Найчастіше в теорії та практиці зустрічається класифікація уроків іноземної мови за практичною (навчальною) метою. Вона обумовлює зміст навчального матеріалу, методи навчання та форми організації пізнавальної діяльності, безпосередньо впливає на структуру уроку і логіку його побудови. Під час проведення уроку все підпорядковується його практичній меті. Якщо метою уроку є вивчення нового матеріалу, то зміст, методи навчання і форми організації пізнавальної діяльності добираються вчителем з урахуванням реальної можливості її досягнення.
Практична мета уроку зумовлює його тип, його структуру та зміст. Типологія уроків – це їх групування за певними загальними ознаками: метою, змістом, структурою, методами та технологіями навчання, місцем уроку в навчальному процесі, тощо. Тип уроку – поняття, пов’язане з варіюванням його структури та його змістових елементів.
Типологія уроків з іноземної мови дещо відрізняється від інших предметів. Академічний підручник «Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах» за редакцією С.Ю.Ніколаєва подає типи уроків наступним чином:
І тип – уроки, спрямовані на формування мовленнєвих навичок, користування мовним матеріалом (фонетичним, граматичним, лексичним), на ознайомлення з новим лексичним матеріалом та тренування з метою його використання в говорінні, аудіюванні, читанні та письмі;
ІІ тип – уроки, спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь, де переважає практика в мовленнєвій діяльності.
В методиці існує близько 200 інтерактивних технік, проте найбільш вживаними є такі:
ü душ думок (мозковий штурм, brainstorm);
ü асоціативний кущ (spidergram, mind map);
ü мікрофон (microphone);
ü ажурна пилка (jigsaw reading);
ü шість капелюхів (six thinking hats);
ü броунівський рух (students polling);
ü ротаційні трійки (group work);
ü акваріум (aquarium);
ü карусель (inside-outside circle);
ü метод повної фізичної реакції (total physical response), тощо.
Ці технології можна використовувати з першого по одинадцятий класи на будь-якому етапі вивчення теми.
Структура уроку іноземної мови також має свою специфіку. Вона визначається його змістом та місцем у циклі уроків. Традиційно урок складається з трьох етапів:
І етап: початок уроку;
ІІ етап: основна частина;
ІІІ етап: заключна частина уроку.
До першого етапу відносимо: організаційний момент (привітання, діалог чергового, повідомлення теми та цілей учіння – «learners` outcomes», мовленнєва та фонетична зарядка, які обов’язково проводяться за темою уроку).
Другий етап включає: основну частину уроку, де реалізуються цілі уроку.
Третій етап складається з підведення підсумків уроку: результати навчання (що учень уже вміє); конструктивний зворотній зв’язок (позитивний, з акцентом на успіх); запис домашнього завдання.
Важливим на сьогоднішній день у сучасній школі є самооцінювання. Самооцінювання є невід’ємним умінням сучасної людини в процесі пізнання і самопізнання та альтернативним способом оцінки досягнень учнів. Найважливішою метою самооцінювання є підвищення учнівської здатності до саморефлексії, що сприяє зростанню питомої ваги самостійності в організації процесу навчання (самонавчання). Одним з найефективніших інструментів, що допомагає розвинути в учня здатність до самооцінювання в іншомовному навчанні є Європейське мовне портфоліо.
Загальноєвропейські рівні володіння мовою є базовими для Європейського мовного портфоліо. Вони забезпечують основу для учнівського самооцінювання та слугують матеріалом для постановки навчальних цілей. Шкали для самооцінювання відповідно до рівнів мовленнєвих умінь є центральними для структури і функцій Європейського мовного портфоліо. Таким чином, використовуючи Європейське мовне портфоліо у своєму іншомовному навчанні учні не тільки знайомляться із загальноєвропейськими рівнями володіння мовою, але й на практиці вчаться працювати з ними – з одного боку, займаючись плануванням власної навчальної діяльності із визначенням конкретних цілей за допомогою дескрипторів в оціночних шкалах, з другого – займаючись самооцінюванням, яке є результатом ефективної учнівської рефлексії власного процесу навчання мови. Отже, за допомогою Європейського мовного портфоліо спрощується процедура впровадження європейських стандартів оцінювання учнів, в тому числі під час підсумкового тестування, які здійснюються за допомогою дескрипторів відповідно до Загальноєвропейських рівневих стандартів.
Під час вивчення іноземної мови дія самооцінювання може фокусуватися на трьох аспектах. Перший – це сам навчальний процес. Учні повинні бути здатними оцінити, наскільки добре вони навчаються взагалі, на певному етапі та наскільки успішно виконують індивідуальні завдання та досягають навчальних цілей. Другий аспект для самооцінювання – це учнівські комунікативні уміння, відповідно до рівнів і дескрипторів, розроблених Радою Європи. Третій аспект – це лінгвістична компетенція учня. Використовуючи саооцінювання, учні вчаться контролювати свій лінгвістичний здобуток і виправляти помилки, використовуючи ті самі шкали і оціночні схеми, які використовуються під час оцінювання іншими. Таким чином, вони починають глибше розуміти методи оцінювання, що може допомогти їм краще скласти підсумкові іспити (тести).
Самооцінювання та традиційне оцінювання не заміняє, а доповнює один одного. Самооцінювання базується на учнівській розвинутій здібності рефлексії з метою оцінити свої знання, уміння й досягнення. Оцінювання іншими надає більшої об’єктивності у вимірювані тих же знань, навичок і досягнень. Використання цих двох видів оцінювання сприятиме розвитку учнівської автономії, впровадженню компетентістного підходу у навчання іноземних мов, кращого розуміння загальноєвропейських оціночних стандартів.
На сьогодні розроблено український варіант Європейського мовного портфоліо та підготовлено і видруковано методичний посібник «Європейське Мовне Портфоліо: Методичний посібник. Використання Європейського мовного портфоліо дозволяє зробити процес іншомовного навчання більш прозорим для учнів, допомагаючи їм розвивати їхню здатність до відображення та самооцінювання, таким чином, надаючи їм можливість поступово збільшувати свою відповідальність за власне навчання.
