Передозування антидеприсантами

ТЦА:

- кома, шок, метаболічний ацидоз;

- пригнічення дихання, апноє;

- збудження, втрата свідомості;

- гіпертермія;

- нетримання сечі, калу;

- порушення діяльності ССС, можливі блокади і аритмії (лідокаїн, пропранолол, фенітоїн; фізостигмін; натрію бікарбонат, калію хлорид).

Інгибітори МАО (зустрічається рідко):

- збудження, ступор, судоми, шок, гіпертермія (хлорпромазин).

Селективні інгибітори оборотного захоплення серотоніну (зустрічається рідко):

- судоми (діазепам)

ПСИХОМОТОРНІ СТИМУЛЯТОРИ

Психомоторні стимулятори - це ЛЗ, під впливом яких вибірково стимулюється психічна діяльність, покращується розумова і фізична працездатність, поліпшується настрій, зменшується відчуття втоми, голоду, спраги, зникають сонливість і негативні емоційні хвилювання.

Класифікація

Похідні пурину (метилксантини):

• кофеїн;

• кофеїн-бензоат натрію.

Похідні фенілалкіламіну:

• фенамін.

Похідні сиднониміну:

• сиднокарб.

Похідні піперидину:

• меридил.

Фармакодинаміка

• Механізм дії метилксантинів полягає у блокаді фосфодіестерази тканин мозку, накопиченні цАМФ та стимуляції глікогенолізу.

• Тривале застосування кофеїну призводить до утворення в клітинах мозку нових аденозинових рецепторів, і дія кофеїну поступово зменшується, а при раптовому припиненні введення кофеїну аденозин займає всі доступні рецептори, що може викликати посилення гальмування з явищами втоми, сонливості і депресії.

• За даними школи Павлова, механізм дії кофеїну полягає в збудженні кори головного мозку. Зокрема, він вибірково підсилює процес збудження, відновлює рівновагу між процесами збудження і гальмування. Причому характер психостимулюючої дії цього алкалоїду значною мірою визначається типом вищої нервової діяльності і дозою препарату.

• Механізм дії фенаміну полягає у звільнені із адренергічних центрів ЦНС медіаторів норадреналіну і дофаміну, а також у зменшенні їх нейронального захоплення. Також він проявляє інгібуючу дію на активність МАО. Ці властивості фенаміну призводять до стимуляції висхідної активуючої формації стовбура головного мозку. Допускається і прямий вплив препарату на кору головного мозку. Фенамін проявляє і периферичну адреноміметичну активність (стимулює α- і β- адренорецептори).

• Сиднокарб, на відміну від фенаміну, більш сильніше діє на норадренергічні, чим на дофамінергічні структури мозку.

Фармакологічні ефекти

• психостимулююча дія (всі препарати);

• підвищення АТ (кофеїн-бензоат натрію, фенамін);

• тимолептична дія (сиднокарб);

• послаблення дії снодійних, наркотичних, седативних та транквілізуючих засобів, алкоголю (всі препарати);

• аналептична, кардіостимулююча дія, зниження агрегації тромбоцитів, підвищення секреції шлункового соку, помірне посилення діурезу, прискорення глікогенолізу, ліполізу властиві для кофеїну, анорексигенна дія (фенаміну);

Показання до застосування

• Підвищення психічної та фізичної працездатності (усі препарати).

• Мігрень (кофеїн, кофеїн-бензоат натрію).

• Енурез у дітей (кофеїн-бензоат натрію, сиднокарб).

• Депресія (фенамін).

• Патологічна сонливість (кофеїн-бензоат натрію, фенамін).

• Астенічні стани (фенамін).

Побічні ефекти

• Звикання, психічна та фізична залежність (фенамін, кофеїн).

• Кофеїн може викликати нудоту, блювання, неспокій, збудження, інсомнію, тахікардію та серцеву аритмію, сиднокарб – нервово-психічні розлади.

• При тривалому застосуванні чи вживанні високих доз препаратів можуть розвинутися кардіоміопатія, артеріальна гіпертензія, психотичні реакції, зниження потенції, маси тіла, сплутаність свідомості, підвищення тактильної та больової чутливості, тремор, шум у вухах, судомний синдром.

