Етапи роботи над дослідженням та оформленням кваліфікаційної та дипломної робіт

Весь процес роботи над дослідженням поділяється на три основні етапи:

- підготовчий;

- етап роботи над змістом;

- заключний етап.

Підготовчий етап розпочинається з вибору теми кваліфікаційної чи дипломної роботи, її осмислення та обґрунтування актуальності. Вибір теми студент здійснює з науковим керівником, враховуючи особисті попередні напрацювання, зацікавленість певною проблемою та можливістю підбору практичного матеріалу роботи установ зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності. При з'ясуванні об'єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою кваліфікаційної (дипломної) роботи є система логічної ув'язки.

Об'єкт дослідження – це вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує для дослідження джерелом інформації (це галузь, установа) або це явище, процес, який породжує проблему і прагне вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Це лише суттєві зв'язки та відношення, властивості, аспекти, функції, які є визначальними для даного дослідження.

Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується, а предметом - те, що в цьому об'єкті має наукове пояснення, тобто як категорії наукового процесу вони співвідносяться між собою як загальне Ф часткове, предмет визначає тему дослідження.

Мета дослідження пов'язана з об'єктом і предметом дослідження, а також його кінцевим результатом і шляхами його дослідження, вона співпадає з формулюванням теми. Для досягнення поставленої мети дослідження студент визначає послідовне виконання відповідних завдань.

Особливою є відповідальність кафедри і наукового керівника за стан написання кваліфікаційної (дипломної) роботи, які:

- видають завдання;

- надають допомогу студенту в розробці календарного графіку на період виконання дипломної роботи;

- допомагають студентові у підборі необхідної літературу з теми;

- проводять консультації відповідно до затвердженого графіку;

- систематично контролюють хід роботи;

- науковий керівник дає детальний відгук на закінчену кваліфікаційну (дипломну) роботу.

Кафедрі надається право заслуховувати студентів з окремих розділів кваліфікаційної (дипломної) роботи. Консультанти запрошуються з науково-педагогічного складу вузу і фахівців установ з історії.

Наступним процесом роботи є безпосереднє ознайомлення студента з основними джерелами та літературою з теми кваліфікаційної (дипломної) роботи: каталогом і картотекою кафедри та бібліотеки, навчальною й іншою інформаційною літературою, формування робочої картотеки з теми. Складену картотеку необхідно дати на перегляд керівникові, який порекомендує праці, котрі треба вивчити в першу чергу, а також ті, які слід виключити з картотеки, або включити до неї. Після цього студент знаходить потрібну літературу і розпочинає вивчення, та конспектування літератури з теми дипломної роботи. Після вивчення і конспектування матеріалу його необхідно ще раз переглянути, щоб склалося цілісне.уявлення про предмет вивчення та сформувати попередній план роботи, який обов'язково погодити з керівником і доопрацювати завдання на виконання курсової (дипломної) роботи.

Дипломна (кваліфікаційна) робота повинна бути оформлена відповідно до плану і правильно грамотно виконана. Титульний аркуш оформляється відповідно до зразка (додаток Д).

Перед вступом при потребі необхідно дати перелік умовних позначень, термінів, скорочень, символів, використаних у науковій роботі. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять - визначення, скорочення; справа - їх детальну розшифровку.

У вступі слід коротко викласти актуальність досліджуваної теми, зв'язок з науковими програмами, планами, вказати мету роботи, об'єкт і предмет дослідження, обрані методи, дати оцінку сучасного стану наукової проблеми, охарактеризувати джерела, викласти новизну та практичне значення даної роботи, зазначити структуру дослідження. Враховуючи винятково важливе значення вступу наводимо його приклад по темі «Миротворча діяльність на Близькому Сході у 1945-2000 рр.».

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З закінченням Другої світової війни та підписанням міжнародної угоди про взаємне співробітництво в справі з підтримки миру та безпеки людство відкрило нову сторінку в своїй історії - історії боротьби за мир. Своєрідним феноменом цього нового життя стало виникнення цілком унікального виду діяльності – миротворства. Найперші кроки в цьому напрямку розвитку міжнародних відносин було здійснено при врегулюванні конфліктів на Близькому Сході.

В історії людства відомо небагато регіонів настільки насичених подіями конфліктного характеру як Близький Схід. Політична напруженість Близького Сходу передається від покоління до покоління як своєрідний спадок всього людства від часів єгипетських завоювань та юдейських війн. Тому досвід сучасних миротворців у досягненні миру на цьому історичному перехресті епох та народів може бути корисним у процесі врегулювання багатьох інших воєнних, соціальних, політичних та економічних суперечностей.

