Методичні принципи проведення балінтовських груп

Метою проведення балінтовських груп є профілактика і відпрацьовування проблем, емоцій, що виникають у результаті роботи, можливість обговорення своїх власних проблем, і найважливіше — попередження "синдрому згорання".

Феномен "згорання" — гострий кризовий стан, що властивий людям, що зустрічаються за родом діяльності (соціальні працівники, співробітники громадських організацій, психологи, психотерапевти) з негативними переживаннями інших людей і, більш менш, особисто утягненими в них. "Синдром згорання" характеризується щиросердечною і фізичною утомою, виснаженням, утратою віри у свої сили і, як результат, - неможливість ефективної роботи. Як правило, складності в робочій ситуації є останньою краплею, що, немов лакмусовий папірець, виявляють особистісні проблеми і конфлікти працівника.

Причини виникнення синдрому “вигорання”:

• гостра чи хронічна фрустрація;

• гострий психологічний стрес;

• внутріособистісний конфлікт.

Причиною фрустрації може бути незадоволена потрібність бути ефективним у роботі, коли бажана мета — допомогти іншій людині — не реалізується через бар'єри, перешкоди, котрі здаються чи дійсно можуть бути нездоланними. Страх неспроможності, відповідальність за запропоновані рекомендації є істотним психологічним бар'єром; перешкодою також є різниця у віці, невідповідність життєвого досвіду і світогляду того, хто пропонує свою допомогу і того, кому вона призначена. Актуальні і соціокультурні бар'єри: норми, правила, забобони, табу під час діалогу, зовнішні прояви матеріального добробуту.

Фрустрація виявляється різними видами відповідної поведінки, а також фразами: "Це дуже складна робота", "Чому тільки мені дістаються самі важкі випадки", "Я не можу допомогти", цього не розумію" і т.д. На рівні емоцій фрустрація виявляє як роздратування, апатія, найчастіше має елементи агресії деструкції в робочій ситуації й у спілкуванні з колегами. Крім цього, присутня стереотипність поведінки, поверненнядо“старої” (колишньої, менш відповідальної) моделі поведінки,своєрідна“ примітизація поведінки”.

Якщо фрустрація відображає труднощі сприйняття зовнішнього світу, оточення, то внутріособистісний конфлікт є відображенням внутрішнього світу людини, що виникає при актуалізації двох чи декількох протилежних напрямків, мотивів, цілей, інтересів і цінностей.

Гострому психологічному стресу сприяютьнесподіваніподії в власному житті (наприклад хвороба, смерть когось із близьких), професійні обставини (конфлікт на роботі), надзвичайні події в зв'язку з екстремальними ситуаціями.

Появу фрустраційної поведінки, переживання, обумовлені конфліктом, складають психологічну сутність феномена "згорання":

§ психічне і фізичне виснаження;

§ відчуття безпорадності і неспроможності;

§ збільшення числа невдач (по власній оцінці);

§ небажання йти на роботу;

§ страх перед контактом, діалогом з учасникомпроекту;

§ роздратування й агресія під час бесіди;

§ бажання швидше завершити бесіду;

§ формальний підхід до проблем клієнта;

§ сумніву в значимості, ефективності того, що робить;

§ перенос негативних емоцій на навколишніх;

§ бажання працювати в іншому місці.

Допомагаючи іншим, ми, так чи інакше, стикаємося зі своїми почуттями і бажаннями, власними невирішеними проблемами і конфліктами. Виникає парадоксальна ситуація — спонукувані розумінням і бажанням зменшити страждання іншої людини, ми страждаємо самі. У результаті тривалої роботи неможливо уникнути сумнівів, утоми, спустошення. Але, якщо одночасно йде процес оволодіння новими знаннями, множення їхнє, професійне удосконалювання в ході систематичних тренінгів і зборів по типу балінтовських груп і Т-груп (групи тренінгу навичок), то феномен "згорання" може бути попереджений або переборений.

Знання породжують усвідомлені сумніви. Однак, це сприяє і тому, що невідоме стає менш небезпечним, тому що ми готові до зустрічі з ним.

У профілактиці феномена "вигорання" важливі організаційні моменти:

§ систематичне підвищення кваліфікації;

§ допуск до роботи після проходження попередньої підготовки;

§ навчання навичкам зняття емоційної напруги;

§ психологічний робочий комфорт команди, атмосфера довіри і розуміння

§ корекція провісників феномена "згорання”.

