близькосхідного врегулювання представлено в збірниках документів МЗС. Найбільший інтерес тут становлять відповідні збірники Ізраїлю [18] та Росії (СРСР) [19]. їхня цінність полягає в тому, що в них міститься повний спектр матеріалів від законодавчих актів з того чи іншого питання зовнішньої політики держави до офіційного дипломатичного листування.

Матеріали міжнародних конференцій, самітів та зустрічей. За всю історію мирного процесу на Близькому Сході було проведено кілька десятків міжнародних зустрічей як безпосередньо між главами урядів ворогуючих сторін та їхніх міністрів, так і переговори за участю третьої сторони-посередника. Досягнуті під час цих зустрічей угоди мали вплив на весь хід мирного врегулювання конфліктів. Значення таких документів є дуже великим. За їхньою допомогою можна досить повно відновити не тільки тенденції в мирних відносинах, але й зробити аналіз перспектив проектів на майбутнє, щовисуваються, оскільки під час цих зустрічей разом із висловленням вимог сторін тривав і пошук можливих компромісів.

Наукові публікації державних і політичних діячів. При написанні роботи було використано наукові та політико-ідеологічні дослідження державних діячів близькосхідного регіону, що мають відношення до розроблення зовнішньої політики та прийняття рішень у сфері національної безпеки своїх країн. Серед такого типу робіт у першу чергу слід назвати публікації Генеральних секретарів в ООН - Б. Бутрос-Галі та К. Аннана [20]. Певний інтерес становлять роботи таких ізраїльських лідерів, як І. Алон, X, Герцог, ПІ. Перес, Б Нетаньяху [21]. В них відбито не тільки наукову позицію їхніх авторів, але й досвід безпосередньої участі в подіях, що відбувалися на Близькому Сході.

Мемуари, спогади, офіційні виступи та інтерв'ю державних керівників та учасників подій. Цю групу документів представлено виступами, заявами, інтерв'ю та матеріалами прес-конференцій визначних політичних і державних лідерів основних суб'єктів мирного процесу в регіоні, що розкривають внутрішню суть офіційної позиції як учасників конфлікту, так і його миротворців з різного роду його аспектів. Більша частина цих документів міститься в уже названих збірниках. Науковий інтерес становить збірник статей, промов та виступів державних і політичних діячів (X. Асада, С. Хусейна) [22].

Скласти уявлення про позиції Англії та Франції в розвитку близькосхідної політики та про характер урегулювання конфліктів на ранніх етапах історії повоєнного Близького Сходу дозволяють спогади французького лідера Ш. де Голля та прем'єр-міністра Великої Британії В. Черчилля [23].

Мемуари та спогади американських й ізраїльських державних діячів (Г. Трумена, Д. Ейзенхауера, Р. Ніксона, Дж. Картера, Р. Рейгана, Дж. Буша, М. Олбрайт, Б. Клінтона, Д. Бен-Гуріона, М. Бегіна, М. Даяна, Г. Меїр та ін.) [24] вносять додаткове забарвлення до історичного дослідження проблеми. Не менший інтерес становлять і спогади рядових учасників конфліктів у регіоні [25].

Зрозуміло, що тільки цим колом названих джерел повне висвітлення проблеми історії миротворчої діяльності на Близькому Сході не може вичерпуватися. Однак, уже названі групи документів дозволяють в більш ніж потрібному обсязі дослідити проблему й досягти поставлених перед автором цілей, що, звичайно, не може бути обмеженням для нових наукових досліджень.

Методологічну основу (кваліфікаційної, дипломної, магістерської) роботи складає сукупність філософських та наукових підходів до розуміння проблем війни та миру [26]. Під час дослідження місця й значення висунутих миротворчих проектів у сукупній системі знань певної епохи й характеристики їхнього співвідношення з іншими елементами в загальній теорії миру і війни необхідно з'ясувати, в першу чергу, специфіку світогляду в цілому. При цьому слід відзначити, що істотну роль у вивченні методологічної бази миротворства відіграє принцип історизму. Це положення набуває широкого застосування ж у процесі висвітлення ґенези тієї або іншої теорії міжнародних відносин в історичній ретроспективі й перспективі, так і в розумінні самої суті підходів миротворства. Звідси й визначальне значення принципів об'єктивізму та історизму, без яких не можна говорити про наукове розуміння історичних явищ в міжнародній та регіональній політиці та про всесвітню історію взагалі.

