Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм. Словникове визначення говорить, що “патріотизм – це якість особистості, що характеризує вищий ступінь її духовного розвитку й самосвідомості, що виражається в ціннісному ставленні до своєї Батьківщини, її історії, культури й готовності до самопожертви в ім'я інтересів Батьківщини”. Немає необхідності говорити про важливість формування в учнів любові до Батьківщини, інтересу до історії України, рідного слова, мови, літератури та культури.
Серед інших навчальних дисциплін іноземна мова посідає особливе місце в формуванні патріотизму школярів. Її своєрідність полягає в тому, що в ході вивчення учні здобувають не лише знання з основ науки, а вміння й навички користуватися чужою мовою як засобом спілкування, одержання нової корисної інформації. Викладання іноземної мови в сучасній школі дає вчителю широкі можливості по вихованню громадянськості й патріотизму. Цьому сприяє комунікативна складова предмету, його спрямованість на вивчення та порівняння побуту, звичаїв, традицій і мови свого та іншого народу.
Оптимальними шляхами реалізації цілей національного виховання на уроках і заняттях з іноземної мови є: позакласна робота, підручники, навчальні посібники, методичні розробки уроків/занять з дисципліни, в яких гідне місце відведено національній культурі, традиціям, знанням історії, географії, економіки, реаліям, літератури, мистецтва тощо. Позитивними прикладами можна назвати навчальні посібники “Click on. Ukraine” (В.Еванс, Л.Калініна, І.Самойлюкевич), “Britain and Ukraine: Across Cultures” (Л.Калініна, І.Самойлюкевич), “Ukraine. Culture Express” (О.Павленко, Т.Гур’єва).„Hallo, Freunde!“ (С.Сотникова), „UkranischesKaleidoskop“(Polina Wolodina),навчально-методичні матеріали про відомих людей: вчених, конструкторів, музикантів, видатних письменниківтощо.
У сучасній методиці під впливом низки факторів як лінгвістичних, так і соціокультурних, поняття "навчання мовам" поступово витісняється новим поняттям – "навчання мові й культурі", у тому числі й культурі міжособистісного спілкування суб'єктів, що належать до різних культур, але цікавих один одному з погляду загальної ерудиції, життєвого досвіду, фонових знань. Міжособистісне спілкування представників різних мов і культур може бути реалізовано, якщо співрозмовники будуть цікаві один одному, якщо вони будуть прагнути однієї мети – взаєморозуміння, взаємозбагачення засобами міжкультурної комунікації. У такому діалозі велике місце займає обмін інформацією про свою культуру, традиції, звичаї народу, до якого належить комунікант, про свою малу Батьківщину. Інакше кажучи, це той прошарок культури, що у спеціальній літературі називається країнознавством. Коли учні середньої школи вивчають, наприклад, символи Об`єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Німеччини, Австрії та Швейцарії, то вони повинні бути готовими надати таку ж інформацію і про свою країну.
У програмах з іноземних мов передбачено ознайомлення з реаліями країн, мова яких вивчається; з державними символами, традиціями та звичаями України засобами іноземної мови. Без вивчення рідної культури й мови неможливе вивчення іноземної. Усвідомлення загальнолюдських цінностей – невід`ємна частина розвитку почуття національної самобутності. Вивчаючи разом з мовою життя інших країн, школярі порівнюють отриману інформацію з життям рідної країни. Завдяки такому порівнянню вони вчаться бачити успіхи своєї країни і її проблеми, поважати й цінувати традиції й звичаї свого народу. Почуття національної гідності зміцнюється, коли учні вільно можуть розповісти іноземним гостям про свою оселю, родину, країну, свій край, його історію, цікаві географічні маршрути, наукові досягнення, твори мистецтва, традиції й звичаї.
Відповідно до нових Державних стандартів освіти, нових навчальних програм використання регіонального компоненту змісту уроків іноземної мови стає пріоритетним. Це змінює ставлення школярів до вивчення краєзнавчого матеріалу і спонукає вчителів іноземної мови до пошуків можливих шляхів інтеграції навчального процесу. Робота з краєзнавчим матеріалом може бути частиною, етапом уроку, окремим уроком, позакласним заходом. Змістовий компонент добирається відповідно до вікових та індивідуальних особливостей, інтересів дітей.
Діалог культур розуміється не тільки як знайомство з культурою іншомовних країн, але і як розуміння особливостей життя, побуту й менталітету українців, духовної спадщини України, її внеску у світову культуру. Тому, навчаючи дітей користуватися іноземною мовою як інструментом спілкування, широко використовуються матеріали, пов'язані з культурою та історією країни мови, що вивчається, та рідної мови. Формування особистості учнів, виховання почуття поваги до чужої культури часто проходить через читання текстів країнознавчого та краєзнавчого змісту, що містять нову чи проблемну інформацію; відкривають “вікно” у світ іншої культури, що зачіпають почуття й емоції: прислів'я й приказки, римування, вірші, пісні, особистий лист ровесника з іншої країни, листівки, художню літературу.
Виховання патріотизму було й залишається одним з головних завдань учителів іноземної мови при роботі над такими темами, як "Моя школа", "Наша країна", "Відомі люди", "Традиції й звичаї", "Спорт", "Музика", "Театр", "Кіно", "Живопис", "Свята" та інше. Ці теми дають багатий лексико-граматичний, мовний і комунікативний матеріали; учні занурюються в атмосферу родинних взаємин, своїх особистих переживань, неповторність національного побуту і культури.
Формами навчання можуть бути уроки-екскурсії, рольові ігри, заочні подорожі по рідних місцях, урок-конференція, інтегрований урок. Впевнено називаючи визначні пам'ятки Лондона, Берліна чи Парижа учень не повинен мати труднощів, розповідаючи про цікаві місця свого рідного краю. Таким чином, використання регіонального компоненту у вивченні іноземної мові, безумовно, підвищує ефективність педагогічного процесу та потребує від учителя врахування вікових особливостей учнів, рівня їхньої мовної підготовки, сучасних творчих прийомів розвитку особистості школярів.
Сутність педагогічної системи патріотичного виховання полягає в тому, що вона дає широкі можливості для розв’язання завдань сучасної освіти: соціалізації учнів і розвитку в них соціально значимих індивідуально-особистісних якостей, виявлення особистісного змісту іншомовної освіти та освітніх потреб.
