Для правильного оформлення висловлення важливо насамперед узгодити присудок з підметом. Для цього існують такі правила:
1. Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчуються на одиницю (21, 31, 151, 1991 і под.), топрисудоквживаєтьсяводнині: Двадцять один комп'ютер знайшов своє застосування на заняттях.
2. Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчується на два, три, чотири, то присудок вживається в однині: Чотири студенти пропустили заняття. Чотири студенти змагаються за першість.
3. Якщо у складі підмета є числівник п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, то присудок ставиться чи у множині чи в однині, залежно від контекстового значення підмета:
Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад: Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.
Але, якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний із яких діє активно і самостійно, присудок переважно ставиться у множині: Шість аспірантів склали іспит достроково.
4. Якщо у складі підмета є слова більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька, то присудок вживається в однині: Ряд випускників залишилось працювати в Національному університеті ім. Тараса Шевченка. Частина членів комісії дійшла до думки про припинення дії постанови.
Може присудок вживатися в множині, якщо головні члени речення розділені підрядними реченнями або є однорідними: Ряд питань, які внесені на залік, будуть поставлені у письмовій формі.
5. Якщо підмет виражений займенниками що, дехто, ніхто, ніщо та ін., присудок вживається в однині: Ніхто не заперечував.
6. Якщо у складі підмета є прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет роду, то присудок узгоджується з підметом, а не з прикладкою: Музей – садиба Лесі Українки сподобався усім; Виставка-продаж відбулася; Школа-інтернат відкрита з ініціативи.
7. Якщо у складі підмета є прикладка – власна назва (Фірма " Світоч "), то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою: Фірма " Світоч " відома своїми прекрасними виробами в усьому світі.
8. Якщо однорідні підмети розділені протиставними сполучниками (не – а, не тільки – а й, не лише – а й), присудок вживається в однині: Не тільки економічний, а й юридичний бік справи цікавив промисловців.
9. Якщо у складі однорідних підметів є означення (значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка сума), то присудок вживається в однині: Значна частина словників, велика кількість підручників потребує негайного внесення у програму.
10. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок узгоджується (у роді, числі) з головним словом у словосполученні, від якого утворено абревіатуру: Запорізька АЕС розпочала роботу у визначений графіком час.
11. Якщо підмет, виражений займенником Ви (так звана пошанна множина), позначає однину (у формі Кл. відмінка), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа, наприклад: Ви уклали річний кошторис?; Сьогодні Ви внесли доречну пропозицію.
Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикметниковою іменною частиною, він може вживатися як у формі множини, так й у формі однини: Ви призначені (призначений) на цю посаду.
Офіційно-ділові стосунки вимагають уживання присудка лише в множині: На мій подив, ви не до кінця зрозуміли переваги даного варіанту.
Не є нормативним в ОДС форма вони та присудок у множині, коли йдеться про третю особу, тим паче в її присутності, наприклад: Знайомтесь. Це наш кращий програміст. Вони допоможуть вирішити... Треба було б сказати: Знайомтесь. Це наш кращий програміст Гліб Якович. Він допоможе вирішити...
Керування – один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова: оплачувати проїзд, платити за проїзд.
Досить часто в ділових паперах трапляється неточність та двозначність формулювань, безпредметні й не дуже грамотні розмірковування, нечіткість у висловленні думки.
Щоб уникнути таких помилок слід звернути увагу на сполучуваність слів у тексті документа.
При дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків від іменників, не вживається спільний додаток: Ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методів. Треба опанувати – методами, але вдосконалення – методів; Для організації роботи замало самого інформування, повідомлення фактів. Повідомляти – факти, інформувати – про факти. Спільний додаток неможливий.
У стійких словосполученнях не замінюються окремі слова і не вводяться нові. Від цього словосполучення руйнується, а текст стає неграмотним: кожного взяло за самолюбство ( перероблено вислів узяло за живе), для відома і для діла ( перероблено до відома), для розуму і душі ( перероблено до душі).
Близькозначні слова (синоніми) можуть вимагати після себе неоднакових відмінків: повідомити директору ( кому? ) – інформувати директора ( кого? ); опанувати (що?) мову – оволодіти ( чим? ) мовою; властивий ( кому? ) – характерний ( для кого? ); сповнений ( чого? ) – наповнений ( чим? ); оснований ( на чому? ) – заснований ( ким? ); торкатися ( чого? ) – доторкатися ( до чого? ).
Наприклад: нехай ці знання будуть властиві й характерні нам (властиві нам, але характерні для нас).
Добираючи українські відповідники до російських, слід розрізняти мовні засоби: благодарить ( кого? ) – дякувати ( кому? ); причинять (что?) – завдавати ( чого? ); нуждаться ( в чем? ) – потребувати ( чого? ); подражать ( кому? ) – наслідувати ( кого? ).
Напиклад: Голова подякував його (йому) за успіхи в роботі.
Використання прийменників у російській і українській мовах неоднакове. Тому, слід звернути увагу на вживання прийменників, що їх вимагають дієслова: подготовиться (к чему?) – підготуватися ( до чого? ); стремится ( к чему? ) – прагнути ( до чого? ); предупреждать ( о чем? ) – попереджувати про ( що? ); думать о ( чем? ) – думати про ( що? ); случилось по вине – трапилось через провину.
В українській мові розрізняють такі види керування:
1. Дієслівне – коли дієслово вимагає від іменника певного відмінка: вжити ( чого? ) заходів, запобігати ( чому? ) аваріям, заперечувати ( що? ) факти, повідомляти ( чим? ) телефоном, ігнорувати ( що? ) пропозицію, зазнати ( чого? ) поразки, наголошувати ( на чому? ) на головному, заслуговувати ( на що? ) на увагу, досягти ( чого? ) згоди.
2. Іменне – іменники, утворені від дієслів вимагають певних відмінків: попередження ( чого? ) незаконних дій, завідувач ( чого? ) відділу, завідуючий ( чим? ) відділом, забезпечення ( чим? ) літературою, опанування ( чого? ) курсу, оволодіння ( чим? ) мовою, освоєння ( чого? ) комп'ютера, запобігання ( чому? ) злочинним заходам.
Існують інші види іменного керування: пам'ятник ( кому? ) Шевченкові, магазин Михайла Вороніна.
3. Прикметникове – коли прикметники керують формою іншого слова: характерний ( для кого?, чого? ) для директора, притаманний ( кому, чому? ) директору, властивий ( кому? ) менеджеру, хворий ( на що? ) на грип, багатий ( на що?) на ідеї.
Конкретної форми вимагають також прийменники прислівникового походження. Так, слова всупереч і завдяки вимагають давального відмінка: всупереч умовам, домовленості, вимогам; завдяки клопотанню, узгодженості, послугам.