Основним методом дослідження є проблемно-хронологічний, який дозволяє розглянути проблему в її часовій послідовності та динаміці. Для одержання загального уявлення про мирні ініціативи в регіоні широко використовується описовий аналіз, що надає можливість розглянути суть близькосхідних конфліктів під кутом миротворчих взаємовідносин. Важливою умовою досягнення поставленої цілі та розв'язання висунутих задач є нормативний аналіз, що ґрунтується на дослідженні системних явищ у процесі виникнення та розвитку миротворчої діяльності в регіоні. Методика дослідження даної проблеми будується так само на типологічній класифікації конфліктних ситуацій і методів реалізації миротворчої діяльності, що мали місце на Близькому Сході в зазначених хронологічних та територіальних межах. Крім того, робиться наголос на комплексному підході та критичній оцінці наявних джерел.

При вивченні документів широко використовується метод порівняльного аналізу. Цей метод застосовується також при вивченні міри ефективності миротворчих ініціатив як у вертикально-хронологічному ракурсі, так і в площині горизонтально-типологічних форм миротворчої діяльності. Тому весь наявний матеріал під час дослідження було піддано ретельному історико-типологічному порівнянню, у результаті чого встановлено генетичний зв'язок між умовами розвитку конфлікту, цілями миротворців і методами досягнення мирного врегулювання. Застосування ж картографічного методу та укладання структурних схем дозволяють узагальнити верь наявний матеріал, а також провести в майбутньому більш глибоке вивчення питання.

Таким чином, увага до загальнотеоретичної та методологічної структури вчень про побудову миру, а також історичний аналіз джерел з даної тематики, знайомство з її історією вивчення необхідна база для правомірної та коректної інтерпретації подій на Близькому Сході, їхньої історичної оцінки та вияву логіки подальшої долі миротворства як феномену міжнародних відносин.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її написано в наукових та навчальних цілях, і безпосередньо адресовано викладачам, студентам та аспірантам гуманітарних факультетів, отриманні в роботі результати можуть використовуватися як рекомендації для істориків, політиків, дипломатів, фахівців з міжнародного права, журналістів тощо.

Апробація результатів дослідження. Частина теоретичних положень та висновків цього дослідження знайшла відображення в публікаціях, у виступах на конференціях, зокрема студентських

Структура роботи відбиває поставлені перед дослідженням цілі та завдання. Загальний обсяг її становить XX сторінок, з них основного тексту - XX сторінок. (Кваліфікаційна, дипломна, магістерська) робота складається зі вступу, XX основних розділів, висновків, приміток, списку використаних джерел та літератури (XX найменувань), а також додатків (карти, таблиці тощо).

ПОСИЛАННЯ*

* В роботі посилання до вступу розміщуються не безпосередньо після тексту вступу, а в кінці основного тексту, започатковуючи посилання до всієї роботи.

До вступу

1. Доклад Генерального секретаря о работе Организации Объединенных Наций, Генеральная Ассамблея, 6 сентября 2001 года // Официальные отчеты. Пятьдесят шестая сессия. - Нью-Йорк, 2001. -Дополнение № 1 (А/56/1).

2. Туганова О.Э. Политика США и Англии на Ближнем и Средней Востоке / О.Э. Туганова. - М: Международные отношения, 1960. - 252 с.

3. Хазанов М.Е. ООН и ближневосточный кризис / М.Е. Хазанов. - М.: Наука, 1983. - 312 с; Медведко Л.И. К востоку и западу от Суэца; закат колониализма и маневры неоколониализма на Арабском Востоке / Л.И. Медведко. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. - 176 с; Дмитриев Е., Ладейкин В. Путь к миру на Ближнем Востоке / Е. Дмитриев, В. Ладейкин. - М.: Мысль, 1974. - 292 с; Киселев В.И. Палестинская проблема и ближневосточный кризис / В.И. Киселев. - К.: Наук, думка, 1983 та інші.