Протипоказання

• підвищена збудливість,

• безсоння,

• виражена гіпертензія та атеросклероз,

• органічні захворювання серцево-судинної системи,

• похилий вік,

• глаукома,

• фобії,

• захворювання печінки,

• алкоголізм,

• тиреотоксикоз,

• епілепсія та підвищена чутливість до препаратів.

АНАЛЕПТИКИ

Аналептики - це ЛЗ, які у терапевтичних дозах відновлюють функцію життєво важливих центрів довгастого мозку: дихального і судинно-рухового.

Класифікація

За типом дії:

Аналептики прямої дії:

• бемегрид;

• кофеїн;

• етимізол.

Аналептики рефлекторної дії:

• лобелін;

• цитизин;

• алмітрин;

• розчин аміаку 10%.

Аналептики змішаного механізму дії:

• кордіамін;

• камфора;

• сульфокамфокаїн.

Фармакодинаміка

• Препарати прямої дії безпосередньо збуджують центри довгастого мозку, переважно дихальний і судиноруховий, шляхом пригнічення ГАМК-А-рецепторів.

• Аналептики рефлекторної дії, стимулюючи хеморецептори каротидного синуса, збуджують центри довгастого мозку, (тобто через зону сонної артерії).

• Препарати змішаного типу дії поряд з прямою дією спричиняють і рефлекторний вплив з хеморецепторів судин на життєво важливі центри довгастого мозку. Наприклад, кордіамін безпосередньо збуджує судиноруховий центр довгастого мозку, а також рефлекторно і дихальний центр в результаті стимуляції каротидних хеморецепторів.

Фармакологічні ефекти

Ø збудження дихального і судинорухового центрів – всі аналептики;

Ø підвищення АТ (бемегрид, кордіамін, сульфокамфокаїн);

Ø посилення скоротливості міокарда (кордіамін, камфора, кофеїн, сульфокамфокаїн);

Ø стимулювання ЦНС, антагоністи снодійних (бемегрид), наркотичних анальгетиків (кордіамін, бемегрид, сульфокамфокаїн, етимізол), алкоголю та наркозних речовин (бемегрид);

Ø спазмолітична, протизапальна, протиалергічна дія та активація адренокортикортикотропної функції гіпофіза (етимізол);

Ø судомна дія у великих дозах – всі аналептики.

Показання до застосування

• Гострі отруєння снодійними та наркотичними засобами (бемегрид, сульфокамфокаїн, етимізол, кофеїн-бензоат натрію, кордіамін).

• Гострі та хронічні розлади кровообігу (кордіамін, цитизин, кофеїн-бензоат натрію).

• Шок, колапс, асфіксія (кордіамін, цитизин, сульфокамфокаїн, етимізол).

• Гостра та хронічна серцева недостатність (сульфокамфокаїн, кофеїн-бензоат натрію, камфора).

• Ослаблення дихання при пневмонії та інших інфекційних захворюваннях (камфора, кордіамін).

• Для проведення судомної терапії (бемегрид).

Побічні ефекти

• Підвищена збудливість ЦНС, неспокій, безсоння, гіпертензія, тремор, гіпервентиляція, аритмії, епілепсія, підвищена судомна готовність. При тривалому застосуванні можливе звикання, диспепсія (бемегрид, етимізол).

• Після введення розчинів камфори під шкіру можливе виникнення інфільтратів (олеоми).

• Зниження артеріального тиску за рахунок новокаїну, який входить до складу сульфокамфокаїну.

• При застосуванні кордіаміну можливе блювання, гіперемія обличчя, клонічні судоми, порушення серцевого ритму, болісність у місці ін’єкції.

Протипоказання

• Сульфокамфокаїн протипоказаний при ідіосинкразії до новокаїну, бемегрид – при психозах, психомоторному збудженні, епілепсії, кордіамін – при схильності до судом.

• Застосування цитизину протипоказане при загостренні виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, органічних захворюваннях серцево-судинної системи.

НООТРОПИ

Ноотропні засоби - це лікарські препарати, які активують вищу інтегральну діяльність мозку, покращують мислення, пам’ять, здатність до навчання.