Для профілактики феномена "згорання", профілактики міжособистісних конфліктів, для відпрацьовування емоцій, що виникають у результаті роботи, застосовується

Форма регулярної групової супервізії - балінтовська група, запропонована Майклом (Міклошем) Балінтом (засновник супервізії - З. Фрейд - прийшов до цього після случаю з Карлом Юнгом, що попросив допомоги З.Фрейдав роботі з пацієнткою).

Основа, мета супервізії - нові знання, нові уміння, здійснення догляду, нагляду, перевірка знань, допомога, наставляння, турбота. Це відкрита система, спрямована на поглиблення професійних навичок, аналіз роботи, подолання, розпізнавання особистісного конфлікту. Супервізія мультимодальна, маються різні форми її проведення. Однією з форм групової супервізії є балінтовська група, що проводиться за наступною схемою не більш дев'яноста хвилин:

• виклад події, проблеми — п'ять-десять хвилин;

• питання на розуміння, прояснення ситуації від учасників — "по колу";

• озвучування почуттів, викликаних викладом події, не оцінюючи випадок і людину, що його представляв — по “колу”;

• метафори, асоціації, що виникли під час представлення події — "по колу"

• "у чому проблема представленої події?" — від першої особи;

• "щоб я зробив на місці запропонованої ситуації?";

• рефлексія запропанувавшого випадок.

Якщо ситуація не прояснилася для того, хто запропонував випадок, проводиться коло рольової гри. Ведучій дає заключну інтерпретацію з аналізом ситуації, роботи групи.

.

 

Список рекомендованої літератури

1. Абрамова Г.С. Практическая психология.- М.: Академический Проект, 2000. – 512 с.

2. Битянова М.Р. Организация психологической работы в школе. – М.1997.

3. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості.- Харків.:Фоліо. 1996.- 237 с.

4. Вісті з життя соціально-психологічних служб./ Практична психологія та соціальна робота. - № 7, 2001.- С.33-50.

5. Вопросы практической психодиагностики и консультирования в вузе. Под ред. Н.Н.Обозова. - Л.: ЛГУ,1984 г.

6. Максименко С.Д. Наукова психологія і психологічна практика.../ Практична психологія та соціальна робота. - № 9, 2001.- С.2-6.

7. Методологія і методи практичної психології. Матеріали круглого столу./ Практична психологія та соціальна робота. - № 2-4, 6, 2002.

8. Общая психодиагностика: основы психодиагностики, немедицинской психотерапии и психологического консультирования. Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. М.: МГУ, 1987 г.

9. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе.- М.: ТЦ "Сфера", 1996.- 240 с.

10. Основи практичної психології. В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.- К.:”Либідь”, 1999 р.

11. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В.Дубровиной. – М. 1991.

12. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. М.: МГУ, 1989 г.

13. Тесленко В.В. Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу./ Практична психологія та соціальна робота. - № 2, 1999.- С.2-3.

14. Тесты и хрестоматия. Практикум по основам психологии.- Симферополь.: СОНАТ, 1997.- 254 с.

15. Фопель К. Как научить детей сотрудничать? Психологические игры и упражнения.- М.: Генезис. 1998. – части 1- 4.

16. Фрейд З. Избранное. М.: Внешторгиздат, 1990 г.

17. Фридман Л.М., Пушкина Т.А., Каплунович И.Я. Изучение личности учащегося и ученических коллективов.- М.: Просвещение,1988.- 207 с.

18. Цушко І.І. Структура управління психологічною службою освіти./ Практична психологія та соціальна робота. - № 6, 2000.- С.40-43.

19. Цушко І.І., Царенко Л.Г. Планування роботи практичного психолога загальноосвітнього навчального закладу./ Практична психологія та соціальна робота. - № 7, 2000.- С.24-27.

20. Юнг К.Г. Конфликты детской души. М.: Канон, 1994.-С.55-67.

21. Яценко Т.С. и др. Психоаналитическая интерпретация комплекса тематических психорисунков (глубиннопсихологический аспект). М.: СИП РИА, 2000г.

22. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції.- К.: Либідь, 1996.- 264 с.

Навчальне видання