4. Чистяков А. Мирный процесс на Ближнем Востоке. Новая динамика, новое качество / А. Чистяков // Международная жизнь. - 1994. -№ 9. - С. 3-20; Чистяков А. Перемены на Ближнем Востоке и внешний мир / А. Чистяков // Международная жизнь. - 1994. - № 2. - С. 33-41; Егорин А.З. Война за мир на Ближнем Востоке / А.З. Егорин. I М.: Наука, 1995. ~ 317 с; Мирский Г.И. Израиль и палестинцы: самый длительный конфликт // МЭМО. - 2001. - № 3 - С. 43-55; № 4. - С. 38-50; Пырлин Е.Д. Трудный и долгий путь к миру: взгляд из Москвы на проблему ближневосточного урегулирования / Е.Д. Пырлин. І М.: Алгоритм, 2002 та інші,

5. Документы Института Израиля и Ближнего Востока. - Режим доступу: // www.iinies.ru.

6. України в постбіполярній системі міжнародних відносин (аналітична доповідь) / Підгот. В.А. Манжола та інші. - К.: Либідь, 2006. -283 с; Асиметрія міжнародних відносин і За ред. Г.М. Перепелиці, О.М. Субтельного. - К.: Альтернатива, 2005. - 301 с; Бруз B.C. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів: Навч. посіб. - К.: Либідь, 1995 - 244 с. та інші.

7. Коппель О.А. Проблема безпеки Перської затоки в 70-ті - 90-ті роки: Автореф. дис.... д-ра. істор. наук: спец. 07.00.02 «Всесвітня історія» / Київ. Нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченко, ін-т міжнар. відносин. – К.,1999. - 42 с.;Скороход Ю.С. Міжнародний аспект урегулювання ліванського конфлікту (80-90-ті роки). - К.: Політична думка, 2000. - 182 с; Резніченко В.І. Роль міжнародних та регіональних організацій, по врегулюванню ірако-кувейтського конфлікту: Автореф. дис.... канд. істор. наук: спец. 07.00.02 «Всесвітня історія» / Київ, Нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченко, ін-т міжнар. відносин, 1996. - 19 с. та інші.

8. Robinson J. Palestine and United Nations: Prelude to solution / J. Robinson. - Wash., 1947. - 242 p.; Zasloff JJ. Great Britain and Palestine. A stuffy of the problem before the UN / J. J. Zasloff. - Munchen, 1952. - 132 p.; Джонсон П. Суэцкая война / П. Джонсон. / Пер. с англ. - М,: Политиздат, 1957 - 230 с. et ibid.

9. Macdonald R.W. The league of Arab states: A study in the dynamics of regional organization / R.W. Macdonald. - Priceton, 1965.1234 p.

10. Farban F. Problem des iranisch-irakischen Konfliktes von 1968-1984: Eine Analyse aus Irak Sicht - Frankfurt / F, Farban. – Munchen, 1989, -155 s.

11. Quandt W.B. Camp David: Peacemaking and politics / W.B. Quandt. -Wash., 1986. -218 p.

12. Tessler M. A history of the Israeli-Palestinian conflict / M. Tessler. -Bloomington, Indianapolis, 1994, -Д94 p.

13. Bappe I. The making of the Arab-Israeli conflict 1947-1951 / I. Bappe. -L.; N.Y., 1994. – 162 p.; Morris B. Israel's border wars, 1949-1956: Arab infiltration, Israeli relation and the countdown to the Suez war / B.Moris. - Oxford, 1997. - 211 p.; Haikabi Y. Israel's fateful decisions / Y. Haikabi. N.Y., 1988. - 198 p.; Shlaim A. The Iron Wall Israel and the Arab World / A. Shlaim. – N.Y., 2000. - 120 p.; Flapan S. Zionism and the Palestinians / S. Flapan. - L. – N.Y., 1979. - 322 p. et ibid.