Актуальність дослідження історії мирного процесу на Близькому Сході має підтвердження і в геополітичному ракурсі. Криза, а потім і розпад колоніальної системи в країнах Сходу зумовили виникнення в регіоні цілої низки воєнно-політичних, територіальних та соціальних (етнічних, релігійних, соціально-класових) проблем. Регіональні проблеми сильно впливають і на інші регіони світу. Залежність сучасного світу від проблем Близького Сходу дуже гостро відчуло світове співтовариство вже на початку XXI століття, про що досить чітко було визначено в доповіді Генерального секретаря ООН Кофі Аннана: «Щодо Близького Сходу, то погіршення обстановки в регіоні залишається джерелом великої занепокоєності для міжнародного співтовариства» [1]. Низка воєнно-політичних криз, що охопила регіон в перші роки нового століття доповнює тезу про важливість та необхідність вивчення історії миротворчої діяльності в країнах Близького Сходу.

Об'єктом цієї роботи є історія миротворчої діяльності як особливого напрямку діяльності міжнародних і регіональних організацій, а також окремих держав з урегулювання воєнно-політичних конфліктів та розбудови системи безпеки у близькосхідному регіоні в період з 1945 по 2000 роки.

Предметом даного дослідження проблем миротворства на Близькому Сході слід вважати такі аспекти, як витоки, тенденції та напрямки миротворчої діяльності, а також історична оцінка ефективності заходів з урегулювання конфліктів у регіоні розроблених у розглянутий період.

Територіальні рамки цього дослідження обмежені територією азіатської частини арабського світу, включаючи Ізраїль. Такі географічні обмеження дозволяють виключити зі сфери дослідження територіальні суперечності та політичні конфлікти Туреччини (наприклад, кіпрський конфлікт) та країн Північної Африки (наприклад, суданська криза, туніська, сахарська тощо), що виправдовує наукові можливості дисертаційного дослідження.

Хронологічні межі роботи охоплюють період від заснування ООН у 1945 році та перших спроб використання міжнародних зусиль у подоланні регіональних воєнно-політичних криз (кризи в Сирії та Лівані 1943-1946 років) до початку другої палестинської Інтифади проти Ізраїлю у 2000 році.

Мета і завдання (кваліфікаційної, дипломної, магістерської) роботи» Близькосхідна проблема містить в собі різні за масштабами та тривалістю конфлікти, що об'єднали широкий спектр регіональних проблем. Тому основну мету роботи автор вбачає у вивченні історії миротворчої діяльності на Близькому Сході в період з 1945 по 2000 рік.

Виходячи з цієї мсти, можна визначити такі завдання роботи:

- простежити розвиток поглядів на проблеми співвідношення війни та миру, а також миротворчості у міжнародних відносинах і визначити джерела миротворчої діяльності на Близькому Сході після Другої світової війни;

- виявити основні тенденції та напрямки в історії миротворчої діяльності на Близькому Сході в період з 1945 по 2000 рік;

- з'ясувати історичну сутність регіональних та міжнародних
факторів забезпечення миру та визначити їх вплив на близькосхідний мирний процес.

Для досягнення поставленої в роботі мети використані методи наукового аналізу суспільно-історичних явищ, проблемно-хронологічного та комплексного підходів, методи порівняння, а також методи історико-системного та історико-типологічного дослідження. Поєднання історичних та загальнонаукових методів дозволяє дослідити історичну сутність миротворчої діяльності у близькосхідному регіоні.

Наукова новизна отриманих у процесі дослідження результатів полягає в тому, що в (кваліфікаційній, дипломній, магістерській) роботі:

- здійснено комплексне дослідження діяльності міжнародних організації та окремих держав спрямованої на врегулювання близькосхідних конфліктів за період з 1945 по 2000 роки. При цьому, як вже вказувалося, особливу увагу приділено не розгляду конфліктів, а тенденціям та напрямкам в розробці методів їхнього подолання;

- розроблено та запропоновано систему періодизації історії миротворчої діяльності в регіоні, а також класифікацію суб'єктів миротворчих ініціатив залежно від географічного фактору та рівня організації засобів впливу на конфліктну ситуацію;

- досліджено специфічні зв'язки між ініціаторами миротворчих дії та учасниками близькосхідних конфліктів. Здійснено спробу встановити міру їхнього впливу та характер воєнно-політичних відносин в регіоні. Крім того, зроблено акцент на проблемі ефективності миротворчої діяльності на Близькому Сході. Визначено історичну значимість та роль діяльності окремих учасників миротворчого процесу на Близькому Сході (ООН, ЛАД, РСАДПЗ, Руху неприєднання, ЄС, Ізраїлю, Великої Британії, Франції, СІЛА, Росії, України та ін.).