Останнім часом набуває актуальності питання фінансової неспроможності підприємств. Під неспроможністю розуміється нездатність підприємства задовольнити у встановлений термін вимоги кредиторів, в тому числі зобов'язання перед працівниками по видачі заробітної плати, виконати зобов'язання перед бюджетом і позабюджетними фондами по сплаті податків і зборів.
Неспроможність підприємства може привести до збудження справи про банкрутство боржника. Головною метою проведення справи про банкрутство є в максимальній мірі задоволення пред'явлених до боржника вимог кредиторів. Досягнути цієї мети можна двома шляхами:
1) шляхом ліквідації підприємства-боржника, який передбачає продаж майна і розподіл виручених коштів між кредиторами;
2) шляхом збереження підприємства-боржника і реалізації плану його санації.
Оскільки багато які з підприємств виявилися в скрутному стані тимчасово, то при проведенні фінансової санації у них є велика імовірність відновити свою платоспроможність, розрахуватися на вимоги кредиторів і продовжити свою діяльність.
У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом», який набрав чинності з 1 січня 2000 року, велика увага приділена фінансовій санації (відновленню платоспроможності) підприємств-боржників, віддана їй пріоритетна роль при проведенні справи про банкрутство.
Санація підприємства може проводиться до початку збудження судом справи про банкрутство і в процесі виробництва справи про банкрутство.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» визначає досудову санацію, як систему заходів відносно відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційний, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку збудження справи про банкрутство.
Засновники підприємства, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасні заходів для запобігання банкрутству підприємства.
Для здійснення заходів щодо запобігання банкрутству власник майна, засновники, кредитори і інші особи можуть надати фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, зобов'язань відносно сплати податків і зборів і відновлення платоспроможності підприємства.
Санація цим же законом визначається як система заходів, які здійснюються в процесі виробництва справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкротом і його ліквідації, направлена на оздоровлення фінансово-господарського положення боржника, а також на задоволення в повному об'ємі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу і/або зміни організаційно-правової і виробничої структури боржника.
Особливістю фінансової санації як економічного процесу є мобілізація фінансових ресурсів для:
1. Поліпшення платоспроможності і ліквідності.
2. Формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
Сукупний капітал підприємства складається з власного і позикового капіталу. Таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних засобів підприємства (самофінансування), фінансових коштів власників, за допомогою кредиторів і, в окремих випадках, за рахунок державної фінансової підтримки. Санація може бути направлена на реструктуризацію активів або на реструктуризацію пасивів.
За формальними ознаками розрізняють два види санації:
1. Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство;
2. Санація із залученням нового фінансового капіталу.
У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:
o Зменшення номінального капіталу підприємства
o Конверсія власності у борг
o Конверсія боргу у власність
o Пролонгація термінів оплати заборгованості
o Добровільне зменшення заборгованості
o Самофінансування
Санація із залученням нового фінансового капіталу може набувати такої форми:
o Альтернативна санація
o Зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням (двоступінчата санація)
o Безповоротна фінансова допомога власників
o Безповоротна фінансова допомога персоналу
o Емісія облігацій конверсійної позики
o Залучення додаткових позик
Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в деяких випадках держава може удатися до непрямих методів впливу санації на суб'єктів господарювання: податкові мита, створення особливих умов підприємницької діяльності і так далі.
Для оздоровлення підприємства, відновлення його платоспроможності, велике значення мають фінансово-економічні заходи. У результаті проведення фінансової санації повинна бути відновлена ліквідність і платоспроможність підприємства, покриті поточні збитки, погашені грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, виконані зобов'язання відносно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), поліпшена структура оборотного капіталу і сформовані фонди фінансових ресурсів, для проведення заходів виробниче-технічного і організаційного характеру.