14. Gasit S. The Arab World after the Gulf-War and die Peace Process. The «Linkage» between the conflicts / S. Gasid // The Middle East Articles. - October, 199 L - P. 106-118; Caplan N. The Lausanne Conference, 1949: A Case Study in Middle East Peacemaking / N. Caplan. – Tel Aviv, 1993. – 166 p.; Tal D. The 1956 War Collusion and Rivahy in the Middle East / D. Tal. - Tel Aviv, 2001. - 355 p. et ibid.

15. Rousam M. Palestine and the internationalization of Jerusalem / M. Rousam. - Baghdad, 1965. - 76 p.; Hassouna H.A. The League of Arab states and regional disputes. A study of Middle East conflicts / H.A. Hassouna. - N.Y., 1975. - 144 p. et ibid.

16. Режим доступу: www.un.org.

17. Khalil M. The Arab States and the Arab League: A documentary record / M. Khalil. – Beirut, 1962. – 364 p.; Israel's foreign relations: selected documents / Ministry for Foreign Affairs; Ed, by M. Medzini. - Jerusalem, 1976-2000. - 459 p.

18. Внешняя политика Светского Союза и международные отношения: сборник документов. - М.: Международные отношения, 1952-1964; СССР и Арабские страны. 1917-1960 гг.: документы и материалы / Ред. В.Я. Сиполс и др. - М., 1961. - 520 с; СССР и Ближневосточное урегулирование, 1967-1988: документы и материалы / МИД СССР, под ред. Ю.М. Воронцова. - М.: Международные отношения, 1989. - 620 с; Советско-израильские отношения: сборник документов. Т. 1: В 2-х кн. / Под ред. Б. Л. Коновалова, Э. Бенцур. - М.: Международные отношения, 2000. - 548 с; Ближневосточный конфликт, 1947-1967: из документов архива внешней политики Российской Федерации / Отв. ред. В.В. Наумкин. - М.: Международные отношения, 2003. - Т. 1-2.

19. Бутрос-Гали Б. Радикальные преобразования в мировой системе после окончания холодной войны, естественно, находят отражение в деятельности ООН Б. Бутрос-Гали // Международная жизнь. - 1995. - № 5. - С. 3-22; Annan, Kofi A. Towards a culture of prevention: statements by the Secretaiy-General of the United Nations / Kofi A. Annan. – Washington, 1999. - 172 p.

20. Алон И. Хагана. Арабо-израильские войны / Хагана, Алон И. / Отв. ред. А. Поляков. - М. - СПб., 2004, - 217 с.; Герцог X. Арабо-израильские войны, 1947-1973 гг.: в 2-х ч. / X. Герцог // Арабо-израильские войны / Отв. ред. А. Поляхов. - М. - СПб., 2004; Перес Ш. Новый Ближний Восток Ш. Перес / Пер. с англ. - М.: Международные отношения, 1994. - 304 с; Нетаньяху Б. Война с терроризмом: как демократии могут нанести поражение сети международного терроризма / Б. Натаньяху / Пер. с англ. -М.: Международные отношения, 2002. - 411 с.

21. Мир глазами президента Сирии Хафеза Аеада: сборник речей и выступлений / Отв. ред. В.М. Ахмедов. В.А. Исаев, А.О. Филоник. - М.: Международные отношения, 2000. - 215 с; Saddam Speaks on the Gulf Crisis: A Collection of Documents / Ed. by O. Bengio. - Tel-Aviv, 1992. - 276 p. et ibid.

22. Голль Ш. де. Военные мемуары: в 2-х т. / Пер. с франц. - М.: Политиздат, 1960; Черчилль У. Вторая мировая война: в 3-х кн. / Сокр. пер. с англ. – К., 1991.

23. Truman Н.S. Years of Trial and Hqpe / H.S. Truman. – N.Y., 1956. – 516p.; Eisenhower D.D. Mandate for Change, 1953-1956 D.D. Eisenhower, -L., 1964. –760 р. Никсон P.M. На арше: воспоминая о победах, поражениях и возвращении / P.M. Никсон / Пер. с англ. - М.: Политиздат, 1992.; Carter J. Keeping Faith: memoirs of a President / J. Carter. - N.Y. - L., 1982. - P. 659; Рейган Р. Жизнь по-американски / P. Рейган / Пер. с англ. - М.: Политиздат, 1992. - 459 с; Буш Дж., Скоукрофт Б. Мир стал другим / Дж. Буш, Б. Скоукрофт / Пер. с англ. - М. 2004.; Олбрайт М. Госпожа госсекретарь: мемуары Мадлен Олбрайт / М. Олбрайт / Пер. с англ. - М.: Международные отношения, 2004. - 587 с; Клинтон Б. Моя жизнь / Б. Клинтон / Пер. с англ. - М.: Научная книга, 2005. - 476 с; Ben-Gxurion D. Memoirs / D. Btn-Gurion. - N.Y. - 318 p., 1970.; Begin M. The Revolt / M. Begin - Bnei-Brak, 2002. - 212 p.; Даян М. Дневник Синайской кампании / M. Даян // Арабо-израильские войны, 1956, 1967 / Пер. с англ. - М.: Международные отношения, 2003. - С. 39-71.; Меир Г. Моя жизнь: автобиография / Г. Меир / Пер. с иврита Р. Зерновой. - Чимкент: Б.и., 1997.1 406 с. та інші.

25. Тевет Ш. Танки Таммуза / Ш. Тевет // Арабо-израильские войны, 1956, 1967. - С. 127-142; Аннан, Абу ар-Рахман. Кунту аси ран / Абу ар-Рахман, Аннан. - Каир, 1971, - 58 с. [Я був військово­полоненим: спогади льотчика, учасника війни 1948 р.] та інші.

26. Трактаты о вечном мире: сб. / Под ред. Ф.В. Константинова. / М.: Международные отношения, 1963. - 464 с. та ін.

В основній частині, поділеній на окремі розділи, викладають зміст теми дослідження. Кожному розділі повинна бути завершеність змісту, головна ідея, а також тези, підтверджені фактами, думками різних авторів, архівними, статистичними даними, результатами анкетування, аналітичних даних практичного досвіду. Думки мають бути пов'язані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Кожний висновок повинен логічно підкріпляти попередній, один доказ випливати з іншого. Інакше текст втратить свою єдність. До кожного розділу роботи необхідно зробити висновки, а по закінченні роботи - формулюються загальні висновки до всієї роботи в цілому.

На заключному етапі передбачається уточнення студентом вступу та формування висновків до кваліфікаційної (дипломної) роботи, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його доопрацювання з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту. У висновках потрібно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів дослідження, викласти рекомендації щодо їх використання.

В стислій формі, в логічній послідовності викладаються зроблені автором узагальнення, пропозиції та їх значимість. Такий висновок повинен бути покладений в основу доповіді при захисті дипломної (кваліфікаційної) роботи перед ДЕК.

Особливе значення має оформлення (кваліфікаційної) дипломної роботи. Вона має бути надрукована на комп‘ютері, бо це полегшується редагування і є можливість подальшого використання при написанні інших наукових праць.

 

Загальний обсяг (кваліфікаційної) дипломної роботи має бути в межах 60-80 друкованих сторінок. Робота виконується на білому папері формату А4. Список посилань складають безпосередньо за друкованим текстом роботи. Він має рубрики; До вступу, До розділу І, До розділу II і т.д. Крім того, додається список джерел та літератури під назвою «Джерела та література»

Список використаних джерел та літератури складається на основі робочої картотеки і є «візитною карткою» автора роботи, його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою та джерелами. Цей список подається за таким зразком:

 

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Збірники документів та матеріалів,

2. Фонди державних архівів.

3. Статистичні довідники.

4. Періодичні видання.

5. Мемуарна література.

6. Монографії, підручники, посібники.

7. Статті.

8. Дисертації, автореферати.

9. Ілюстративні матеріали (атласи, пам‘ятки живопису, скульптури, архітектури)

10. Науково-популярна та художня література.

 

Нумерація в списку джерел суцільна, п ри складанні списку використаних джерел необхідно дотримуватися вимог державного стандарту. Кожний бібліографічний запис починають з нового рядка з порядковою нумерацією. Літературу розташовують в алфавітному порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською мовою, потім – іноземною.

Слід звернути увагу на те, щоб посилання в тексті на використані джерела були позначені тим порядковим номером, яким воно записано у списку використаної літератури з виділенням двома квадратними дужками, наприклад «... у працях [1-7]...».

Про кожен документ (книжку) подаються такі відомості: прізвище та ініціали автора, якщо книжка написана двома чи трьома авторами, то їх прізвища перераховуються за таким порядком, в якому вони вказані в книжці, повна і точна назва книжки, яка не береться в лапки, підзаголовок, який уточнює назву (якщо він вказаний на титульному аркуші), через скісну лінію - ініціали та прізвище автора (авторів); дані про повторне видання; назва місця видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви, Санкт-Петербурга) вживаються скорочення: К., X., М., СПб.; назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів «рік» або скорочення «р.»); кількість сторінок із скороченням «а». В разі відсутності даних про місце видання, видавництво, рік видання пишемо: Б.м., Б.в., Б.р.

Кожна група відомостей відокремлюються одна від одної знаком крапка і тире (. -).

Бібліографічний опис роблять мовою документа.

Документи, які мають більше трьох авторів, описують за назвою. При цьому за косою рискою, яку проставляють після останнього слова назви, наводять ініціали і прізвища чотирьох авторів (якщо книжку написано чотирма) або трьох «та ін.» (якщо книжку написано п'ятьма і більше авторами).

Якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора (або авторів), то запис даних про книжку починають з назви, після чого за косою рискою вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем і всі останні елементи за прізвищем автора.

Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні мати: прізвище та ініціали автора статті; назву статті, після чого ставиться дві косих риски, йде повна назва видання, в якому розміщена стаття, за викладеними вище правилами, а для журналу - назва, рік випуску, номер сторінок, на яких розміщена стаття.

При оформленні тексту (кваліфікаційної) дипломної роботи потрібно також витримати загальні вимоги до ілюстрацій, таблиць, форм, тощо.

 

ІЛЮСТРАЦІЇ

Ілюструють (кваліфікаційні) дипломні роботи, виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути випадкових ілюстрацій, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати - тексту, а текст - ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має три основні елементи:

найменування графічного сюжету позначається скороченим словом «Рис.»; порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами; тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного та посиланнями на джерело.

Основними видами ілюстративного матеріалу в дипломній роботі є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на н^ї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або звороту тилу: «...як це видно з рис. 3.1», або «...як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіюванню мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

ТАБЛИЦІ

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» розміщують в правому верхньому куті з зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу).

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «таблиця» і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження таблиці» і вказують її номер.

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

 

Головка				Заголовок граф
						Підзаголовки граф
	Боковик	Графи (колонки)

 

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику - всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути якомога коротким.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки й з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було чигати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину над іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її заголовок, а в другому випадку - боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінити лапками:

- якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі - лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

ДОДАТКИ

Додатки оформлюють як продовження (кваліфікаційної) дипломної роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках (кваліфікаційної) дипломної роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою (кваліфікаційної) дипломної роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повного сприйняття (кваліфікаційної) дипломної роботи:

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- повні тексти дипломатичних документів;

- ілюстрації допоміжного характеру;

- уривки з спогадів, виступів політичних діячів;

- історичні та географічні карти.

 

Зброшурована у твердій палітурі (кваліфікаційна) дипломна робота подається студентом завідувачу випускаючої кафедри, який приймає остаточне рішення щодо її допуску до захисту в Державній комісії з захисту (кваліфікаційних) дипломних робіт, про що робить відповідну позначку (ставить підпис біля висновку комісії з попереднього захисту).

Після одержання допуску до захисту студент отримує на випускаючій кафедрі направлення на зовнішнє рецензування. Зовнішній рецензент - провідний спеціаліст галузі або науковець ретельно ознайомлюється з дипломною роботою та складає рецензію.

До внутрішньої сторінки обкладинки дипломної роботи студент приклеює конверт, у якому розміщує зовнішню рецензію.